Чуда Ісуса — надзвичайні, але не безглузді й не перебільшені
Деякі чудеса, які зробив Ісус, легше приймаються, ніж інші. Те, що група рибалок опустила сіті уa море і зловила стільки риби, що сіті почали рватись (Луки 5:1-11), критикам прийняти неважко (хоча й не вважають це чудом). Водночас ідея воскресіння Ісусом Лазаря, який був похований уже чотири дні, набагато складніша для скептиків. Але ні це чудо, ні жодне інше, яке зробив Ісус, не заслуговує на нехтування через те, що воно нібито безглузде чи перебільшене. Люди можуть відкидати чудеса через свою недовіру до надприродного або через неможливість пояснити деякі з них природними причинами, та неможливо заперечувати їх лише тому, що вони виглядають абсурдно — вони такими не є. Як одного разу сказав Фурман Кірлі, «євангельські записи вирізняються стриманістю та величчю у описі чудес» (1976, 93[27]:41).
Чуда Христа безперечно були надзвичайними (адже інакше вони не були б чудесами), але виконувалися (й описувалися) з усією розсудливістю та стриманістю — саме так, як слід очікувати, якщо вони справді були знаками від Бога. Адже, як зауважив Генрі Карр, Бог
є творцем і завершувачем тієї незбагненної машини, яку ми називаємо всесвітом, яка діє відповідно до своєї конституції за найжорсткішими принципами закону і порядку, і таким чином свідчить, що її Архітектор — це не капризна істота, а Та, чия розумова природа так само дивовижна, як Його моральні та духовні якості. В таких обставинах було б дуже дивно, якби біблійні чуда суперечили порядку речей (1941, 98:4712).
Оскільки всемогутній Бог обрав керувати Своєю безмежною силою у впорядкований і раціональний спосіб, можна було б очікувати, що коли Бог утілився (Івана 1:1-3,14) і застосував надприродну силу на Землі, це також відбувалося б за контролем — з чудесами, які виконувалися з безмежною стриманістю та розсудливістю.
На відміну від численних легенд про чудотворців минулого (або сучасності), дива Ісуса вирізняються стриманістю і гідністю. Розглянемо чудо, яке Ісус зробив із Малхом, людиною, котра збиралася його заарештувати. Замість того, щоб наказати лівому вуху Малха відсохнути або відпасти (після того як Петро відтяв праве вухо мечем), Ісус просто доторкнувся до відрізаного вуха і “зцілив його” (Луки 22:51). Людина, яка збиралася видати Ісуса ворогам, отримала відтяте вухо мечем, і Ісус просто (проте чудесно) повернув йому вухо на місце. І це все, що про це написали автори Євангелій. Надзвичайне диво сталося напередодні смерті Ісуса, і єдина деталь, яку розкрили, — Ісус “доторкнувшись до вуха, зцілив його”. Як і всі чудеса Ісуса,
не робиться спроби перебільшити надприродні риси події. Випадок залишається говорити сам за себе. Якщо правда найкраще звучить без прикрас, то немає кращих ілюстрацій цього принципу, ніж біблійні описи знамен і чудес. Письменники не зупиняються на них. Вони радше сприймають ці дива як щось природне в ході розповіді. Вони подають історію настільки стисло, наскільки можуть, і далі переходять до іншого. Це дуже чітко видно в Синоптичних Євангеліях. Нам розповідається про моральне й фізичне чудо, яке сталося в домі в Капернаумі, коли четверо чоловіків принесли хворого друга до ніг Ісуса, розібравши частину даху й опустивши ноші через отвір. Гріхи того чоловіка були прощені — це було знаменням із небес, якщо таке взагалі існує. Його недуга також була усунена, і це стало ще одним підтвердженням того, що Господь заявляє про Себе як про Бога, Який явився у плоті. Матвій після цього просто переходить до викладу свого покликання до учнівства та подій, що за ним послідували. Така побудова повторюється знову і знову. Письменники не затримуються на надприродному так, як це зробив би сучасний романіст. Чудо згадується — детальніше або коротше — і розповідь рухається далі. Правда, часто зазначається здивування натовпів, що бачили ці великі діла Божі; однак навіть це не підкреслюється надмірно. (Карр, 98:473).
Більше того, на відміну від чудес в інших творах, чудеса Ісуса не мали характеру чаклунських “фокусів-покусів”. Насправді, існує дуже мало паралелей між Ісусом і маґами стародавнього світу. Навіть Рудольф Бультман, німецький письменник ХХ століття, який намагався раціоналізувати чудеса Ісуса, визнав, що “розповіді про чудеса в Новому Завіті надзвичайно стримані в цьому відношенні, адже вони не поспішають наділяти особу Ісуса магічними ознаками, які часто були характерні для елліністичного творця чудес” (за Габермасом, 2001, с. 1133). Ісус міг зробити будь-яке диво, яке б захотів. Він міг дістати кроликів із капелюхів лише для забави. Міг би перетворити своїх єврейських ворогів на каміння або дати людині три ока. Міг би перетворити хлопчиків на стариків. Міг би підпалити одяг фарисеїв і сказати, що пекло буде в десять разів гарячіше. Міг би зробити з глини десяток горобців у дитинстві, а потім перед хлопцями перетворити глиняних птахів на справжніх за клацанням рук, як про це стверджується у неканонічній Апокрифічній книзі, Євангеліє від Хоми (1:4-9; Втрачені книги, 1979, с. 604). Безумовно, Ісус міг творити безліч нерозумних і дивних чудес. Але Він цього не робив. На відміну від чудес, що їх описують у багатьох неканонічних джерелах, чудеса Ісуса
не відзначаються нескінченними оповідями про дива, якими багата світова література та фольклор. У біблійних описах немає натяку на магію чи фокуси. Навпаки, вони завжди характеризуються розсудливістю, стриманістю і розумністю… У них немає нічого надмірного чи дивного… Коли порівнювати чудеса нашого Господа, описані у чотирьох Євангеліях, з тими, що походять з інших джерел, різниця є як між крейдою і сиром» (Карр, 98:471-472).
1 Кірлі, Ф. Фурман (1976). «Чуда Ісуса». Firm Foundation, 93:4, 6 липня.
2 Карр, Генрі С. (1941). «Внутрішня достовірність біблійних чудес». Bibliotheca Sacra, 98:470–479, жовтень.
3 Габермас, Ґері (2001). «Чому я вірю, що чуда Ісуса насправді відбулися». У Why I am a Christian, ред. Норман Л. Ґайслер та Пол К. Гоффман (Ґранд-Рапідс, штат Мічиган, Baker Book House)
4 Втрачені книги Біблії (перевидання 1979 р.) (Нью Йорк: Random House).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
