Чи є Новий Завіт «богонатхненним»?
У спробах заперечити божественне походження Нового Завіту деякі критики звинувачують християнських апологетів у неправильному використанні 2 Тимофія 3:16–17. Їхній аргумент звучить приблизно так: «Коли апостол Павло написав: “Усе Писання богонатхненне”, він мав на увазі Старий Завіт, а не Новий Завіт». Як «доказ» такі люди посилаються на 2 Тимофія 3:15, де Павло сказав Тимофієві: «І ти змолоду знаєш Святе Писання, яке може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа». Оскільки «Писання» (грецьке grámmata), про яке Павло говорить у цьому вірші, очевидно стосується Старого Завіту (адже книги Нового Завіту ще не існували, коли Тимофій був дитиною), то нам кажуть, що й «Писання» (грецьке grafē), згадане у вірші 16, також повинно стосуватися лише Старого Завіту. Крім того, стверджують вони, оскільки «Новий Завіт ще не був написаний у той час, коли Павло писав 2 Тимофія 3:16», нібито «він міг говорити про натхнення лише Старого Завіту». Такі твердження висуваються деякими людьми з надією довести, що документи Нового Завіту не заявляють про своє божественне натхнення, а лише про натхнення Старого Завіту. І, як стверджують скептики, «якщо Новий Завіт не заявляє про власне натхнення, то й ми не повинні цього стверджувати».
Переважно, коли термін «Писання» або «Писання (у множині)» зустрічається в Новому Завіті, він використовується щодо Старого Завіту. Насправді у перекладі King James слово «Scripture(s)» у Новому Завіті зустрічається 52 рази, і майже щоразу воно стосується саме Старого Завіту. Однак принаймні двічі цей термін використовується щодо і Старого Завіту, і писань, які згодом стали Новим Завітом. Наприклад, Павло цитував Луки 10:7 як «Писання» у своєму першому посланні до Тимофія (5:18). А в 2 Петра 3:16 Петро поставив листи Павла на один рівень зі Старозавітними Писаннями, коли порівняв їх з «іншими Писаннями». Отже, неправильно стверджувати, що Новий Завіт не заявляє про своє божественне натхнення.
Але що щодо 2 Тимофія 3:16–17? Чи стверджує цей уривок божественне натхнення лише Старого Завіту? Чи неправильно цитувати цей текст, коли ми захищаємо натхнення всієї Біблії, включаючи Новий Завіт? Усі погоджуються, що 2 Тимофія 3:16 застосовується до Старого Завіту. Однак деякі дослідники вчать, що він стосується лише Старого Завіту. Адам Кларк у своєму коментарі до 2 Тимофія написав:
Апостол тут [3:16] без жодного сумніву говорить про писання Старого Завіту, які, оскільки вони прийшли через божественне натхнення, він називає Святим Писанням (2 Тим. 3:15); і саме їх має на увазі цей уривок. І хоча весь Новий Завіт був даний таким самим прямим натхненням, як і Старий, проте, оскільки на той час він ще не був зібраний і навіть не був завершений, апостол не міг мати на увазі його (1996, вид. додано1).
Альберт Барнс певною мірою погоджувався з таким розумінням, коли писав, що 2 Тимофія 3:16 «належним чином стосується Старого Завіту і не повинно застосовуватися до жодної частини Нового Завіту, якщо не можна показати, що ця частина вже була написана і входила під загальну назву “Писання”» (1997, вид. додано2). Чи була якась частина Нового Завіту написана на той час, коли Павло писав цього листа Тимофієві? Так. Як зазначив коментатор Бертон Коффман: «Значна частина Нового Завіту вже була написана» (1986, с. 2703). Насправді вчені вважають, що одне з найраніших послань Павла (1 Солунян) було написане приблизно за 15 років до цього послання до Тимофія. Цікаво, що у своєму першому листі до солунян Павло стверджував, що слова, які він написав, були «словом Господнім» (1 Солунян 4:15). Отже, твердження, що Павло не вважав власні писання Писанням, є неправильним.
Можливо, Святий Дух спонукав Павла написати «усе Писання» (у вірші 16), а не «Святі Писання» (як у вірші 15), «богонатхненне», тому що Він хотів зробити відмінність між лише Старим Завітом (який Тимофій знав з дитинства) і Старим Завітом разом із писаннями Нового Завіту — деякі з яких уже були в обігу майже п’ятнадцять років. Можливо, ми ніколи не знатимемо цього напевно. Однак, зважаючи на всю наведену вище інформацію, здається очевидним: (1) що Павло раніше цитував Луки 10:7 як Писання; (2) що Петро називав писання Павла «Писанням»; (3) що Павло ще до написання 2 Тимофія зазначав, що пише «словом Господнім» (1 Солунян 4:15; пор. Галатів 1:12); (4) що значна частина Нового Завіту вже була написана. Отже, 2 Тимофія 3:16–17 «можна тлумачити як таке, що охоплює Новий Завіт так само, як і Старий» (Ворд, 1974, с. 2004).
Спроби критиків підірвати надійність Нового Завіту, стверджуючи, що він навіть не заявляє про своє божественне натхнення, не мають успіху. Насправді він заявляє про натхнення багато разів — одним із прикладів є саме 2 Тимофія 3:16–17.
1 Кларк, Адам (1996), Коментар Адама Кларка (електронна база даних: Biblesoft).
2 Барнс, Альберт (1997), Нотатки Барнса (електронна база даних: Biblesoft).
3 Коффман, Бертон Джеймс (1986), Коментар до 1 і 2 Солунян, 1 і 2 Тимофія, Тита і Филимона (Абілін, Техас: ACU Press).
4 Ворд, Рональд А. (1974), Коментар до 1 і 2 Тимофія та Тита (Вейко, Техас: Word Books).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
