Чи може людина жити в перелюбі?
Існує плутанина в мисленні деяких людей щодо становища тих, хто чинить гріх перелюбу. Загальновизнано, що подружжя стає винним у перелюбі тоді, коли воно вступає в статеві стосунки всупереч навчанню Христа в Матвія 19:9. Але що має робити церква, коли один або обидва з цих подружніх партнерів звертаються з проханням про членство в церкві, висловлюючи жаль за свій гріх, але водночас маючи намір продовжувати свої стосунки? Дехто стверджує, що таку пару можна простити, якщо вони скажуть, що їм шкода, на тій підставі, що люди не можуть жити в перелюбі. Мовляв, вони були винні в учиненні перелюбу, коли вперше зійшлися, але не можуть бути винними в тому, що живуть в (у постійному стані) перелюбі, а тому можуть продовжувати свій шлюб, не будучи винними в подальшому гріху.
Тим часом церква часто уникає розв’язання цього питання, допускаючи подружжя до спільності, але, серед невиразного почуття невпевненості, тримаючи їх на певній відстані. У цій непослідовності церква несвідомо підводить себе під той самий осуд, який був висловлений церквам у Пергамі (Об’явлення 2:14) та Тиятирі (Об’явлення 2:20–22) за їхню нечестиву «терпимість». Ми повинні дозволити Божому слову керувати нами, а не піддаватися впливу наших людських схильностей, співчуттів чи емоцій. Слово Боже говорить про це питання дуже ясно.
Правда, що гріх можна розглядати як учинення окремих дій, які суперечать Божій волі. Але з цього не випливає, що люди не можуть жити в гріху. «Брехун» — це той, хто вчиняє окремі акти брехні. Те, що робить його брехуном і, отже, винним у житті в брехні, — це його відмова припинити говорити неправду. Людина є «вбивцею», якщо вона вбила одну чи більше осіб і продовжує допускати можливість повторення такої поведінки. Людина є «перелюбцем», бо вона вступила в статеві стосунки, які порушують Божий закон, і відмовляється припинити ці незаконні стосунки. Просте твердження, що їй шкода існування цього перелюбного союзу, не змінює і не може змінити того, що в Божих очах є «негодним»/незаконним (Матвія 14:4). Доки цей шлюб триває, залучені сторони є перелюбцями (Римлян 7:3). Лише припинивши ці стосунки, вони можуть покласти край своєму перелюбові. Інакше вони «чинять перелюб» (Матвія 19:9 — теперішній час тривалої дії), живуть у блуді (Колосян 3:5–7) і «живуть у гріху» (Римлян 6:2). Коли Павло нагадував християнам у Коринті про день їхнього навернення, він зауважив, що деякі з них раніше були блудниками, перелюбцями та мужоложцями (1 Коринтян 6:9–11). Хто може сумніватися в тому, що їхнє спасіння було б неможливим, якби ці статеві союзи не були припинені? Справді, як могли б ті, «що померли для гріха, жити далі в ньому?» (Римлян 6:2).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
