Чи наказував Бог за вбивство немовлят?
Скептики та атеїсти критикували опис у Біблії, де Бог наказує смерті цілих народів — включно з жінками та дітьми. Наприклад, Бог наказав Саулові через пророка Самуїла: “Тепер іди і поб’єш Амалика, Єрім і все, що його, і не залишиш з нього нічого, вигубиш його і зробиш закляттям його та все, що його, не збережеш нічого з нього, а вигубиш від чоловіка аж до жінки, від дитини аж до немовляти, від теляти аж до вівці й від верблюда аж до осла!” (1 Самуїла 15:3-4, виділення додано). Інші приклади стосуються завоювання Ізраїлем Ханаану, коли Бог наказав знищити населення ханаанеїв, що мешкало тоді в Палестині. Однак, якщо розглянути обставини та оцінити мотиви, Біблія послідовно виправдовує себе, пропонуючи переконливі пояснення для чесного шукача істини.
Єврейський термін herem, який зустрічається, наприклад, у Ісуса Навина 6:17, означає повне присвячення ворога Богові як жертви, що включає знищення населення. Твердження, що Бог Біблії є таким же жорстоким і варварським, як і будь-які язичницькі боги, є хибним.
Якщо критик візьме час на вивчення Біблії та чесну оцінку принципів Божої справедливості, гніву і любові, він побачить досконале і гармонійне поєднання цих рис. Помста Бога не є імпульсивним, ірраціональним, емоційним спалахом, як у язичницьких божеств чи людей. Бог є нескінченним у всіх своїх атрибутах і тому досконалим у справедливості, любові та гніві. Так само, як остаточний і безсумнівний осуд грішників до вічного покарання буде справедливим, так і тимчасовий суд злочинців у Старому Заповіті був етичним і правомірним. Ми, люди, не усвідомлюємо повною мірою тяжкості гріха і жахливої природи зла та нечестя. Людська сентиментальність не є надійною мірою божественної істини та духовної реальності.
Як парадоксально, що атеїсти, агностики, скептики та ліберали намагаються судити про етику Бога, коли їх позиція не визнає абсолютного, об’єктивного, авторитетного стандарту для визначення того, що є правильним або неправильним. Як визнав французький екзистенціаліст Сартр: “Все дійсно дозволено, якщо Бога не існує… Нам не надано жодних цінностей чи наказів, які могли б узаконити нашу поведінку” (1961, с. 485).1 Атеїсти та агностики не мають жодної платформи для моральних чи етичних розрізнень — крім власного смаку. Натомість факт, що вони визнають існування об’єктивного зла, є несвідомою згодою з тим, що існує Бог, який встановив абсолютну систему моральних суджень.
Насправді ханаанеї, які мали бути знищені Божим народом, були знищені через свою злочинність (Повторення Закону 9:4; 18:9-12; Левит 18:24-25,27-28). Ханаанська культура та релігія другої тисячі до Р.Х. були зіпсовані, корумповані й спотворені. Без сумніву, люди були фізично хворі через свою незаконну поведінку. Ніщо інше не могли, крім як їх знищити. Їхня моральна розбещеність була повною (Буття 15:16). Вони впали в такий моральний занепад, без надії на відновлення, що їхнє існування на Землі мусило бути припинене — як це було в дні Ноя, коли Бог довго чекав покаяння людей, але їм не вдалося відвернути світ від гріха (Буття 6:3,5-7; 1 Петра 3:20; 2 Петра 3:5-9). Знищення дітей разом із дорослими насправді врятувало їх від гіршої долі — жити такими ж злочинцями, як їхні батьки, і стикнутися з вічним покаранням. Згідно з Біблією, всі діти, що помирають у дитинстві, попадають до раю, і вони врешті-решт житимуть на небесах. Діти з грішними батьками незаслужено страдають на Землі (наприклад, Числа 14:33).
Ті, хто не погоджуються з Божим знищенням злих людей у Старому Заповіті, зазвичай поділяють ліберальну позицію, що поширилася в Америці останні півстоліття. Вони зазвичай проти смертної кари і тілесних покарань дітей. Вони не можуть побачити справедливість у покаранні злочинців смертю або болем. Однак така позиція викривлена — і ми всі страждаємо від наслідків такого мислення: неконтрольовані діти чинять злочини на рекордно високому рівні.
Ті, хто відкидає етику Божої руйнівної діяльності у Старому Заповіті, мають послідовно відкинути і Ісуса та Новий Заповіт. Багато разів Ісус і автори Нового Заповіту схвалювали і захищали такі дії (наприклад, Луки 13:1-9; 12:5; 17:29-32; 10:12; Євреїв 10:26-31). Біблія дає єдине логічне, здраве, змістовне й послідовне пояснення принципів відплати, покарання й умов припинення фізичного життя.
1 Сартр, Жан Поль, (1961), “Екзистенціалізм є гуманізмом,” Французькі філософи від Декарта до Сартра, ред. Леонард М. Марсак (Нью-Йорк: Meridian).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
