Чи слова Ісуса важливіші за слова біблійних авторів?
[Примітка редактора: Нас часто запитують в Apologetics Press, чому Біблія для вивчення AP Defending the Faith не є виданням із червоним текстом. Хоча немає нічого поганого в тому, щоб мати Біблію з червоним текстом для слів Ісуса, це відносно сучасна ідея, створена людиною. Древні рукописи Нового Завіту не містять червоних букв для всіх слів Ісуса. Людина повинна бути обережною, щоб не припускати, що Біблії з червоним текстом містять усі (і лише) прямі цитати Ісуса, надруковані червоним. Видавці змушені приймати рішення щодо того, які слова виділяти червоним, а які — ні. Простий факт полягає в тому, що, незалежно від кольору, яким видавці друкують слова Ісуса та авторів Біблії, усі вони заслуговують нашої найвищої поваги, оскільки всі вони походять від Бога. Як проголосив псалмоспівець: «Начало Твоїх слів — правда, і всі присуди Твоєї праведності — навіки.» (Псалмів 118:160).]
Часом християни стверджують, що «слова Ісуса важливіші за слова біблійних авторів». Подібне твердження передбачає, що слова Христа заслуговують на більшу увагу, відданість і захоплення, ніж натхнені слова Павла, Петра, Якова та інших авторів Біблії. Дехто навіть йде так далеко, що каже: «Слова Ісуса потрібно виконувати, а на слова біблійних авторів можна не зважати». Зрештою, Ісус є Сином Божим (Дії 9:20), Він помер за наші гріхи (1 Коринтян 15:3) і спасає нас (Луки 19:10). А біблійні автори були лише людьми — схильними до помилок, і їхнє спасіння, як і наше, можливе тільки через Ісуса Христа (Івана 14:6). То чому ж ми повинні вважати їхні вчення рівними вченню Христа?
Необхідно встановити, що ніхто не рівний Богові. Творець і Утримувач Всесвіту є нескінченним у всіх Своїх славних якостях. Лише Він є всемогутнім, всюдисущим і всезнаючим. Син Божий — єдиний, Хто ніколи не згрішив (Євреїв 4:15). Від початку було неправильним намагатися підняти людину, навіть біблійних авторів, до рівня Бога (пор. Буття 3:5; Єзекіїла 28:1-8). Тільки нечестиві намагаються звеличити себе до рівня божества. Наприклад, цар Ірод спробував обожествити себе — і загинув від жахливої смерті (Дії 12:21-23). Цей випадок різко контрастує з реакцією біблійного автора Павла, коли язичники в Лістрі спробували поклонитися йому. Замість того, щоб прийняти поклоніння, яке належить тільки Богові (Матвія 4:10), Павло та Варнава відмовилися від нього і докорили тим, хто намагався це зробити (Дії 14:8-18).
Ісус, як Бог у плоті (Івана 1:1-5,14,17), правомірно приймав (і досі приймає) поклоніння Своїх послідовників (Івана 9:35-38; Луки 24:52; Об’явлення 5:8-14). Однак той факт, що слова біблійних авторів заслуговують на таку ж увагу та відданість, як і слова Христа, не має нічого спільного зі спробою прирівняти слабке, скінченне, грішне людство до Бога. Стверджувати, що всі слова Біблії заслуговують на нашу найвищу повагу і увагу, насправді відповідає вченню самої Біблії.
По-перше, єдина причина, чому ми маємо слова Христа, полягає в тому, що Бог використав людей, щоб записати їх. Ісус не писав євангельських оповідей; Матвій, Марк, Лука та Іван записали про життя і вчення Христа через роки після Його смерті, воскресіння та вознесіння на небеса. Апостол Павло також інколи цитував Ісуса (2 Коринтян 12:9; 1 Тимофія 5:18; Дії 20:35; 22:7-21). Стверджувати, що слова Христа заслуговують на вищу повагу людей, тоді як слова біблійних авторів заслуговують на меншу вдячність, — означає ігнорувати той факт, що Бог передав нам вчення Христа через натхненних людей (Галатів 1:12; 1 Солунян 2:12; Івана 17:20).
По-друге, іноді в євангельських оповідях немає чіткого способу точно визначити, чи цитують біблійні автори слова Ісуса, чи просто викладають натхненну розповідь. Як зазначив коментатор Леон Морріс:
«Усі погоджуються, що час від часу в Євангелії [від Івана – EL] ми бачимо роздуми євангеліста, але важко сказати, де вони починаються і закінчуються. У першому столітті не було таких знаків, як лапки, щоб точно позначити межі цитат. У результаті нам залишається лише оцінювати ймовірності, і ми маємо самі визначити, де закінчуються промова або цитата».1
Наприклад, ми не можемо точно сказати, чи є Івана 3:16 — мабуть, найчастіше цитований вірш у світі — прямою цитатою Ісуса або коментарем Івана. Проте це не має значення для розуміння Божого вчення. Незалежно від того, чи є Івана 3:16 прямою цитатою Ісуса, це — слово від Бога, а отже, воно має божественний авторитет.
По-третє, варто також звернути увагу на те, що Ісус багато разів цитував Старий Завіт під час Свого служіння. Наприклад, Він цитував Повторення Закону (6:13,16; 8:3), коли був спокушений сатаною в пустелі (Матвія 4:1-11). Коли фарисеї запитали Ісуса про розлучення (Матвія 19:1-10), Він звернув їхню увагу на Божий задум щодо шлюбу, записаний у першій книзі Біблії (Буття 1:27; 2:24; 5:2). Під час смерті на хресті (Матвія 27:46) Ісус процитував Псалом 21:2. Книги Буття, Повторення Закону та Псалмів не стали авторитетними лише тоді, коли Ісус цитував їх; вони вже були авторитетними, бо походили від Бога. Після цитати з доволі маловідомих слів у Псалмі 81:6 Ісус сказав: «Писання не може бути порушене» (Івана 10:35). Тобто, неможливо скасувати Писання, заперечити його авторитет або протистояти його істині.2 «Його не можна позбавити сили, вказавши на його помилковість»3. Чому? Бо воно є авторитетним, натхненним і безпомилковим Словом Божим, навіть до того, як Ісус процитував його.
Насправді, той факт, що Ісус часто цитував Старий Завіт, звертаючись до нього як до авторитетного «Слова Божого» (Марка 7:13; Івана 10:35), є додатковим доказом того, що все Писання — не лише слова, сказані Ісусом під час Його земного служіння — заслуговує на нашу найвищу повагу. Недоречно і безпідставно з біблійної точки зору вважати, що «Слово Боже» (будь-то книга Буття чи книга Якова) є якимось чином нижчим від «слів Сина Божого».4
По-четверте, Ісус і біблійні автори вважали не лише прямі цитати від Бога, а й наративні коментарі «Словом Божим». Наприклад, коли Ісус нагадав Своїм слухачам про початковий Божий задум щодо шлюбу (Буття 1-2), Він процитував слова Мойсея з Буття 2:24. Проте Ісус пояснив, що «Творець на початку створив їх…і сказав» ці слова (Матвія 19:4-5). Як же Бог «сказав» це, якщо Мойсей не цитував Його безпосередньо? Відповідь: якщо це записано в Писанні, то це — «Слово Боже» (тобто воно було дане через Боже натхнення). Коли автор Послання до Євреїв цитував слова псалмоспівця (Псалмів 94:7-11), де нічого не говориться про те, що цей псалом був натхненний Богом, він відзначив, що ці слова були від «Святого Духа» (Євреїв 3:7-11). Чому? Тому що Дух Святий направляв псалмоспівця в його написанні.
Ставитися до слів Мойсея, Павла, Петра та інших натхненних авторів як до «другосортного» Писання — це рівносильно заяві, що «Слово Боже менш важливе, ніж Слово Боже». Насправді, «Усе Писання богонатхненне» (2 Тимофія 3:16). Павло цитував Ісуса та пророка Мойсея, натхненного Богом, коли писав до Тимофія, і підніс обидва ці джерела як «Писання» (1 Тимофія 5:18; пор. 2 Петра 3:15-16). Тому, чи читаємо ми пряму цитату від Бога Отця (Матвія 3:17), чи вислів Бога Сина, чи істину, яку відкрив Бог Дух через одного зі Своїх натхнених речників або авторів (1 Коринтян 2:10-16; 2 Петра 1:20-21), усе Писання заслуговує на повагу та правильне розуміння (2 Тимофія 2:15). «Тому я полюбив Твої заповіді — більше, ніж золото і топаз… Поглянь, я ж полюбив Твої заповіді!… моє серце побоялося Твоїх слів…Радітиму Твоїми словами, як той, що натрапив на велику здобич… Великий мир у тих, які люблять Твій закон, — для них нема спокус… Моя душа дотримувалася Твоїх свідчень, — вона надзвичайно полюбила їх» (Псалмів 118:127,159-163,165,167).
Використані джерела
1 Леон Морріс (1995), Євангеліє від Івана (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), переглянуте видання, стор. 202.
2 Див. Бенджамін Уорфілд (перевидання 1970), Натхнення та авторитет Біблії (Філадельфія, Пенсильванія: Presbyterian & Reformed), стор. 138-140.
3 Морріс, стор. 468.
4 Оскільки Ісус виконав Старий Закон (Матвія 5:17), «забравши Його і прибивши до хреста», народ Божий тепер підкоряється Новому Закону (Колосян 1:14; Євреїв 8:7-13). Незалежно від того, під яким законом перебуває людина, слід визнавати, що все Писання заслуговує на повагу, бо це — Слово Боже.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
