Чи слід розуміти Коран буквально?
Політична коректність, подібно до наркотичного засобу, робить своїх жертв нездатними тверезо мислити й неупереджено бачити очевидне. Намагаючись ухилитися від учення Біблії, богословські ліберали вже давно наполягають на тому, що біблійні твердження не слід сприймати буквально. Нам говорили, що в тлумаченні Біблії ми не повинні бути «буквалістами» і що, читаючи Біблію, ми не повинні сприймати її буквально. На жаль, чимало американців були введені в оману більш ніж столітньою пропагандою, яку поширювали представники вищої критики, котрі прагнуть підірвати довіру до богонатхненності Біблії. Проте докази є вирішальними: Біблія має ознаки богонатхненності, які доводять її Божественне походження1. І її значення, як вони були первісно задумані Богом, можна зрозуміти.
Твердження, що Біблію не слід сприймати буквально, позбавлене сенсу. Щоправда, Біблія містить багато образної мови, тобто в ній уживаються фігури мови (наприклад, порівняння, метафора, гіпербола, метонімія, синекдоха тощо) — так само, як і в українській мові (наприклад, «зарубати на носі», «як сніг на голову», «померти зі сміху»). Але образна мова все одно передає значення, яке можна зрозуміти. Чи хочуть ті, хто стверджує, що Біблію не слід сприймати буквально, щоб ми буквально витлумачили їхнє твердження? Звичайно. Навіть якщо в обговорення «кинути» кілька метафор, чи можемо ми «схопити» те, що передається? Так, адже навіть це запитання можна зрозуміти, хоча воно містить два образні вислови. Так само можна зрозуміти й Біблію. Вона передає буквальну істину. Кожен старанний дослідник може встановити первісний задум письменників, яких провадив Бог.
Хоча її Божественне походження було переконливо спростоване2, те саме можна сказати й про Коран. Він був написаний із наміром бути зрозумілим. Численні уривки, які закликають до насильницького джихаду, безсумнівно, викладені в контекстах, що свідчать про їхній буквальний характер. Жодна образна мова не змінює цілком очевидного значення настанов, які стосуються фізичної війни. Наприклад, Сура 3 згадує дві буквальні битви, в яких воювали мусульманські війська, — битву при Бадрі та битву при Ухуді. Розгляньмо Суру 47:
«Тож коли ви зустрічаєте тих, які не увірували, рубайте їхні шиї… Вчинки тих, які ведуть боротьбу на шляху Аллага, Він ніколи не зробить марними, вкаже їм прямий шлях та покращить справи їхні, та введе в рай, про який уже дав їм знати» (Сура 47:4–6, виділення додано).
Жоден мусульманин не заперечуватиме, що вислови «ті, хто не увіровали», «справи» та «Рай» мають буквальне значення. Так само жоден справжній мусульманин, сформований Кораном, не заперечуватиме, що слова «ведуть боротьбу» та «рубання ший» також мають буквальне значення. Ця Сура закликає мусульман вести буквальну насильницьку війну з невіруючими (тобто тими, хто не приймає іслам), відтинаючи їм голови. Чим швидше політично коректне, мультикультурне мислення погляне в очі дійсності, тим швидше загрозу, яку становлять терористи, можна буде розв’язувати по суті.
1 Кайл Батт (2007), Ось! Слово Боже (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press); Вейн Джексон (1982), «Святе Письмо — словесно богонатхненне», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/rr/reprints/holyscri.pdf.
2 Див. Дейв Міллер (2005), Коран без покривала (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
