Чому бути атеїстом?
Чому ми віримо в те, у що віримо? Відповідей на це запитання безліч. Однак у світлі біблійного вчення можна визначити найосновніші людські мотиви, що лежать в основі переконань і поведінки. Ось декілька з них:
Жадібність/матеріалізм — «Я можу заробляти гроші, дотримуючись цієї точки зору».
Заздрість — «Якщо я дотримуватимуся цієї точки зору, мене поважатимуть більше за інших».
Вірність — «Я вірю в цю точку зору, тому що її дотримувалися мої батьки».
Честолюбство — «Я просунуся у своїй кар’єрі, якщо дотримуватимуся цієї точки зору».
Егоїзм — «Я хочу вірити в цю точку зору, тому що завдяки цьому почуваюся краще».
Чуттєвість — «Я вірю в цю точку зору, тому що можу потурати своїм сексуальним бажанням».
Невігластво — «Я не зовсім знаю, чому дотримуюся цієї точки зору, але я її дотримуюся».
Упередженість/забобон — «Я не вірю в цю точку зору через те, хто ще в неї вірить».
Байдужість — «Я дотримуюся цієї точки зору, але насправді це не має для мене великого значення».
Безглузда гордість — «Розумні люди не вірять у цю точку зору».
Якщо Бог існує і Біблія є Його Словом, тоді те, у що ми віримо і чому ми в це віримо, має вирішальне й вічне значення.
Упродовж усієї історії інтелектуали вважали себе вищими за інших на підставі своїх нібито видатних розумових здібностей. Атеїстична еліта наших днів випромінює зарозумілість, зневажливо відкидаючи тих, хто вірить у Бога. Вони прагнуть створити враження, що їхні переконання ґрунтуються виключно на раціональному, неупередженому й розсудливому аналізі фактів, який, своєю чергою, привів їх до тих переконань, яких вони дотримуються. З іншого боку, тих, хто не погоджується з їхнім невір’ям, зображують невігласами, упередженими й нерозумними. Зверніть увагу на різкий присуд, винесений відомим еволюціоністом Річардом Докінзом з Оксфордського університету: «Можна з цілковитою впевненістю сказати, що якщо ви зустрінете когось, хто стверджує, що не вірить в еволюцію, ця людина є неосвіченою, дурною або божевільною (або злою, але я волів би цього не розглядати)»1.
Незважаючи на такі високі й святенницькі заяви про власну праведність, факт залишається фактом: сама природа омани така, що людина може й надалі триматися її лише через нечисті мотиви. Якщо чесний атеїст готовий дослідити факти, він або перестане бути атеїстом, або перестане бути чесним. Отже, ті, хто відзначився своїм постійним і гучним захистом власного невір’я, безперечно, мають один або більше глибоко прихованих у серці мотивів, які дозволяють їм відкидати фактичні докази, що спростовують їхню точку зору.
Цікаво, що атеїсти часом розкривають свої внутрішні мотиви, не маючи особливого наміру це робити. Наприклад, під час імпровізованих «дебатів», проведених у 2010 році в кампусі Каліфорнійського технологічного інституту між атеїстами Семом Гаррісом і Майклом Шермером, з одного боку, та Діпаком Чопрою і Джин Г’юстон — з іншого, Сем Гарріс висловив такі міркування:
Більшість наших сусідів вірить у… особистого Бога, Який чує наші молитви й іноді відповідає на них…. Бог, у Якого вірять наші сусіди, по суті, є невидимою особою. Це Божество-Творець, Яке створило Всесвіт, щоб мати стосунки з одним видом приматів. Пощастило ж нам. І Він має опікуватися галактикою за галактикою, але Його особливо турбує те, що ми робимо, і Його особливо турбує те, що ми робимо, коли ми оголені. Він майже напевно не схвалює гомосексуальність2.
Хоча ми, люди, часто являємо собою строкату суміш суперечливих мотивів і схильностей, проте в наших розмовах ми нерідко мимоволі виявляємо один або більше прихованих мотивів, через які віримо в те, у що віримо. Висміювання християн за те, що вони дотримуються етичних норм, установлених Творцем Всесвіту (Який створив людську сексуальність), свідчить про те, що обвинувач не погоджується з цими обмеженнями сексуальної поведінки. Але зверніть увагу ще й на те, що Гарріс мав на увазі дещо інше: його віра в атеїзм дає йому можливість не турбуватися про свою сексуальну поведінку. Ті самі мотиви, які впродовж історії заражали язичників і завдяки яким їхнє язичництво дозволяло їм звільнитися від сексуальних обмежень — від моавітян3 у 1500 році до Р. Х. до ефесян4 у 60 році після Р. Х., — є такими самими й у атеїстів. Невір’я дозволяє людині вільно займатися будь-якою сексуальною діяльністю, якої вона бажає, коли завгодно і з ким завгодно. Інтелектуальна витонченість та академічний елітизм, що супроводжують сучасний атеїзм, є не більше ніж димовою завісою для потурання плоті. Причина, з якої Голлівуд ненавидить християнство, полягає в тому, що там бажають безперешкодно давати повну волю своїм незаконним плотським пожадливостям, не відчуваючи провини, яка виникає через відверте нехтування моральними обмеженнями, даними Творцем. Християни в Ефесі в першому столітті цілком розуміли ці приховані мотиви, що лежать в основі системи переконань людини. Вони жили в місті, де знаходилося одне із семи чудес стародавнього світу — храм Артеміди, присвячений богині з її непристойними оздобами5. Павло звернувся безпосередньо до душі населення, коли написав Церкві Христовій такі натхнені слова — влучну оцінку невір’я, яке охоплює як атеїзм, так і значну частину релігійних оман світу:
Усе це я кажу й свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [ті] язичники, які ходять у марноті свого розуму, маючи затьмарену свідомість, вони відчужені від Божого життя через їхнє незнання, через закам’янілість їхніх сердець. Вони стали нечутливими, піддалися розпусті, щоб у нестримності чинити всяку нечистоту. Але ви не так пізнали Христа. (Ефесян 4:17-20, виділення додано).
1 Річард Докінз (1989), «Рецензія на книгу» (на книгу Дональда Джохансона та Мейтленда Іді Blueprint), The New York Times, розділ 7, 9 квітня, с. 3, виділення додано.
2 Сем Гарріс (2010), «Майбутнє дискусії про Бога: Сем Гарріс і Майкл Шермер проти Діпака Чопри та Джин Г’юстон», Nightline Faceoff, ABC News, 14 березня, https://www.youtube.com/watch?v=0E99BdOfxAE; див. також Ден Гарріс і Елі Браун (2010), «“Nightline” “Face-Off”: Чи має Бог майбутнє?», 23 березня, http://abcnews.go.com/Nightline/FaceOff/nightline-face-off-god-future/story?id=10170505.
3 Числа 25:1-2.
4 Дії 19.
5 Джеймс Едвардс (2016), «Археологія надає нової реальності бунту в Ефесі за часів Павла», Biblical Archaeology Review, 42[4]:28-30, липень/серпень.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
