Які духи від Бога? (1 Івана 4:1-3)?
Перші три вірші 1 Івана 4 містять певні елементи, які на перший погляд можуть здаватися дещо заплутаними. Проте, якщо розглядати їх у відповідному контексті та порівнювати з рештою послання, їх значення стає більш зрозумілим. У цих віршах сказано:
Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, адже багато лжепророків з’явилося у світі. Пізнавайте Божого Духа тим, що кожний дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога. А кожний дух, який не визнає, що Ісус [Христос прийшов у тілі], не є від Бога, — це від антихриста, про якого ви чули, що надходить і вже тепер є у світі (1 Івана 4:1-3).
Як короткий вступ до цих віршів слід зазначити, що послання 1 Івана детально розглядає гностичну відступницьку єресь, яка розділяла Церкву Господню в останній частині першого століття і далі у другому столітті. Однією з головних доктрин гностичної єресі була ідея, що будь-яка фізична субстанція за своєю природою є злою. Тому, згідно з гностиками, якщо Ісус Христос дійсно прийшов у тілі, то Він мав би бути заплямованим грішною, злою плоттю. Ця група стверджувала, що Ісус Христос ніколи буквально не приходив «у тілі», а лише здавався таким.
Аргумент Івана на початку 1 Івана 4 — це заохочення християн випробовувати вчення та вірування кожного, хто претендує на те, щоб говорити від імені Бога. [Іван використовує слово «дух» для позначення вчень, вірувань і дій людей (у цьому випадку — істинних і хибних учителів). Як зазначив Ленскі: «’Дух’ — це особа як така зі своїм внутрішнім, духовним характером. Немає потреби вкладати більше у це слово» (1966, с. 485).1] Іван потім запропонував критерій, за яким його читачі могли б знати, чи вчитель говорить від Бога, чи ні. Іван написав: «Кожний дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога».
Ця конкретна фраза викликала певну плутанину у релігійному світі. Якщо розглядати її окремо, то здається, що кожна людина, яка стверджує, що Ісус Христос прийшов у тілі, є «від Бога», незалежно від будь-яких інших вірувань чи вчень, які можуть суперечити Біблії. Використовуючи цей вірш, було висунуто аргумент, що Бог приймає будь-яку релігійну групу, яка визнає, що Ісус прийшов у тілі. Однак при подальшому дослідженні можна показати, що ця фраза не була задумана для того, щоб запропонувати загальне прийняття всіх релігійних людей чи груп, які просто заявляють про віру в те, що Ісус Христос прийшов у тілі. Насправді, заявити, що хтось вірить, що Ісус Христос прийшов у тілі, означає нічого більше, ніж те, що робили демони під час земного служіння Христа. У Марка 1:21-28 є розповідь про те, як Ісус вигнав нечистого духа з людини, яка жила в Капернаумі. Зустрівши Ісуса, нечистий дух вигукнув: «Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!» (1:24). Очевидно, нечистий дух визнав Ісуса як Того, Хто прийшов у тілі; проте навряд чи хтось стверджуватиме, що словесне визнання цього демона робило його угодним або прийнятним для Бога. Отже, зрозуміло, що заява Івана не означає, що кожна людина, яка просто говорить, що Ісус прийшов у тілі, є угодною для Бога.
Що ж означає заява Івана про визнання Христа? Досліджуючи інші частини 1 Івана, можна побачити кілька критеріїв для вірного послідовника Бога. Джеймс Бертон Коффман запропонував перелік щонайменше семи речей, які Іван використовував у своєму посланні, щоб оцінити, чи є людина вірною і прийнятною для Бога (1979, с. 4152). Серед іншого, Іван писав, що людина повинна: (1) визнавати свої гріхи (1:8-10); (2) дотримуватися Божих заповідей (2:3-4; 5:2); (3) практикувати праведність (2:29); (4) любити інших (3:10); (5) забезпечувати фізичні потреби інших (4:17); (6) вірити і визнавати, що Ісус Христос прийшов у тілі (4:1-3). Як зазначив Коффман щодо цих критеріїв:
Це не окремі випробування, а скоріше єдине ціле, де кожне з наведених місць Писання, у певному сенсі, є коментарем до кожного іншого… Єдність цих випробувань проявляється у тому, що «дотримання Його заповідей», «любов до ближніх», «праведність», «перебування Святого Духа в людині» тощо насправді означають одне й те саме (1979, с. 415-416).
Отже, очевидно, що заява Івана про визнання Христа не була задумана як єдиний критерій автентичності, а радше як підсумкова заява, яка охоплювала всі інші необхідні умови, викладені в усьому посланні. Чарльз Райрі писав щодо 1 Івана 4:2: «З цього вірша ми не повинні припускати, що це був єдиний критерій ортодоксальності; але це був головний критерій, і найбільш необхідний для боротьби з помилками тогочасних Івана» (1971, с. 10223). Р. К. Х. Ленскі також зазначив: «Було б серйозною помилкою думати, що Іван говорить лише про визнання одного факту чи доктрини втілення…» (1966, с. 488). Отже, розумове прийняття і словесне визнання факту, що Ісус Христос прийшов у тілі, ніколи не зможуть привести людину до правильних стосунків з Богом без належних дій і послуху Божим заповідям.
Додаткові коментарі стосуються згадки Івана про «дух антихриста». Безліч людей і груп намагалися ідентифікувати антихриста. Просто введіть слово «антихрист» в Інтернеті, і вас затоплять припущення щодо таких особистостей, як римський імператор Нерон, Адольф Гітлер, Саддам Хусейн та Папа Римський — і це лише кілька запропонованих кандидатів. У більшості випадків «антихриста» пов’язують із кінцем світу, числом 666 і різними «ознаками часу». Проте Іван — єдиний біблійний автор, який використовує слово «антихрист». Він вживає його п’ять разів у таких віршах: 1 Івана 2:18, 22; 4:3; 2 Івана 7. У цих п’яти коротких згадках Іван чітко пояснив кілька речей стосовно антихриста. У 1 Івана 2:18,22 він написав: «Діти, це остання година, бо ви чули, що антихрист надходить, і нині з’явилося багато антихристів. Із цього дізнаємося, що це остання година… Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, він відрікається від Отця і Сина!».
По-перше, зверніть увагу, що Іван конкретно зазначив, що багато антихристів вже прийшло у світ. Якщо його читачі очікували на одну-єдину особу, яку можна було б виділити як єдиного антихриста, Іван розвіяв це уявлення, зазначивши, що багато антихристів уже з’явилося. Будь-яка спроба ототожнити антихриста як єдину політичну чи релігійну особу ігнорує чітке твердження Івана, що багато антихристів уже прийшло у світ. Без сумніву, Іван мав на увазі тих, хто дотримувався гностичних переконань.
По-друге, Іван однозначно повідомив своїм читачам, що за їхнього життя (тобто в першому столітті) ці антихристи вже з’явилися у світі. Усі спроби пов’язати антихриста з майбутніми передбаченнями кінця світу не враховують той факт, що Іван прямо заявив, що багато антихристів уже були у світі на час написання його послання.
Якщо, за словами Івана, у першому столітті було багато антихристів, то яке визначення антихриста дає Іван? Іван визначає антихриста як будь-яку людину (або групу), яка заперечує Отця і Сина. У 1 Івана 4:3 він пояснив: «А кожний дух, який не визнає, що Ісус [Христос прийшов у тілі], не є від Бога, — це від антихриста, про якого ви чули, що надходить і вже тепер є у світі». При критичному аналізі можна побачити, що будь-яка людина чи група, яка не визнає, що Ісус Христос, Син Божий, прийшов у тілі, є такою, що піддалася духу антихриста. Яким би різким це не здавалося, такі групи, як мусульмани, індуїсти, буддисти, а також ортодоксальні юдеї, підпадають під осуд Івана за заперечення Сина і Отця.
Як Іван закликав своїх читачів майже дві тисячі років тому, так і ми повинні сьогодні: «Випробовуйте духів, чи від Бога вони, адже багато лжепророків з’явилося у світі» (1 Івана 4:1).
Використані джерела
1 Ленскі, Р. К. Х. (1966), Тлумачення послань святих Петра, Івана та Юди (Міннеаполіс, Міннесота: Augsburg).
2 Коффман, Бертон (1979), Коментар до послань Якова, 1 і 2 Петра, 1, 2 і 3 Івана та Юди (Абілін, Техас: ACU Press).
3 Райрі, Чарльз С. (1971), Викліфів біблійний коментар (Чикаго, Іллінойс: Moody Press).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
