«Чи міг Ісус згрішити?»
Не будемо вдавати, ніби ми коли-небудь зможемо повністю зрозуміти, як Ісус прийшов на Землю в тілі й водночас був на 100% людиною і на 100% Богом. Такі думки надто дивовижні для нас і перевищують нашу здатність їх повністю осягнути. Проте, хоча ми не можемо знати всього, що було пов’язане з втіленням Ісуса, Біблія дає нам достатньо інформації, щоб зрозуміти певні його аспекти. Одним із ключових аспектів характеру Ісуса під час Його перебування на Землі було те, що Він був безгрішним, цілковито й абсолютно невинним у будь-якому злі. Натхненний апостол Петро пояснював, що Христос залишив нам досконалий приклад, «щоб ми йшли Його слідами. Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його» (1 Петра 2:21-22).1 Лише одним розділом раніше Петро пояснював, що жертовна кров Ісуса була кров’ю «непорочного й чистого Агнця» (1 Петра 1:19). Автор послання до Євреїв наголосив, що Ісус «був випробуваний у всьому, за винятком гріха» (Євреїв 4:15).
Часто, щоб коротко передати цю ідею безгрішності, Ісуса описують як досконалого. Проте поняття досконалості має певний відтінок значення, якого біблійний текст не вкладає. Коли багато хто з нас чує слово «досконалий», ми уявляємо людину, яка ніколи не помиляється. Бейсбольний пітчер може провести ідеальну гру. Професійний боулер може набрати максимальну кількість очок. Квотербек у футболі може провести матч, у якому кожен його пас буде точним. Але саме так Біблія не описує Ісуса. Досконалість Ісуса не означала б, що якби Він грав у баскетбол, то влучав би в кожен кидок. Це не означає, що Він ніколи не падав, коли вчився ходити, або що ніколи не робив невдалого надрізу на дошках, працюючи теслею. Ісус був (і є) морально досконалим і безгрішним, але Його життя на Землі включало порізи, синці, подряпини, падіння та не зовсім вдалі спроби в дитячих іграх, у які Він, можливо, грав.
З огляду на те, що Ісус був «досконалим», деякі стверджують, що Його досконалість поширюється й на те, що Він не міг згрішити. Логіка така: якщо Ісус як Бог у тілі був досконалим, тоді Бог не може грішити, бо це суперечило б Його природі (Аввакума 1:13). Такий підхід визнає, що Ісус справді був спокушуваний, але стверджує, що Він ніколи не міг реально згрішити, піддавшись спокусі. Чи міг Ісус згрішити так само, як люди обирають гріх, чи Його природа під час земного життя була такою, що гріх для Нього був неможливий?
Христос упокорив Себе
Біблія чітко пояснює, що Бог не може бути спокушуваний (Якова 1:13). Але цей самий текст так само ясно й сміливо проголошує, що Ісус був спокушуваний у всьому, подібно до людей (Євреїв 4:15). Що ж робити з такими, на перший погляд, суперечливими твердженнями? Якщо Ісус є Богом, а Бог не може бути спокушуваний, тоді Ісус не може бути спокушуваний. Ісус є Богом, але водночас Він був спокушуваний — тож де вихід? Відповідь міститься у Филип’ян 2:7, де Біблія пояснює, що Христос «понизив Самого Себе», «упокорив Самого Себе» (ASV) або «умалив Самого Себе» (NKJV), «постав у подобі людини». Усе, що це означає, ми не можемо повністю зрозуміти, але це включає той факт, що Ісус якимось чином зберіг Божу природу, водночас поставивши Себе в підлегле становище щодо Отця і прийнявши «подобу» людства.2 Ісус був Богом, але водночас міг бути спокушуваний. Це стосується й інших речей, які були б «неможливими» для Бога, але не для Ісуса під час Його земного життя. Лука пояснює, що Ісус зростав у мудрості (Луки 2:52). Але всезнаючий Бог не може зростати в мудрості, адже Він володів нею ще до початку часу (Приповістей 8:22-23). Тит пояснює, що Бог «не може брехати» (Тита 1:2). Однак Христос, у Своєму стані «подоби людини», міг би збрехати — так само, як міг бути спокушуваний і потребував зростання в мудрості. Прийнявши людську подобу, Ісус відкрив Себе для реальної можливості згрішити.
Спокушуваний у всьому, подібно до нас
Автор послання до Євреїв прямо заявив, що Ісус «подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха» (4:15). Якби Ісус насправді не мав можливості згрішити, то як це могло б бути джерелом утіхи, надії чи підбадьорення для грішних людей? Люди мають здатність робити правильний вибір, коли стикаються зі спокусою. Бог ніколи не допускає, щоб ми були спокушувані понад наші сили, і завжди дає вихід (1 Коринтян 10:13). Теоретично для людей можливо прожити безгрішне життя. Проте всі ми знаємо, що ніхто з нас цього не досягнув (Римлян 3:23). У певний момент свого життя ми обрали гріх. Щоб спокуса Ісуса була «в усьому» подібна до нашої, Він мусив мати можливість обрати гріх, так само як і ми. Подумайте, наскільки порожнім було б твердження в посланні до Євреїв, якби Ісус був неспроможний згрішити. Якщо Він не міг згрішити, тоді Його спокуса не могла бути подібною до нашої. Для прикладу, уявіть боксера, який виходить на бій проти чемпіона світу у важкій вазі. Його тренер пояснює, що цього суперника можна перемогти. Боксер запитує, звідки він це знає. Тренер відповідає, що нещодавно один боєць уже переміг цього чемпіона. Але принагідно додає, що той переможець мав магічне силове поле, через яке його взагалі неможливо було вдарити. Наскільки це підбадьорило б стривоженого боксера? Коли сатана спокушував Ісуса перетворити каміння на хліб, Ісус мав і силу реально зробити це, і здатність обрати гріх. Ісус міг перетворити каміння на хліб, або кинутися з храму, або вклонитися сатані. Він просто вирішив не піддатися спокусі (Матвія 4:1-10).
Гріх і людська природа
Часто можна почути думку, що люди народжуються з «гріховною людською природою» і що вони не можуть насправді утриматися від гріха. Нібито від часу гріхопадіння Адама та Єви в Едемському саду всі люди, народжені після цього, успадкували певний аспект зіпсованої людської природи, яка не здатна протистояти всім спокусам. Проблема цієї концепції подвійна. По-перше, якщо Ісус прийшов у «подобі людини», тоді Його природа також мала б містити певний аспект цієї зіпсованості, адже Його людське тіло було спільним плодом Святого Духа та Марії. По-друге, ідея «зіпсованої» людської природи не пояснює, як гріх увійшов у світ. Адам і Єва не мали гріховної чи зіпсованої природи. Навпаки, Бог створив їх «дуже добрими» (Буття 1:31), однак вони все ж обрали гріх. Здатність, яку Бог дав першим людям — обирати між послухом Богові та гріхом, — була «дуже доброю». У самій здатності згрішити немає нічого за своєю суттю зіпсованого чи поганого. Теоретично Адам міг би ніколи не згрішити. Але він цього не зробив. Саме тому апостол Павло пояснював, що Христос, прийшовши на Землю, став «другим» Адамом (Римлян 5:12-21). І Адам, і Ісус мали здатність згрішити. Обидва були спокушувані. Адам піддався спокусі й приніс гріхопадіння та смерть, які стали наслідком входження гріха у світ. Ісус же не піддався гріхові, хоча мав таку можливість. «Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного на всіх людей прийшло оправдання для життя» (Римлян 5:18). Адам міг протистояти, але не зробив цього. Ісус міг згрішити, але не зробив цього. Ісус показав приклад того, що мали б зробити Адам і всі люди, але чого ніхто з нас не обирає робити. «Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей. Бо в чому Сам постраждав, бувши випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування» (Євреїв 2:17-18). Слава Богові, що наш Спаситель ніколи не піддався спокусі!
1 Усі виділення в біблійних віршах додані автором, якщо не зазначено інше.
2 Див. Ерік Лайонс, «Бог не може бути спокушуваний… але Ісус був?» (2010), https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=938&article=1389.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
