Чи потрапляють діти в пекло, коли помирають?
Одним із найчастіше використовуваних аргументів у арсеналі скептиків є використання висловлювань релігійних людей, які зображують Бога як жорстокого деспота, що чекає, аби кинути всіх і кожного у палаюче озеро вічного вогню. Однак це часто ставить скептика у слабку позицію, коли звертаються до фактичного тексту Біблії. Розгляньмо наступний уривок від Рональда Дефенбау, який є самопроголошеним атеїстом:
«Одного вечора подруга, приблизно нашого віку, їхала з нами додому після спортивних змагань наших дітей. Це був перший раз, коли я зрозумів, що, можливо, маю серйозні проблеми з вірою. Вона була гарною подругою моєї дружини, членом нашої церкви і дуже релігійною. Я не пам’ятаю, як виникла ця тема, але ми говорили про спасіння. Вона сказала, що, хоча мій батько був чесною, турботливою людиною, яка робила тільки добро, він не отримав би спасіння. Він міг би потрапити на небо, лише якщо б прийняв Христа як свого Спасителя. Я пам’ятаю, як подумав, що не хочу мати нічого спільного з божеством, яке відправило б мого батька до пекла за таких обставин. Чому немовля, чи мій батько, чи навіть я маємо бути відправлені до пекла лише тому, що ми не прийняли Христа як нашого Спасителя? Що ж тоді з юдеями, мусульманами, індусами, буддистами? І знову ж таки, що зі мною? Це змусило мене замислитися, чи не є я невіруючим. Або принаймні, що я не розумію цього. Це не вкладалося у мою логіку» (2003, вид. додано1).
Почувши від своєї релігійної подруги, що його батько не потрапить на небо через те, що не виконував вчення Ісуса, містер Дефенбау швидко створив хибне уявлення, натякаючи, що Бог Біблії без проблем відправляє немовлят до пекла разом із непокірними, розумними дорослими.
Чи навчає Біблія, що немовлята потрапляють до пекла, коли помирають? Щоб відповісти на це питання, необхідно знайти біблійний приклад, коли немовля помирає і де записано його вічну долю. Зробити це нескладно. У 2 Самуїла 12, новонароджений син царя Давида тяжко захворів. Через сім днів дитина померла. У віршах 22 і 23 Біблія записує, що Давид сказав: «Коли дитина ще жила, — сказав Давид, — я постив і плакав, бо сказав собі: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме! А тепер вона померла, тож чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене… ». Очевидно, що мертвий немовлятко Давида ніколи не повернеться на цю землю, але Давид також сказав, що одного дня він піде до свого сина. За натхненням Давид задокументував, що його власна вічна доля буде «в домі Господньому» (Псалом 22:6). Тому можемо зробити висновок, що «дім Господній» стане вічною домівкою його померлого немовляти, до якого Давид одного дня приєднається. Цар Давид чекав дня, коли зможе зустріти свого сина на небесах. Абсолютно ніщо в цьому контексті не дає натяку, що душа померлого немовляти потрапить до пекла.
Крім того, Ісус сказав у Матвія 18:3-5:
«Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному. Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає».
А в Луки 18:16-17 Ісус зазначив: «Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже! Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!».
Отже, ми маємо конкретний приклад із Старого Завіту про немовля, яке померло і буде жити вічно на небесах. І Сам Ісус Христос у Новому Завіті стверджує, що діти мають якості, які роблять людину придатною для отримання Царства Божого. Ми бачимо, що немовлята і маленькі діти, які помирають, знаходяться у безпечному стані і будуть жити вічно на небесах.
Чому ж тоді релігійні люди помилково вчили, що немовлята потрапляють до пекла, коли помирають? Через впливовість Джона Кальвіна та його вчення багато людей почали вважати, що гріх «передається» від одного покоління до іншого. Багато хто вірить, що діти «успадковують» гріхи своїх батьків. Проте Біблія чітко і однозначно навчає, що це не так. У Єзекіїла 18:20 Біблія говорить:
«А душа, що згрішила, помре. А син не візьме неправедність батька, ані батько не візьме неправедність сина». Також у Вихід 32 Мойсей благав Бога пробачити гріхи ізраїльтян, кажучи: «І тепер, якщо прощаєш їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то викресли мене з Твоєї книги, в яку Ти мене записав. Та Господь сказав Мойсеєві: Якщо хтось згрішив переді Мною, то Я його викреслю з Моєї книги» (Вихід 32:32-33). Біблія прямо навчає, що немовлята не успадковують гріхів своїх батьків. [Один із псалмів, який часто неправильно застосовують для навчання про успадкування гріха, — це Псалом 50:7-8, який детально розглянув Вейн Джексон (2000)2.]
Біблія ніде не вчить, що немовлята потрапляють до пекла, якщо помирають у дитинстві. Вона також не вчить, що немовлята успадковують гріхи своїх батьків. Хоча багато скептиків намагалися зобразити Бога як злого тирана, який засуджує невинних дітей до вічної погибелі, їхні аргументи не мають жодних підстав чи біблійної достовірності. Словами Ісуса Христа: «Пустіть дітей, хай приходять до Мене».
Використані джерела
1 Дефенбау, Рональд (2003), “Чому я не міг розвірити,” [Онлайн], URL: http://www.secweb.org/asset.asp?AssetID=263.
2 Джексон, Вейн (2000), “ ‘Первородний гріх’ і неправильно застосований уривок,” [Онлайн], URL: http://www.christiancourier.com/archives/originalSin.htm.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
