Що говорить Біблія про зміну статі?
СТАТТЯ КОРОТКО
У міру того як американське суспільство дедалі більше віддаляється від Святого Письма, зростає плутанина щодо того, що є правильним, а що — неправильним. Однак Творець людського тіла має право проголошувати істину щодо поведінки, пов’язаної зі статтю. Він не дає жодного дозволу на трансгендерність чи операції зі зміни статі.
ОКРЕСЛЕННЯ ПИТАННЯ
Короткий вступ до питання трансгендерності
У квітні 2015 року Брюс Дженнер, володар золотої медалі в чоловічому десятиборстві на Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, взяв участь у телевізійному інтерв’ю загальнонаціонального масштабу з Даян Соєр з ABC News, у якому пояснив, що ще з дитинства боровся з питанням своєї гендерної ідентичності. За його словами: «Мій мозок значно більше жіночий, ніж чоловічий. Людям важко це зрозуміти, але саме такою є моя душа… Ця жіноча сторона є частиною мене. Це те, ким я є»1. Через кілька місяців, у липні 2015 року, Дженнер з’явився на обкладинці журналу Vanity Fair, одягнений як жінка, і оголосив, що змінив своє ім’я на Кейтлін2. Того ж місяця він отримав престижну нагороду ESPN імені Артура Еша за мужність, значною мірою через свій широко висвітлюваний публічний «перехід» від Брюса до Кейтлін3. У грудні 2015 року про нього знову написали, цього разу у великій статті в TIME Magazine4.
Такі люди, як Дженнер, страждають від «розладу гендерної ідентичності», або «гендерної дисфорії», і їх називають «трансгендерами». Трансгендерні люди біологічно належать до однієї статі, але у своїй свідомості ідентифікують себе з іншою. Хоча Дженнер, імовірно, є найвідомішою трансгендерною людиною у світі, він, безперечно, не єдиний. Наприклад, Честі Боно, єдина дитина Шер і Сонні Боно, пояснила в інтерв’ю Опрі Вінфрі, що відчувала, ніби її тіло зраджує її, і розповіла про свій перехід від жіночої статі до чоловічої у фільмі 2011 року «Стати Чезом»5. Згідно зі звітом Інституту Вільямса за червень 2016 року — аналітичного центру при Школі права Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, присвяченого дослідженню законодавства та державної політики щодо сексуальної орієнтації, — приблизно 0,6% дорослого населення Сполучених Штатів, або 1,4 мільйона осіб, ідентифікують себе як трансгендери6.
Короткий вступ до питання операцій зі зміни статі
Певний відсоток трансгендерних осіб, зокрема й деякі неповнолітні, щороку проходять операції зі зміни статі, або «операції з корекції статі»7. Як правило, перш ніж пройти операцію зі зміни статевих органів та інших частин тіла, людині необхідно отримати діагноз «розлад гендерної ідентичності», одержати рекомендаційний лист від психотерапевта, розпочати гормональну терапію та до одного року публічно жити як представник протилежної статі8. Жінки, які бажають жити як чоловіки, часто проходять мастектомію та гістеректомію. Чоловіки, які переходять до життя як жінки, можуть проходити процедури зі зміни зовнішнього вигляду очей, носа, підборіддя та кадика, а також із видалення чоловічих статевих органів. Повний комплекс хірургічних процедур може коштувати значно більше ніж 100 000 доларів США9.
Зусилля, спрямовані на забезпечення правової та суспільної підтримки трансгендерних осіб, здійснюються вже досить давно, але останнім часом вони іноді вражаючим чином опинилися в центрі суспільної уваги10. Наприклад, явище, за якого люди стверджують, що їхня справжня стать не відповідає їхній фізичній будові, набуло такого розвитку, що виникли значні суспільні та політичні дискусії щодо того, якими громадськими вбиральнями повинні мати змогу користуватися чоловіки та жінки11. У квітні 2016 року гігант роздрібної торгівлі Target Corporation оприлюднив заяву, в якій дозволив «трансгендерним членам команди та гостям користуватися вбиральнею або примірочною, що відповідає їхній гендерній ідентичності»12. У травні 2016 року федеральний уряд пригрозив припинити федеральне фінансування державних шкіл, які відмовлялися дозволяти трансгендерним учням користуватися вбиральнями відповідно до їхньої гендерної ідентичності, а не статі, зазначеної в їхніх свідоцтвах про народження13. Ці питання вже кілька років розглядаються в судах, і багатьох людей стривожили та засмутили рішучі кроки тих, хто нині прагне легітимізувати трансгендерність14.
РОЗГЛЯД СВЯТОГО ПИСЬМА
Хоча Біблія багато говорить про людську сексуальність, не дивно, що вона конкретно не розглядає питання проведення операції зі зміни статі або операції з корекції статі. Очевидно, що такої технології в біблійні часи не існувало, і немає підстав вважати, що біблійні автори коли-небудь могли розглядати можливість «зміни статі». Однак «усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила» (2 Петра 1:3), включає принципи, які безпосередньо стосуються питань трансгендерності.
Чого Святе Письмо навчає про визначення статі
Насамперед, «гіпотеза про те, що гендерна ідентичність є вродженою, незмінною властивістю людини, незалежною від біологічної статі, — тобто що людина може бути “чоловіком, ув’язненим у тілі жінки”, або “жінкою, ув’язненою в тілі чоловіка”, — не підтверджується науковими доказами»15. Однак з огляду на нещодавні спроби визначати гендер як психологічний конструкт, тобто як наслідок того, що людина думає або відчуває, необхідно розглянути, як стать представлена у Святому Письмі; там вона послідовно представлена як наслідок природи. Бог створив Адама чоловіком, а Єву — жінкою (Буття 5:1–2; Матвія 19:4). Вони були фізично взаємодоповнювальними істотами, здатними разом народжувати потомство (Буття 1:28), а їхні нащадки, як і вони самі, чітко належали до чоловічої або жіночої статі (Буття 5:3–4). З одного боку, чоловіки мали анатомічну будову, яка включала здатність давати «насіння», запліднюючи жінок (Буття 38:9). З іншого боку, жінки мали анатомічну будову, пристосовану до народження й годування дітей (див., наприклад, Буття 4:1–2, 17, 25; 3:16, 20; 21:7; 1 Самуїлова 1:23). Отже, від самого початку кожна людина була «дивовижно створена» за образом Божим як чоловік або жінка (Псалом 139:13–16; Буття 1:26–27; Ісаї 44:2, 24)16.
Зверніть увагу, що визначення статі людини не залежало від її особистих думок чи уподобань. Належність до певної статі легко встановлювали при народженні на підставі фізичної будови. Єврейське «немовля чоловічої статі» мало бути обрізане восьмого дня після народження (Буття 17:12–14; Левит 12:3). Крім того, за Законом Мойсея жінка, яка народила дитину чоловічої статі, була церемоніально нечистою протягом семи днів (Левит 12:1–2), а жінка, яка народила дитину жіночої статі, була церемоніально нечистою протягом двох тижнів (Левит 12:5). Біблія чітко показує, що стародавні люди, за Божою вказівкою, визначали стать дітей під час їхнього народження на підставі їхньої анатомічної будови, і правильне визначення залежало виключно від фізичних характеристик людини при народженні. Отже, відповідні суспільні ролі та психологічні уявлення випливали з анатомічної будови людини.
Чого Святе Письмо навчає про трансвестизм
Після встановлення діагнозу «розлад гендерної ідентичності», тобто коли людина психологічно ідентифікує себе з протилежною статтю, трансгендерна особа, яка бажає пройти операцію зі зміни статі, зазвичай повинна певний час публічно жити як представник протилежної статі. Це включає такі дії, як носіння одягу протилежної статі, або трансвестизм, тобто одягання в спосіб, який традиційно асоціюється з протилежною статтю. Хоча ставлення суспільства до такої поведінки останніми роками швидко змінилося, друге видання «Діагностичного і статистичного посібника із психічних розладів» (DSM-II) класифікувало трансвестизм як «сексуальне відхилення»17, і раніше його зазвичай вважали психологічним розладом, що потребував втручання18.
Визначення «сексуальне відхилення» узгоджувалося з Божим Словом. Наприклад, 1 Коринтян 11:13–14 навчає, що природні відмінності між статями в певній культурі мають зберігатися. Також у Повторенні Закону 22:5 Біблія говорить: «Жінка не носитиме чоловічого одягу, а чоловік не одягатиме жіночого вбрання. Кожний, хто таке чинить, огидний для Господа, твого Бога». Єврейське слово, перекладене як «огида», означає щось огидне й відразливе — чи то в обрядовому, чи в етичному розумінні19. Ці вірші чітко виключають можливість того, щоб жінка змінювала свою зовнішність, аби виглядати як чоловік, або щоб чоловік змінював свою зовнішність, аби представляти себе як жінку; вони також описують ставлення Єгови до чоловіків і жінок, які носять одяг, що належним чином асоціюється з протилежною статтю.
Чого Святе Письмо навчає про добровільне калічення тіла
Як зазначалося вище, «перехід» іноді передбачає застосування лікарських препаратів та/або проведення операцій для зміни фізичної зовнішності людини, щоб вона більше нагадувала представника протилежної статі. У Старому Завіті самокалічення пов’язане з поклонінням ідолам (1 Царів 18:24–29) і жалобою серед тих, хто не знав Єгови (Повторення Закону 14:1–2). Господь прямо заборонив Своєму народові робити такі порізи на тілі (Левит 19:28). У Новому Завіті одержимий демоном чоловік завдавав собі тілесних ушкоджень, перш ніж Ісус зцілив його (Марка 5:2–5). Отже, Святе Письмо чітко зображує самокалічення як ознаку глибинних духовних і психологічних розладів, і деякі дослідження, здається, підтверджують це спостереження20. Наприклад, у дослідженні 324 шведських транссексуалів, проведеному Каролінським інститутом у 2011 році, зазначалося, що «особи з транссексуалізмом після зміни статі мають значно вищий ризик смертності, суїцидальної поведінки та психіатричної захворюваності порівняно із загальним населенням»21.
Хоча в біблійні часи ампутації іноді призначалися як покарання (Повторення Закону 25:11–12) або здійснювалися під час війни (Єзекіїля 23:25), у Святому Письмі немає жодного випадку, коли Бог схвалював би добровільні ампутації. Крім того, Новий Завіт навчає, що тіла християн належать Богові й мають використовуватися для Його прославлення (1 Коринтян 6:19–20). Просто немає жодної підстави для добровільного калічення тіла без Його вказівки чи схвалення.
Заключні зауваження
Не дивно, що Біблія конкретно не говорить про зміну статі чи операцію з корекції статі. Однак, як і можна було очікувати, вона розглядає кожний етап просування до таких процедур. По-перше, згідно зі Святим Письмом, стать визначається фізіологією, а не психологією. По-друге, спроби представляти себе як особу протилежної статі є неприродними й гідними осуду. По-третє, добровільне калічення тіла свідчить про нездоровий стан розуму, який не визнає і не приймає Божого права власності на людське тіло. Коротко кажучи, хоча Біблія ніколи не згадує вислів «операція зі зміни статі», вона засуджує кожний крок на шляху до таких процедур, включно із самими процедурами.
Людина зі здоровим мисленням, вільна від духовних і психологічних обтяжень, живила б і плекала своє тіло, а не ненавиділа б його настільки, щоб навмисно спотворювати його (Ефесян 5:29). Тому нелогічно й суперечливо визнавати розлад гендерної ідентичності психічним розладом, за якого розум не приймає реальності фізичної статі людини, а потім змінювати здорове тіло, щоб привести його у відповідність із розладнаним розумом22. Ті, хто страждає від гендерної дисфорії, потребують зміни свого мислення, а не свого тіла. Отже, транссексуали, як і всі інші люди, відчайдушно потребують Ісуса та Євангелія. Звичайно, у Христі є прощення і зцілення, але, як і всі інші, вони повинні підкоритися Його пануванню та покаятися, якщо хочуть бути спасенними від вічних наслідків своїх гріхів.
1 «Брюс Дженнер: інтерв’ю» (2015), ABC News, 24 квітня, http://abcnews.go.com/2020/fullpage/bruce-jenner-the-interview-30471558.
2 Базз Біссінджер (2015), «Кейтлін Дженнер розповідає про реакцію своєї матері та шанувальників-трансгендерів», Vanity Fair, 2 червня, http://www.vanityfair.com/hollywood/2015/06/caitlyn-jenner-photos-interview-buzz-bissinger.
3 «Кейтлін Дженнер отримає нагороду Еша» (2015), ESPN, 2 червня, http://www.espn.com/espys/2015/story/_/id/12992941/caitlyn-jenner-receive-arthur-ashe-courage-award.
4 Кеті Стайнметц (2015), «Кейтлін Дженнер», TIME Magazine, 186[25/26]:144–150.
5 Шейла Марікар (2015), «Чез Боно розповідає про “Стати Чезом”, Шер — в “Опра”», ABC News, http://abcnews.go.com/Entertainment/chaz-bono-tells-oprah-cher-chaz/story?id=13561517; Джеремі Кінсер (2011), «Тому що Чез Боно — щасливий син», Advocate, 1050:24–31.
6 Ендрю Р. Флорес, Джоді Л. Герман, Ґері Дж. Ґейтс і Тейлор Н. Т. Браун (2016), «Скільки дорослих у Сполучених Штатах ідентифікують себе як трансгендери», The Williams Institute, с. 3, http://williamsinstitute.law.ucla.edu/wp-content/uploads/How-Many-Adults-Identify-as-Transgender-in-the-United-States.pdf.
7 Еріка Наполетано (2016), «Молоді й трансгендерні: підтримка молоді, щоб вона могла бути собою», Chicago Health, http://chicagohealthonline.com/young-and-transgender/; «Лікування зі зміни статі серед дітей стає дедалі поширенішим» (2012), CBS News, http://www.cbsnews.com/news/sex-change-treatment-for-kids-on-the-rise/.
8 Бетані Ґібсон і Аніта Дж. Кетлін (2010), «Догляд за дитиною, яка бажає змінити стать — частина I», Pediatric Nursing, 36[1]:53–59; Бетані Ґібсон (2010), «Догляд за дитиною, яка бажає змінити стать — частина II: перехід від жіночої статі до чоловічої», Pediatric Nursing, 36[2]:112–117; Бернд Меєнбург (1999), «Розлад гендерної ідентичності в підлітковому віці: результати психотерапії», Adolescence, 34[134]:305–313.
9 Мері Собральске (2005), «Потреби в первинній медичній допомозі пацієнтів, які перенесли зміну статі», Journal of the American Academy of Nurse Practitioners, 17[4]:133–138; Алісса Джексон (2015), «Висока ціна трансгендерності», CNN, http://www.cnn.com/2015/07/31/health/transgender-costs-irpt/.
10 Кевін Д. Вільямсон (2016), «Культурна війна навколо трансгендерності», National Review, 68[10]:30–32.
11 Майкл Шерер та ін. (2016), «Битва за вбиральні», TIME Magazine, 187[20]:30–37.
12 «Продовжуючи відстоювати інклюзивність» (2016), Target Corporation, https://corporate.target.com/article/2016/04/target-stands-inclusivity.
13 Іві Блед (2016), «Федеральна влада — школам: не обмежуйте доступ трансгендерів», Education Week, 35[31]:1–14.
14 Шарлотт Алтер (2016), «Сотні тисяч людей бойкотують Target через політику щодо вбиралень, яка передбачає інклюзивність для трансгендерів», TIME.com, с. 1; Єва Марі-Аяла (2016), «Політику щодо трансгендерів змінено після обурення у школах Форт-Верта», The Dallas Morning News, http://www.dallasnews.com/news/education/2016/07/20/transgender-policy-altered-uproar-fort-worth-schools; Карен Воркман (2015), «Підлітки в Міссурі протестують проти користування трансгендерним учнем жіночою вбиральнею», The New York Times, http://www.nytimes.com/2015/09/02/us/teenagers-protest-a-transgender-students-use-of-the-girls-bathroom.html?_r=0.
15 Лоуренс С. Маєр і Пол Р. Макг’ю (2016), «Сексуальність і гендер: висновки біологічних, психологічних і соціальних наук», The New Atlantis, 50:8, осінь, http://www.thenewatlantis.com/publications/number-50-fall-2016.
16 Обговорення гермафродитизму виходить за межі цієї статті. Пор. Елізабет Мітчелл (2009), «Відгук: гермафродитизм», Answers in Genesis, 3 грудня, https://answersingenesis.org/human-body/feedback-hermaphroditism/.
17 Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів: DSM-II (1968) (Вашингтон, округ Колумбія: American Psychiatric Association).
18 Люк Ґейс і Анне Бреваєйс (2007), «Хірургічне лікування гендерної дисфорії у дорослих і підлітків: останні досягнення, ефективність і труднощі», Annual Review of Sex Research, 18[1]:182–183; Пол Макг’ю (2004), «Хірургічна зміна статі», First Things: A Monthly Journal of Religion & Public Life, 147:34–38; Стівен І. Абрамовіц (1986), «Психосоціальні результати операції зі зміни статі», Journal of Consulting and Clinical Psychology, 54[2]:183; Джон Е. Бейтс та ін. (1975), «Втручання в роботу із сім’ями хлопчиків із розладами гендерної ідентичності», American Journal of Orthopsychiatry, 45[1]:150–157.
19 Френсіс Браун, С. Р. Драйвер і Чарльз А. Бріґґс, ред. (2008), Давньоєврейський та англійський лексикон Старого Завіту (Пібоді, Массачусетс: Hendrickson), с. 1072–1073.
20 Маєр і Макг’ю, с. 9; Масахіко Хошіаї та ін. (2010), «Психіатрична коморбідність серед пацієнтів із розладом гендерної ідентичності», Psychiatry & Clinical Neurosciences, 64[5]:514–519; Аннелоу Л. К. де Вріс та ін. (2010), «Розлади аутистичного спектра у дітей і підлітків із гендерною дисфорією», Journal of Autism & Developmental Disorders, 40[8]:930–936; Азаде Мазагері Мейбоді, Ахмад Хаджебі й Атефе Ганбарі Джолфаеї (2014), «Частота розладів особистості у пацієнтів із розладом гендерної ідентичності», Medical Journal of the Islamic Republic of Iran, 28:1–6.
21 Сесілія Дейне, Пол Ліхтенштейн, Маркус Боман та ін. (2011), «Довготривале спостереження за транссексуальними особами, які перенесли операцію зі зміни статі: когортне дослідження у Швеції», PLoS ONE, 6[2]:1–8.
22 Колін А. Росс (2009), «Етика розладу гендерної ідентичності», Ethical Human Psychology & Psychiatry, 11[3]:166.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
