«Я є Він» чи «Я є»?
Біблія ясно навчає, що Ісус є Богом. Коли Він прийшов на Землю, щоб померти на хресті за людство, Він був Богом у плоті (Івана 1:14; Колосян 1:15–19). Ісус без вагань звертав увагу на цей факт у кількох випадках, оскільки визнання цієї істини необхідне для спасіння (Римлян 10:9–10). Згадайте подію, яка сталася за 1500 років до приходу Ісуса на Землю, коли Мойсей пас худобу в пустелі й побачив кущ, що був у вогні, але продовжував горіти й не згорав. Застерігши його не наближатися й зняти взуття, Бог назвав Себе Богом Авраама, Ісаака та Якова. Повідомивши Мойсеєві про його місію повернутися до Єгипту, щоб проголосити фараонові Божі вимоги, Мойсей почав висувати низку заперечень, покликаних виправдати його небажання йти. Одне з цих виправдань було сформульоване в такому запитанні: «Ось я піду до Ізраїльтян і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його ім’я? Що я їм скажу?» (Вихід 3:13). Відповідь Бога була рішучою: «Я є Той, Хто Є». І Він сказав: «Так скажеш Ізраїльтянам, – говорив далі Він, – Сущий послав мене до вас!» (вірш 14).
Значення Божої заяви в цьому випадку стосується вічної природи Божества. Бог є Вічним Теперішнім, тобто Він існував завжди й завжди існуватиме, оскільки, на відміну від усіх інших, Він володіє безмежною вічністю. Дивовижно, але те саме можна сказати й про Ісуса. Він «учора, сьогодні й навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8). Він проголошує: «Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець… Хто є, і Хто був, і Хто приходить, – Вседержитель!» (Об’явлення 1:8) — саме те, що сказано про Бога (Об’явлення 4:8). Оскільки мета Євангелія від Івана полягає в тому, щоб люди повірили, що «Ісус є Христос, Син Божий» (Івана 20:31), слід очікувати, що ця книга міститиме численні вказівки на божественність Христа — і це справді так. Насправді в Євангелії від Івана ми зустрічаємо кілька випадків, коли Ісус застосовує до Себе той самий вислів, який Бог ужив біля палаючого куща: «Я Є».
Наприклад, коли Ісус зіткнувся з невпинним невірством юдеїв, Він прямо заявив їм: «Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах» (Івана 8:24). Слово «Він» подане курсивом після «Я є» у NKJV та кількох інших перекладах1, що вказує на його додавання перекладачами. Однак, з огляду на тему Євангелія від Івана, а також безпосередній контекст, його додавання невиправдане й затушовує силу Ісусового твердження. Насправді Він прямо проголошував Свою божественність жорстокосердим юдеям, ототожнюючи Себе з тим самим Божеством, Яке Мойсей зустрів біля палаючого куща2. Цей факт очевидний із контексту. Через три вірші Ісус знову говорить: «Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, – те й говорю» (вірш 28). І знову NKJV подає слово «Він» курсивом після «це Я». А потім, утретє, Ісус виразно наголошує на цьому факті, завершуючи Своє протистояння: «Ваш батько Авраам радів, що побачить Мій день, — і побачив, і зрадів». Тоді юдеї сказали Йому: «Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?» Ісус сказав їм: «Істинно, істинно кажу вам: Перш ніж був Авраам, – Я є!» (вірші 56–58). Юдеї правильно зрозуміли, що Ісус прямо заявляв про Свою божественність, про що свідчить той факт, що вони приготувалися стратити Його за тяжкий злочин богохульства3. Ісус наголосив на цьому самому й самарянці, з якою розмовляв про Свою особу. Його слова були такими, що спочатку вона вважає Його пророком (Івана 4:19). Але коли Він продовжує говорити, вона визнає, що знає про майбутній прихід Месії/Христа. Він використовує її визнання, щоб проголосити: «Це Я – Той, Хто говорить з тобою!» (вірш 26)4. І знову в різних перекладах слово «Я – це Він» подано курсивом, щоб позначити його додавання. Але я вважаю, що Ісус і тут пов’язував Себе з «Я Є» біля палаючого куща.
Після нагодування 5000 учні намагалися переплисти назад через Галилейське море, коли раптово здійнялася буря. Охоплені страхом за своє життя, вони злякалися ще більше, коли раптом побачили Ісуса, Який ішов по воді до їхнього човна. «Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!» (Івана 6:20). Англомовний читач, імовірно, ніколи не дізнався б, що слова «Це Я» є перекладом грецького ego eimi — «Я є». Єдиною підставою для учнів не боятися в ситуації, яка загрожувала їхньому життю, було те, що Ісус був більше ніж просто людиною і справді володів божественною силою втихомирити бурю. Безсумнівно, Ісус знову звертав увагу на Свою божественність, як це передано в JUB: «Я Є. Не бійтеся»5. Коли Ісус обмив ноги Своїм учням, Він, заздалегідь провіщаючи зраду Юди, процитував Псалом 41:9 і проголосив: «Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я» (Івана 13:19). І знову Ісус свідомо звертав увагу Своїх учнів на Свою божественність, ототожнюючи Себе з подією біля палаючого куща. Він прагнув наголосити їм, що вони усвідомлять: Він є великий «Я Є».
Ще один випадок, очевидно, передає те саме усвідомлення. Коли натовп прийшов заарештувати Ісуса — Юда разом із загоном воїнів та слугами первосвященників і фарисеїв, які мали ліхтарі, смолоскипи та зброю, — у тексті сказано: «Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його» (Івана 18:4–5). І знову слово «Він» подане курсивом. Зверніть увагу на реакцію на слова, якими Ісус назвав Себе: «Коли ж Він сказав їм: Це Я! – вони подалися назад і попадали на землю» (вірш 6). Можна було б припустити, що вони здивувалися тому, що Ісус вийшов уперед і назвав Себе, адже можна було б очікувати, що злочинець намагатиметься уникнути арешту, а не так легко здасться. Проте навряд чи саме таке здивування могло викликати реакцію, за якої вони впали на землю. Пам’ятайте, що ці воїни не були римлянами. Це були юдейські воїни, послані первосвященниками та фарисеями. Отже, вони, ймовірно, добре знали про юдейське очікування приходу Месії, а також про значення вислову «Я Є». Імовірно, спочатку їх приголомшило сміливе, але, на їхню думку, зухвале твердження Ісуса, проте потім вони опанували себе й відкинули Його заяву про божественність як марення божевільного.
Наступні англійські переклади точно передають цей зміст: CEB: «Коли Він сказав: “Я Є”, вони відступили назад і впали на землю». CJB: «Коли Він сказав: “Я Є”, вони відступили від Нього назад і впали на землю». ISV: «Коли Ісус сказав їм: “Я Є”, вони відступили назад і впали на землю». JUB: «І коли Він сказав їм: “Я Є”, вони відступили назад і впали на землю». Слід пам’ятати, що слова «Я Є» вживаються в усій Біблії також просто для позначення існування будь-якої людини — навіть у Євангелії від Івана, де сліпий назвав себе тим, кого Ісус зцілив (9:9). Однак питання в Євангелії від Івана полягає в тому, чи Ісус навмисно використовував цей вислів, щоб пов’язати Себе з Богом і тим самим заявити про Свою божественність6. Не менш цікаво й те, що Ісус використав вислів «Я є» ще в семи випадках, коли описував Свою божественну природу, причому кожен із них починається словами ego eimi: 1. «Я – Хліб життя» (6:35). 2. «Я – Світло світу» (8:12). 3. «Я – Двері» (10:9). 4. «Я – Пастир добрий» (10:14). 5. «Я є Воскресіння і Життя» (11:25). 6. «Я є Дорога, і Правда і Життя» (14:6). 7. «Я є Виноградна Лоза» (15:5). У кожному з цих випадків наголошується на такій рисі Особи Ісуса, яка може описувати лише Божество. Про жодну звичайну людину не можна по праву сказати, що вона є Хлібом життя, Світлом світу тощо. Ці славні твердження стосуються виключно Христа в Його божественному стані.
Підсумовуючи, вислів «Я є Він» також означає, що Ісус є божественним Месією, Який мав прийти. Отже, у будь-якому разі значення залишається тим самим. Проте додавання слова «Він» було не лише непотрібним — воно затушовує й послаблює силу твердження Ісуса, яке прямо пов’язує Його зі словами, сказаними Богом Мойсеєві біля палаючого куща. Справді, самим серцем і сутністю християнства є Христос як божественний Син Божий. Людина навіть не може стати християнином, якщо перед наверненням вона не визнає устами цю божественність (Римлян 10:9–10).
1 ASV, BRG, KJV, LEB, NASB (1995).
2 Кілька англійських перекладів визнають цей факт і утримуються від додавання слова «Він», зокрема: CEB, ERV, GNT, ISV, PHILLIPS, JUB, NABRE, NASB, TPT, TLV, WYC.
3 «Вважаючи, що Він говорить відверте богохульство і заявляє про Свою рівність із великим “Я Є”, вони намагалися побити Його камінням» — Маркус Додс (без дати), Євангеліє від Івана у Грецькому Новому Завіті тлумача, ред. В. Робертсон Ніколл (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Eerdmans), 1:782.
4 Дослівно: «Я є, Той, Хто говорить із тобою».
5 Також CEB, TLV і WYC.
6 Докладніше про нюанси грецької мови, зокрема про питання предикативного називного відмінка, див.: Робертсон, Граматика, с. 879–880; Робертсон, Словесні картини, 5:68, 146, 242, 284; Алфорд, 1:801–802; П. Б. Гарнер (1970), «Я Є» четвертого Євангелія (Філадельфія: Fortress); Реймонд Браун (1977), «Уривки EGO EIMI (“Я Є”) у четвертому Євангелії» у Супутнику до Євангелія від Івана: читання з Іванового богослов’я, ред. Майкл Тейлор (Нью-Йорк: Alba House), с. 117–126; Георг Брауманн і Ганс-Георг Ліне (1976), «Я Є», Новий міжнародний словник богослов’я Нового Завіту, ред. Колін Браун (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Zondervan), 2:278–283; Е. Д. Фрід (1982), «Ego Eimi в Івана 8:24 у світлі контексту та юдейської месіанської віри», Журнал біблійної літератури, 33, 1:163–167, квітень.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
