Що сталося з динозаврами?

Куди поділися динозаври? Це питання вже десятиліттями ставить у глухий кут наукову спільноту. Воно надзвичайно складне, оскільки здається, що більшість динозаврів (чиї кістки скам’яніли) загинули внаслідок раптової катастрофічної події. У книзі «Наукова американська книга про динозаврів» Вальтер Альварес і Франк Асаро написали: «Близько 65 мільйонів років тому щось знищило половину всього життя на Землі. Цей сенсаційний злочин стер динозаврів» (2000, с. 346¹). Дьюї Маклін припустив: «Шістдесят п’ять мільйонів років тому деяке явище спричинило масові вимирання на суші та в океанах настільки глибокі, що вони визначають геологічну межу між старішою мезозойською ерою, яку часто називають “Епохою рептилій”, і сучасною кайнозойською ерою, “Епохою ссавців”… Це масове вимирання зазвичай називають вимиранням К-Т» (1995, вид. додано). [ПРИМІТКА: Хоча ми повністю не погоджуємося з часовими рамками в мільйони років, запропонованими Альваресом, Асаро, Макліном та іншими, ми включаємо їхні цитати лише для того, щоб показати, що більшість учених визнають, що велика катастрофа знищила багато динозаврів у минулому. Ми також не погоджуємося з тим, що ця катастрофа спричинила вимирання динозаврів, через те, що існують докази, які підтверджують, що динозаври жили з людьми після згаданого “явища” (див. Батт і Лайонс, 2008²; також Лайонс, 2007³).]

Загадкове масове знищення більшості динозаврів залишається «однією з найбільших таємниць у всій науці» (Маклін, 1995⁴). Існує безліч теорій, які намагаються пояснити вимирання динозаврів. У своїй книзі «Прогулянка з динозаврами» Тім Хейнс зазначив: «Було запропоновано понад 80 теорій, щоб пояснити загибель динозаврів. Серед них — чума, запор, ссавці, що поїдають їхні яйця, расова старість, вибух наднової зірки поблизу та полювання інопланетян» (1999, с. 281⁵). Доктор Девід Норман, колишній керівник палеонтології в Раді з охорони природи, також згадав кілька теорій у своїй книзі про динозаврів (1991, с. 147–159⁶). Він назвав одну з теорій «расовою старістю» або «втомою від світу». Він пояснив, що ця теорія припускає, що динозаври просто жили досить довго, і настав час їм «занепасти та зникнути». Доктор Норман потім перерахував кілька інших ймовірних причин вимирання динозаврів: зміщення диска в хребті; гормональні розлади; надмірне тепло тіла; «деформації їхніх кісток під час росту; або прогресивне зменшення розміру мозку, що призводить до смерті через дурість і нездатність справлятися зі змінами» (с. 147). Норман продовжив перелік теорій, таких як масові захворювання, зараження паразитами, перенаселення, надмірне полювання хижаками та досить дивна ідея про те, що гусениці еволюціонували з високою швидкістю, об’їли листя з дерев і виснажили запаси їжі. Норман також перерахував «катастрофічні» теорії, такі як удар величезної комети об Землю, що отруїла динозаврів через велику кількість ціаніду в носовій частині комети, або масова вулканічна активність, спричинена виснаженням озонового шару (с. 149–150). Норман також згадав теорію одного вченого, що динозаври осліпли через гігантські катаракти, спричинені надмірним впливом ультрафіолетового світла (с. 150).

Загалом, найпопулярніша еволюційна точка зору на вимирання динозаврів була висунута Луїсом і Вальтером Альваресами. У есе, написаному спільно з Франком Асаро, Вальтер Альварес припустив, що величезний астероїд шириною 10 км врізався в Землю і спричинив катастрофічне глобальне спустошення. Він і Асаро написали: «Астероїд діаметром 10 км, що рухається зі швидкістю понад 35 500 км на годину, пробив би величезну діру в атмосфері. Коли він вдарився об землю, його кінетична енергія перетворилася б на тепло в неядерному вибуху, в 10 000 разів сильнішому за загальний світовий арсенал ядерної зброї» (2000, с. 350). Автори детально описали багато з передбачуваних наслідків такого величезного вибуху. Вони зазначили, що такий вибух викинув би величезну кількість пилу та водяної пари в атмосферу. Це забруднення атмосфери призвело б до практично повної темряви протягом місяців, і «харчові ланцюги скрізь зруйнувалися б. Темрява також спричинила б надзвичайно низькі температури, стан, який називають “ударною зимою”» (с. 351). Після цієї «ударної зими» припускається, що парникові гази, такі як вуглекислий газ, спричинили «наступний період екстремальної спеки», який убив би багатьох динозаврів, що пережили екстремальний холод (с. 351). Додайте до цього сильні кислотні дощі, можливо, спричинені ударом, плюс ідею, що більше астероїдів могли вдарити по Землі, і спустошення стає майже невимовним. У своїх підсумкових зауваженнях Альварес і Асаро заявили: «Як детективи, які намагаються розгадати цю 65-мільйонолітню таємницю, ми час від часу зупиняємося, щоб подумати, що ми зобов’язані самим своїм існуванням як мислячих істот удару, який знищив динозаврів» (с. 357).

Можливо, другою за популярністю еволюційною теорією вимирання динозаврів є теорія вулканічного парникового ефекту. Ця теорія, запропонована Дьюї Макліном, припускає, що масштабна вулканічна активність, зосереджена в районі, відомому як Деканські трапи в Індії, призвела до загибелі динозаврів. Масштаби вулканічної активності були настільки великі, що потоки лави, як стверджується, покрили територію Деканських трапів на площі приблизно 2,6 мільйона квадратних кілометрів. Сьогодні ця територія все ще покрита приблизно 500 000 квадратних кілометрів лавових потоків. У деяких місцях товщина потоків становить півтори милі (Маклін, 1995). Масова вулканічна активність, як стверджується, викинула величезну кількість водяної пари та вуглекислого газу в атмосферу Землі. Ці парникові гази нібито затримали тепло від Сонця, спричинивши нагрівання атмосфери Землі. Масова вулканічна активність, як стверджується, викинула величезну кількість водяної пари та вуглекислого газу в атмосферу Землі. Ці парникові гази, згідно з припущенням, утримували сонячне тепло, спричиняючи перегрівання атмосфери. За словами Макліна, надмірна спека, викликана парниковими газами, спричинила «викликане температурою зменшення кровотоку в матці, що пошкоджує і вбиває ембріони в утробі» (1995). Іншими словами, Земля стала настільки гарячою, що рептилії більше не могли розмножуватись. Втім, щодо суперечок між теорією вулканізму та теорією астероїдного удару, Маклін зазначив: «Після понад 20 років часто гострих публічних дебатів і напружених зусиль учених, які зібрали величезну геобіологічну базу даних, жодна з теорій не перемогла… Поки що кожна з них залишається лише теоретичним каркасом для майбутніх досліджень» (1995).

Проблема з усіма цими теоріями полягає в тому, що вони не здатні належно пояснити всі дані. Наприклад, ніхто не знає, чому наслідки удару астероїда мали знищити всіх динозаврів, але залишити багато інших форм життя неушкодженими. Чому астероїд не знищив інших рептилій, таких як черепахи та алігатори? До того ж, у викопному літописі немає свідчень про те, що всі динозаври загинули одночасно. Хоча багато динозаврів виявлено у «кладовищах скам’янілостей» по всьому світу, докази також свідчать, що деякі з них жили пізніше. Еволюціоніст Тім Гейнс визнав: «Жодна з апокаліптичних теорій не відповідає всім доказам…» (1999, с. 281). Однак Гейнс лише частково має рацію; жодна теорія, заснована на хибних еволюційних припущеннях, не узгоджується з усіма даними. Теорія астероїдного удару, вулканічно-парникова теорія, теорія гусениць, теорія запору тощо не можуть пояснити, чому динозаври-рептилії вимерли, а крокодили, черепахи та інші рептилії вижили. Вони також не можуть пояснити, чому акули та інші морські риби й рептилії пережили подію, а морські рептилії, як-от плезіозаври, загинули. Як зазначив Норман: «Дивина цього масового вимирання полягає не лише в тому, що воно було поширене серед уражених груп, але й у тому, що воно було вибірковим» (1991, с. 147). Термін Нормана «дивина» просто означає, що жодна поширена еволюційна теорія цього не пояснює.

ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Одна з теорій, яка пояснює вимирання динозаврів і найкраще узгоджується з наявними фактами, — це Всесвітній потоп за днів Ноя. Оскільки одним із ключових свідчень масового знищення динозаврів є те, що більшість головних кладовищ скам’янілостей утворилися внаслідок величезної кількості води, то припущення, що більшість динозаврів загинули під час всесвітнього потопу, є найкращим поясненням масового знищення.

Кладовища, пов’язані з повенями

Кар’єр скам’янілостей у Національному пам’ятнику динозаврів є одним із найбільших сховищ викопних решток у світі — там поховано понад 1600 скам’янілих кісток динозаврів («Національний пам’ятник динозаврів», 2004⁷). Навколо головної скелі з розкопками побудовано музей, який розповідає про відкриття цього місця в 1909 році. Як і майже всі урядові виставки, присвячені динозаврам, цей музей повторює стандартну еволюційну тезу про те, що динозаври жили мільйони років тому. Але особливо цікаво, як сам пам’ятник пояснює причину такого великого скупчення скам’янілостей. На стіні навпроти скелі з кістками зображено великий фресковий розпис. На ньому показано, як динозаври йдуть крізь глибоку воду. Під фрескою розміщена табличка з написом: «Після сезонної повені: Ця сцена, що відтворює події 145 мільйонів років тому, заснована на підказках, знайдених у скельному масиві позаду вас. Тіла, принесені стрімкою, каламутною водою вниз за течією, були винесені на піщану мілину. Деякі були повністю поховані під тоннами піску — і їхні кістки збереглися майже в ідеальному стані» (вид. додано).

Хіба не цікаво, що таке велике кладовище скам’янілостей пов’язане з «сезонною повінню»? Подальші дослідження показали, що багато скам’янілих решток пояснюють за допомогою сценаріїв сезонних, локальних або раптових повеней. У листопаді 1999 року палеонтолог з Чиказького університету Пол Серено відкрив динозавра довжиною 20 метрів на ім’я Джабарія. Скелет був майже на 95% цілим. Яке пояснення його поховання? «Схоже, динозаври могли потрапити в стародавню раптову повінь і були швидко поховані» («Статті про динозаврів», 1999, вид. додано⁸). У статті Роберта Сандерса, опублікованій від імені Каліфорнійського університету, описано величезне кладовище птерозаврів: «Скам’янілі кістки були розкидані по всьому стародавньому повеневому відкладенню в пустелі Атакама в Чилі, що свідчить про те, що це були тварини або їхні трупи, захоплені повінню приблизно 110 мільйонів років тому на початку крейдяного періоду» (1995, вид. додано⁹).

У матеріалі BBC про серіал «Прогулянка з динозаврами» зазначено, що значна частина інформації для першої серії взята з розкопок, відомих як «Примарне ранчо» поблизу Абакью, Нью-Мексико. Це місце описується як одне з найбагатших на викопні знахідки у світі. Чому так багато динозаврів було поховано раптово? «Палеонтологи вважають, що ця колекція скам’янілостей є результатом масової загибелі тварин через виснаження водних ресурсів під час посухи. Перш ніж тіла були знищені падальниками, раптова повінь поховала їх у мулистих відкладеннях, де вони збереглися» («Копай глибше», без дати, вид. додано¹⁰).

Восени 2007 року в районі Ло Уеко, Іспанія, було знайдено масове скупчення скам’янілостей. У цьому місці було виявлено принаймні 8000 скам’янілостей, включно з рештками приблизно 100 титанозаврів і кількох інших видів динозаврів (Катан, 2007¹¹). Що ж спричинило таке масове поховання? Палеонтолог Фернандо Ескаско з наукового музею Куенки заявив, що тварин, ймовірно, змило до місця поховання «сильною повінню» (Де Ельвіра, 2007, вид. додано¹²).

Всесвітній потоп за днів Ноя

Цікаво, що еволюціоністи пояснюють багато з найбільших у світі кладовищ динозаврів дією води (хоча швидко додають слова на кшталт «сезонна», «локальна», «раптова» тощо). Важливо визнати, що будь-яка інша теорія, окрім всесвітнього потопу за днів Ноя, також повинна припускати, що велика кількість води безпосередньо спричинила багато з таких кладовищ динозаврів. Насправді ж, всесвітній потоп за днів Ноя (описаний у Буття 6–8) дає чудове пояснення для багатьох (якщо не всіх) таких кладовищ. Біблія повідомляє, що «цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори. І був дощ на землі сорок день і сорок ночей» (Буття 7:11–12). Далі сказано: «і покрились усі гори високі, що під небом усім» (Буття 7:19, вид. додано). Під час того річного потопу незліченна кількість динозаврів загинула й була похована у мулистих відкладеннях по всій землі. Розумно припустити, що ці місця поховань стали тими добре відомими скам’янілими кладовищами, які сьогодні виявляють учені.

ІСТОРИЧНІ ДОКАЗИ ПОТОПУ

Окрім біблійного свідчення про катастрофічний всесвітній потоп, існують також історичні докази. Подібно до повсюдності легенд про драконів, антропологи, які вивчають легенди та народні перекази з різних регіонів і культур, постійно повідомляють про історії, схожі на розповідь про Ноя. У сотнях культур по всьому світу існують легенди про величезну руйнівну повінь, яка знищила більшість людства, й яку пережили лише кілька людей і тварин. Хоча більшість істориків, які досліджували це питання, оцінюють кількість таких легенд у понад 200, еволюційний геолог Роберт Шок зазначив: «Ной — це лише одна з оповідей у світовій колекції з щонайменше 500 міфів про потоп, які є найпоширенішими серед усіх давніх міфів і тому можуть вважатися одними з найдавніших» (2003, с. 249, вид. додано¹³). Шок далі зауважив: «Оповіді про масове затоплення трапляються по всьому світу… Історії про великий потоп знайдені на всіх населених континентах і серед великої кількості різних мовних та культурних груп» (сс. 103, 249).

Понад століття тому канадський геолог сер Вільям Доусон писав про те, що згадка про потоп «збереглася в деяких із найдавніших історичних документах кількох окремих народів, і опосередковано підтверджується всім духом ранньої історії більшості цивілізованих рас» (1895, с. 4 і далі¹⁴). Легенди про потоп виявлено в таких народах і країнах, як Китай, Вавилон, Мексика, Єгипет, Судан, Сирія, Персія, Індія, Норвегія, Уельс, Ірландія, Індонезія, Румунія тощо — цей список можна продовжувати сторінками (див. Перлофф, 1999, с. 167¹⁵). Хоча сама кількість таких легенд вражає, не менш дивовижною є схожість багатьох з них за змістом. Джеймс Перлофф зазначив:

У 95% із понад двохсот легенд про потоп ідеться про всесвітній потоп; у 88% певна родина була врятована; у 70% вижили завдяки човну; у 67% тварини також були збережені; у 66% потоп став наслідком людського гріха; у 66% уцілілі були попереджені; у 57% вони опинились на горі; у 35% з човна випускали птахів; і в 9% було врятовано саме вісім осіб (с. 168).

Яке ж значення цих численних легенд про потоп? Відповідь очевидна: (1) ми маємо понад 200, а можливо, й понад 500 легенд, які розповідають про великий потоп; (2) багато з них походять із різних епох і цивілізацій, що не могли мати спільного джерела або впливу; (3) ці оповіді були записані ще до того, як туди прибули місіонери з біблійною розповіддю про Ноя. Розумний висновок — у далекому минулому колосальний потоп назавжди вплинув на історію всіх цивілізацій. Як зазначив Доусон понад сто років тому: «Ми тепер знаємо, що потоп Ноя — це не просто міф чи фантазія первісної людини або виключно вчення єврейських Писань… Жодна історична подія, давня чи сучасна, не може бути краще підтверджена як факт, ніж ця» (1895, с. 4 і далі).

ЧИ ВИЖИЛИ ДЕЯКІ ДИНОЗАВРИ ПІСЛЯ ПОТОПУ?

Оскільки численні історичні та фізичні докази вказують на те, що люди взаємодіяли з динозаврами ще сотні або тисячі років тому (наприклад, у вигляді оповідань і наскельного мистецтва), логічно припустити, що деякі динозаври пережили потоп. А оскільки єдиною сухою ділянкою на Землі під час потопу був ковчег Ноя (Буття 7:23), динозаври повинні були супроводжувати Ноя та його родину на ковчезі. Постає питання: як могли в ковчезі вміститися парні представники величезних динозаврів, деякі з яких сягали довжини понад 36 метрів і важили понад 100 тонн? По-перше, слід пам’ятати, що ковчег був величезним судном — 300 ліктів у довжину, 50 ліктів у ширину і 30 ліктів у висоту (Буття 6:15). Слово «лікоть» походить від єврейського слова, що означає «передпліччя», оскільки євреї використовували довжину свого передпліччя для вимірювання ліктя. Загалом лікоть становив відстань від ліктя до кінчика середнього пальця (пор. Фрі й Вос, 1992, с. 182¹⁶). Згідно з сучасними мірками, лікоть — приблизно 45–50 см. Таким чином, ковчег мав довжину близько 135 метрів (півтора футбольних поля!), ширину — 22,5 м і висоту — 13,5 м. Тривалий час це було найбільше морське судно, коли-небудь задокументоване.

Загальна площа підлоги ковчега складала близько 9300 м² — це трохи більше, ніж 20 стандартних баскетбольних майданчиків. Його об’єм сягав приблизно 42 500 м³. Щоб допомогти уявити, наскільки великим був ковчег, Джон Віткомб закликав людей: «Уявіть, що ви стоїте на залізничному переїзді й чекаєте, поки повільно проїдуть 10 вантажних поїздів, кожен із яких тягне 52 вагонів» (1973, с. 23). Тепер уявіть, що всі ці вагони помістилися б у ковчег. Віткомб зазначив, що об’єм ковчега був достатній, щоб умістити 520 сучасних залізничних вантажних вагонів! (с. 23).

Для деяких думка про динозаврів у ковчезі здається абсурдною. Але якщо уважно розглянути це питання, то така ідея вже не здається неймовірною. По-перше, згадаймо, що Бог — Творець усіх тварин, і Він точно знав, яких розмірів має бути ковчег, щоб умістити всіх наземних тварин. По-друге, всупереч поширеній думці, не всі динозаври були гігантами. За словами відомого еволюційного палеонтолога Джона Горнера, середній динозавр був розміром із велику корову (див. Горнер і Лессем, 1993, с. 124¹⁷). Багато динозаврів у дорослому віці були лише кілька метрів заввишки, а деякі — навіть розміром із курку. По-третє, можливо, Бог дозволив Ною взяти на ковчег дитинчат динозаврів, а не дорослих особин. Це зекономило б місце та зменшило б потребу в їжі. Найбільші знайдені яйця динозаврів свідчать, що навіть 12-метрові динозаври відкладали яйця менше 30 см у діаметрі (див. «Розмноження динозаврів», 2007¹⁸). Навіть найбільші динозаври на етапі вилуплення були не більшими за домашнього улюбленця. Молоді динозаври на ковчезі потребували б не більше місця, ніж середній пес.

ЩО СПРИЧИНИЛО ОСТАТОЧНЕ ВИМИРАННЯ ДИНОЗАВРІВ?

Чому ж динозаври зрештою вимерли, якщо деякі з них пережили потоп? Ми не знаємо точно, але однією з можливих причин може бути те, що динозаври, які вижили на ковчезі Ноя, не змогли пристосуватися до нового світу після потопу, бо клімат суттєво змінився. Однією з ознак того, що світ після потопу був дуже іншим, є різке скорочення тривалості людського життя. До потопу, як свідчить Біблія, люди зазвичай жили по 800–900 років (див. Буття 5:3–32). Наприклад, дід Ноя, Мафусал, прожив 969 років (Буття 5:27). Але після потопу люди почали вмирати у значно молодшому віці. Замість 800 чи 900 років, нащадки Ноя з часом почали жити лише 150–200 років. Наприклад, Авраам помер у віці 175 років (Буття 25:7). І хоча це дуже багато за сучасними мірками, порівняно з допотопними людьми це значно менше. Багато вчених-креаціоністів вважають, що умови, які спричинили скорочення тривалості життя людини, були тими самими, що згодом (через роки) призвели й до вимирання динозаврів.

Цілком можливо, що останні динозаври вимерли з тієї ж причини, з якої за останні століття зникло багато інших тварин — через зростання людського населення. Можливо, люди просто винищили різні види динозаврів. Різні види тигрів, ведмедів, слонів і гіпопотамів були майже повністю знищені внаслідок полювання. Можливо, те саме трапилось і з багатьма видами динозаврів. Після потопу Бог сказав Ною та його синам:

«І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.» (Буття 9:2–3).

Лише після потопу ми вперше читаємо, що Бог дозволив людині вживати тварин у їжу. Незабаром після цього мужні чоловіки, як-от Німрод, онук Хама, почали полювати на тварин (Буття 10:8–12). І хоча після потопу динозаври могли розмножитися в різних частинах світу, цілком можливо, що багато з них згодом були знищені людьми. Урешті-решт, народи по всьому світу мають легенди про лицарів, що вбивали драконів (див. Лайонс, 2007).

ВИСНОВКИ

Кожен, хто чув про динозаврів, напевно колись замислювався: чому вони вимерли? Факт залишається фактом — ніхто достеменно не знає, чому всі динозаври зрештою зникли. Всесвітній потоп, описаний у Буття 6–8, безсумнівно, є найкращим поясненням існування масових кладовищ скам’янілостей динозаврів у всьому світі. Але чому саме помер останній динозавр на Землі — це лише предмет для здогадів. Існують обґрунтовані припущення, але стверджувати з абсолютною впевненістю — це передчасно. Питання «Що сталося з останніми динозаврами?» — цікаве, але цілком імовірно, що ми ніколи не дамо на нього остаточної відповіді.

¹ Альварес, Вальтер і Франк Асаро (2000), «Позаземний вплив», у: Наукова американська книга про динозаврів, ред. Ґреґорі Пол (Нью-Йорк: Byron Preiss Visual Publications).

² Батт, Кайл і Лайонс, Ерік (2008), «Фізичні докази співіснування динозаврів і людей — Частина I», Розум і Одкровення, 28[3]:17–23, березень, [в мережі], URL: https://www.apologeticspress.org/articles/3626.

³ Лайонс, Ерік (2007), «Історичні докази співіснування динозаврів і людей — Частини I і II», Розум і Одкровення, 27:65–71, 73–79, вересень–жовтень.

⁴ Маклін, Дьюї (1995), «Вулканізм у Деканських трапах і парникова теорія вимирання динозаврів», [в мережі], URL: http://filebox.vt.edu/artsci/geology/mclean/Dinosaur_Volcano_Extinction/pages/studentv.html.

⁵ Хейнс, Тім (1999), Прогулянка з динозаврами: природнича історія (Лондон: BBC Worldwide).

⁶ Норман, Девід (1991), Динозавр! (Нью-Йорк: Prentice Hall).

⁷ «Національний пам’ятник динозаврів» (2004), [в мережі], URL: http://www.desertusa.com/dino/.

⁸ «Статті про динозаврів 1999» (1999), [в мережі], URL: http://www.crystalinks.com/dinosaurs3.html.

⁹ Сандерс, Роберт (1995), «Огляд птерозаврів», [в мережі], URL: http://www.berkeley.edu/news/berkeleyan/1995/0503.pterosaur.html.

¹⁰ «Копай глибше» (без дати), [в мережі], URL: http://www.bbc.co.uk/dinosaurs/dig_deeper/finds_1.shtml#top.

¹¹ Катан, Томас (2007), «В Іспанії знайдено величезне кладовище динозаврів», [в мережі], URL: http://www.foxnews.com/story/0,2933,313761,00.html.

¹² Де Ельвіра, М.Р. (2007), «Залізничне будівництво вказує на найрізноманітніше місце знахідок динозаврів у Європі», Expatica, [в мережі], URL: http://www.expatica.com/actual/article.asp?subchannel_id=81&story_id=46144.

¹³ Шок, Роберт М. (2003), Мандрівки будівельників пірамід (Нью-Йорк: Jeremy P. Parcher/Putnam).

Віткомб, Джон С. (1973), Світ, що загинув (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker).

14Доусон, Джон Вільям (1895), Історичний потоп у зв’язку з науковими відкриттями (Чикаґо, Іллінойс: Revell).

¹⁵ Перлофф, Джеймс (1999), Смерч на смітнику: Невпинний міф дарвінізму (Арлінгтон, Массачусетс: Refuge Books).

¹⁶ Фрі, Джозеф П. і Вос, Говард Ф. (1992), Археологія і біблійна історія (Гранд-Рапідс, Мічиган: Zondervan).

¹⁷ Горнер, Джон Р. і Лессем, Дон (1993), Повний Тиранозавр: Як приголомшливі нові відкриття змінюють наше розуміння найвідомішого динозавра у світі (Нью-Йорк: Simon & Schuster).

¹⁸ «Розмноження динозаврів» (2007), [в мережі], URL: http://www.enchantedlearning.com/subjects/dinosaurs/anatomy/Repro.shtml.

Published May 9, 2025

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→