Чи не погоджувався Ісус із Мойсеєм щодо розлучення?

Протягом століть критики Біблії спрямовували свої зусилля на пошук суперечностей і невідповідностей, намагаючись спростувати її претензію на богонатхненність. Одного разу під час земного життя Ісуса фарисеї підійшли до Нього і запитали, чи дозволяє Закон чоловікові розлучитися зі своєю дружиною «з будь-якої причини». Ісус негайно звернув їхню увагу на два старозавітні тексти, які давали правильну відповідь: Буття 1:27 і Буття 2:24. Ці уривки давали негативну відповідь, що підтверджується власним божественним коментарем Ісуса: «То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина хай не розлучає» (Матвія 19:6). Зверніть особливу увагу: люди не мають права розділяти те, що Сам Бог поєднав, якщо Він не дасть на це Свого дозволу. Отже, загальне, безумовне розлучення не схвалюється Богом. Такий погляд на розлучення узгоджується зі справжнім ставленням Бога до нього, висловленим через пророка Малахію: «Бо ненавиджу розвід, говорить Господь, Бог Ізраїлів» (Малахії 2:16).

Перш ніж Ісус зміг завершити Свою відповідь щодо можливих винятків із загального правила, яке забороняє розлучення, Його співрозмовники, без сумніву вражені суворістю Його відповіді, спробували виправдати своє неприйняття такого вузького погляду, звернувши увагу на постанову Мойсея у Повторенні Закону 24: «А чому ж Мойсей звелів дати листа про розлучення і її відпустити?» Їхні слова є посиланням на Повторенні Закону 24. Уважно прочитаймо цей уривок:

Якщо хтось візьме дружину і співжитиме з нею, але станеться так, що вона не знайде в нього милості, бо він виявить у ній якусь негожу річ, то нехай він напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому, і вона, пішовши, зможе стати дружиною іншого чоловіка. А якщо той останній чоловік зненавидить її, напише їй лист про розлучення, дасть їй у руки й відішле її зі свого дому, або якщо той останній чоловік, який узяв її собі за дружину, помре, то попередній чоловік, який відіслав її, не зможе, повернувшись, узяти її собі за дружину після того, як вона була осквернена, бо це гидота перед Господом, твоїм Богом, — тож не оскверняйте землю, яку Господь, твій Бог, дає тобі в спадщину. (Повторення Закону 24:1–4).

Якби цей старозавітний уривок давав належну відповідь на запитання фарисеїв, Ісус, безперечно, звернувся б до нього. Натомість Його відповідь чітко показує, що цей уривок не дає правильної відповіді на їхнє запитання щодо допустимості розлучення. Він відкинув його застосування до порушеного питання.

Мойсей не наказував розлучатися

По-перше, законодавство Мойсея, яке визнавало факт існування розлучень в ізраїльському суспільстві, було відображенням жорстокосердя людей того часу. Без сумніву, вплив Єгипту на перші два покоління ізраїльтян включав поблажливе ставлення до розлучення, і ця практика вже існувала ще до того, як Бог дав Свій Завіт на Синаї. Таке визнання жодним чином не означало божественного схвалення чи санкціонування розлучення. Закон не наказував розлучення і не встановлював його як право. Адже хто стане стверджувати, що Бог заплющить очі на тих, хто має жорстоке серце, або спасе їх? Чи буде на небі хоч одна людина з жорстоким серцем? Саме запитання містить відповідь. Тому слова Ісуса про те, що мозаїчне положення було дане через «жорстокість ваших сердець», підкреслюють, що воно не було божественним схваленням розлучення, а тим більше наказом (ἐνετείλατο) це робити. Такий наказ насправді суперечив би Божому початковому задуму, про який Ісус нагадав у Своїй відповіді.

Що означає «дозволив»?

Якщо Мойсей не «наказував» розлучення, чому тоді Ісус сказав, що Мойсей його «дозволив»? Що Він мав на увазі, використовуючи слово «дозволив»? Грецьке слово, яке вживає Матвій, — ἐπέτρεψεν. Воно означає: «дозволити комусь щось робити, дозволяти, припускати»,¹ а також: «віддавати на чийсь розсуд або управління; отже, дозволяти, припускати, терпіти».² Англійські слова allow і permit не обов’язково передають ідею схвалення чи підтримки. Наприклад, словник Merriam-Webster визначає слово allow як: «1а: дозволяти; 1б: не стримувати або не запобігати». Для другого значення наводиться приклад: «дозволити собаці вільно бігати».³ Можливо, ви зовсім не хочете, щоб ваш собака бігав по всій окрузі, але нічого не робите, щоб цьому запобігти. Словник Cambridge визначає allow як: «дати дозвіл комусь щось робити або не перешкоджати тому, щоб щось відбувалося».⁴ Американський словник спадщини подає перше значення: «дати можливість щось робити або щоб щось сталося; дозволити».⁵ Отже, це слово не містить у собі значення схвалення, санкціонування чи виправдання — тим більше прощення. Бог дозволяв розлучення в тому самому сенсі, у якому Він терпить нечестиву поведінку людства протягом усієї історії. Він «зносить» її. Він допускає її існування, але це зовсім не означає, що Він її схвалює. Як пояснив грецький тлумач Александр Брюс: «дозволив, а не наказав».⁶

Таке розуміння підтверджується двома іншими грецькими словами, які використовуються подібним чином. У своїй промові до афінських філософів-ідолопоклонників Павло сміливо заявив: «Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися» (Дії 17:30). Грецьке дієслово, перекладене як «не зважаючи» (ὑπεροράω), означає: «не помічати, залишати без уваги; терпіти»,⁷ або «поблажливо не звертати уваги, ігнорувати, терпіти».⁸ Павло зовсім не стверджував, що в минулому Бог схвалював ідолопоклонство або не вважав його гріхом. Навпаки, усі, хто ввійшов у вічність, перебуваючи в стані ідолопоклонства до приходу Християнства, будуть навіки втрачені. Швидше, Павло хотів показати своїм язичницьким слухачам, що Бог протягом століть терпів величезну кількість невиправданого багатобожжя. Але з приходом Християнства всі, хто продовжував поклонятися фальшивим богам, отримали божественний наказ відмовитися від ідолопоклонства і навернутися до Христа.

Переклад KJV передає це слово як: «Бог підморгував часам цього незнання». Що означав вислів «підморгував» у 1611 році? Цікаво, що відповідь на це запитання дає Вільям Шекспір. У своїй знаменитій п’єсі «Ромео і Джульєтта» князь Верони Ескал виголошує суворий докір скорботним родинам, які зібралися після трагічної смерті своїх дітей — смерті, спричиненої багаторічною ворожнечею між їхніми родами.

Де ж тепер ці вороги? Капулетті! Монтеккі!
Дивіться, яке покарання накладено на вашу ненависть,
Що небо знаходить спосіб убити ваші радощі любов’ю.
І я, за те, що заплющував очі на ваші чвари,
Втратив двох родичів: усі покарані.⁹

Ескал справді неодноразово втручався, суворо докоряючи ворогуючим сторонам і закликаючи їх припинити свої ворожі дії, але марно. Отже, він «заплющував очі» на їхні чвари в тому сенсі, що дозволяв, терпів і допускав їхнє продовження, не вживаючи примусових заходів для їх припинення. Він, безумовно, не схвалював, не підтримував і не прощав їхньої ворожнечі в той час, коли вона тривала. Але він також не зупиняв їх і не стримував фізично. Він сподівався, що його неодноразові словесні застереження будуть почуті.

Друге грецьке слово, яке підтверджує правильне розуміння того, що Ісус мав на увазі під словами «дозволив» або «припустив», є синонімом, який тричі зустрічається в похмурому описі язичницького світу в Посланні Павла до римлян:

• «Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті» (Римлян 1:24).
• «Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям» (Римлян 1:26).
• «Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить» (Римлян 1:28).

Грецьке слово, перекладене як «віддав» (παραδίδωμι), означає «передати, віддати, вручити, залишити у владі» і включає значення «покинути», як у вислові: «Він віддав їх нечистоті».¹⁰ Окрім трьох випадків у Римлян 1, це саме слово зустрічається у великій промові Степана перед первосвящеником і юдейською радою, коли він описував покоління, яке вийшло з Єгипту й зробило золотого тельця для поклоніння: «Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську» (Дії 7:42). Різні англійські переклади допомагають зрозуміти зміст:

• NRSV: «Але Бог відвернувся від них і передав їх поклонятися небесному воїнству».
• NCV/ICB/EXB: «Але Бог відвернувся від них і не став їх зупиняти від поклоніння сонцю, місяцю та зорям».
• NIRV: «Але Бог відвернувся від них. Він дозволив їм продовжувати поклонятися сонцю, місяцю та зорям».
• NOG: «Тож Бог відвернувся від них і дозволив їм поклонятися сонцю, місяцю та зорям».
• ERV: «Але Бог відвернувся від них і дозволив їм продовжувати поклонятися війську фальшивих богів на небі».
• DARBY/NASB1995: «Але Бог відвернувся і віддав їх служити небесному воїнству».

Отже, цілком очевидно, що Ісус, Павло та Степан говорили про одну й ту саму істину: Бог може терпіти й дозволяти людям «ходити своїми дорогами», але Його дозвіл жодним чином не означає схвалення, підтримки чи прощення.

«Від початку»

По-друге, зверніть увагу, що Ісус знову повернув увагу Своїх співрозмовників до двох уривків, наведених у Його першій відповіді, — текстів, які стосуються самого початку людського роду, коли Бог висловив Свій задум щодо шлюбу. Його слова: «Але спочатку так не було» (Матвія 19:8) підкреслюють той факт, що Божа воля щодо шлюбу найкраще виявляється саме в подіях Створення, коли Бог сформулював основоположний принцип, який і дає відповідь на запитання фарисеїв. Буття 1:27 і Буття 2:24 призначені бути нормативними настановами для всіх людей і на всі часи. Грецький дослідник Марвін Вінсент наголошує саме на цьому, зауважуючи, що вживання доконаного часу в Матвія 19:8 вказує на минулу дію, яка продовжує діяти й надалі: «Незважаючи на дозвіл Мойсея, від початку й донині справа не була такою. Початкове встановлення ніколи не було скасоване чи замінене, але залишається чинним».¹¹ Іншими словами, єдиний виняток — єдина підстава для законного розлучення — від Едемського саду і до сьогодні завжди був перелюб (розпуста).¹² Саме ця незмінна реальність пояснює, чому навіть Бог розлучився зі Своєю духовною дружиною — Ізраїлем — виключно на підставі її перелюбу (Єремії 3:6–8).

Значення постанови Мойсея

По-третє, уважний аналіз тексту Повторення Закону 24 дає додаткове розуміння, яке прояснює категоричне відкинення Господом цього уривка як зразка для наслідування. Зверніть увагу, що вірші, про які йдеться, знаходяться в контексті особливого виду правового матеріалу в Законі Мойсея, відомого як казуїстичне законодавство. Ця форма викладення правових приписів побудована за схемою, яку логіки називають «гіпотетичною силогістичною» конструкцією — «Якщо… то…», де частина з «якщо» називається умовою, а частина з «то» — наслідком. Граматики називають ці дві частини відповідно протазисом і аподозисом.

Протазис може містити кілька умов, які в англійській мові поєднуються сполучником «і». В єврейській граматиці цьому відповідає одна літера (waw), яка приєднується до наступного слова. Саме контекст визначає, які умови належать до протазису і в якому місці починається аподозис. У випадку з текстом Повторення Закону очевидно, що протазис триває до кінця 3-го вірша, а аподозис («то…») починається з 4-го вірша. Ось умови протазису:

1. Якщо хтось візьме дружину і співжитиме з нею,
2. і станеться так, що вона не знайде в нього милості, бо він виявить у ній якусь негожу річ,
3. і він напише їй лист про розлучення, і дасть їй у руки й відішле її зі свого,
4. і вона вийде з його дому,
5. і стане дружиною іншого чоловіка,
6. і той останній чоловік зненавидить її,
7. і напише їй лист про разлучення, і дасть їй у руки й відішле її зі свого дому, або якщо той останній чоловік, який узяв її собі за дружину…

Кожне слово «і/й», наведене вище, відповідає літері waw в єврейському тексті. Тепер починається аподозис:¹³

то попередній чоловік, який відіслав її, не зможе, повернувшись, узяти її собі за дружину після того, як вона була осквернена, бо це гидота перед Господом, твоїм Богом, — тож не оскверняйте землю, яку Господь, твій Бог, дає тобі в спадщину.

Зверніть особливу увагу, що сім умов, перелічених у віршах 1–3, є гіпотетичними, тобто описують те, що певна людина або люди можуть зробити. Це не накази. Це не інструкції про те, як отримати розлучення. Вони виходять із припущення, що людина, яка чинить ці дії, уже вирішила розлучитися зі своєю дружиною незалежно від Божої волі щодо цього питання — саме через те «жорстоке серце», про яке говорив Ісус. Саме так зазвичай функціонують умови протазису. Наприклад, розгляньмо подібну конструкцію у Виході 21:29:

Якщо ж віл бив рогами вчора й третього дня, і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть.

Чотири умови протазису не є діями, які Бог схвалює. Вони лише відображають обставини, які можуть виникнути серед людей у сільськогосподарському суспільстві. Аподозис покликаний показати Божу спробу врегулювати неприємну ситуацію після того, як вона вже сталася, надаючи подальші вказівки, а не вказати на Боже схвалення подій, що призвели до цієї проблеми.¹⁴ Далеко не надаючи підставу для розлучення, Повторення Закону 24 було покликане обмежити розлучення — спробою мінімізувати та зменшити його поширення. Водночас цей закон служив заходом, спрямованим на захист жінок: «Він не дозволяв чоловікові згодом знову заявляти свої права на колишню дружину».¹⁵

Покінчивши із запереченням фарисеїв щодо Повторення Закону 24, Ісус довів Свою відповідь до логічної кульмінації, застосувавши Божий первісний закон про шлюб до конкретного питання розлучення: «Кажу ж вам, що кожен, хто розлучається зі своєю дружиною, — за винятком випадку, спричиненого розпустою, — і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто одружується з розлученою, чинить перелюб]» (в. 9). На противагу, очевидно, широко поширеній практиці розлучень серед юдеїв за днів Ісуса, Він наполягав на тому, що первісна Божа воля, встановлена ще на початку людського роду, полягала в тому, щоб чоловік і жінка залишалися в шлюбі одне з одним протягом усього життя. Він прямо проголосив, що єдиний спосіб, у який перший шлюб може завершитися розлученням, яке Бог схвалює, — це коли один із подружжя (невинна сторона) розлучається з іншим (винним у розпусті) виключно на підставі статевої невірності. Ісус назавжди прояснив для всіх людей і на всі часи Божу волю щодо розлучення: єдина й неповторна підстава для розлучення — незаконний статевий зв’язок. Отже, відповідь Ісуса на початкове запитання фарисеїв («Чи годиться чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?») була: «Ні».

¹ Фредерік Данкер (2000), «Грецько-англійський лексикон Нового Завіту та іншої ранньохристиянської літератури» (Чикаго, Іллінойс: University of Chicago), третє видання, с. 385, курсив в оригіналі.

² Веслі Дж. Першбахер, ред. (1990), «Новий аналітичний грецький лексикон» (Пібоді, Массачусетс: Hendrickson), с. 167.

³ Онлайн-словник Merriam-Webster, https://www.merriam-webster.com/dictionary/allow.

⁴ Онлайн-словник Cambridge Dictionary, https://dictionary.cambridge.org/us/dictionary/english/allow.

⁵ Американський словник спадщини англійської мови, https://www.ahdictionary.com/word/search.html?q=allow.

⁶ Александр Брюс (без дати), «Синоптичні Євангелія» у виданні «Грецький коментар тлумача» (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), 1:246.

⁷ Першбахер, с. 418.

⁸ Данкер, с. 1034, курсив в оригіналі.

⁹ Дія V, сцена iii, рядок 290 і далі. Інші випадки використання слова «winked» у Шекспіра трапляються в «Цимбеліні», V.iv.192; «Гамлеті», II.ii.137; «Генріхові V», V.ii.300; та «Королі Джоні», IV.ii.211. Див. https://www.shakespeareswords.com/Public/Searchresults.aspx?search=winking&WholeWordSearch=True.

¹⁰ Данкер, с. 762; Першбахер, с. 306.

¹¹ Марвін Вінсент (1946), «Дослідження слів у Новому Завіті» (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), 1:108, курсив в оригіналі.

¹² Безсумнівно, Мойсей не сформулював цей факт прямо у своєму викладі подій у Едемському саду, оскільки Адам і Єва були єдиними людьми на землі і, отже, не могли вчинити перелюб.

¹³ Низка англійських перекладів демонструє усвідомлення цих граматичних принципів і початку аподозису у вірші 4. Серед перекладів, які вставляють слово «тоді» на початку вірша 4, є ESV, NASB, NIV, NKJV, RSV, NAB та Женевська Біблія. У CEB використано вислів «у такому випадку», у CJB — «у такому разі», а в EHV — «за таких обставин». EXB, GNT, ICB і NCV мають вислів «у будь-якому випадку».

¹⁴ Додаткові приклади казуїстичного закону, які ще більше ілюструють цю думку, містяться в Числах 35:22–25; Повторенні Закону 10:11–12; 21:15–17; 22:25; 22:28–29.

¹⁵ Джек Льюїс (1978), «Спочатку було не так…» у книзі «Ваш шлюб може бути прекрасним», ред. Томас Воррен (Джонсборо, Арканзас: National Christian Press), с. 415.

Published August 27, 2026

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→