Чому на написання Нового Завіту знадобилося так багато часу?
Запитання:
Чому Бог чекав приблизно 20 років після заснування Церкви, перш ніж почати писати Новий Завіт? Чому такий тривалий проміжок часу?
Відповідь:
Зазвичай, коли ми говоримо про написання Нового Завіту, то розглядаємо це з огляду на той факт, що Бог надихнув людей писати про Ісуса та Його волю для Церкви лише через приблизно 20–65 років після смерті й воскресіння Спасителя. Можливо, ще більш вражаючою є велика кількість доказів походження Нового Завіту з першого століття. Через численність давніх рукописів, перекладів і цитувань документів Нового Завіту навіть багато ліберальних учених визнали той факт, що Новий Завіт мав бути завершений до кінця першого століття. Тоді як наявні копії творів Платона, Фукідіда, Геродота, Тацита та багатьох інших відділені від часу їх написання приблизно тисячею років, рукописні свідчення щодо Нового Завіту сягають початку другого століття, що спонукало більшість учених справедливо дійти висновку, що Новий Завіт справді є твором першого століття.1 Як дійшов висновку Ірвін Г. Лінтон щодо євангельських оповідей: «Факт, відомий усім, хто бодай трохи вивчав це питання, полягає в тому, що ці книги цитувалися, перелічувалися, каталогізувалися, узгоджувалися між собою та використовувалися як авторитет різними письменниками — як християнськими, так і язичницькими — аж до часу апостолів».2
Проте дехто запитує, чому Бог вирішив чекати приблизно 20 років, перш ніж почати писати Новий Завіт. Чому апостоли й пророки першого століття не почали писати книги Нового Завіту відразу після заснування Церкви?
Проста й пряма відповідь полягає в тому, що ми не можемо напевно сказати, чому Бог чекав два десятиліття, перш ніж почати написання Нового Завіту. [ПРИМІТКА: Консервативні вчені загалом погоджуються, що найраніші письмові документи Нового Завіту, включаючи послання до Галатів і 1 та 2 послання до Солунян, найімовірніше були написані між 48–52 рр. по Р. Х.] Ми могли б поставити будь-яку кількість запитань щодо того, чому Бог щось робив або не робив: чому Бог чекав приблизно 2500 років після створення і приблизно 1000 років після потопу, щоб дати досконалий, богонатхненний опис цих подій? Чому Бог присвятив лише 11 розділів Біблії першим приблизно 2000 рокам людської історії, а наступним 2000 рокам — 1178 розділів? Чому Бог припинив особливе письмове об’явлення більш ніж на 400 років (між Малахією та Новим Завітом)? Є багато запитань, навіть щодо конкретних особливостей Божого письмового об’явлення, відповіді на які ми хотіли б знати, але які Він просто не відкрив нам безпосередньо.
Зробивши це застереження, можемо запропонувати кілька логічних причин, чому Бог почекав, перш ніж надихнути апостолів і пророків першого століття написати Новий Завіт. По-перше, рання Церква мала скарб Євангелія «в глиняних посудинах» (2 до Коринтян 4:7). Тобто апостоли були чудесним чином керовані Духом у тому, чого навчали (до Галатів 1:12; 1 до Коринтян 2:10–16). Божий Дух провадив їх «до повної істини» (Іван 16:13). Крім того, ті, на кого апостоли в ранніх церквах покладали руки, отримували чудесні духовні дари пророцтва, знання, мудрості тощо (Дії 8:14–17; 1 до Коринтян 12:1–11). Хоча протягом кількох років Церква ще не мала богонатхненних писань Павла, Петра, Івана та інших, Бог не залишив її без керівництва й настанови. У певному розумінні вони мали «ходячі, живі Нові Завіти». Однак коли доба чудес завершилася (1 до Коринтян 13:8–10),3 Церкві був потрібний постійний засіб керівництва. Тому протягом доби чудес Бог надихнув апостолів і пророків викласти в постійній письмовій формі Його досконале й повне об’явлення, щоб воно провадило Церкву аж до повернення Ісуса (пор. 2 до Тимофія 3:16–17).
По-друге, Богові було необхідно зачекати кілька років із написанням Нового Завіту, а не писати його відразу після заснування Церкви, тому що книги й послання, які складають Новий Завіт, спочатку були написані для конкретних адресатів і з конкретною метою (хоча вони застосовні до всіх християн). Наприклад, послання, які Павло написав церкві в Коринті, не могли бути написані доти, доки в Коринті не виникла церква. Якщо церква в Коринті була заснована лише під час другої місіонерської подорожі апостола Павла (близько 49–52 рр. по Р. Х.), то Павло, очевидно, написав коринтським християнам уже після цього часу. Крім того, оскільки в першому посланні до Коринтян Павло розглядав конкретні проблеми, які виникли в коринтській церкві (наприклад, поділи, аморальність тощо), він не міг би детально звертатися до цих питань раніше, ніж вони фактично з’явилися. Отже, була потреба, щоб минув певний час (тобто кілька років), перш ніж були написані документи Нового Завіту.
Хоча декого може непокоїти той факт, що Бог чекав приблизно 20 років, перш ніж почати написання Нового Завіту через Своїх богонатхненних авторів, ми можемо бути впевнені, що Він мав вагомі причини для цієї відносно нетривалої затримки. Безперечно, Бог прямо не пояснив, чому відклав викладення Свого останнього заповіту в письмовій формі. Проте існують логічні пояснення — передусім той факт, що документи, які складають Новий Завіт, були написані для конкретних людей і з конкретною метою.
1 Пор. Ф. Ф. Брюс (1953), Документи Нового Завіту — чи є вони достовірними? (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), четверте видання; Норман Л. Ґайслер і Вільям Е. Нікс (1986), Загальний вступ до Біблії (Чикаго, Іллінойс: Moody), переглянуте видання; Філіп В. Комфорт і Девід П. Барретт (2001), Текст найдавніших грецьких рукописів Нового Завіту (Вітон, Іллінойс: Tyndale House).
2 Ірвін Г. Лінтон (1943), Юрист досліджує Біблію (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker), шосте видання, с. 39.
3 Пор. Дейв Міллер (2003), «Сучасні чудеса, говоріння мовами та хрещення Святим Духом: спростування — розширена версія», Apologetics Press, https://www.apologeticspress.org/apcontent.aspx?category=11&article=1399.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
