Menu

Чи мала смерть Христа зворотну дію?

Запитання:

Чи мала смерть Христа зворотну дію для тих, хто був слухняним і вірним Богові та помер до розп’яття? Чи, можливо, вони не потребували Його жертви?

Відповідь:

Жертва Христа, безперечно, була і є необхідною для кожної людини, яка досягла віку та стану розуму, коли вона здатна відповідати за свої вчинки, і яка жила на Землі. Усі згрішили, а тому своїми власними вчинками заслужили пекло (Римлян 6:23). Лише кров Ісуса може зробити можливим їхнє прощення та прийняття Богом.

У Римлян 3 пояснюється: «Адже всі згрішили й позбавлені Божої слави, але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі. Його Бог дав як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів, – у Божому довготерпінні; щоби показати Свою справедливість нинішнього часу, – що Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса» (Римлян 3:23–26). Згідно із Законом Мойсея, коли ті, хто перебував під цією законодавчою системою, приносили приписані жертви як дії спокутування, вони розуміли, що отримали прощення. Прочитайте 4-й і 5-й розділи книги Левіт, де вислів «буде йому прощено» вживається вісім разів. Псалмоспівець підсумував належне ставлення вірного й слухняного ізраїльтянина: «Бо як високо над землею небо, настільки велика Його любов до тих, котрі шанують Його. Як далеко є схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня» (Псалом 103:11–12). А Єремія висловив це так: «З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується. Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи!» (Плач Єремії 3:22–23).

Новий Завіт пояснює, що в технічному розумінні кров Христа була необхідною для того, щоб це прощення відбулося. Тож як вони могли бути прощені до того, як ця кров була фактично пролита на римському хресті в 30 році після Р. Х.? В Об’явленні 13:8 сказано, що Ісус був «Агнцем, заколеним від заснування світу»1. Оскільки Бог — безмежна, вічна Істота, Яка не підвладна часові (фактично Він створив час і існує поза часом), Він міг вважати людей, які жили до хреста, оправданими, якщо вони виявляли слухняну віру (Римлян 1:5; 16:26). Саме це є спільною умовою для всіх людей упродовж усієї людської історії щодо передумови спасіння — слухняна віра. Тих, хто виявляв таку віру, Бог вважав оправданими на підставі крові Христа — навіть якщо вони жили до хреста.

Можливо, корисною буде ілюстрація, яку я почув кілька років тому. До появи всіх наших засобів миттєвих електронних платежів, якщо людина сплачувала рахунок за електроенергію, вона виписувала чек і надсилала його поштою до електроенергетичної компанії. Після цього вона вважала свій рахунок сплаченим — якби дружина запитала: «Ти сплатив рахунок за електроенергію?», вона могла б правдиво відповісти: «Так». Але фактично й технічно чек ще мав надійти до електроенергетичної компанії. Там відкривали конверт, виймали чек і зазначали у своїх документах, що гроші були надіслані. Однак, технічно кажучи, рахунок усе ще фактично не був сплачений. Електроенергетична компанія надсилала чек чоловіка до його банку. Потім банк обмінював чек на гроші й передавав ці кошти електроенергетичній компанії. Саме в цей момент рахунок за електроенергію був фактично і юридично сплачений.

Так само Бог міг прощати людей упродовж усієї людської історії, доки вони чинили дії віри, які давали Йому підставу це робити. Але фактично і юридично спокутування було здійснене Христом на римському хресті в 30 році після Р. Х. Проте смерть Христа була визначена в задумі Божества у вічності ще до створення Всесвіту.


1 Англійські переклади передають грецький текст, що лежить в основі, таким чином: (1) «від заснування світу» — BRG, JUB, KJV, MEV, MOUNCE, NKJV, YLT; (2) «від початку світу» — DRA, NMB, RGT, WYC; (3) «від створення світу» — NIV; (4) «від часу заснування світу» — DLNT, ISV; (5) «до того, як світ був заснований» — CJB; (6) «до того, як світ був створений» — NLT; (7) «перед заснуванням світу» — OJB; (8) «перед створенням світу» — GW, NOG. Див. грецького граматиста А. Т. Робертсона (1960), Словесні картини в Новому Завіті (Нашвілл, Теннессі: Broadman), 6:402.


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→