Чому Бог хотів убити Мойсея?
Мойсеєві було вісімдесят років. Щойно він стояв у трепеті перед кущем, що палав, але не згоряв, і отримав настанову від Ангела Господнього з’явитися перед фараоном Єгипту й наказати йому в імені Великого «Я є» відпустити євреїв із рабства. Після деяких роздумів і вагань Мойсей прийняв це доручення й негайно почав приготування. Він отримав дозвіл від свого тестя повернутися до Єгипту зі своєю родиною, зібрав дружину та двох синів і вирушив на південь. Схоже, вони не встигли пройти далеко, можливо, лише один день шляху, коли трапилася незвична подія. Коли вони готувалися заночувати, Господь зустрів Мойсея й хотів убити його (Вихід 4:24). У відповідь на це його дружина Сепфора обрізала їхнього необрізаного сина й кинула крайню плоть до ніг Мойсея, вигукнувши: «Бо ти мені наречений крови!» Після цього Господь «І він відійшов від нього» (4:26).
Ця історія особливо важка для розуміння через свою стислість і незвичне формулювання у вірші 24: «І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його». Хоча це формулювання може викликати похмуре уявлення про Бога, що нишпорить по табору в пошуках нагоди напасти, сам факт того, що Бог може вбити когось, не є незвичним у контексті інших уривків. Нечестивих було знищено Богом під час Великого потопу через їхню жорстокість і безбожність (Буття 6:1–7). Господь убив Ера й Онана, двох синів Юди, за їхній явний бунт (Буття 38:7,10). У пізніші роки життя Мойсея Бог установив смертну кару за порушення певних законів (Левит 20). У цих випадках, як і в багатьох інших, Бог «вбивав» людину чи людей, хоч і не прямо. У Виході 4 можна бути певним, що Мойсей зазнав покарання через певний гріх, оскільки тільки непослух є підставою для Божого покарання смертю.
Сам гріх Мойсея прямо не названий, але навколишні події дають вагомі підказки щодо його природи. Бог доручив Своєму вісникові попередити фараона, щоб він відпустив Ізраїля, інакше загине його первісток (Вихід 4:21–23). Бог особливо готував Мойсея до цього доручення протягом вісімдесяти років, і ось настав час діяти. Мойсей мав вивести свій народ з Єгипту й стати прикладом для дому фараона, для всього єгипетського народу та для всіх народів, які почують про ці події (Вихід 18:10–11; Ісуса Навина 2:10–11). Відповідно, особисте життя Мойсея мало бути впорядкованим, перш ніж він міг би духовно провадити народ Ізраїля. Здається, Мойсей занедбав виконання святого обряду обрізання — дії, що символізувала Завіт Всемогутнього з Його обраним народом. Можливо, це було наслідком тиску з боку його прийомного мадіанського племені; імовірніше, його переконала Сепфора не обрізати сина, оскільки, судячи з усього, вона вважала цей обряд огидним (4:25). Це й могло пояснити її бурхливу реакцію: вона вважала, що врятувала чоловіка від смерті, проливши кров їхнього сина. Як би там не було, невирішений гріх Мойсея робив його непридатним для служіння як духовного лідера, і ситуацію слід було виправити, перш ніж він зможе ефективно виконати своє покликання. І справді, як тільки Сепфора звершила цей обряд, Господь «відійшов від нього».
Хоча в деталях ця загадкова історія лишається неясною, основне послання очевидне. Непослух — чи то в діях, чи в бездіяльності — неминуче веде до покарання, а зрештою — до смерті.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
