Menu

Що таке пастор?

Коли більшість релігійних людей чують чи використовують слово «пастор», вони мають на увазі головного лідера громади або певної її частини. Вони можуть подумати про «молодіжного пастора», який організовує поїздки, молодіжні зустрічі та заохочує до участі підлітків. Або вони можуть пригадати «старшого пастора», який відповідає за більшу частину проповідування, яке виконується у зібранні, або помічника пастора, який відвідує хворих у лікарні. Яким би не було ваше уявлення про пастора, варто поставити собі чудове запитання: «Чи опис пастора в Біблії збігається з моїм уявленням про те, що таке пастор?» Давайте дослідимо, що Біблія говорить про пасторів.

Термін «пастор/пастир» міститься в посланні до Ефесян 4:11: «Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих — пастирями та вчителями». Це слово перекладається з грецького poimen, що означає «пастух» або особа, яка пасе овець (Данкер, та ін., 2000 с. 6841). Воно використовується для опису справжніх пастухів в історії народження Ісуса в Луки 2:8. Але воно має розширене значення, яке включає ідею духовних пастирів, які наглядають за стадом «овець» або християн, як це вживається в Ефесян 4:11. Апостол Петро розвинув цю ідею духовного пастирства, коли написав: «Як співпресвітер…я прошу пресвітерів, які є між вами: пасіть те Боже стадо, що є у вас; наглядайте не з примусу…і коли з’явиться Архипастир, одержите нев’янучий вінець слави». У книги Дії 20 розділі ми читаємо, що Павло «пославши в Ефес, закликав пресвітерів Церкви» (20:17). Даючи їм настанови, він сказав: «Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю» (20:28). З цих посилань ми розуміємо, що термін пастир використовується для опису духовного наглядача Господньої Церкви. Слово «пастор» — це просто латинський переклад слова «пастир». Таким чином, ми бачимо, що термін «пастор» походить від біблійної дискусії про духовних лідерів у ранній християнській церкві.

Цікаво, однак, відзначити, що існує певна група лідерів, яким доручено «пасти» або «наглядати» стадо Боже. З 1 Петра 5 і Дії 20 ми дізнаємося, що «старійшинам» церкви було доручено «пасти» або «наглядати» за стадом. Якщо це так, то що Біблія говорить про старійшин? На щастя, ми отримали кілька дуже чітких згадок про духовну посаду «старійшин». У Тита 1:5 апостол Павло пояснив Титу: «Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів у містах, як я тобі звелів». Слово, перекладене як «пресвітери», походить від грецького слова presbuteros. Хоча це правда, що іноді це слово вживається просто для опису тих, хто старший порівняно з тими, хто молодший, це також випадок, що воно часто використовується для опису духовної посади тих, хто має пасти церкву. Це підтверджується тим фактом, що Титу було наказано «наставити пресвітерів у містах», а Павло надав детальний перелік вимог для цих «старійшин», який включав набагато більше, ніж вік людини. Таким чином, ми можемо знати, що термін пастор (пастир) був тім самим, що і «старійшина/пресвітер», і ця посада була посадою духовного наглядача місцевої церкви (в кожному місті).

Декого може здивувати те, що термін «єпископ» також пов’язаний із термінами «пресвітер» та «пастир» (або пастор). У 1 Тимофію 3:1-7 Павло наводить перелік характеристик, подібних до того, що міститься у Тита, але він починає список словами: «Але єпископ має бути бездоганний, чоловік однієї дружини…» (3:2). Термін «єпископ» походить від грецького слова episkopos, що означає «наглядач» (Данкер, та ін., с. 299). Згадайте, що в книзі Дії 20:28 Павло покликав старійшин церкви в Ефесі і пояснив, що вони повинні пильнувати «всю отару, в якій Дух Святий поставив їх єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога». Термін, перекладений тут як «єпископи», походить від грецького слова episkopos. Коли ми повертаємося до Тита, ми бачимо, що Павло наказав Титу призначати старійшин, а потім, надавши деякі вимоги, сказав: «треба, щоб єпископ — як Божий управитель — був бездоганний» (Тита 1:7). Тут знову Біблія використовує терміни, що говорять про ту саму посаду. Таким чином, старійшини, або пастухи (або пастирі) були єпископами (або наглядачами) церкви. Ми не бачимо, що це окремі посади в церкві, але слова, які описують тих самих лідерів, просто даючи тонкі описи того, що вони повинні робити як духовні лідери, наприклад, пасти або наглядати за отарою.

Якщо в Новому Завіті вживаються терміни «старійшини», «пастирі», «наглядачі», «пресвітери» та «єпископи», щоб говорити про те саме духовне служіння, що це означає для Господньої церкви сьогодні? По-перше, це вказуватиме на те, що кожен, хто є «пастором» або «єпископом», повинен мати кваліфікацію для тих посад, які перелічені в Титу та 1 Тимофію. Ці списки представляють прості особистісні риси та життєві ситуації, яких усі, хто «кваліфікується» як пастори чи єпископи, повинні дотримуватися, щоб духовно наглядати за церквою Господа. Не вдаючись у розширене обговорення кожного пункту в списках, ми можемо зрозуміти, чому «старійшина» або «єпископ» не повинен бути «користолюбцем», якщо він хоче керувати Господньою церквою. Крім того, ми можемо зрозуміти, чому пресвітер не повинен бути залежним від алкоголю чи бути агресивним.

Дійсно, люди можуть призначати «духовними лідерами» кого завгодно і називати їх як завгодно. Під цим я маю на увазі, що чи може релігійна група призначити підлітків-алкоголіків, які люблять битися, є жадібними, заздрісними та користолюбцями, і використовувати для їх опису терміни «старійшини» або «пастори»? Звичайно, вони могли би. Але це не зробило б їх пастирями, як це описано в Новому Завіті. Зверніть увагу, що в Діях 20:28 Павло сказав ефеським старійшинам, що Святий Дух зробив цих чоловіків такими. Як це відбувається сьогодні? Оскільки ми знаємо, що все Святе Письмо натхнене Богом (2 Тимофія 3:16-17), і такі автори Біблії, як Петро і Павло, були натхнені, коли писали книги Нового Завіту (2 Петра 3:16; 1 Солунян 2:13), то ми можемо зробити висновок, що для того, щоб пастори були призначені сьогодні «Святим Духом», вони повинні відповідати вимогам, викладеним у Новому Завіті. Те, що група людей називає когось єпископом або пастором, не означає, що ця особа насправді відповідає вимогам єпископа чи пастора, як це зазначено в Новому Завіті.

Уважний погляд на вимоги до пасторів (єпископів, старійшин, пресвітерів, пастирів) показує, що багато людей, які називаються пасторами або єпископами, не можуть відповідати таким вимогам згідно з Новим Завітом. Наприклад, Павло сказав Тимофію, що «єпископ має бути бездоганний, чоловік однієї дружини» (1 Тимофія 3:2). Він наставляв Тита, що чоловік може бути призначений старійшиною (або єпископом), якщо він «бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має віруючих дітей» (1:6). Зауважте, що однією з перших згаданих вимог для того, щоб бути духовним наглядачем Господньої церкви, є те, що він одружений з однією жінкою. Чи це стосується багатьох тих, хто сьогодні називається пасторами чи єпископами?

Коли стає зрозуміло, що багато тих, кого називають пасторами, старійшинами чи єпископами в певних релігійних групах, не відповідають вимогам, натхненим Святим Духом, часто робиться спроба «викривити» вимоги. Наприклад, нам часто кажуть, що пастору не обов’язково бути чоловіком однієї дружини; це нормально, якщо він ще не одружений. Нам кажуть, що «вимоги» не такі суворі і що можна допускати неодружених чоловіків чи навіть жінок до цієї посади. Існує очевидна проблема з таким міркуванням. Які з кваліфікацій можна пропустити? Чи стверджували б ці релігійні групи, що було б прийнятно мати жадібного єпископа, або старійшину-алкоголіка, або жорстокого пастора? Розумієте, як тільки люди починають змінювати список кваліфікацій на власний смак, це вже не список кваліфікацій Святого Духа, який використовується для призначення єпископів і старійшин, а ненатхненний, створений людьми (або переглянутий) список.

Вивчення терміна пастор, як він використовується в Новому Завіті, допомагає нам дійти до іншої цікавої біблійної концепції. У кожному з уривків про посаду пасторів (єпископів, пресвітерів, старійшин, пастирів) ми бачимо, як Новий Завіт послідовно посилається на множинність цих духовних лідерів у кожній церкві. У Тита 1 Павло сказав молодому проповіднику «наставити пресвітерів (у множині) у містах». Петро написав: «прошу пресвітерів (у множині), які є між вами» (1 Петра 5:1). У Діях 20 ми бачимо, що Павло «пославши в Ефес, закликав пресвітерів (множина) церкви» (20:17). У Діях 14:23 пояснюється, що Павло та Варнава «настановили їм пресвітерів (у множині) для всіх церков». Ідея єдиного духовного лідера, який наглядає за церквою чи громадою народу Господа, ніде не зустрічається в Новому Завіті. Як зазначив Дж. МакГарві зазначив: «Немає жодного положення щодо організації первісних церков, щодо якого вчені та критики були б більш згодні, ніж те, що кожна повністю організована церква мала декількох старійшин» (1950, с. 66)2.

Якщо ми порівняємо біблійне уявлення про пастора з ідеєю багатьох релігійних груп сьогодні, ми виявимо, що Біблія та ці групи представляють протилежні ідеї. Біблійний образ пастора — це образ духовного лідера, який відповідає особливим кваліфікаціям і працює разом з іншими пасторами, які відповідають таким самим кваліфікаціям, щоб пасти церкву Бога, наглядачами якої вони були призначені спільно. Чи збігається ваш погляд на пастора з поглядом у Біблії? Чи релігійна група, в якій ви знаходитесь, має біблійний порядок духовного керівництва? Якщо ні, то чи не було б мудро розпочати ваші пошуки громади Господньої церкви сьогодні, де дійсно є пастори, призначені Святим Духом наглядати за отарою?

Використані джерела

1 Данкер, Фредерік Вільям, Вільям Арндт і Ф. В. Гінгріч, (2000), Греко-англійський лексикон Нового Завіту (Чікаго, Іллінойс: University of Chicago Press).

2 МакГарві, Дж.В. (1950), Старійшинство (Мерфрісборо, Теннессі: Dehoff Publications).


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→