Чи є в Бутті два описи створення?

ЗАПИТАННЯ:

Книги Буття 1 і 2 містять описи того, що Бог зробив під час створення. Але ці два розділи, здається, не узгоджуються між собою. Чи йдеться в Буття 1 і 2 про два різні описи створення?

ВІДПОВІДЬ:

Ліберальні критики Біблії часто стверджують, що книга Буття містить два описи створення Землі й людства. Нібито ці два описи відображають різних авторів, різні епохи тощо. Також твердиться, що ці оповіді суперечать одна одній у кількох деталях.

Цими двома розповідями вважають Буття 1:1–2:3 та Буття 2:4–25. Один автор писав: «Очевидно, що П’ятикнижжя не може бути безперервним твором одного автора. Це видно із двох різних описів (подвоєнь) однієї й тієї ж події: наприклад, історії створення у Бут. 1 та 2:4 і далі…» (Вайзер, 1961, с. 72–73, вид. в ориг.¹). Цей погляд на Писання не є винятковою власністю радикально ліберальних богословів; він проник і в «консервативні» кола. Деякі релігійні автори говорять про «два різні описи створення» (Мюррей і Баффалоу, 1981, с. 7²), або про «два “гімни створення”» (див. Меніс у цитуванні Томпсона, 1986, с. 16³).

Одне з основних припущень так званого «вищого критицизму» полягає в тому, що П’ятикнижжя (перші п’ять книг Біблії) не було написане Мойсеєм. Нібито декілька давніх авторів внесли свій вклад у цю збірку. Їх позначають як J, E, P і D. Деякі науковці поділяють їх ще далі, наприклад J¹, J² тощо. «J» означає «Ягве», оскільки це ім’я Бога переважає в певних розділах. «E» позначає Елогім, інше ім’я Бога, нібито характерне для інших частин. «P» вважається «священницьким кодексом», а «D» — це «автор Второзаконня». Критики вважають, що всі ці тексти були зрештою зібрані й об’єднані «редактором». Ця теорія, відома як документарна гіпотеза, стала популярною у XIX столітті, коли французький лікар Жан Астрюк заявив, що виявив окремих «джерельних» авторів у П’ятикнижжі. Його погляди були розвинуті й популяризовані іншими, так що до кінця століття багато біблійних коментаторів прийняли цю ліберальну концепцію. Хоч цей підхід і поширений, і часто захищається, він не витримує серйозного наукового аналізу. [Детальніше про документарну гіпотезу див. у статті автора «Руйнівна критика і Старий Завіт» (Томпсон і Джексон, 1990, 4:1 і далі⁴).]

Щодо «двох описів створення», то вважається, що Буття 1 — це документ «P» (період вавилонського або післявавилонського полону), тоді як Буття 2 — це оповідь «J» із IX століття до Р.Х.

Аргументи на підтримку цього радикального погляду зводяться до двох. (1) Твердження, що ці дві історії створення мають різний стиль. (2) Стверджується, що оповіді суперечать одна одній, бо відображають різні уявлення про Бога й різну послідовність творіння. Розгляньмо коротко ці твердження.

СТИЛІСТИЧНІ ВІДМІННОСТІ

Професор Кеннет Кітчен з Університету Ліверпуля зазначив: «Стилістичні відмінності не мають значення» (1966, с. 118⁵). Такі розбіжності можуть свідчити про різницю в тематиці, а не про наявність кількох авторів. На підставі археологічних даних Кітчен довів, що «стилістична» теорія просто не є переконливою. Наприклад, біографічний напис чиновника Уні, який жив у Єгипті близько 2400 р. до Р.Х., має щонайменше чотири різні стилі — і ніхто не заперечує єдиного авторства (Кітчен, 1966, с. 125).

Прихильники множинного авторства «описів створення» вказують на використання двох імен Бога в цих розділах. У Бутті 1 вживається «Бог» (Елогім), тоді як у 2:4 і далі — «Господь» (Ягве). У відповідь слід зауважити, що серйозні біблійні дослідження показали: вживання різних імен для Бога може свідомо підкреслювати певні богословські акценти. Наприклад, Елогім, що вказує на «силу», возвеличує Бога як могутнього Творця. Ягве — це ім’я, яке передає моральну і духовну сутність Божества, особливо в контексті Його стосунків з Ізраїлем (див. Стоун, 1944, с. 17⁶). Крім того, множинне використання титулів було поширеним у літературі давнини як засіб літературної варіативності. Археологічні відкриття широко це підтверджують. Розгляньмо Буття 28:13. Господь промовляє до Якова і каже: «Я — Господь (Ягве), Бог (Елогім) Авраама, Бог (Елогім) Ісака». Чи варто на підставі використання двох імен Бога в одному реченні припускати множинне авторство? Навряд.

Один дослідник слушно зазначив:

«Робити висновок, що відмінності у стилі чи лексиці однозначно свідчать про різних авторів, — це хибно для будь-якого літературного корпусу. Добре відомо, що один автор може змінювати стиль і добирати лексику відповідно до теми, яку розвиває, і до аудиторії, до якої звертається. Цілком природно, що любовний лист випускника суттєво відрізнятиметься за стилем і мовою від його наукової роботи» (Девіс, 1975, с. 23⁷).

Слід дійти висновку: аргументи про «два описи створення» в Бутті, засновані на суб’єктивному погляді на «стиль», є спекулятивними й непереконливими.

ТАК ЗВАНІ СУПЕРЕЧНОСТІ

Як уже згадувалося, ймовірні розбіжності між розділами 1 і 2 стосуються уявної відмінності в сприйнятті Бога з боку гіпотетичних «авторів» та нібито суперечливого порядку подій, згаданих у відповідних розповідях.

По-перше, припускається, що в Буття 1 Творець — це трансцендентна Істота, що велично й відсторонено приводить творіння до існування. У Буття 2, однак, Його зображено через наївні антропоморфізми (людська термінологія, застосована до божества), що нібито натякає на нижчий статус. Наприклад, у Буття 2 автор каже, що Єгова «створив», «вдихнув», «насадив» тощо (7–8).

Хоча справді такі вирази зустрічаються в другому розділі, критики не зауважують, що антропоморфна термінологія також уживається і в Буття 1:1–2:4. У цьому уривку Бог «називав», «бачив», «спочив» тощо (1:8,12; 2:2). Цей аргумент не має жодної вагомості, і не дивно, що серйозні вчені назвали його «ілюзорним» (Кітчен, 1966, с. 118).

По-друге, як зазначено вище, порядок слів у двох розділах нібито демонструє суперечливі описи творіння. Е.А. Спейзер писав: «Перший опис починається з творення “неба і землі” (1:1). Нинішня розповідь починається зі створення “землі й неба” (2:4б)». Спейзер далі наголошує, що в першому описі в центрі уваги — небесна діяльність, тоді як у другому — людина. І тому він робить висновок: «Це глибоке розходження в основній філософії саме по собі було б достатньою підставою, щоб застерегти читача: тут беруть участь два окремі джерела — одне зосереджене на небесному, інше — на земному» (Спейзер, 1964, с. 18–19⁸). Цей аргумент на користь подвійного авторства Буття 1 і 2 справді непереконливий. Уважно розгляньмо Буття 2:4: «Це книга походження неба та землі, коли це сталося, — того дня, в який Бог створив землю й небо». В одному цьому вірші представлено як мотив неба й землі, так і землі й неба. [Чи це означає, що це речення написали дві різні особи?] Навіть критики цього не стверджують!

По-третє, стверджується, що в першому розділі людина створена «за образом Божим» (27), тоді як у другому розділі її просто «сформовано… з пороху земного» (7), що нібито свідчить про істотну різницю. Проте таке порівняння занадто обмежене, а тому несправедливе. Як зауважив професор Джон Сейлгамер:

…ми не повинні нехтувати фактом, що тема «створення людини» в другому розділі не обмежується лише віршем 7. Насправді, тема створення чоловіка й жінки є центром усього другого розділу. Те, що автор коротко виклав як факт у першому розділі (людина, чоловік і жінка, створена за Божою подобою), пояснюється й розвивається у всій розповіді другого розділу. Ми не можемо протиставляти опис створення людини в першому розділі лише одному віршу з другого; потрібно порівнювати весь розділ (1990, 2:40–41, дужки в ориг.⁹).

По-четверте, говориться, що Буття 1 і 2 суперечать одне одному щодо порядку створення рослин і людини. У першому розділі, твердять критики, рослини були створені на третій день першого тижня (11–12), а людина — на шостий (26 і далі), тоді як у другому розділі рослини та трави, здається, з’являються лише після створення людини (5 і далі). Проте справжня проблема існує лише в уявленні критика. Є кілька можливих способів вирішення цієї уявної труднощі.

Дехто припускає, що в Буття 1 йдеться про первісне створення ботанічного світу, тоді як у Буття 2 акцент робиться на тому, що рослинне розмноження ще не почалося, бо не було достатньої вологи й не було обробника землі — ці фактори усуваються у віршах 6–7 (Якубус, 1864, 1:96¹⁰).

Інші погоджуються, що в цих описах розглядаються зовсім різні речі. У Буття 1:11–12 йдеться про рослинність загалом, а в Буття 2:5 і далі автор говорить про певні види рослин, які потребують людського догляду. Зауважено, «що слова, перекладені як рослина, поле і виросли, не трапляються в першому розділі; це терміни, які виражають результати праці й обробітку; отже, оповідач явно має на увазі, що на землі ще не існувало обробленої землі й овочів, придатних для споживання людиною» (Браун, 1981, 1:39, вид. в ориг.¹¹).

Інший погляд полягає в тому, що Буття 2:5 не описує стан землі загалом; автор просто говорить про підготовку прекрасного саду, в якому мала жити людина (Янг, с. 61¹²). У будь-якому разі, слід наголосити: коли існує можливість законного узгодження уривків, які на перший погляд суперечать одне одному, не можна говорити про суперечність!

По-п’яте, стверджується, що в Буття 1 тварини з’являються раніше за людину (24–26), тоді як у Буття 2 Адама створено до того, як було створено тварин (19). Текст Буття 2:19 лише свідчить, що тварин сформували перед тим, як привести їх до людини; він нічого не каже про хронологічне походження людини й тварин. Критик вкладає в текст те, чого там немає. Вільям Грін зазначав, що коли відомий учений Франц Делітцш (1813–1890), прихильник Документальної гіпотези, вперше опублікував свій знаменитий коментар до Буття, він вживав цей аргумент як доказ суперечності між Буття 1 і 2. Однак у останньому виданні своєї праці, коли його знання поглибилися, він відмовився від цієї дріб’язкової думки й виступив за гармонійність 2:19 з першим розділом (Грін, 1979, с. 26¹³).

СПРАВЖНЄ ПОЯСНЕННЯ

Чи є відмінності в натхненних оповідях Буття 1 і 2? Звичайно, є. Але відмінності не обов’язково означають суперечності, тим паче — множинне авторство. Справжнє питання таке: чи мають ці варіації мету? Безперечно, мають. Більше того, існує низка чинників, що суперечать уявленню, ніби Буття 1 і 2 — це незалежні та суперечливі розповіді про творіння.

По-перше, ретельний аналіз виявляє свідому мету в індивідуальності цих двох частин Писання. У Буття 1 подано загальний план подій тижня творіння, що досягає свого апогею створенням людини за образом самого Бога. У Буття 2 робиться особливий акцент на людині, божественній підготовці її оселі, створенні відповідної помічниці тощо. Едвард Дж. Янг добре сформулював це питання:

У двох розділах різні акценти… але причина цього очевидна. Перший розділ продовжує розповідь про творіння аж до кульмінації, тобто людини, створеної за образом і подобою Божою. Щоб підготувати основу для оповіді про гріхопадіння, другий розділ подає певні додаткові деталі щодо первісного стану людини, які були б недоречними та зайвими у величному, декларативному русі першого розділу (1960, с. 53).

Такий підхід був відомий у літературній методології давнини. Глісон Арчер зазначав, що «техніка повторного викладу широко практикувалася в давній семітській літературі. Автор спершу стисло викладав суть усієї події, а потім подавав докладніший і обставинний опис, коли мова йшла про особливо важливі питання» (1964, с. 118¹⁴). Ці відповідні розділи мають різну літературну мету. Буття 1 є хронологічним, показуючи послідовні події тижня творіння, тоді як Буття 2 є тематичним, з особливою увагою до людини та її оточення. [Цей підхід зустрічається й в інших місцях біблійної літератури. Наприклад, оповідь Матвія про служіння Христа має радше тематичний характер, а Марка — хронологічний.]

По-друге, є очевидні докази того, що Буття 2 ніколи не було незалежною розповіддю про творіння. Там просто відсутні надто важливі елементи, щоби це могло бути правдою. Наприклад, у Буття 2 немає згадки про створення Землі, не згадується океан чи риби. Немає згадок про Сонце, Місяць і зорі тощо. Арчер зазначив, що немає жодної оповіді про походження в усій літературній спадщині стародавнього Близького Сходу, де би не згадувалося про створення Сонця, Місяця, морів тощо (1982, с. 69¹⁵). Очевидно, Буття 2 є продовженням першого розділу. Другий розділ передбачає перший і побудований на його основі.

Навіть Говард Джонстон, який (принаймні частково) був прихильником Документальної гіпотези, визнав:

Перший розділ [Буття 1] подає загальний опис творіння. Другий розділ критики зазвичай називають другою розповіддю про творіння, але, розглядаючи це в контексті загального задуму, це не є точним твердженням. Очевидно, мета цього розділу — показати, що серед усього творіння ми маємо особливе відношення до людини. Тому повторюється лише та частина загального опису, яка стосується докладнішого пояснення створення людини. Є помітна різниця в стилі між цими двома оповідями, але текст узгоджується із задумом звузити розповідь до людини (1902, с. 90¹⁶).

На завершення варто звернути увагу на підсумкову думку Кеннета Кітчена:

Часто твердять, що Буття 1 і 2 містять дві різні розповіді про творіння. Але насправді строго доповнюючий характер «двох» описів цілком очевидний: у Буття 1 згадується створення людини як останньої події в низці, без жодних подробиць, тоді як у Буття 2 людина — в центрі уваги, і подається більше конкретних деталей про неї та її середовище. Тут зовсім немає суперечливої дубльованості. Нездатність визнати доповнюючий характер розбіжності в темах — між скелетним оглядом усього творіння з одного боку й деталізованим зосередженням на людині та її найближчому оточенні з іншого — межує з темрявою невігластва (1966, с. 116–117, вид. в ориг.).

ВИСНОВОК

І наостанок, але вагомо: у Матвія 19:4–5 Господь Ісус об’єднав цитати з Буття 1 і Буття 2. Він проголосив: «Хіба не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою? [1:26] І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом [2:24]». Якщо припущення ліберальної критики є правдою, то як же дивно, що Христос не натякнув навіть найменше на те, що ці два уривки мають множинне авторство чи суперечливий зміст! Очевидно, Син Божий не підтримував сучасну Документальну гіпотезу.

Коли тексти Буття 1 і 2 уважно розглянуто, стає очевидним одне: об’єктивна оцінка не виявляє жодних суперечностей і не припускає подвійного авторства. Благоговійні дослідники Біблії не повинні тривожитись через фантастичні й постійно мінливі теорії ліберальних критиків. Варто пам’ятати, що Слово Боже написане не задля «вчених», а для звичайної людини. Святе Письмо виходить з того, що пересічна людина здатна зрозуміти послання й усвідомити, що джерело — Боже.

¹ Вайзер, Артур (1961), Старий Завіт: його формування і розвиток (Нью-Йорк: Association Press).

² Мюррей, Н. Патрік та Ніл Д. Баффало (1981), Креаціонізм і еволюція: справжні питання (Літл-Рок, Арканзас: The Bookmark).

³ Томпсон, Берт (1986), Чи є книга Буття міфом? (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press). У цьому виданні д-р Томпсон наводить документ «Дослідження в книзі Буття», авторства Арчі Меніса, який на той час був професором біології в Християнському університеті Абілін. Згодом д-р Меніс залишив університет.

⁴ Томпсон, Берт і Вейн Джексон, ред. (1990), Нариси з апологетики (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press).

⁵ Кітчен, Кеннет (1966), Стародавній Схід і Старий Завіт (Лондон: Tyndale).

⁶ Стоун, Натан (1944), Імена Бога (Чикаго: Moody).

⁷ Девіс, Джон (1975), Від раю до в’язниці — дослідження книги Буття (Ґранд-Рапідс: Baker).

⁸ Спейзер, Е.А. (1964), «Буття», The Anchor Bible (Нью-Йорк: Doubleday).

⁹ Сейлгамер, Джон (1990), Біблійний коментар експозиторів, ред. Френк Ґебелейн (Ґранд-Рапідс: Zondervan).

¹⁰ Якубус, Меланкфон (1864), Примітки до книги Буття (Філадельфія: Presbyterian Board of Publication).

¹¹ Браун, Гарольд (1981), Біблійний коментар, ред. Ф. К. Кук (Ґранд-Рапідс: Baker, перевидання).

¹² Янг, Едвард Дж. (1960), Вступ до Старого Завіту (Ґранд-Рапідс: Eerdmans).

¹³ Грін, Вільям Генрі (1979), Єдність книги Буття (Ґранд-Рапідс: Baker, перевидання).

¹⁴ Арчер, Глісон (1964), Огляд вступу до Старого Завіту (Чикаго: Moody).

¹⁵ Арчер, Глісон (1982), Енциклопедія біблійних труднощів (Ґранд-Рапідс: Zondervan).

¹⁶ Джонстон, Говард Еґню (1902), Біблійна критика і пересічна людина (Нью-Йорк: Revell)

---

Published July 23, 2025