Чому Бог просто не з’явиться нам і не доведе, що Він існує?
Часом наші невіруючі друзі дивуються, чому Бог просто не з’явиться всім на Землі і не доведе особисто, що Він існує. Чому Він не являє Себе кожному поколінню людства, щоб кожна людина могла бачити й чути Його і знати без найменшого сумніву, що Він реальний? Адже, згідно з Біблією, Господь являвся «Авраамові, Ісаакові та Якову, будучи їхнім Богом» (Вихід 6:3), і «г І промовляв Господь до Мойсея віч-на-віч, так, як хтось спілкується зі своїм приятелем» (Вихід 33:11). То чому Він не робить так для всіх інших?
Християни щиро визнають, що багато конкретних відомостей про нескінченного, вічного, всемогутнього, всезнаючого Творця Всесвіту нам не відомі, зокрема й причини Його дій або бездіяльності. «Адже Мої ради не є такі, як ваші ради, і мої дороги не такі, як ваші дороги, — говорить Господь. Але так, як небо віддалене від землі, настільки далека Моя дорога від ваших доріг і ваші задуми — від Мого задуму» (Ісаї 55:8–9). Немає способу пізнати Божий розум, якщо Він не забажає відкрити нам частину Своїх задумів. Мойсей писав: «Скрите належить Господу, нашому Богу, а відкрите — нам та нашим дітям навіки, щоб виконувати всі слова цього закону» (Повторення Закону 29:28). Чи відкрив Бог чітко, чому Він не відкривається кожній людині в історії світу, щоб переконати їх у Своєму існуванні? Насправді у Біблії це питання прямо не озвучене; але достатньо сказано про Нього та створення, щоби зробити деякі висновки.
По-перше, навіть якби Бог особисто явився й говорив з кожною людиною на Землі, далеко не всі б Йому повірили. Адже Бог відкрився людству у першому столітті (Івана 1:1,14), говорив так, як «жодна людина не говорила» (Івана 7:46), робив найрізноманітніші чудеса: ходив по воді, зцілював сліпих, приміщував відірвані частини тіла дотиком руки, і навіть воскрешав померлих. Так, навіть коли Ісус воскресив Лазаря, а згодом воскрес із мертвих Сам, багато не повірили Йому (Івана 11:45–53; 12:9–11) — вони відкинули Його, навіть побачивши Бога перед собою.
У 2012 році відомого атеїста Річарда Докінза спитали про його невіру в Бога. Його запитали: «Який доказ, до речі, змінив би вашу думку?» Він швидко відповів: «Це дуже складне й цікаве питання, тому що… Я колись думав, що, можливо, знаєте, якщо раптом, гігантський Ісус у 900 футів з голосом як у Пола Робсона переступить у кімнату й скаже: “Я існую й ось Я”… Але навіть тоді я іноді думаю, що й це не переконало б мене…»1. Хоча Докінза перебили, він ясно дав зрозуміти: навіть якщо б Бог явився йому в образі «гігантського Ісуса» з потужним голосом, навіть ця зустріч не обов’язково переконала б його.
На жаль, навіть якщо Бог справді з’явиться окремим людям, чимало з них усе одно відкинуть Його владу над собою, навіть якщо визнають Його існування. Юда був серед найближчих друзів та учнів Ісуса, був скарбником групи. Та він був злодієм, котрий зрештою зрадив Господа. Можливо, хтось скаже, що Юда ніколи не вірив (пор. Івана 6:60–71), що тільки підтверджує перший пункт. Але якщо він дійсно вірив у Ісуса як Божого Сина, то в підсумку обрав гроші замість Господа; гріх — замість Спасителя. Він не перший і не останній, хто зробив такий вибір. Насправді, до того, як людина пізнала Бога й потім відкинула Його волю, вже були ангельські істоти, які зробили це. Це створені небесні істоти (Колосян 1:16), котрі знали (і знають) Бога, але добровільно відкинули Його волю щодо них (2 Петра 2:4; Юда 6). Сатана став настільки злим і бунтівним супроти Бога, що навіть намагався спокусити Його до гріха (Матвія 4:1–11). Варто пам’ятати: визнання існування Бога — це далеко не те саме, що любов і слухняність Йому (Матвія 7:21–23). Атеїст Ден Баркер на дебатах із Баттом сказав, що, хоч він і не вірить у Бога: «Якщо є пекло, й атеїсти виявлять наприкінці життя, що “Так, я був неправий, є Бог…” Я сказав би тому Богові: …ти йдеш у пекло… Я не поважаю тебе»2.
По-третє, Бог уже дав кожній відповідальній людині достатньо доказів для пізнання Його існування. Сам факт існування матеріального всесвіту (який не міг би виникнути з нічого; і не є вічним)3 свідчить про існування Творця. «Адже кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог» (Євреїв 3:4). «Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання» (Римлян 1:20). Від Адама й Єви людство завжди мало нагоду бачити, як «творіння» виразно свідчить про могутнього, невидимого Творця. Як сповіщає псалмоспівець: «Небеса розповідають про Божу славу, а небозвід сповіщає про творіння Його рук. День дневі передає вістку, а ніч ночі сповіщає знання. Немає мови, немає слів, де би не чулися їхні голоси. По всій землі пішло їхнє відлуння, і їхні слова» (Псалмів 18:2–5).
Тож чому Бог не являється кожній людині на Землі, щоб довести Своє існування? Коротка відповідь: «Бо Він, як суверенний Владика Всесвіту, вирішує цього не чинити». Ми можемо не знати всіх причин, чому Бог не являється особисто кожному на Землі в усі покоління, але це зовсім не доводить, (1) що Його немає, або (2) що Він недобрий чи несправедливий. Факт у тому, що Бог завжди дає людині достатньо доказів Свого існування — настільки, що той, хто відмовляється визнавати Його, залишається без «виправдання» (Римлян 1:20).
1 «Питання та відповіді: Релігія й атеїзм» (2012), ABC Australia, 9 квітня, http;//www.abc.net.au/tv/qanda/txt/s3469101.htm, виділено.
2 Кайл Батт і Ден Баркер (2009), «Дебати Батт/Баркер: Чи існує Бог Біблії?» (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press), виділено.
3 Джефф Міллер (2013), «Еволюція й закони науки: закони термодинаміки», Apologetics Press, /apcontent.aspx?category=9&article=2786.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
