Чому Бог відклав написання Нового Завіту?
Запитання:
Чому Бог чекав приблизно 20 років після заснування Церкви, перш ніж розпочати написання Нового Завіту? Чому минуло так багато часу?
Відповідь:
Зазвичай, коли ми говоримо про написання Нового Завіту, ми робимо це з огляду на той факт, що Бог надихнув людей писати про Ісуса та Його волю для Церкви лише через приблизно 20–65 років після смерті й воскресіння Спасителя. Можливо, ще більш вражаючим є велика кількість доказів того, що Новий Завіт походить із першого століття. Завдяки численним давнім рукописам, перекладам і цитатам із новозавітних документів навіть багато ліберальних учених визнають, що Новий Завіт мав бути завершений до кінця першого століття. Тоді як наявні копії творів Платона, Фукідіда, Геродота, Тацита та багатьох інших віддалені від часу їх написання приблизно на 1000 років, рукописні свідчення Нового Завіту сягають початку другого століття, що спонукало більшість учених справедливо дійти висновку, що Новий Завіт справді є твором першого століття (пор. Лайонс, 20071; Брюс, 1953, с. 162; Гайслер і Нікс, 1986, сс. 408, 4753; Комфорт і Барретт, 20014). Як зазначив Ірвін Г. Лінтон щодо євангельських розповідей: «Факт, відомий усім, хто бодай трохи досліджував це питання, полягає в тому, що ці книги цитувалися, перелічувалися, каталогізувалися, узгоджувалися, наводилися як авторитет різними авторами — як християнськими, так і язичницькими — аж до часу апостолів» (1943, с. 395).
Проте дехто ставить запитання, чому Бог вирішив чекати приблизно 20 років, перш ніж розпочати написання Нового Завіту. Чому апостоли та пророки першого століття не почали записувати Новий Завіт одразу після заснування Церкви?
Проста й пряма відповідь полягає в тому, що ми не можемо з певністю сказати, чому Бог чекав два десятиліття, перш ніж розпочати написання Нового Завіту. [ПРИМІТКА: Консервативні дослідники загалом погоджуються, що найраніші письмові документи Нового Завіту, включаючи послання до Галатів і 1 та 2 послання до Солунян, імовірно були написані між 48 і 52 роками після Р. Х.] Ми могли б поставити безліч запитань щодо того, чому Бог щось зробив або не зробив. Чому Бог чекав приблизно 2500 років після створення і близько 1000 років після потопу, перш ніж записати досконалу, натхненну розповідь про ці події? Чому Бог присвятив лише 11 розділів Біблії першим приблизно 2000 рокам людської історії, а наступним 2000 рокам — 1178 розділів? Чому Бог припинив особливе письмове об’явлення більш ніж на 400 років (між Малахією та Новим Завітом)? Існує багато запитань, навіть дуже конкретних щодо складу Божого письмового об’явлення, які залишаються без відповіді, оскільки Бог просто не відкрив нам цієї інформації.
Зробивши це застереження, ми можемо запропонувати кілька логічних причин, чому Бог чекав із натхненням апостолів і пророків першого століття на написання Нового Завіту. По-перше, рання Церква мала скарб Євангелії «в глиняних посудинах» (2 Коринтян 4:7), тобто апостоли були чудесним чином керовані Духом у тому, чого навчали (Галатів 1:12; 1 Коринтян 2:10–16). Божий Дух провадив їх «до повної істини» (Іван 16:13). Крім того, ті, на кого апостоли в ранніх церквах покладали руки, отримували чудесні духовні дари пророцтва, знання, мудрості тощо (Дії 8:14–17; 1 до Коринтян 12:1–11). Хоча протягом кількох років Церква ще не мала богонатхненних писань Павла, Петра, Івана та інших, Бог не залишив її без керівництва й настанови. У певному розумінні вони мали «ходячі, живі Нові Завіти». Однак коли доба чудес завершилася (1 Коринтян 13:8–10; див. Міллер, 20036), Церкві був потрібний постійний дороговказ. Тому протягом доби чудес Бог надихнув апостолів і пророків викласти Його досконале й повне об’явлення у постійній письмовій формі, щоб воно керувало Церквою аж до повернення Ісуса (пор. 2 Тимофію 3:16–17).
По-друге, Богові було необхідно зачекати кілька років із написанням Нового Завіту, а не писати його відразу після заснування Церкви, тому що книги й послання, які складають Новий Завіт, спочатку були написані для конкретних адресатів і з конкретною метою (хоча вони застосовні до всіх християн). Наприклад, послання, які Павло написав церкві в Коринті, не могли бути написані доти, доки в Коринті не виникла церква. Якщо церква в Коринті була заснована лише під час другої місіонерської подорожі апостола Павла (близько 49–52 рр. по Р. Х.), то Павло, очевидно, написав коринтським християнам уже після цього часу. Крім того, оскільки в першому посланні до Коринтян Павло розглядав конкретні проблеми, які виникли в коринтській церкві (наприклад, поділи, аморальність тощо), він не міг би детально звертатися до цих питань раніше, ніж вони фактично з’явилися. Отже, була потреба, щоб минув певний час (тобто кілька років), перш ніж були написані документи Нового Завіту.
Хоча декого може непокоїти той факт, що Бог чекав приблизно 20 років, перш ніж почати написання Нового Завіту через Своїх богонатхненних авторів, ми можемо бути впевнені, що Він мав вагомі причини для цієї відносно нетривалої затримки. Безперечно, Бог прямо не пояснив, чому відклав викладення Свого останнього заповіту в письмовій формі. Проте існують логічні пояснення — передусім той факт, що документи, які складають Новий Завіт, були написані для конкретних людей і з конкретними цілями.
1 Лайонс, Ерік (2007), «Натхненні автори та компетентні переписувачі», Reason & Revelation, 27[3]:17–23, https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=587#.
2 Брюс, Ф. Ф. (1953), Документи Нового Завіту — чи є вони достовірними? (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), четверте видання.
3 Гайслер, Норман Л. та Вільям Е. Нікс (1986), Загальний вступ до Біблії (Чикаго, Іллінойс: Moody), переглянуте видання.
4 Комфорт, Філіп В. та Девід П. Барретт (2001), Текст найдавніших грецьких рукописів Нового Завіту (Вітон, Іллінойс: Tyndale House).
5 Лінтон, Ірвін Г. (1943), Юрист досліджує Біблію (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker), шосте видання.
6 Міллер, Дейв (2003), «Сучасні чудеса, говоріння мовами та хрещення Святим Духом: спростування — розширена версія», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/apcontent.aspx?category=11&article=1399.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
