Menu

Чоловічі та жіночі ролі: стать у Біблії

Трохи більше ніж за півстоліття американська культура пережила масову реструктуризацію цінностей і переорієнтацію моральних і духовних стандартів. Одним із аспектів цього багатогранного стирання та розмивання біблійних цінностей є різка зміна гендерних ролей. Фемінізм проник в американський соціальний ландшафт. Дійсно, початок феміністичного руху в бурхливих 1960-х роках спричинив значну корекцію суспільних норм, що призвело до трансформації практично всіх сфер американської культури — від дому та церкви до ділового світу і далі. Зараз жінки регулярно служать на історично чоловічих посадах, зокрема в армії, політиці, спорті, а також на багатьох громадських службах, включаючи пожежну службу, поліцію, швидку допомогу тощо.

Не помиляйтеся, з’явилася низка змін щодо статі, які можна вважати корисними та позитивними. Тим не менш, загальний вплив на американську цивілізацію був негативним, а ерозія жіночності породила безліч зол, які прискорюють моральний крах Америки (наприклад, аборти та гомосексуалізм). Зусилля викорінити гендерну диференціацію супроводжувалися деградацією маскулінності та перебудовою сім’ї (фундаментального осередку людства — Буття 1:27; 2:24). Оскільки жіночість була знецінена, а її функція змінена, решта суспільства сильно постраждала. Зрештою, жінки неминуче справляють глибокий вплив на культуру та суспільство — на краще чи гірше. Доброчесна жіночність — це клей, який утримує людську цивілізацію. За словами безсмертної поеми американського поета Вільяма Росса Воллеса «Рука, що гойдає колиску, править світом» (18651). На жаль для Америки, фемінізм перевернув коляску, викинув дитину, дав ляпаса батькові й роздратований потоптав геть з дому.

Біблія все ще має правильну перспективу

Серед цієї поляризації, яка мучить американську цивілізацію загалом і християнський світ зокрема, одна прірва продовжує збільшуватися між тими, хто бажає відповідати біблійному протоколу, і тими, хто бажає модернізувати, оновити та адаптувати Святе Письмо до мінливого суспільства. Крик тих, хто наполягає на фемінізмі, полягає в тому, що церква в минулому обмежувала жінок у ролі лідера в богослужінні нібито просто через культуру та хибні герменевтичні принципи. Вони кажуть, що ми є продуктом суспільства, де домінують чоловіки, і, отже, неправильно витлумачили контекстуальне значення відповідних біблійних уривків.

Основним каталізатором цих соціальних потрясінь і, як результат, гендерної плутанини стало відкидання Біблії як автентичного Слова божественної Істоти, Яка створила Всесвіт і людей. Навіть серед тих, хто продовжує сповідувати свою вірність християнству, велика кількість капітулювала перед політкоректністю і відмовилася від традиційного, тобто біблійного, зображення гендерних ролей, визначених Творцем. У своєму прагненні зберегти актуальність серед рухомих пісків світської культури, вони увібрали дух епохи, були заражені гуманістичною філософією, і, отже, поставили під загрозу чітке вчення Святого Письма про роль жінки (пор. «Гендерно інклюзивні… , 20132; «Вірте…», 20063; Полс, 20134;  «Роль…», 20065; Стірман, 20106).

У міру того, як ставлення пом’якшується, а біблійне переконання слабшає, Святе Письмо тлумачиться по-новому, щоб розширити роль жінок у богослужінні. Якщо той, хто вивчає біблійний текст, дійде висновку, що жінок не можна обмежувати у поклонінні, його вітають як учасника «нової наукової екзегези». Але той, хто вивчає текст і робить висновок, що Бог запланував, щоб жінки були підпорядковані чоловікам у богослужінні, звинувачується у упередженні та надмірному впливі «церковної традиції» або «культурного багажу». Як так сталося, що релігійна практика та тлумачення Святого Письма якимось дивним чином не вбирає дух епохи, коли феміністська ідеологія пронизала практично усі сфери американського суспільства?

Тим не менше, біблійне вчення на цю тему не так вже й важко з’ясувати. Нещодавні спроби перевизначити гендерні ролі зазнають невдачі не тільки перед розумною оцінкою відповідних біблійних уривків на цю тему, але й перед обличчям 2000-літньої історії християнства, яке, здебільшого, продемонструвало загалом точне розуміння основних параметри Божої волі щодо цього питання. Це, безперечно, було правдою в Америці, де засновники та чоловіки та жінки 18-го століття прийняли християнський світогляд і вірили, що «цілісність сім’ї є необхідною для громадської безпеки та щастя» (Вест, 1997, с. 857).

Відповідні уривки з Біблії

Детальне вивчення відповідних біблійних текстів в одній статті неможливо. Однак Боже Слово є простим щодо будь-якої важливої теми в Біблії [ПРИМІТКА: для корисних обговорень див. Гікс і Мортон, 19788; Пайпер і Грудем, 19919; Коттрелл, 199210; Хайерс, 199111; Лос, 199412; Воррен, 197513; Міллер, 199414; Міллер, 199615.] Фактично, саме нещодавно з’явилися «вчені» зі своїми інтелектуальними хитрощами та запозиченними семінарськими упередженнями, які сприяли плутанині щодо цього предмету (наприклад, Осборн, 199316). Керролл Осборн резюмував своє обговорення 1 Тимофія 2 такими словами: «Простіше кажучи, будь-яка жінка, яка має достатню і точну інформацію, може навчити цієї інформації в лагідному дусі будь-кого, в якій би ситуації вона не була» (1994, с. 11517). Чи можна дозволити таке безцеремонне ставлення, щоб так легко відкинути історичну та біблійну відмінність між статями? Читачеві пропонується звернути увагу на наведений нижче короткий виклад вчення Нового Завіту щодо ролі жінок у лідерстві в богослужінні та церкві.

1 Коринтян

Розділи 11 і 14 першого до Коринтян становлять контекст, присвячений безладам на богослужінні. Весь уривок 11:2-14:40 стосується зібраннь поклоніння, тобто, «як збираєтеся/сходитеся» (пор. 11:17,18,20,33; 14:23-26). Павло сформулював міжкультурний принцип для всіх людей протягом історії в 11:3: «Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, для жінки голова — чоловік, а голова Христа — Бог». «Голова» явно відноситься не до «джерела», а до «авторитету» (див. Грудем, 1985, с. 38-5918). Тому Бог хоче, щоб жінки були підпорядковані чоловікам. [ПРИМІТКА: Рівність чоловіка та жінки в Галатів 3:28 стосується статусу спасіння, а не ролі.] Коринфські жінки, очевидно, знімали покривала та виступали вперед у зборах, щоб вести за собою за допомогою своїх даних Духом чудодійних здібностей, тобто пророцтва (12:10; 14:31) і молитви (14:14-15). Така діяльність була прямим порушенням принципу підпорядкування, сформульованого Павлом у розділі 14. В розділі 11 він зосередився на доречності жінок, що усували культурний символ підпорядкування.

Жінки знімали покривала, тому що розуміли, що стояти й використовувати духовний дар на зібранні було авторитетним актом керівництва. Вони визнали, що носіння символу підпорядкування владі (покривало) і водночас авторитетне поводження (лідерство в поклонінні) було суперечливим. Наполягання Павла на тому, щоб жінки носили покривала під час зібрання поклоніння, означало неявну вказівку утримуватися від лідерства на зібраннях — директиву, чітко викладену в 14:34. Натяки на закон про створення (11:7-9; пор. 14:34) підкреслюють той факт, що Павло вважав обмеження щодо жінок вкоріненими у створеному порядку, а не в культурі. Крім того, Павло чітко дав зрозуміти, що такі обмеження однаково стосуються всіх церков Христа (11:16).

Пізніше в тому ж контексті (у розділі 14) Павло далі звертається до плутанини щодо духовних дарів і повертається конкретно до участі жінок у застосуванні цих дарів у зібранні. Він знову підкреслює універсальну практику церков Христа: «як і по всіх святих Церквах» (14:33). [ПРИМІТКА: Граматично «як і по всіх святих Церквах» пов’язане з «хай [ваші] жінки в Церкві мовчать». Пор. ASV, RSV, NIV, NEB, NAB тощо] Жінки, які мали чудодійні дари, не мали використовувати їх у змішаному зібранні в церкві. Робити це було ганебно — «не личить/непристойно» (14:35). Наполягати на цьому було еквівалентно (1) вважати себе авторами Божого Слова та (2) припускати, що Божі стандарти не застосовуються до всіх (14:36).

Зрозуміло, що в 11 і 14 розділах 1 Коринтян йдеться про унікальну ситуацію. Зрештою, духовні дари більше не доступні церкві (1 Коринтян 13:8-11; див. Міллер, 2003a19), а покривала в західному суспільстві більше не є культурним символом жіночої покори (див. Міллер, 2003b20; див. Мур, 199821). Тим не менш, обидва уривки демонструють чітке застосування міжкультурного принципу (підпорядкування жінок у богослужінні) до конкретних культурних обставин. Основний принцип підпорядкування залишається незмінним як вбудований складовий елемент створеного порядку.

1 Тимофія 2: Центральний уривок

Тому я хочу, щоби чоловіки молилися на кожному місці, здіймаючи чисті руки — без гніву та сумніву. Так само й жінки хай одягаються скромно, із соромливістю та розсудливістю, хай прикрашають себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не коштовним вбранням, а добрими ділами, як це й належить жінкам, котрі присвятили себе побожності. Жінка нехай мовчки навчається в повній покорі. Жінці навчати не дозволяю, ні панувати над чоловіком, але нехай перебуває в мовчанні. Бо Адам був створений першим, а потім Єва. І не Адам спокусився, а жінка, бувши спокушена, потрапила в переступ. Та спасеться вона народженням дітей, якщо буде перебувати у вірі, любові та святості з розсудливістю. (1 Тимофію 2:8-15).

Ключовий уривок у Новому Завіті, який розглядає роль жінок у поклонінні, це 1 Тимофія 2:8-15. Віддалений контекст книги — належна поведінка в житті церкви (1 Тимофія 3:15). Безпосереднім контекстом другого розділу є поклоніння, зокрема молитва (1 Тимофія 2:1,8). Контекст не обмежує богослужіння церковним зібранням, але включає загальне життя церкви.

У цьому уривку Павло стверджує, що дорослі чоловіки (andras) повинні вести молитви всюди, де люди збираються для поклоніння. «Здіймання чистих рук» — образ мови, метонімія, в якій замість самої молитви ставиться молитовна поза. Їхні молитви покликані вийти зі святого життя. З іншого боку, жінок закликають зосередитися на відповідному одязі та покірному ставленні. Зверніть увагу на контраст, який міститься в цьому уривку: чоловіки мають бути святими, духовними провідниками у поклонінні, тоді як жінки мають бути скромними та чуйними. «Мовчання» і «підкорення» в цьому уривку стосуються конкретно застосування духовної влади над дорослими чоловіками в церкві. «Usurp-узурпувати» (KJV) немає в оригінальному тексті. Authentein слід перекладати як «мати (або використовувати) владу/панувати» (NKJV, ESV, NIV, RSV, NASB). Таким чином, Павло наказував жінкам не навчати або будь-яким іншим чином мати владу над чоловіками в поклонінні.

Чому? Чому натхненний апостол наклав такі обмеження на християнок? Чи його занепокоєння викликала культура того часу? Чи Павло просто пристосовувався до неосвіченого, ворожого середовища, виграючи час і зводячи до мінімуму упередження, доки він не зможе навчити їх Євангелії? Зовсім ні. Святий Дух дає причину для цих обмежень, і ця причина виходить за межі будь-якої культури та місцевості. Павло стверджує, що жінки не повинні проявляти духовну владу над чоловіками, оскільки Адам був створений перед Євою. Тут нам відкривається суть Божої волі щодо того, як чоловіки та жінки мають функціонувати та взаємодіяти. Але яке відношення має хронологічний пріоритет Адама до взаємозв’язку між чоловіком і жінкою?

Засноване на створенні, а не на культурі

Павло каже, що первинний Божий задум для людського роду передбачав створення чоловіка першим як показник його відповідальності бути духовним лідером дому. Він був створений, щоб функціонувати як голова чи лідер у домі та церкві. Це його функціональне призначення. Жінка, з іншого боку, була спеціально створена та призначена для того, щоб бути підлеглою — хоча й не нижчою — помічницею. Бог міг спочатку створити жінку, але Він цього не зробив. Він міг створити і чоловіка, і жінку одночасно, але Він цього не зробив. Його дія мала на меті передати Його волю щодо статі, оскільки вона стосується взаємовідносин чоловіка та жінки.

Ця особливість Творіння пояснює, чому Бог дав духовне навчання Адаму ще до створення Єви, маючи на увазі, що на Адама була покладена відповідальність навчати свою дружину (Буття 2:15-17). Це пояснює, чому двічі стверджується, що жінка була створена, як «поміч, подібну до нього», тобто помічницею, придатною для чоловіка (Буття 2:18,20, вид. додано). Це пояснює, чому текст Буття чітко вказує, що в унікальному сенсі жінка була створена для чоловіка, а не навпаки. Це пояснює, чому Бог привів жінку до Адама (Буття 2:22), знову таки, ніби вона була створена «для нього», а не навпаки. Адам підтвердив це розуміння, сказавши «жінку, яку Ти дав, щоби була зі мною» (Буття 3:12, вид. додано). Це пояснює, чому Павло стверджував у посланні до Коринтян на основі цієї відмінності: «І чоловік створений не для жінки; а жінка для чоловіка» (1 Коринтян 11:9, вид. додано). Це далі роз’яснює передбачувану владу чоловіків над жінками, коли він називає жінку – в його акті наречення (Буття 2:23; 3:20). Євреї розуміли цей божественний порядок, про що свідчить практика первородства — спадкоємцем ставав первісток чоловічої статі. Створення Богом чоловіка першим мало на меті показати владу/підпорядкування людського роду (пор. 1 Коринтян 11:8).

Зверніть увагу, що далі Павло докладніше розкриває цей принцип у 1 Тимофія 2:14, наводячи приклад того, що може статися, коли чоловіки та жінки втручаються в початкові наміри Бога. Коли Єва взяла духовну ініціативу над своїм чоловіком, а Адам не зміг взяти на себе керівництво та не використав духовну владу над своєю дружиною, Сатана зміг спустошити дім і спричинити введення гріха у світ (Буття 3). Коли Павло сказав, що жінка була обманута, він не мав на увазі, що жінки довірливіші за чоловіків. Навпаки, коли чоловіки чи жінки не обмежуються своїми створеними функціями, а натомість втручаються в божественно призначені ролі та діють усупереч, природно виникає духовна вразливість перед гріхом.

Боже оцінювання ситуації стало зрозумілим, коли Він звернувся до пари. Він спочатку заговорив до голови дому – чоловіка (Буття 3:9). Його подальша заява Єві підтвердила той факт, що вона не повинна піддаватися спокусі брати на себе керівництво в духовних справах. Навпаки, вона мала підкоритися владі свого чоловіка (Буття 3:16; пор. 4:4). Коли Бог сказав Адаму: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї…» (Буття 3:17), Він звернув увагу на той факт, що Адам не виконав своєї ролі духовного лідера, таким чином обійшовши божественний порядок взаємин чоловіка і жінки.

Павло завершує свої настанови зауваженням про те, як жінок можна вберегти від того, щоб вони не потрапили в ту ж саму пастку й присвоїли собі несанкціоновану владу: «Та спасеться вона народженням дітей» (1 Тимофію 2:15). «Дітонародження» — це фігура мови, відома як синекдоха, у якій частина заміщує ціле. Отже, Павло мав на увазі весь спектр жіночої відповідальністі. Жінки можуть уникнути присвоєння собі незаконних функцій, зосередившись на завданнях, покладених на них Богом, які виконуються з вірою, любов’ю та святістю в тверезості й поміркованості (тобто, самоконтролі).

Деякі стверджують, що цей текст стосується чоловіків і дружин, а не чоловіків і жінок загалом. Однак контекстом 1 Тимофія є не дім, а церква (1 Тимофія 3:15). Подібним чином використання множини без артикля в 2:9 і 2:11 говорить про жінок загалом. Ніщо в контексті не дозволяє зробити висновок, що Павло мав на увазі лише чоловіків і дружин. Крім того, чи Павло обмежив би дружин у керівних ролях у церкві, але потім дозволив би самотнім жінкам керувати?

Дияконіси

Ті, хто виступає за розширення ролей жінок у церкві, апелюють до нібито існування дияконис у Новому Завіті. Лише два уривки навіть натякають на таку посаду: Римлян 16:1-2 і 1 Тимофію 3:11. У Римлянам 16:1 термін, перекладений як «служителька», є грецьким словом diakonos, невідмінюваним терміном, що означає «той, хто служить або допомагає». Воно спільного роду (тобто може стосуватися і чоловіків, і жінок) і зустрічається в таких віршах: Матвія 20:26; 22:13; 23:11; Марка 9:35; 10:43; Івана 2:5,9; 12:26; Римлян 13:4; 15:8; 1 Коринтян 3:5; 16:1; 2 Коринтян 3:6; 6:4; 11:15,23; Галатів 2:17; Ефесян 3:7; 6:21; Филип’ян 1:1; Колосян 1:7,23,25; 4:7; 1 Солунян 3:2; 1 Тимофія 3:8,12; 4:6.

Цей термін вживається в Новому Завіті в двох значеннях. По-перше, він використовується як технічний термін для офіційної посади в церкві, на яку можна призначити людину, яка відповідає певним вимогам. По-друге, він використовується як нетехнічний термін для неофіційної діяльності служіння або піклування. Додаткові слова в Новому Завіті, які мають як технічне, так і нетехнічне значення, це «апостол», «старійшина» і «пастир». Щоб бути раціональним у своєму аналізі питання, потрібно робити лише ті висновки, які підтверджуються доказами. У питанні про дияконіс слід зробити висновок, що йдеться про дияконісу лише тоді, коли контекст ясно показує, що розглядається саме ця посада.

В Римлян 13:4 сказано, що цивільний уряд є Божим дияконом. У Посланні до Римлян 15:8 сказано, що Христос є дияконом юдеїв. У 2 Коринтян 3:6 і 6:4 сказано, що Павло є дияконом Нового Завіту і дияконом Бога. Аполлос згадується разом з Павлом як диякон у 1 Коринтян 3:5. Очевидно, що це все нетехнічне використання терміну, що стосується послуги чи допомоги, що надається.

Ніщо в контексті Послання до Римлян 16:1 не дає підстав зробити висновок, що Павло описував Фіву як офіційно призначену дияконісу. «Наша сестра» означає її членство в церкві, а «служителька» вказує на особливі зусилля, які вона докладала до церкви в Кенхреях, де вона була активною, турботливою членинею. Бути «служителькою церкви» не більше означає формального призначення, ніж вираз у Колосянам 1:25, де сказано, що Павло є служителем церкви.

Деякі наполягають на тому, що термін у Римлян 16:2, перекладений як «допомагала», має на увазі технічне використання. Це правда, що prostatis може означати помічника в сенсі головування з владою. Але це слово несе в собі ту саму вбудовану невизначеність, що й diakonos, оскільки воно має офіційний і неофіційний сенс. Але оскільки у вірші прямо сказано, що Фіва була той, хто допомагав Павлу, слід мати на увазі нетехнічне використання. Вона б не мала влади над Павлом. Навіть його колеги-апостоли не робили цього, оскільки він користувався високою владою безпосередньо від Господа (1 Коринтян 14:37-38; Галатів 1:6-12; 2 Солунян 3:14). Тільки Христос мав владу над Павлом.

У Римлян 16:2 насправді використовується гра слів. Павло сказав коринтянам «допомогти» (paristemi) Фіві, оскільки вона була «допомогою» (prostatis) для багатьох, у тому числі для самого Павла. Тоді як іменник чоловічого роду prostates може означати «лідер», іменник жіночого роду prostatis означає «захисниця, покровителька, помічниця» (Арндт і Гінгріч, 1957, с. 71822). Павло казав: «допомагайте їй у тій справі, в якій вона від вас матиме потребу, бо й вона допомагала багатьом і мені самому». Вона була турботливою, щедрою, гостинною, відданою учасницею Господньої роботи. Павло віддавав їй величезну шану і публічно висловлював їй належну честь. Але він не визнавав її за посадову особу в церкві.

Другий уривок, до якого деякі звертаються, щоб знайти схвалення для дияконіс у церкві, це 1 Тимофія 3:11. Серед переліку кваліфікацій дияконів Павло згадав про жінок. Які жінки? Чи Павло мав на увазі дружин служителів церкви, чи він мав на увазі призначених жінок, тобто дияконіс? Знову ж таки, грецький термін, що лежить в основі, не допоможе відповісти на це запитання, оскільки gunaikas (від gune) також має як технічний, так і нетехнічний зміст. Це може означати «дружина» або просто «жінка». У 1 Тимофію воно вживається обома способами: «жінка» в 2:9-12,14 і «дружина» в 3:2,12; 5:9.

Проте п’ять контекстуальних спостережень допомагають з’ясувати значення уривка. По-перше, жінка не може бути «чоловіком однієї дружини» (3:12). По-друге, в обговоренні дияконів-чоловіків з 3:8-13 було б незвично переходити в середині на дияконів-жінок для одного вірша без певного пояснення. По-третє, посилання на дружин церковних служителів було б доцільним, оскільки сімейна поведінка є важливою кваліфікацією (3:2,4-5,12). По-четверте, «також» (3:11) може просто означати, що дружини повинні мати подібні чесноти, як і диякони, не маючи на увазі, що вони поділяють ту саму службу (пор. 1 Тимофія 5:25; Тита 2:3). По-п’яте, відсутність присвійного родового відмінка з gunaikas («дияконів») або «їх» не виключає дружин дияконів, оскільки жоден не використовується в інших випадках, коли чоловіки/жінки описуються як дружини/чоловіки (Колосян 3:18- 19; 1 Коринтян 7:2,11,33; Матвія 10:2; Марка 10:2).

Існує недостатньо текстових підстав, щоб підтвердити висновок про те, що в Новому Завіті згадується посада дияконіси. Крім Нового Заповіту, Пліній, правитель Віфінії, написав листа імператору Траяну близько 110 року від Р.Х., в якому латиною згадується про двох ministrae (жінок-служниць). Цей термін має таку саму двозначність, що й diakonos. Він міг мати на увазі офіційних призначених осіб, або він так само міг мати на увазі просто служниць. У будь-якому випадку, побіжне згадування від необізнаного нехристиянина навряд чи є надійним доказом. Християнські історичні джерела того самого періоду не згадують про існування жінок-посадових осіб, хоча й обговорюють церковну організацію (Льюїс, 1988, с. 10823).

Лише в кінці третього століття в сирійських Дидаскаліях ми знаходимо згадки про дияконіс. Їх робота полягала в допомозі при хрещенні жінок, відвідуванні будинків язичників, де жили віруючі жінки, відвідуванні хворих (доглядання за ними і купання). Повноцінний церковний чин дияконіс з’являється лише в четвертому/п’ятому століттях. Знову ж таки, їхні обов’язки полягали в дотриманні дверей, допомозі в хрещенні жінок та виконанні іншої роботи з жінками (Льюїс, с. 108-109). Ті в церкві сьогодні, хто наполягає на дияконісах і розширених ролях жінок, навряд чи будуть задоволені такими завданнями.

Навіть якби жінки були дияконами в церкві Нового Завіту, вони б не займали жодної керівної чи владної посади над чоловіками. Їх не можна було призначати пресвітерами. Якщо в Діях 6:1-5 йдеться про призначення дияконів (використовується дієслівна форма) в єрусалимській церкві (Вудс, 1986, с.19924), то всі вони були чоловіками, і їхнє особливе завдання полягало в наданні фізичної допомоги вдовам.

Доказів просто бракує. Існування жіночого дияконату в Новому Завіті неможливо продемонструвати. Ті, хто наполягає на створенні такої посади, роблять це без авторитету Святого Письма.

Нерівні чи неповноцінні?

Наостанок слід сказати про те, що і чоловіки, і жінки повинні пам’ятати, що біблійне вчення про різницю в ролях жодним чином не означає різницю в гідності, цінності чи здібностях. Послання до Галатів 3:28 («немає чоловічого роду, ні жіночого»), 1 Тимофія 2:15 («та спасеться вона») і 1 Петра 3:7 («співспадкоємці благодаті життя») показують, що чоловіки і жінки є рівними, що стосується їх особистості та статусу спасіння. Жінки часто перевершують чоловіків талантом, інтелектом і здібностями. Жінки не нижчі від чоловіків більше, ніж Христос нижчий від Бога, громадяни нижчі від президента або члени церкви нижчі від пресвітерів. Роль жінок у церкві не є питанням контролю, влади чи утиску. Це питання підпорядкування всіх людей волі Бога (Ефесян 5:21). Це питання готовності Божих створінь, чоловіків і жінок, підпорядкувати себе божественному порядку щодо статей. Біблійна диференціація є виключно питанням функції, призначених завдань і сфери відповідальності. Питання для нас таке: «Наскільки я бажаю пристосуватися до Божого порядку?»

Висновки

Роль статей, як і більшість цінностей західної цивілізації, знаходиться в стані плутанини та переосмислення. Ті, хто чине опір небіблійним переглядам, вважаються обмеженими традиціоналістами, шовіністами-мізогінами, ніби вони не можуть мати чесних, неупереджених, досліджених переконань щодо таких питань; ніби Біблію всі ці роки неправильно розуміли. Якби Біблія дозволяла це, жоден чоловік не мав би мати жодних особистих проти того, щоб жінки мали повний доступ до керівних ролей у церкві. Дійсно, багато талановитих, благочестивих жінок мають здібності та таланти, які дозволили б їм перевершити багатьох чоловіків-лідерів поклоніння, які діють у церкві сьогодні.

Ті, хто відкидає божественне натхнення Біблії, залишаться байдужими до її вчення щодо статі. Однак Біблія є незмінним, вічним проголошенням волі Бога щодо цього питання. За цими словами нас судитимуть (Івана 12:48). Для тих, хто поважає Біблію як Слово Боже, біблійне вчення є фатальним для поняття жіночого лідерства в церкві та вдома. Хай усі ми смиренно і з покорою схилимося перед Богом Небесним.

Використані джерела

1 Воллес, Вільям Росс (1865), «Рука, що гойдає колиску, — це рука, яка править світом», Poets’ Corner, http://www.theotherpages.org/poems/wallace1.html.

2 «Гендерно інклюзивні та егалітарні церкви у спадщині Церкви Христа» (2013), http://www.wherethespiritleads.org/gender_inclusive_churches.htm.

3 «Вірте чи ні» (2006), Християнство: тоді і тепер, ред. Джон Уодді, 5[11], липень, http://www.christianity-then-and-now.com/PDF/CTN%20July%2006.pdf.

4 Полс, Дейл (2013), «Добрі новини!: Наомі Уолтерс призначено служителькой у Стемфордській церкві Христа», Роздуми про оголошення, 7 липня, http://gal328.org/category/good-news/.

5 «Роль жінок у Церкві» (2006), Cole Mill Road Church of Christ, http://www.colemillroad.org/.

6 Стірман, Сара (2010), «Жінки в церкві: рух до рівності», Abilene Report-News, 25 лютого, http://www.reporternews.com/news/2010/feb/25/women-in-the-church-moving-toward-equality/

7 Вест, Томас (1997), Виправдання засновників (Нью-Йорк: Rowman & Littlefield).

8 Гікс, Джон і Брюс Мортон (1978), Роль жінки в церкві (Шривпорт, Луїзіана: Lambert Book House).

9 Пайпер, Джон і Вейн Грудем, ред. (1991), Відновлення біблійної чоловічості та жіночності (Вітон, Іллінойс: Crossway Books).

10 Коттрелл, Джек (1992), Фемінізм і Біблія (Джоплін, Міссурі: College Press).

11 Хайерс, Алан, ред., (1991), «Роль жінки в Церкві,» The Spiritual Sword, 22[2], .

12 Лос, Джим, ред. (1994), «Жінки на славу Божу» (Мемфіс, Теннесі: Getwell Church of Christ).

13 Воррен, Томас, ред. (1975), «Жінка — з точки зору Бога», The Spiritual Sword, 6[4], July.

14 Міллер, Дейв (1994), «Екзегеза 1 Тим. 2:11-15 (Частина 1) і (Частина 2),” The Restorer, 14[3]:12-16 і 14[4]:9-14, березень і квітень.

15 Міллер, Дейв (1996), «Феміністське ставлення до Біблії», The Spiritual Sword, 27[2]:3-6, січень.

16 Осборн, Керролл, ред. (1993), Нариси про жінок у ранньому християнстві (Джоплін, Міссурі: College Press).

17 Осборн, Керролл (1994), Жінки в Церкві (Абілін, Техас: Restoration Perspectives).

18 Грудем, Вейн (1985), «Чи означає кефале («голова») «джерело» або «влада над» у грецькій літературі? Огляд із 2336 прикладів», Trinity Journal, 6 NS, 38-59.

19 Міллер, Дейв (2003a), «Сучасні чудеса, розмовляння іншими мовами, і хрещення Святим Духом: спростування», https://apologeticspress.org/apcontent.aspx?category=11&article=1399.

20 Міллер, Дейв (2003b), «Вуалі, обмивання ніг і святі поцілунки», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=11&article=1275&topic=379.

21 Мур, Кевін (1998), У нас немає такого звичаю (Вангануї, Нова Зеландія: Kevin Moore).

22 Арндт, Вільям Ф. і Ф. Вілбур Гінгріч (1957), Греко-англійський лексикон Нового Завіту (Чікаго, Іллінойс: The University of Chicago Press).

23 Льюїс, Джек (1988), Екзегеза складних уривків (Сірсі, Арканзас: Resource Publications).

24 Вудс, Гай Н. (1986), Запитання та відповіді: Том другий (Нешвілл, Теннесі: Gospel Advocate).


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→