Чому Бог створив дерево пізнання добра і зла?
І ще виростив Бог із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла. (Буття 2:9)
Від найдавніших часів людської історії людина намагається виправдати свої гріховні вчинки, ухиляючись від особистої відповідальності. Вже на початку людина використала свій розум для того, щоб «винахідливо» придумати перше виправдання, яке зняло б із неї провину за порушення Божої заповіді. Власним захистом вона проголосила: «Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, — це вона мені дала з дерева, — і я з’їв!» (Буття 3:12). Жінка, наслідуючи «хитрий приклад» свого чоловіка, який думав, що переклав провину на неї, швидко відповіла: «Змій мене обманув, і я з’їла…» (Буття 3:13).
Насправді відтоді ситуація майже не змінилася. Людство продовжує невпинно вигадувати все більш витончені, переконливі виправдання, щоб звільнити себе від моральної та духовної відповідальності. Зухваліше, ніж перший чоловік — який фактично звинуватив жінку прямо, а Бога — опосередковано, кажучи: «Жінка, яку Ти дав…», — дехто сьогодні зухвало підноситься в гордості, намагаючись зобразити Бога ініціатором, підбурювачем і винуватцем трагедії в Едемі. Норман Мастерс, відповідаючи на запитання «Хто винен у падінні людства в саду?», рішуче заявив:
«Господь Бог» є «спокусником» в Едемі в Буття 2:17, коли Він каже: «… Не їжте з нього і не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли»… Скажи дитині або підлітку не робити чогось — і ти вже створюєш спокусу. Якщо ти не хочеш їх спокушати — не згадуй про це, і подбай, щоб спокуса не була доступною (2000, вид. додано1).
Таким чином, за допомогою одного лише наклепницького твердження багато людей намагаються скинути з себе тягар провини й відповідальності. [Але правда полягає в тому, що якщо Бога звинуватити у наших трагедіях, помилках і розбещених вчинках, тоді людина «звільняється» від відповідальності перед Богом — і саме до цієї свободи (або розбещеності) прагнуть багато хто.] Однак такі люди просто не бажають мати Бога у своєму житті (Римлян 1:28), і, намагаючись знайти спокій у своїх беззаконних діях, що обтяжують совість, вони свідомо шукають у Божій природі якийсь нібито внутрішній моральний недолік.
Інші ж, визнаючи любов Божу, відкриту в Писанні (1 Івана 4:8), щиро змагаються з тим, щоби зрозуміти (чи пояснити): (а) чому Бог дозволяє деяким речам траплятися з Його творінням, не втручаючись надприродним чином, і (б) чому часом здається, що Сам Бог ніби негативно впливає на обставини, приносячи людині нещастя. Отже, неминуче постає запитання: Чому Бог створив дерево пізнання добра і зла?
ВНУТРІШНЯ ПРИРОДА ДЕРЕВА ПІЗНАННЯ ДОБРА І ЗЛА
Розповідь про створення в книзі Буття — одна з найвеличніших оповідей, записаних у Біблії. Шедевр Творця — це гармонійна симфонія, що тішить слух людства. Однак є одна нота, що «скрегоче у вухах» — і для багатьох стає перешкодою до віри в Творця: створення особливого дерева. Для них запитання «Чому Бог створив це дерево?» залишається без відповіді, адже їм важко поєднати образ люблячого Бога з фактом створення того, що призвело до падіння людини. Як зазначив один автор:
Цей вірш можна тлумачити так, ніби Бог також створив зло… Часто віруючі стверджують, що все добре — від Бога, а зло — від людини, [але] здається, що, читаючи Біблію, вони забувають, що Той самий Бог, який створив добро, також створив і зло… Яка була потреба садити це дерево, плоди якого були плодами зла? І тут постає дилема: або Бог не знав, що станеться з цим надокучливим деревцем — тоді Він не був мудрий; або ж, якщо знав, — тоді Він був злий (Альба, б. д., вид. додано2).
Однак головною помилкою у спробі (або небажанні) зрозуміти Божі шляхи є припущення, що дерево пізнання добра і зла саме по собі було злим. У Буття 1:31 написано: «І поглянув Бог на все те, що створив, — і ось воно дуже добре». Писання чітко свідчить, що все, створене Богом, було не просто добрим, а «дуже добрим». У Вихід 20:11 говориться, що все було створено протягом шести днів Божої творчої діяльності; отже, після того не було створено нічого нового. З цього випливає єдиний істинний і неминучий висновок: дерево пізнання добра і зла теж було «дуже добрим».
Є ще один важливий момент, на якому слід наголосити, розглядаючи внутрішню природу цього дерева. Хоча сама назва дерева натякає на щось негативне через слово «зло», насправді це дерево не було джерелом зла. Саме дерево не було «деревом добра і зла» (тобто воно не містило в собі добра і зла). Воно було деревом пізнання добра і зла. Це дві принципово різні речі. Коли Мойсей писав про «пізнання», яке містилось у плоді цього дерева, він використав єврейський термін da´at, що передбачає розпізнавання й розрізнення, але не обов’язково передбачає особисту причетність. [Цей термін вжито в Бутті лише двічі, і в обох випадках він стосується дерева пізнання добра і зла.] Натомість, коли Мойсей мав на увазі розпізнавання і/або особисту причетність, він використовував термін yada. Про цей термін у Тлумачному словнику Вайна зазначено: «По суті, yada означає: (1) знати через спостереження та роздуми, і (2) знати через досвід» (Вайн, 1999, с. 65, вид. додано).
Відповідно, різниця у вживанні цих двох термінів проявляється в Буття 4:1, де сказано: «…Адам пізнав [yada — пізнання через особисту причетність] Єву, свою жінку, тож вона завагітніла й народила Каїна», і в Буття 2:17, де Бог каже: «…а з дерева пізнання [da´at — розрізнення знання] добра і зла — не їжте». Зрозуміло, що це знання саме по собі не було чимось поганим, адже воно не базувалося на досвіді добра і зла, а радше на розширенні розуміння розрізнення добра і зла. Подібно до Біблії — яка дає нам знання про добро, яке слід чинити, і зло, якого треба уникати (не спонукаючи при цьому чинити зло), — це дерево містило таке знання. Але якщо це дерево не мало злої природи, то що ж зробило його таким, від якого не слід було їсти?
НЕОБХІДНІСТЬ БОЖОЇ ЗАПОВІДІ ТА ЗАБОРОНИ
Якщо щось і зробило плід з цього дерева невідповідним для вживання, то, безперечно, це не була природа самого дерева (адже все, що Бог створив, було «дуже добрим»), а саме Божа заповідь і заборона. Коли Бог заборонив людині їсти з дерева пізнання добра і зла (Буття 2:16–17), Він не приписував самому дереву нічого поганого. Проте Він чітко вказав на трагічні наслідки вживання його плоду — наслідки, що випливали не з властивостей дерева, а з непослуху Божій заповіді. [Зверніть увагу: Бог так само міг би заборонити людині їсти з дерева життя (про яке згадується в Буття 2:9). І навіть якби це дерево символізувало щось позитивне, людина все одно не була б виправдана у порушенні Божої заповіді, якби Він заборонив його плід.]
Але чому ж була необхідна Божа заборона саме щодо дерева пізнання добра і зла? Чи не міг Бог просто не створювати цього дерева — і тим самим уникнути трагедії та гарантувати вічне щастя Своїм створінням? Річ Дім обговорює саме ці запитання:
Скептики часто скаржаться, що Бог підставив Адама і Єву на невдачу. Але Бог мав дати їм вибір. Без свободи волі Адам і Єва були б просто маріонетками. Істинна любов завжди передбачає вибір. Бог хотів, щоб Адам і Єва самі вибрали любити Його і довіряти Йому. Єдиний спосіб дати їм такий вибір — це дати заповідь, яку не можна порушувати (2004, вид. додано3).
Фактично, створення цього дерева й проголошення небесної заборони можна пояснити (якщо не повністю, то принаймні значною мірою) через Божу любов. Біблія стверджує, що Бог є любов (1 Івана 4:8). Отже, всі Його дії щодо людини — від створення до викуплення — були проявами Його любові. Вейн Джексон зазначає:
Небесна любов виявилась у тому, що людству була дарована вільна воля; нам було надано свободу вибору (пор. Буття 2:16–17; Ісуса Навина 24:15; Ісаї 7:15; Івана 5:39–40; 7:17; Об’явлення 22:17). Чи може хтось уявити люблячого Бога, Який створює розумних істот, але запрограмовує їх на сліпе служіння без жодної власної волі? Навряд чи! (1994, вид. додано4).
Суть у тому, що любов потребує свободи волі, а свобода волі — передбачає можливість обирати. Щоби людина могла дійсно виявити свою волю, необхідною була Божа заповідь. А наявність заповіді автоматично відкривала можливість вибору — послухатись або не послухатись.
Бог у Своїй безмежній любові бажав, щоб людина свідомо обрала чинити Його волю. Він хотів, щоб людина любила Його не тому, що не мала вибору, а тому, що цей вибір був єдиним, що веде до вічної радості.
Слід також пам’ятати: той факт, що Бог знає майбутнє, не робить Його злим, якщо Він не втручається, щоб змінити його. Ми, люди, часто діємо подібно. Наприклад, ми приводимо у світ дітей, хоча знаємо наперед, що вони захворіють, чинитимуть помилки, страждатимуть, старітимуть і помруть. І все ж ми робимо це з любові. Так само, хоч Бог знає майбутнє і має силу його змінити, Він не може цього зробити без порушення людської волі, яку Сам дав людині з любові.
БОЖЕ ПРОВИДІННЯ
У статті з богохульною назвою «Гріхи Батька» наведене таке твердження:
Якщо Він не хотів, щоб Адам і Єва їли з цього дерева, то навіщо взагалі помістив його в Едемі? Це не вкладається в голові! Навіщо створювати такий небезпечний, але привабливий об’єкт і розташовувати його просто посеред Раю, без жодного захисту, де з нього легко можна було з’їсти? Він міг хоча б обгородити його парканом!… Чи поставив Бог пастку Своїм створінням? Чи хотів Він знайти привід, щоб вигнати їх з Раю? (див. Ебон, б. д., вид. додано, курсив в ориг.5).
Таким чином, Бога звинувачують не лише у створенні чогось «небезпечного» для людини, а й у тому, що Він не забезпечив жодної системи захисту чи попередження для безпеки Своїх створінь. Однак, як було зазначено раніше, Бог є любов (1 Івана 4:8), і ця риса Божої природи, навіть у трагічній історії Едему, виявлена в Його провидінні щодо людини. Це провидіння тонко присутнє в оповіді Буття 2 — хоча багато хто не бачить його (або не хоче визнавати). Бог завжди бажав, щоб людина виконувала Його заповіді, і тому застосовував різні засоби, щоб сприяти цьому послуху. Розгляньмо такі моменти:
Перше. Дерево пізнання добра і зла було в центрі саду (Буття 3:3). Це розташування було стратегічним. Завдяки тому, що дерево знаходилось посеред саду, людина не могла випадково з’їсти його плід, переплутавши з іншим. На відміну від того, що іноді стверджують скептики, таке розміщення гарантувало, що гріх не буде скоєний через незнання або випадковість.
Друге. Дерево життя також було посеред саду (Буття 2:9). Його розміщення поблизу дерева пізнання служило нагадуванням і засобом приваблення до добра. Бог, поставивши ці два дерева поруч, підкреслив, що людина має свободу — і, отже, можливість — обирати послух замість непослуху, життя замість смерті.
Третє. Заборона та можливе покарання були покликані служити своєрідним «парканом», щоб запобігти порушенню людиною Божих меж. Бог сказав йому: «у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помрете» (Буття 2:17). Через те, що за діяння була обіцяна кара, існував і страх перед її переживанням. Цього одного вже мало б бути достатньо, щоби стримати людину від посягання на це дерево.
Четверте. Бог створив багато інших дерев, маючи на меті, щоб людина не мала потреби звертатися до цього забороненого дерева (Буття 2:9). Бог не лише дав зростати різноманітним видам дерев у саду, а й у тексті сказано, що це були «всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі». Бог подбав не лише про кількість дерев для людини, але й про те, щоб вони були їй привабливими. Привабливість кожного дерева в саду була частиною Божого задуму, спрямованого на те, щоб відволікти будь-яке можливе бажання людини щодо дерева пізнання добра і зла.
Безперечно, Бог надав людині всі необхідні засоби для виконання Його волі. Проте, попри це, дехто все ж вважає саме створення цього дерева доказом «темного боку» Бога. Але не слід висувати таких обвинувачень проти Бога, Який створив для людини досконалий світ, наділив її свободою волі й дав достатні застереження, щоб уберегти від гріха.
На завершення потрібно наголосити ще на одному: Адам, як і кожна людина після нього, мав свобідну волю, яка дозволяла йому обирати добро. Те, що Адам вирішив не послухатися Бога, не означає, що Божий задум зазнав поразки. Істина в тому, що коли людина впадає в гріх і непослух, в цьому не можна звинувачувати Бога. Натхненний письменник Яків заявив: «Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого» (1:13, вид. додано). Віруючі в Біблію можуть бути впевнені: у нашому вільному виборі Божа воля завжди — наше благо. Так само, як Адам мусив вибрати між життям і смертю, Ви і я покликані робити власний вибір. Божа воля, безсумнівно, полягає в тому, щоб ми обрали життя. Як закликав Мойсей Божий народ: «Кличу вам сьогодні за свідків небо і землю: я представив перед вашим обличчям життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жив ти і твої нащадки» (Повторення Закону 30:19).
1 Норман Е. Мастерс (2000). «Хто винен у падінні людства в саду?», [Онлайн], URL: http://www.pinn.net/~sunshine/whm2000/norm.html.
2 Альба, Марія (б. д.). «Буття 2: Людина в Едемському саду», [Онлайн], URL: http://www.sindioses.org/genesis/genesis2.html.
3 Річ Дім (2004). «Чому Бог не хотів, щоб Адам і Єва мали знання про добро і зло?», [Онлайн], URL: http://www.godandscience.org/apologetics/tree.html.
4 Вейн Джексон (1994). «Чи спростовують людські страждання існування Бога?», [брошура] (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press).
5 Ебон М’юзінґс (б. д.). «Гріхи Батька — Падіння з Едему», [Онлайн], URL: http://www.ebonmusings.org/atheism/sinsofthefather.html.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
