Menu

Чи Книга Мормона від Бога?

Як людина може відрізнити правду від помилки? Чи може людина знати, яка релігія правильна? Чи повинна людина покладатися на суб’єктивні внутрішні схильності і почуття? Або релігійну істину можна визначити й пізнати на основі об’єктивної оцінки? Більшість релігій (наприклад, буддизм та індуїзм) базують свою достовірність на якомусь містичному чи трансцендентному досвіді. Навіть деякі «християнські» групи (наприклад, п’ятидесятники, пресвітеріани, методисти, баптисти та ін.) стверджують, що їх достовірність і автентичність можуть бути встановлені на основі дій Святого Духа, Який, за їхніми словами, дає їм запевнення. Але коли досліджується Біблія, Святому Духу не призначається така роль. Містичні релігії існували завжди, і вони наполягали на тому, що вони одержували керівництво та настанови від вищих сил, які «краще відчути, ніж почути». Біблійний Бог, з іншого боку, завжди пропонував підтвердження — докази — божественного походження послання, перш ніж очікував від людей віри (наприклад, Івана 10:37-38; 20:30-31; 1 Солунян 5: 21; 1 Івана 4:1; Повторення Закону 18:21-22)

Природа істини така, що її правдивість не залежить від суб’єктивного людського досвіду. Навпаки, Бог створив людей із розумом, сконструйованим для раціонального функціонування. Ми, люди, маємо здатність, якщо ми зберігаємо чесне серце, вільне від упередженості, розглядати та зважувати докази та робити правильні висновки. Як сказав Ісус: «і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» (Івана 8:32). Правдивість релігійних тверджень можна перевірити на основі доказів і раціонального мислення. Люди можуть міркувати логічно та розрізняти правду від брехні.

НЕМАЄ АБСУРДУ ЧИ СУПЕРЕЧНИХ ТВЕРДЖЕНЬ?

Природа істини така, що вона не суперечить сама собі. Після буквально століть ретельного вивчення ворожими скептиками та невіруючими критиками було визнано, що Біблія повністю відповідає природі істини, логіці та законам мислення. З іншого боку, ненатхненні книги не витримують такого розгляду. Книга Мормона1 є однією із таких книг. У неї відсутні ознаки натхнення, характерні для Біблії. В офіційній публікації СОД (святих останніх днів) визначено 31 умову, необхідну для того, щоб створити натхненну книгу. Умова №9 говорить: «Ви не повинні робити жодних абсурдних, неможливих або суперечливих тверджень» (див. «Виклик…», 1990, с. 12). Це твердження є самоочевидною істиною. Проте Книга Мормона винна в порушенні цього самого критерію.

По-перше, велика частина версії Біблії короля Якова (KJV) була дослівно відтворена в Книзі Мормона — щонайменше 25 000 слів. Наприклад, Мосії 14 є відтворенням Ісаї 53. 3 Нефій 13:1-23 є Матвія 6:1-23. Моронія 7:45 скопійовано з 1 Коринтян 13:4-7. Моронія 7:48 є 1 Івана 3:2. Моронія 10:8-17 взято з 1 Коринтян 12:4-11. Алми 5:52 є Матвія 3:10. 2 Нефія 14:1-3 є Ісаї 4:1-3. Автор Книги Мормона, очевидно, мав перед собою копію Біблії короля Якова і просто скопіював багато розділів прямо з неї. Але це лише половина проблеми з цього приводу. KJV — це ненатхненний переклад єврейських і грецьких рукописів англійською мовою на рубежі сімнадцятого століття, завершений у 1611 році. Але Бог дав ізраїльтянам Старий Заповіт їхньою рідною мовою (івритом), а також Новий Завіт у першому столітті загальноприйнятою мовою того часу (грецькою). Запитання: чому Бог дав Своє Слово Джозефу Сміту в Америці дев’ятнадцятого століття (1830) не американською англійською, а британською мовою Англії сімнадцятого століття? Очевидна відповідь на запитання полягає в тому, що Бог цього не зробив би. Цей абсурд несумісний з природою Бога.

Відтворення великої частини KJV в Книзі Мормона викликає чотири додаткові проблеми. По-перше, мормони часто намагаються встановити перевагу Книги Мормона над Біблією, наполягаючи на тому, що Біблія була спотворена протягом століть у процесі перекладу (це твердження подібне до ісламського захисту Корану). Але якщо Біблія зазнала такого негативного впливу, чому в Книзі Мормона так багато цитується з версії короля Якова? Очевидно, принаймні ці частини Біблії слід вважати точними!

По-друге, усі критики тексту (ті, хто вивчає оригінальні манускрипти, які засвідчують текст Нового Завіту) знають про існування варіантів тексту в наявних рукописних свідченнях. Переважна більшість цих неузгоджених читань вирішується, коли розглядаються всі текстові докази (наприклад, Мецгер, 1968, с. 1853). Якби Книга Мормона була натхненною, вона не тільки уникала б включення до свого складу тексту Біблії короля Якова, але й не включала б у ці розділи ті помилки рукописів, які закралися в текст. Це був би ідеальний момент для Бога виправити помилки, що накопичилися за попередні 200 років (а також за 1500 років до появи Біблії короля Якова). Натомість, помилки були збережені!

Наприклад, кілька варіантів тексту зустрічаються в Євангелії від Матвія 6 розділі, який було відтворено в 3 Нефій 13. У Євангелії від Матвія 6:4 Textus Receptus (грецький текст, на якому базується KJV) містив слова «явно». Ця вставка була увічнена автором Книги Мормона в 3 Нефій 13:4. Подібним чином припис в 3 Нефій 13:13 і Матвій 6:13 у KJV («Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь») не підтверджується найдавнішим і найважливішим манускриптом тексту Нового Завіту. Наступні переклади, включно з ASV, опускають це речення взагалі або, у випадку NASB, поміщають його в дужки. Свідоцтва манускриптів просто не підтверджують, що ці доповнення були в оригінальному натхненному тексті, написаному Матвієм. Можна навести багато додаткових прикладів такого ж типу помилок. Той, хто відповідав за створення Книги Мормона в цих випадках, безперечно (1) покладався на KJV і (2) продемонстрував своє незнання текстової критики.

По-третє, окрім помилок, пов’язаних із текстовими варіантами, KJV також зробив граматичні та стилістичні помилки, які були наївно скопійовані Книгою Мормона. Наприклад, в івриті іменники чоловічого роду в однині змінюються на множину шляхом додавання «im» (вимовляється «eem») — еквівалент «s» або «es» в англійській мові. Єврейські слова «cherub» і «seraph» є іменниками однини. Формами множини цих слів є «cherubim» та «seraphim». Перекладачі KJV помилково додали «s» до цих термінів, щоб позначити форму множини (наприклад, Буття 3:24; Вихід 25:18,19,20,22; Ісаї 6:2,6; Євреїв 9:5). Говорячи про «cherubim», Кларк пояснив: «Це дуже некоректно – додавати «s» до слів, таким чином вводяячи такі слова в англійську мову; отже, це слово має бути написано cherubim, а не cherubims» (н.д., 1:56, вид. в оригіналі4; пор. Льюїс, 1991, с. 595). Проте в оригінальній Книзі Мормона 1830 року була відтворена та сама помилка, що й KJV у цьому відношенні (Алми 12:21; 42:2,3; 2 Нефія 16:2,6), хоча виправлення були зроблені в пізніших виданнях. Неупереджений спостерігач змушений зробити висновок: Бог знає іврит; автор Книги Мормона, очевидно, ні.

Іншим прикладом стилістичної помилки є використання виразу «it came to pass – і сталося». Цей вираз є семітизмом або гебраїзмом, тобто ідіоматичною дивиною або особливістю івриту, яка не має відповідного еквівалента в англійській мові. Новіші переклади або повністю виключають його, або передають приблизним англійським еквівалентом, таким як «it came about – відбулося» або «it happened – трапилося». KJV просто переніс семітизм прямо в англійську мову і під своїм впливом спричинив натуралізацію цього виразу в англійському релігійному вживанні. Тим не менш, це не ідіома, яка є рідною для англійської мови. Книга Мормона буквально переповнена цим виразом—наче автор навмисно намагався зробити так, щоб його твори звучали біблійно або автентично божественно. Насправді, він ненавмисно зробив так, щоб це звучало по-семітськи в англійській мові сімнадцятого століття!  Але Бог не спілкувався б з американцями 1830 року таким заплутаним шляхом: через іврит, до британської англійської XVII століття, а потім до американської англійської XIX століття. Подібним чином народи конкретних історичних періодів, які, як стверджується, описує Книга Мормона (наприклад, нефійці), не мали б жодної земної причини говорити на івриті самі по собі, ні мати свою історію, записану єврейською фразеологією та семітськими ідіомомами. Очевидно, пізніші мормонські авторитети, незважаючи на те, що не змогли повністю викорінити цю стилістичну особливість через її часте використання, все ж таки були настільки незадоволені надмірним вживанням цього виразу, що видалили їх з деяких віршів, де було багато їх використано в тісній близькості один до одного. Наприклад, у Алма 14:7, оригінальна Книга Мормона мала три вираза «it came to pass – і сталося» — в одному ж вірші! Сучасні видання мають лише один.

По-четверте, у 3 Нефій 20:23-26 Ісус представлений як оратор, і Він застосовує до Себе пророцтво, яке Мойсей зробив у Повторенні Закону 18:15,18-19. Тим не менш, автор Книги Мормона, безперечно, покладався на Дії 3:22-26, де Петро перефразував уривок із Повторення Закону, а потім додав власні коментарі. У Книзі Мормона Ісус помилково включив додані коментарі Петра так, ніби вони були частиною слів Мойсея у Повторенні Закону.

На додаток до абсурдів і протиріч, які існують у Книзі Мормона через її повну залежність від KJV, суперечності також існують усередині самих мормонських писань і між ними. Розгляньмо, наприклад, серйозне протиріччя в проголошенні полігамії. Книга Мормона беззастережно засуджує практику множинних шлюбів

Але слово Боже обтяжує мене через ваші тяжчі злочини. Бо ось так каже Господь: Цей народ починає збільшуватися в беззаконні; вони не розуміють Писання, бо вони, вдаючись до розпусти, намагаються виправдати себе тим, що було написано про Давида і Соломона, його сина. Тож Давид і Соломон справді мали багато жінок і наложниць, що було мерзотно для Мене, каже Господь… Отже, Я, Господь Бог, не стерплю, щоб цей народ робив так, як ті в давнину. Отже, мої браття, слухайте мене, і прислухайтеся до слова Господа: Бо жоден з чоловіків серед вас не буде мати більше однієї жони; а наложниць він не буде мати зовсім; Бо Я, Господь Бог, втішаюся цнотливістю жінок. І розпуста є мерзотою для Мене; так каже Господь Саваот. (Якова 2:23-24,26-28; пор., 1:15; Етера 10:5; Учення і Завіти 49:16).

Ці цитовані вірші з Книги Мормона вимагають моногамії з безкомпромісною енергією. Проте Учення і Завіти категорично суперечать Книзі Мормона з цього приводу:

Істинно, так каже Господь тобі, Моєму слузі Джозефу: оскільки ти просив з Моєї руки, аби знати і розуміти, у чому Я, Господь, виправдав Моїх слуг Авраама, Ісака та Якова, а також Мойсея, Давида й Соломона, Моїх слуг, стосовно принципу та вчення, на підставі яких вони мали багато дружин і наложниць,— дивись і знай, Я є Господь Бог твій і відповім тобі стосовно цього питання. Отже, приготуй своє серце, щоб сприйняти й підкоритися настановам, які Я збираюсь дати тобі; бо всі ті, кому цей закон відкрито, мусять коритися йому. Бо ось, Я відкриваю вам новий і вічний завіт; і якщо ви не дотримаєтеся цього завіту, тоді вас буде проклято; бо жоден не може відкинути цей завіт і дістати дозвіл увійти в Мою славу…. Давид також отримав багато дружин і наложниць, і також Соломон і Мойсей, Мої слуги, як і багато інших Моїх слуг від початку сотворіння і донині; і ні в чому вони не грішили, за винятком того, що вони отримували не від Мене. Давидових дружин та наложниць було дано йому від Мене, рукою Натана, Мого слуги, та іншими з пророків, які мали ключі цієї влади; і ні в чому з цього не грішив він проти Мене, крім випадку з Урією та його дружиною; (132:1-4,38-39, вид. додано).

Два серйозні протиріччя є очевидними. По-перше, Книга Мормона чітко засуджує полігамний шлюб як один із «більших беззаконь» і «розпусти» – принаймні серед нефійців. Вона конкретно виділяє множинні шлюби Давида та Соломона, називаючи їх «мерзотою». Проте Учення і Завіти наполягають на тому, що Давид і Соломон були повністю виправдані й не вчинили гріха, маючи декількох дружин і наложниць. Якби автор Книги Мормона та Учення і Завітів (нібито Джозеф Сміт) сформулював це інакше, сказавши, що Бог наказав множинні шлюби в один момент в історії, але вирішив не наказувати цю практику в інший період, або якби він сказав, що полігамні шлюби мали практикувати деякі люди на початку історії, а не інші пізніше, то не було б жодного протиріччя. Наприклад, Бог наказав жертвоприношення тварин у Старому Завіті, а потім заборонив їх використання в Новому Завіті. Але це не те, що зробив Джозеф Сміт! Він конкретно вказав на полігамію Давида та Соломона, а потім зробив помилку, одночасно схваливши та засудивши її! У цьому виникає явне протиріччя. Два твердження є суперечливими, якщо обидва вони не можуть бути істинними одночасно (пор. МакГарві, 1974, 3:316). [ПРИМІТКА: Ще одним свідченням ненатхненного статусу Джозефа Сміта була його алюзія у наведеній вище цитаті (Якова 2:27) про те, що чоловікові дозволено мати лише одну дружину, але «а наложниць він не буде мати зовсім». Це посилання свідчить про незнання біблійної термінології. «Наложниця» в давнину була дружиною, а не коханкою (неодруженим статевим партнером) — незважаючи на поширену помилкову думку (пор. статтю Віктора П. Гамільтона «pilegesh», 1980, 2:7247)].

По-друге, в Ученні і Завітах сказано, що практика множинного шлюбу в цьому житті є вічним завітом. Термін «вічний» або «нескінченний», який використовується в Біблії, іноді можна скоротити для позначення періоду часу обмеженої тривалості (наприклад, Йона 2:6). Однак, коли використовується додаткова термінологія, яка підсилює основне значення «той, що назавжди», тоді скорочений період виключається. Термінологія, використана в Книзі Мормона, показує, що слово «вічне» у застосуванні до завіту множинного шлюбу передбачалося в його звичайному значенні «назавжди». Його застосування охоплювало весь час земного перебування, оскільки в тексті сказано, що Соломон, Мойсей та багато інших практикували його «від початку створення до цього часу». Інші посилання підтверджують це розуміння: «як на час, так і на всю вічність» (УЗ 132:7); «в цьому світі» (УЗ 132:15); «на землі» (УЗ 132:46,48). Навіть дружині Джозефа Сміта, Еммі, було наказано прийняти додаткових дружин, даних Богом її чоловікові (УЗ 132:52). У розділі 132 Учення і Завітів стверджується, що він був відкритий Джозефу Сміту в 1843 році. Проте через 47 років, 24 вересня 1890 року, президент Вілфорд Вудрафф видав офіційну заяву з цього приводу:

Ми не навчаємо багатожонству, або множинним шлюбам, і не дозволяємо жодній особі запроваджувати таку практику… в моїх ученнях, адресованих Церкві, або в ученнях моїх соратників не було нічого такого, що б могло небезпілетавно тлумачитися як те, що насаджує або заохочує багатожонство;… І тепер я публічно заявляю, що моєю порадою святим останніх днів є утримання від укладення будь-яких шлюбів, заборонених законом країни. («Офіційна декларація—1» в Ученні і Завітах, 1981, с. 291-2928).

У видержках з трьох промов, які він виголосив щодо цього маніфесту, Вудрафф пояснив, що якщо вони продовжуватимуть практикувати множинний шлюб, храми будуть конфісковані цивільною владою, а Перше Президентство та Дванадцять, а також глави сімей будуть ув’язнені. З іншого боку, якщо вони припинять цю практику, щоб дотримуватися закону країни, вони зможуть продовжувати виконувати обов’язки та обряди церкви (включаючи хрещення за померлих). Запитання: чому Бог називає множинний шлюб вічною практикою, яка призведе до прокляття на тих, хто не практикує його, а потім закликає святих останніх днів утримуватися від таких шлюбів? Бог поза часом, і він знав би наперед, що американський уряд досягне точки, коли він притягне до відповідальності мормонську практику множинного шлюбу. Тому Він не наказав би цю вимогу вважати «вічною», якби пізніше мав намір припинити практику. Також Бог не скасував би одну зі Своїх «вічних заповідей» просто тому, що закон країни, прийнятий язичницьким урядом, зробив цю заповідь незаконною та запровадив переслідування! Коли за всю історію людства Бог схилявся перед цивільним урядом у його протидії Його волі?

БЕЗ ЗМІН?

Іншим законним твердженням, переліченним у «Виклику», є умова №10: «Коли ви закінчите за 60 днів, ви не можете вносити жодних змін у текст. Перше видання має залишатися навічно» (с. 1, вид. додано). «Х’юстоне, у нас проблема». Поінформовані дослідники Біблії добре знають, що оригінальних автографів Біблії не збереглося. Ми повністю залежимо від копій копій. Але з Книгою Мормона не так. Оригінальне перше друковане видання Книги Мормона 1830 року існує! За словами президента Святих останніх днів Вілфорда С. Вуда в 1958 році: «Я свідчу, що нерозрізані аркуші повного Першого видання Книги Мормона були відтворені в оригінальному стані без змін; що це правильне й досконале відновлення Першого видання Книги Мормона, отримане пророком Джозефом Смітом і надруковане в Пальмірі, штат Нью-Йорк, у 1830 році» (вступний матеріал9). Авторитети святих останніх днів неодноразово стверджували, що оригінальна Книга Мормона не містила помилок. У 1883 році член Першого кворума сімдесяти Джордж Рейнольдс заявив: «Це було зроблено завдяки божественній допомозі» (с. 7110). Рейнольдс посилається на розповідь очевидця Мартіна Гарріса—одного з писарів, які разом із Джозефом Смітом брали участь у перекладі Книги Мормона (с. 91). Джозеф Сміт стверджував, що знайшов золоті пластини, які він переклав англійською мовою за допомогою інструменту, відомого як «Урім і Туммім» — двох білих каменів, скріплених разом срібною оправою, що можна порівняти з окулярами. Сміт тримав каміння між собою та золотими пластинами. У 1881 році шостий президент мормонської церкви Джозеф Ф. Сміт пояснив процес перекладу (як повідомив Олівер Гантінгтон):

Господь зробив так, щоб кожне слово, написане так, як воно написане в Книзі, з’явилося на каменях у вигляді коротких речень або слів, і коли Йосип вимовив речення чи слово перед ним, а писар написав його належним чином, це речення зникло й з’явилося інше. І якщо було неправильно написане слово або навіть неправильна буква, написи на каменях залишалися б там. Тоді Джозеф вимагав від писаря прочитати останнє сказане і таким чином знайти помилку, і коли її виправляти, речення чи слово зникало, як зазвичай (н.д., с. 16811).

Ця процедура, яка гарантувала повну точність транскрипції, була додатково перевірена Девідом Вітмером. Вітмер, який продовжує значитися в копіях Книги Мормона, що поширюються, як один із тріо, що складають «Свідчення трьох свідків», описав процес перекладу такими словами:

Зараз я дам вам опис того, як було перекладено Книгу Мормона. Джозеф Сміт клав камінь провидця в капелюх і нахиляв своє обличчя в капелюх, щільно обгортаючи його навколо обличчя, щоб не проникало світло; і в темряві сяяло б духовне світло. З’являвся шматок чогось схожого на пергамент, і на ньому з’являвся напис. З’являвся один символ за кожним, а під ним був переклад англійською мовою. Брат Джозеф зачитував англійською мовою Оліверу Каудері, який був його головним писарем, і коли той записував та повторював текст братові Джозефу, щоб перевірити, чи все правильно, тоді він зникав, і з’являвся інший символ із тлумаченням. Таким чином, Книга Мормона була перекладена даром і силою Бога, а не будь-якою силою людини (Вітмер, 1887, вид. додано12).

З огляду на конкретні процедури, за допомогою яких було перекладено золоті пластини, Книга Мормона повинна бути досконалою. Проте, якщо порівнювати оригінальну Книгу Мормона з виданням, яке зараз поширюється, можна помітити, що в Книгу Мормона було внесено багато змін, починаючи з оригінального видання 1830 року. Це абсолютно відрізняється від створення перекладів Біблії людьми. Усі перекладачі Біблії не мають натхнення у своїх перекладацьких зусиллях. Джозеф Сміт, з іншого боку, стверджував, що його надприродно скеровували в процесі перекладу Книги Мормона і вберегли від будь-яких помилок. Одне з офіційних пояснень того, чому оригінальне видання Книги Мормона 1830 року було сповнене граматичних помилок і помилок у змісті, звучить так: «помилки друку». Це твердження, звісно, суперечить наведеному вище твердженням президента Вілфорда, який ручався за автентичність існуючого видання 1830 року і навіть включив до його відтворення «меморандум» одного з товаришів першодрукаря — Джона Гілберта. У меморандумі розповідається про турботу про забезпечення точності друку рукопису, який приніс до друкарні Гайрам Сміт (брат Джозефа), який разом із Мартіном Гаррісом керував проектом. Таким чином, твердження про те, що «помилки друку» винні в помилках першого видання 1830 року, було б слушним поясненням, якби воно відповідало фактам, але воно просто не може пояснити типи помилок, що містяться в Книзі Мормонатипи помилок, яких друкарі не роблять.

Розгляньте деякі з понад 4000+ граматичних помилок, які було виправлено в наступних виданнях. В оригінальній Книзі Мормона 1830 року в Якова 7:24 написано: «але воно були марні». В Алма 48:25 сказано: «бо обіцянка Господа були…» В Алма 53:5 сказано: «воно були легко охороняти». У 1 Нефій 5:11 читаємо: «Адам і Єва, які був нашими прабатьками». Усі ці помилки виправлено в останніх виданнях.

Розглянемо також деякі з багатьох змін, внесених для виправлення помилок у змісті. У Мосія 21:28 слово «Веніямин» було змінено на «Мосія» (оскільки цар Веніямин уже був мертвий на цьому етапі розповіді—Мосія 6:4-5). В Алма 37:21 слово «directors – керівники» було змінено на «interpreters – тлумачі». У 1 Нефій 13:32 слово «woundedness – пораненість» було змінено на «state of blindness – стан сліпоти». У Мосія 27:29 слово «wrecked – розбито» було змінено на «racked – виснажено». В Алма 13:20 і 41:1 слово «arrest – арестовувати» було змінено на «wrest – перекручувати». В Алма 17:13 слово «arriven – прибув» було змінено на «arrived – прибули». На оригінальній титульній сторінці 1830 року Джозеф Сміт вказував як «Author and Proprietor – Автор і власник». Тепер він просто «translator – перекладач». У 1 Нефій 20:1 була вставлена фраза «або з вод хрещення». Його не було в оригінальному виданні 1830 року.

Друкарі час від часу можуть переставляти літери або спотворювати слово, вставляти один і той самий рядок двічі або пропускати слово чи два, можливо, деінде рядок. Але наведені вище зміни не є помилками, які роблять друкарі.

Чесна і скромна оцінка цих розбіжностей повинна викликати велике занепокоєння в серці того, хто вважає мормонські тексти натхненними. Протягом століть проти Біблії було висунуто багато критики, але на них давали чіткі відповіді. Якби Книга Мормона була від Бога, її також можна було б захистити та підтвердити її божественну автентичність. Однак відсутність відповідних пояснень для роз’яснення таких проблем змушує чесну людину зробити висновок, що Книга Мормона та Учення і Завіти не від Бога.

Використані джерела

1 Книга Мормона (перевидання 1981 року), (Солт-Лейк-Сіті, Юта: Church of Jesus Christ of Latter-day Saints)

2 Виклик, який Книга Мормона кидає світові (1990), (Юлесс, Техас: Texas Fort Worth Mission).

3 Мецгер, Брюс М. (1968), Текст Нового Завіту (Нью-Йорк, Нью-Йорк: Oxford University Press).

4 Кларк, Адам (без дати), Коментар Кларка: Буття-Повторення Закону (Нью-Йорк: Abingdon-Cokesbury).

5 Льюїс, Джек П. (1991), Англійська Біблія від KJV до NIV (Гранд Рапідс, Мічиган: Baker), друге видання.

6 МакГарві, Дж. В. (перевидання 1974 року), Свідотства християнства (Нешвілл, Теннесі: Gospel Advocate Company).

7 Гамільтон, Віктор П. (1980), «pilegesh-наложниця», Теологічний словник Нового Завіту, ред. Р. Лейрд Гарріс, Глісон Арчер мол. і Брюс Уолтке (Чикаго, Іллінойс: Moody).

8Учення і Завіти (перевидання 1981 р.), (Солт-Лейк-Сіті, Юта: Church of Jesus Christ of Latter-day Saints).

9]Вуд, Вілфорд С. (1958), Джозеф Сміт починає свою роботу (Солт-Лейк-Сіті, Юта: Deseret News Press).

10 Рейнольдс, Джордж (1883), Міф про «Знайдений рукопис» (Солт-Лейк-Сіті, Юта: Juvenile Instructor Office).

11 Гантінгтон, Олівер Б. (без дати), Олівер Бордман Журнали Гантінгтона, 1842-1900 (Солт-Лейк-Сіті, Юта: Utah State Historical Society).

12 Вітмер, Девід (1887), Звернення до всіх віруючих у Христа, [онлайн], URL: http://www.irr.org/mit/address1.html.


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→