Чи вчинили автори Біблії біологічні помилки?

У нашому науково розвиненому віці клонування, біомімікрії, процесорів Pentium та Інтернету скептицизм американців щодо біблійної непомильності, здається, досяг історичного максимуму (див. Ґеллап і Ліндсей, 1999, с. 36),¹ особливо щодо питань Біблії та науки. Як книга, частини якої були написані 3500 років тому, може містити актуальні наукові дані? Як могли біблійні автори робити точні твердження про небесні тіла задовго до винаходу телескопів і супутників? Як могли вони правильно класифікувати тварин до розвитку ліннеївської таксономії? Як їхні згадки про зоологію, ботаніку, астрономію та анатомію людини можуть бути надійними?

Хоча мета Біблії — не надавати коментар до фізичного Всесвіту, християни слушно роблять висновок, що, якщо Біблія справді була дана «богонатхненя» (2 Тимофія 3:16–17; див. Батт, 2007),² то вона повинна бути вільною від тих видів помилок, які містять книги, написані ненатхненними людьми (див. Лайонс, 2005, 2:5–25).³ Біблія може не бути підручником з біології, геології чи хімії (Біблія — про Бога та спасіння через Ісуса Христа), але «де б вона не торкалася цих галузей, її твердження істинні та надійні» (Мак-Рей, 1953, 110:134).⁴ Принаймні здоровий глузд вимагає цього, якщо автори справді були «натхнені Святим Духом» (2 Петра 1:21).

Згідно з багатьма відвертими скептиками, біблійні автори припустилися кількох наукових промахів. У статті 1991 року під назвою «Наукові проколи в Біблії» християнин, що став скептиком, Фаррелл Тілл стверджував: «Одне, в чому Біблія точно не є непомильною, — це питання науки…. Біблія пронизана помилками» (1991a⁵). В іншому місці Тілл кинув виклик християнам пояснити,

чому божественно натхненна, непомильна книга містить стільки очевидних наукових помилок. І якщо Біблія пронизана науковими помилками, вони також повинні задуматися про правдивість того часто повторюваного твердження, що Біблія непомильна в усіх деталях історії, географії, хронології тощо, а також у питаннях віри та практики. Це просто не так! (1991b⁶).

Після критики священних авторів за різні «математичні помилки обчислень» Денніс МакКінсі, автор «Енциклопедії біблійних помилок», розпочав розділ під назвою «Фальшива наука», в якому заявив: «Друга основна сфера, в якій Біблія жахливо провалюється, стосується великої кількості тверджень, які з наукової перспективи очевидно помилкові. Численні рази Біблія робить твердження, які мають мало або взагалі нічого спільного з науковою точністю» (1995, с. 213⁷). Згідно з МакКінсі,

Мало які теми так активізують біблійних критиків, як біблійно обґрунтовані наукові суперечності та неточності. Це легко зрозуміло, враховуючи той факт, що книга є справжнім міазмом поганої науки, поганих обчислень і неточної географії, все це з важким накладенням міфології та фольклору…. Писання є справжньою скарбницею наукових неточностей, неправд і промахів (1995, с. 209, 230).

Після переліку 21 нібито наукових промахів у Біблії МакКінсі заявив: «Отже, це біблійна «наука». Чи можете ви уявити більш дисгармонійний потоп оманливого марення! Найсумніше з усього те, що більшість найвидатніших речників християнства повністю усвідомлюють ці біблійні дурниці, але не пощадили зусиль, щоб уникнути їх або применшити їх значення» (1995, с. 216, вид. дод.).

Правда полягає в тому, що вірні християнські апологети не мають причин уникати питань, поставлених МакКінсі чи будь-ким іншим щодо надійності Біблії. Ми можемо вважати багато нібито розбіжностей досить дріб’язковими (наприклад, «Юда вмер двічі»; «Ісус був злодієм»; пор. МакКінсі, 2000, с. 236⁸) і дивуватися, чому такі звинувачення взагалі робляться, але ми не уникатимемо питань про натхнення та непомильність Біблії зі страху, що Біблія може не бути Словом Божим. Гадаємо, ви будете одночасно стривожені й вражені відповідями — стривожені зарозумілістю звинувачень скептиків, але вражені тим, як легко можна виявити правду й спростувати помилку.

ЧИ Є КАЖАНИ ПТАХАМИ?

Усі знають, що кажан — це не птах. Кажани не мають дзьоба, народжують живих дитинчат і годують їх молоком, доки ті не стануть самостійними. Крила кажана неоперені, а тіло вкрите шерстю. На основі таких характеристик науковці класифікують кажанів як ссавців, а не птахів. То що ж каже Біблія про цих істот?

Кажанів конкретно згадують лише тричі в Писанні. Ісая попереджав Ізраїль про час, коли їхні ідоли будуть відкинуті «в печери, кам’яні ущелини і ями землі… людина викине свої срібні й золоті гидоти, які зробила, щоб поклонятися марнотам і кажанам» (2:19–20). Інші два випадки знаходяться в П’ятикнижжі серед законів щодо чистих і нечистих тварин. У книзі Левит Ісус Навин написав:

«А з птахів гидуватимете оцим — і воно не їстиметься, воно є гидотою: орлом, грифом, морським орлом, коршаком, соколом і подібними до нього; вороною і подібними до неї; страусом, совою, чайкою і подібними до неї, яструбом і подібними до нього; вухатою совою, бакланом, ібісом, лискою, пеліканом, лебедем, чаплею, сивкою і подібними до неї; одудом та кажаном» (11:13–19, вид. додано).

Повторення 14:11–18 також перелічує кажана серед «птахів». Але кажани — не птахи; вони — ссавці.

Згідно зі скептиками, класифікація Біблією кажанів як птахів є однією з «наукових труднощів Біблії» (Петріч, 1990⁹). Така категоризація нібито є «очевидною суперечністю між Біблією та наукою» (Халіл, 2007¹⁰). Оскільки «кажан, звісно ж, є ссавцем, а не птахом», МакКінсі перелічив Левит 11:19 як «чудовий вірш для використання… щоб принести просвітлення біблійно темним» (1995, с. 744, 14, вид. дод.; див. також МакКінсі, 2000, с. 213).

Чи був Мойсей, який «був навчений усім мудростям єгиптян і був могутній у словах і справах» (Дії 7:22), настільки необізнаним, що не міг відрізнити кажанів від птахів? Чи був Бог, Котрого Біблія стверджує, що створив кажанів і птахів, нездатним правильно їх класифікувати? Як це не є «очевидною суперечністю між Біблією та наукою», як стверджував Ібрагім Халіл?

Елементарна відповідь на ці питання полягає просто в тому, що Бог не класифікував тварин 3500 років тому за нашою сучасною системою класифікації. Ще від Створення Бог поділяв тварин на дуже базові, природні групи. Він створив водних і повітряних істот на п’ятий день і наземних тварин на шостий (Буття 1:20–23, 24–25). Аналогічно, у перших 23 віршах Левит 11 Бог поділив істот на наземних тварин (11:2–8), тварин «що в воді» (11:9–12), «птахів» (11:13–19) і літаючих комах (11:20–23). Він не поділяв тварин на ссавців, птахів, рептилій і амфібій. Насправді група «повзаючих істот», згаданих пізніше в Левит 11 (ст. 29–30; пор. Буття 1:24–25), включає як ссавців (наприклад, мишей), так і рептилій (наприклад, ящірок). Отже, очевидно, що Бог поділяв тварин за способом пересування та середовищем проживання, а не за наявністю шерсті, яйцекладністю чи годуванням молоком.

Однак деякі можуть запитати, чому для категорії, в якій перелічено кажанів, використовується слово «птах». Чому просто не назвати цю групу тварин «літаючими істотами»? Насправді термін «птах» у Левит 11:13 (а також Буття 1:20–30) перекладено з єврейського слова ‘ôp, яке буквально означає «літаючі істоти» (Гарріс та ін., 1980, с. 654¹¹; пор. Браун та ін., 1993¹²). Воно походить від ‘ûp, що означає «літати, гасати, відлітати» (Гарріс та ін., с. 654–655). Те, що це слово не використовується виключно для «птахів», видно з Левит 11:20–23, де воно вжите з sherets щодо «плазуючих крилатих», тобто літаючих комах.

Очевидно, що між кажанами й птахами багато відмінностей, але одна суттєва спільна риса — здатність літати — саме ця ознака й була використана Богом, щоб об’єднати їх в одну групу. Чому ж до цього переліку не включено інших ссавців? Тому що «кажани — єдині ссавці, здатні до справжнього польоту» (Джонс, без дати¹³) — ще одна причина, чому перекладачі Біблії обрали термін «птахи» в цих текстах замість більш загального «летючі істоти». Логіка перекладачів, очевидно, така: «якщо 99,9% усіх “летючих істот” — це птахи, тоді ми передамо слово ‘ôp як “птахи”». Оскільки студенти Біблії добре знайомі з таким тропом, як синекдоха («коли частина вживається замість цілого» — «Синекдоха», 2009¹⁴; див. Данґен, 1888, с. 300–309¹⁵; пор. Бут. 8:4; 21:7), їм неважко зрозуміти, чому перекладачі й далі використовують слово «птахи» для позначення всіх летючих істот, включно з кажанами. Урешті-решт, кажани становлять дуже малий відсоток усіх тварин, що літають.

До того ж зверніть увагу, що кажани стоять наприкінці переліку птахів і безпосередньо перед списком літаючих комах. Таке розташування цілком доречне для єдиної живої «летючої істоти», яка не є ні справжнім птахом, ні комахою.

Звинувачувати Бога чи біблійних авторів у неправильній класифікації тварин на підставі таксономії Ліннея в Systema Naturae (1735¹⁶) або будь-якої іншої сучасної системи — це все одно що дорікати людям за те, що вони не впорядковують свій одяг чи не каталогізують книжки за вашими власними методами. Те, як людина вирішує розставити книжки — за абеткою, послідовно чи тематично, за Десятковою класифікацією Дьюї або за Системою класифікації Бібліотеки Конгресу, — належить до сфери особистого вибору. Так само вкрай несправедливо оцінювати давні системи класифікації за довільними стандартами сучасної людини. Скептики помиляються, нав’язуючи свої наперед задані критерії давньому тексту. Власне, віднесення кажанів до категорії «летючих істот», а не до наземних тварин, «усіх, що в воді», або «повзаючих істот» виглядає цілком розумним. Кажани ж, зрештою, — «наймайстерніші у світі літуни» (Кенсдейл, 1970, с. 135¹⁷), а не ходоки, плазуни чи плавці. Щоб натяк Мойсея на кажанів був справжньою помилкою, він мав би сказати щось на кшталт: «кажани — не летючі тварини».

На жаль, одне важливе питання часто залишається поза увагою в дискусіях про біблійне трактування кажанів і птахів: чому Бог класифікував кажанів як «нечистих»? Чи було це просто пов’язано з тим, що багато з них мають моторошний вигляд або є нічними мешканцями печер? Чи йдеться про щось більше? Кайл Батт розглянув мудрість Божих настанов щодо кажанів у своїй книзі «Ось! Слово Боже» (2007). Факт у тому, що

…кажани часто переносять сказ. Хоча багато тварин можуть бути сприйнятливими до сказу, кажани — особливо. Американський коледж лікарів невідкладної допомоги задокументував, що в період з 1992 по 2002 рік сказ, переданий від кажанів, спричинив 24 із 26 смертей людей від сказу у США («Сказ людини…», 2002¹⁸). У статті Science Daily, що описує це дослідження, зазначено, що «Роберт В. Ґіббонс, доктор медицини, магістр охорони здоров’я з Дослідницького інституту Вальтера Ріда в Сілвер-Спрінґ, штат Меріленд, проаналізував 24 випадки зараження людей кажанячим сказом». На підставі своїх досліджень він порадив «населенню звертатися по невідкладну медичну допомогу для профілактичного лікування від сказу, якщо мав місце безпосередній контакт із кажаном» («Сказ людини …», 2002, вид. в ориг.). Наказ Мойсея уникати кажанів цілковито узгоджується з сучасними дослідженнями. І знову надлюдську мудрість, передану Богом через Мойсея, не може заперечити сумлінний студент Старого Завіту (с. 124).

ЧИ СПРАВДІ КРОЛИКИ — ЖУЙНІ ТВАРИНИ?

Мойсея висміюють не лише за те, що він нібито класифікував кажана як «птаха», але й за те, що, як стверджують, він помилився, віднісши зайця (або «кролика» в деяких перекладах) до тварин, що «жують жуйку» (Левит 11:6; Повторення Закону 14:7). Корови, кози, вівці й олені мають три- або чотирикамерний шлунок і повертають уже пережовану й проковтнуту рослинну їжу назад у рот, щоб ще раз її пережувати. Ці тварини «жують жуйку» і відомі як жуйні («Жуйні тварини», 2009¹⁹). Однак у кролика немає три- чи чотирикамерного шлунка, і він не повертає безпосередньо зі шлунка до рота раніше проковтнуту їжу для повторного пережовування. З огляду на це скептики знову й знову критикували біблійну класифікацію кролика як тварини, що «жує жуйку» (пор. Морґан, 2009²⁰; Веллс, 2009²¹; МакКінсі, 1995, с. 214). [ПРИМІТКА: Скептики також закидали, що тварина, згадана у Левит 11:5 (євр. shaphan), насправді не пережовує жуйку. Однак, оскільки існують розбіжності щодо того, яка саме тварина мається на увазі (у різних перекладах це «даман капський», «скельний борсук» чи «гіракс»), наша дискусія зосередиться виключно на кролику. Якщо ж shaphan справді подібний до кролика, як вважають деякі дослідники (див. Дей, 1996²²), тоді аргументи, висунуті на користь включення кролика до цього списку, можуть бути застосовані і до shaphan).]

У статті під назвою «Біблійна біологія» Фаррелл Тілл стверджував: «Автор книги Левит допустив серйозну біологічну помилку, описуючи їх [кроликів і shaphan, яких він вважає даманами – EL] як тварин, що жують жуйку…. Вони не мають жуйки, щоб її жувати» (1991b). В іншому місці Тілл говорив про це питання, одночасно коментуючи аргумент про наукове передбачення, який християни іноді використовують як один із доказів натхнення Біблії:

Мене давно бентежить, як захисники непомильності так легко знаходять «наукове передбачення» в неясно сформульованих біблійних уривках, але, здається, зовсім не бачать наукових помилок там, де твердження висловлені досить прозоро. Таких прикладів надто багато, щоб усі перелічувати, але Левит 11:5–6 може служити прикладом. Зайці й дамани, не мають розділеного на відсіки шлунка, який жуйні повинні мати, щоб бути «жуйко-жувачами». Чемпіони непомильності спотикалися об ці тексти, пропонуючи різні спроби їх пояснити, але, факт лишається фактом: зайці й дамани не є жуйко-жувачами, тоді як «Мойсей» сказав, що є.

Якби Бог справді давав Своїм натхненним авторам наукове передбачення, Він міг би легко «запрограмувати» їх знати елементарний факт, що зайці й дамани не жують жуйку (1990²³; пор. Батт, 2007, с. 103–130).

Знову чуємо твердження, що Біблія помиляється. І якщо Біблія помиляється в такій базовій справі, як те, чи «жують кролики жуйку», то як узагалі можна вірити, що вона була «Богом натхненна» (2 Тимофію 3:16)?

По-перше, критикам слід визнати, що ми часто описуємо речі так, як вони виглядають, а не обов’язково так, як вони фактично відбуваються. Метеорологи говорять про «схід» і «захід» сонця, хоча чудово знають, що насправді Земля рухається навколо Сонця, а не навпаки. Лікарі кажуть, що у вагітної жінки «відходять води», хоча рідина, про яку йдеться, — це навколоплідна рідина, а не просто H₂O. Біблійні письменники також описували речі так, як вони виглядали. Павло, наприклад, у своєму міркуванні про воскресіння Ісуса описав деяких християн, які померли, як таких, що «заснули» (1 Коринтян 15:6). Чи знав Павло, що ці християни насправді померли, а не просто «заснули»? Безперечно. Чи знали біблійні автори, що кажан — не птах? Звичайно. А що щодо кролика? Чому він згаданий серед «жуйних»? Це може бути просто тому, що кролики «виглядають так, ніби дуже ретельно пережовують їжу, подібно до справжніх жуйних, і саме на цьому наполягає закон» (Венем, 1979, с. 172²⁴). Кролики рухають щелепами й смикають носом так, що ззовні здається, ніби вони жують жуйку (Гарріс, 1990, 2:571²⁵). Насправді це враження настільки переконливе, що, за словами Волтера Кайзера, «Карл Лінней (1707–1778), якому ми завдячуємо сучасною системою біологічної класифікації, спочатку класифікував дамана й зайця як жуйних» (Кайзер та ін., 1996, с. 158²⁶; пор. Кейль і Делітцш, 1996²⁷). Отже, цілком можливо, що кроликів зарахували до «жуйко-жувачів» на підставі простої спостережуваної картини.

Цікаво, що хоча кролик (або заєць) не має три- чи чотирикамерного шлунка, з якого він безпосередньо відригує раніше проковтнуту їжу для повторного пережовування, він практикує те, що сучасні науковці називають «рефекцією». У своїй класичній праці «Усі тварини біблійних земель» Джордж Кенсдейл описав цей процес так:

У певний час дня, коли заєць відпочиває на своєму «лежбищі», він виділяє екскременти іншої консистенції й вигляду, які відразу ж з’їдає знову, ковтаючи їх майже без додаткового пережовування. З боку це виглядає так, ніби він їсть, не беручи до рота жодної нової зеленої рослинності. Це, звісно, не те саме, що класичне «жування жуйки», але має подібний ефект. Як і жуйні, зайці харчуються об’ємною рослинною їжею, значну частину якої складно перетравити, і результат у великій мірі зумовлений бактеріальною дією всередині кишківника; процес розщеплення на засвоювані речовини починається під час першого проходження, а під час другого просувається ще далі (Кенсдейл, 1970, с. 131–132).

Згідно з біологом Леонардом Брандом, «Лагоморфи [зайці й кролики] продукують два види фекальних пелет, які утворюються в різний час доби. Коли тварини активні й харчуються, вони виділяють знайомі тверді пелети. Коли ж вони припиняють активність і ховаються у свої нори або місця відпочинку, вони починають виділяти м’які пелети, які відразу ж з’їдають, щойно ті виходять» (1977²⁸). Отже, хоча кролики не відригують раніше проковтнуту їжу, вони справді вдруге заковтують частково перетравлену їжу. Насправді кролики повторно споживають понад половину власних фекалій (Бранд, 1977).

Попри це скептик наполягає, що рефекція в кроликів не є жуйкою. Порівнювати ці два процеси, за його твердженням, означає

повну нездатність усунути біологічну помилку автора Левиту. Що б не казали про те, що, здається, роблять зайці, і як повторне поглинання ними цекотрофних мас [цекальних фекалій – EL] досягає тієї ж мети, що й жування жуйки, факт лишається фактом: зайці не жують жуйку…. Автор Левиту помилявся, коли сказав, що зайці й дамани “жують жуйку” (Тілл, 1991b, вид. дод.).

Але що мав на увазі Мойсей, уживаючи фразу «жує жуйку»? Єврейське слово, перекладене як «жуйка» (gerah), зустрічається в усьому Писанні лише 11 разів: сім разів у Левиті 11 і чотири рази у Повторенні Закону 14 — усі випадки містяться саме в двох переліках чистих і нечистих тварин. Кролик згадується в кожному з цих списків як той, що «жує жуйку» (Левит 11:6; Втор. 14:7). Тому, якщо єдині місця в Писанні, де конкретно названо тварин, що «жують жуйку», включають і кролика, цілком природно зробити висновок, що Мойсей просто ширше, ніж сучасні вчені, визначив коло «жуйних» тварин. Сьогодні «жуйко-жувачів» (ruminants) зазвичай суворо визначають як тварин, які «ковтають їжу, не дуже її пережовуючи, тимчасово зберігають її в одному з відділів шлунка, а потім відригують, ретельно пережовують вдруге, після чого знову ковтають і перетравлюють» (Венем, 1979, с. 171–172). Було б цілковито несправедливо силоміць накладати сучасні визначення на документ, якому 3500 років. «Як і у випадку з класифікацією Мойсеєм кажанів як “птахів”, сучасне визначення термінів не заперечує ані здатності Мойсея, ані його права вживати слова так, як він вважає за потрібне» (Кайзер та ін., 1996, с. 158). Більше того, Джонатан Сарфаті робить висновок: «Немислимо, щоб людина, добре обізнана з тваринним світом Близького Сходу, допустила таку легко виправну помилку щодо кроликів; так само немислимо, щоб ізраїльтяни прийняли книгу як Писання, якби вона суперечила очевидним спостереженням» (1998, 20:56²⁹), особливо з огляду на те, що ця Книга містить стільки негативних висловлювань про самих ізраїльтян.​

ЧИ ІСНУЮТЬ ЧОТИРИНОГІ ПТАХИ?

Після переліку в Левиті 11 різних нечистих птахів у 20-му вірші починається нова категорія словами: «Усі птахи, що повзають, які пересуваються на чотирьох, — гидота для вас». Чотириногі птахи? «Хто коли-небудь чув про чотириногих птахів?» (МакКінсі, 1995, с. 213). Безперечно, віруючі погодяться з критиками, які стверджують, що «не існує птахів, які пересуваються на чотирьох ногах» (Морґан, 2009), якщо, звісно, не йдеться про мутантів. То чому ж у Левит 11:20 ідеться про птахів із чотирма ногами?

Проблема в Левит 11:20 полягає не в Бозі й не в Його натхненному авторові, а в перекладі цього вірша у Версії короля Якова. Мойсей не мав на увазі «птахів», а «летючих комах». Єврейський вислів sherets ‘ôp точніше переданий як «крилаті плазуючі істоти» (ASV), «крилаті комахи» (NASB, ESV, RSV) або «летючі комахи» (NKJV, NIV). Цікаво, що коли про цих же істот ідеться у Повторенні Закону 14:19, перекладачі KJV передали ті самі єврейські слова (sherets ‘ôp), ужиті в Левит 11:20, як «creeping thing that flieth» («плазуюча, що літає»). Те, що ця нібито суперечність є лише проблемою перекладу, визнають навіть деякі скептики, серед них і Фаррелл Тілл. Хоч він і дорікає біблійним авторам в інших своїх працях, у цьому випадку відкрито визнає: «Чотириногі птахи… справді були б біологічним ляпом, але, оскільки в цьому уривку контекст ясно вказує на комах, ми не будемо вважати бібліолатрів відповідальними за ваду перекладу» (Тілл, 1991b, вид. дод.).

[ПРИМІТКА: хоча «чотириногі птахи» трапляються лише серед мутованих особин, ми не повинні відкидати всі «чотириногі» летючі істоти як біологічно неможливі. Кажани, згадані в попередньому вірші (Левит 11:19), «повзають на чотирьох, витягнувши свої довгі “руки” й гнучкі ноги в боки» (Зіммер, 1994³⁰). Ба більше, і історія, і викопні рештки свідчать, що вимерлі летючі рептилії також мали передні кінцівки й кігті, прикріплені до перетинчастих крил (пор. Лайонс і Батт, 2008, с. 13–46³¹). Хоча вчені вважають, що ці летючі рептилії переважно ходили на задніх кінцівках, щонайменше їхні «руки» використовувалися для лазіння по деревах і захоплення їжі — отже, вони справді рухалися «на чотирьох». Тож, хоча «чотириногі птахи» з Левит 11:20 є радше проблемою перекладу, а не помилкою натхненного автора, деякі летючі ссавці й рептилії справді мають (або мали в минулому) чотири кінцівки.]

ЧИ САРАНЧІ СПРАВДІ ХОДЯТЬ «НА ВСІХ ЧОТИРЬОХ»?

Усі плазуючі з крилатих, які пересуваються на чотирьох, — гидота для вас. Однак із плазуючих крилатих, які пересуваються на чотирьох, можете їсти тих, які мають голінки вище рівня своїх лап, щоб ними стрибати по землі. Можете з них їсти оце: личинки сарани і подібне до них, цвіркуна і подібне до нього, сарану і подібне до неї, та коника і подібне до нього. Усе ж інше плазуюче з крилатих, що має чотири лапи, є для вас гидотою (Левит 11:20–23, вид. дод.).

Скептики визнають, що Левит 11:20 не стосується чотириногих птахів, а «летючих комах». Однак, як неодноразово зауважували критики, у комах шість ніг, а не чотири. Щодо цих віршів Денніс МакКінсі запитав: «Хто коли-небудь чув про чотириногих комах? Насправді, хто чув про будь-яких чотириногих плазунів, що літають?» (1995, с. 213). Він перелічив цю нібито невідповідність як ще один «чудовий вірш для використання» у розмовах із християнами про помилки Біблії (с. 749, 14). Стів Веллс, автор Коментованої Біблії скептика, насмішкувато написав: «Здавалося б, оскільки Бог створив комах — і стільки їх (принаймні кілька мільйонів видів), — Він мав би знати, скільки в них ніг» (2009). У статті «Наукові помилки в Біблії» Лорен Петріч заявила: «У Біблії є… наукові труднощі…. У частині Левиту, де перелічено заборонені тварини, сказано, що… коники мають чотири ноги…. Але кількість ніг у коників можна було б легко порахувати, оскільки в Біблії згадується, що люди їли коників, і завжди можна порахувати ноги коника перед тим, як його з’їсти» (1990). Фаррелл Тілл мав багато що сказати про формулювання Левит 11:20–23 у своїй статті про «Біблійну біологію»:

Багато біологічних помилок Біблії стосувалися анатомії. Автор Левиту… був настільки необізнаним, що, очевидно, вважав комах чотириногими істотами….

Значно серйозніша проблема, ніж лінгвістичні й перекладацькі вади в цьому уривку, полягає в тому, що хто б його не писав, послідовно називав крилатих комах чотириногими істотами — помилку, якої не зробив би жоден сучасний школяр початкової школи. Яка освічена людина сьогодні не знає, що комахи мають шість ніг? Цікаво, чому Бог, Який так часто давав Своїм натхненним авторам наукові прозріння, принаймні в цьому випадку не відкрив очі Своєму земному віснику й не навчив його рахувати ноги на конику….

Чим комахи такі, щоб описувати їх (як у Левиті), згадуючи лише чотири з шести ніг?… Ці комахи не «ходять на всіх чотирьох»; вони ходять на всіх шести. Це дивний недогляд від автора, який писав під керівництвом всезнаючого Бога, Який регулярно давав дивовижні наукові прозріння Своїй натхненній команді (1991b).

Як видно, критики біблійної непомильності не бракує слів, коли вони обговорюють біблійні згадки про комах, що «пересуваються на всіх чотирьох». Але чи праві критики?

І так, і ні. Скептик правий, стверджуючи, що комахи на кшталт коників-саранч, стрибаючих саранч і цвіркунів мають три пари ніг, а не дві. Але скептик помиляється, припускаючи, що Бог чи біблійні автори не знали цього факту. Сама думка, що ізраїльтяни, які під час різних нашест видів бачили незліченні мільйони комах одразу (наприклад, сарана; пор. Вихід 10:1–20; Йоіла 1:4; Амоса 4:9), не знали, скільки в них ніг, — абсурдна: «люди біблійних часів могли рахувати ноги так само легко, як і сучасні» (Гатчінсон, 2007, с. 57³²). Як зазначила Петріч, ізраїльтяни не лише бачили комах, а й їли їх (пор. Марка 1:6; Левит 11:22), тобто бачили їх «зблизька й особисто». Невже ми маємо повірити, що коли ізраїльтяни ловили, чистили й підносили сарану до рота, вони ніколи не помічали, скільки в неї ніг? Автор Левиту знав це так само точно, як американці знають, що яловичина походить від корів, які ходять на чотирьох ногах.

То чому Мойсей ужив термін «чотири», описуючи істот із шістьма ногами? Ймовірно, з тієї ж причини, чому ми називаємо певних членистоногих сороконогими (з «сорока ногами») чи багатоногими — Мойсей використовував розмовний вислів, як той, що можна почути на фермі; він не писав наукової праці з анатомії комах. Ідіоматичні вирази були поширені в давнину так само, як і нині. Сьогодні ми називаємо певних істот сороконогими чи стоногими, хоча «загальна кількість ніг у більшості видів ближча до 30, ніж до 100» («Багатоніжки та стоноги», 2008³³). Ми називаємо інших багатоногими або тисячоногими, але жодного багатоногого з числом ніг, близьким до тисячі, не зафіксовано. Найбільш «багатоногий» багатоніжок, виявлений у сучасну добу, мав лише 750 ніг («Найбільш багатонога багатоніжка…», 2006³⁴), а переважна більшість багатоніжок мають менше 400 ніг («Багатоніжка», 2009³⁵). Та ми все одно називаємо їх тисячоногими. Чому? Бо числа часто слугують радше позначенням, ніж буквальною кількістю.  Терміни «сороконога» й «багатонога» означають лише те, що ці комахи мають велику кількість ніг (Кларк, 1996³⁶), а фраза «плазувати на всіх чотирьох» цілком може стосуватися чогось іншого, ніж істот із буквально чотирма ногами.

Розгляньмо ще один приклад гнучкості назв і чисел. У романі Джорджа Оруелла «Колгосп тварин» (1946³⁷) свині дали тваринам «Сім заповідей». Перші дві заповіді були такими: (1) Усе, що ходить на двох ногах, — ворог; (2) Усе, що ходить на чотирьох ногах або має крила, — друг. Пізніше, коли свині зрозуміли, що «повільніші» тварини (наприклад, вівці) не здатні вивчити Сім заповідей, вони узагальнили заповіді ферми одним гаслом: «Чотири ноги — добре, дві ноги — погано». Невже свині раптом мали на увазі виключити птахів із добрих чотириногих тварин? Ні. Свині пояснили, що під «двома ногами» вони мали на увазі «людину», а під «чотирма ногами» — «тварину» (незалежно від того, чи мала тварина чотири ноги, чи дві ноги й два крила).

Скептик мусить визнати, що числа часто позначають щось більше, ніж буквальну кількість. Але якщо саме так пояснювати вживання Мойсеєм терміна «чотири» в Левит 11:20–23, то що ж він мав на увазі? Чому він використав вираз «Усі плазуючі з крилатих, які пересуваються на чотирьох» (Левит 11:20)? Насправді він не дав нам визначення цього вислову (хоча його сучасники, безперечно, розуміли його значення). Найімовірніше, фраза означає, що на відміну від птахів (перелічених безпосередньо перед тим — Левит 11:13–19), які ходять прямо, «крилаті плазуючі істоти» рухаються горизонтально — вони «пересуваються на чотирьох». Скептики не можуть заперечити, що ми й самі часто користуємося подібною мовою. І якщо Фаррелл Тілл, Стів Веллс чи інші критики Біблії коли-небудь уживали назви на кшталт «сороконога» чи «багатоніжка», то важко збагнути, чому вони мають проблему з тим, що Мойсей називає літаючих істот, які ходять горизонтально, «плазуючими з крилатих, які пересуваються на чотирьох».

ВИСНОВОК

Що це говорить про скептицизм, коли один із його провідних голосів останніх десятиліть наводить чотири «чудові» приклади біблійних суперечностей, які потім досить легко логічно пояснюються за допомогою буденного здорового глузду? МакКінсі та інші стверджують, що «приносять просвітлення біблійно темним» (2000, с. 14) такими саме «розбіжностями», як ті, що розглянуто в цій статті. Однак саме скептик потребує просвітлення щодо простих, легких для розуміння істин Божого Слова. Так, навіть твердження про кажанів, птахів і комах, кроликів, гризунів і жуйку є правдивими, захистимими та зрозумілими.

Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула. (Івана 1:3–5).

Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі! (Івана 3:20–21).

---

¹ Ґеллап, Джордж молодший і Майкл Ліндсей (1999), Огляд релігійного ландшафту: тенденції у віруваннях США (Гаррісбург, Пенсильванія: Morehouse Publishing).

² Батт, Кайл (2007), Ось! Слово Боже (Монгомері, Алабама: Apologetics Press).

³ Лайонс, Ерік (2005), Кує молот: відповіді на нібито біблійні суперечності (Монгомері, Алабама: Apologetics Press).

⁴ Мак-Рей, Аллен А. (1953), «Науковий підхід до Старого Завіту — Частина 2», Bibliotheca Sacra, 110:130–139, квітень.

⁵ Тілл, Фаррелл (1991a), «Наукові проколи в Біблії», The Skeptical Review, січень–лютий, [онлайн], URL: http://www.theskepticalreview.com/tsrmag/1boobo91.html.

⁶ Тілл, Фаррелл (1991b), «Біблійна біологія», The Skeptical Review, березень–квітень, [онлайн], URL: http://www.theskepticalreview.com/tsrmag/2biolo91.html.

⁷ МакКінсі, С. Денніс (1995), Енциклопедія біблійних помилок (Емгерст, Нью-Йорк: Prometheus).

⁸ МакКінсі, С. Денніс (2000), Біблійні помилки (Емгерст, Нью-Йорк: Prometheus).

⁹ Петріч, Лорен (1990), «Наукові помилки в Біблії», [онлайн], URL: http://www.skepticfiles.org/atheist/genesisd.htm.

¹⁰ Халіл, Ібрагім (2007), «Кажан у Біблії та Корані», [онлайн], URL: http://www.articlesbase.com/science-articles/the-bat-in-bible-and-quran-113198.html.

¹¹ Гарріс, Р. Лерд, Ґлісон Арчер молодший і Брюс Волк, ред. (1980), Богословський словник Старого Завіту (Чикаго, Іллінойс: Moody).

¹² Браун, Френсіс, С. Р. Драйвер і Ч. Б. Бріґґс (1993), Єврейсько-англійський лексикон Старого Завіту (електронна база даних: Biblesoft).

¹³ Джонс, Едвін (без дати), «Кажани», Stewardship Forest, [онлайн], URL: http://www.ces.ncsu.edu/forestry/pdf/www/www21.pdf.

¹⁴ «Синекдоха» (2009), Merriam-Webster Online Dictionary, [онлайн], URL: http://www.merriam-webster.com/dictionary.

¹⁵ Данґен, Д. Р. (1888), Герменевтика (Делайт, Арканзас: Gospel Light, перевидання).

¹⁶ Лінней, Карл (1735), Systema Naturae.

¹⁷ Кенсдейл, Джордж (1970), Усі тварини біблійних земель (Ґренд-Рапідс, Мічиган: Zondervan).

¹⁸ «Сказ людини часто викликається непоміченими, крихітними укусами кажанів» (2002), Science Daily, [онлайн], URL: http://www.sciencedaily.com/releases/2002/05/020506074445.htm.

¹⁹ «Жуйні тварини» (2009), Merriam-Webster Online Dictionary, [онлайн], URL: http://www.merriam-webster.com/dictionary.

²⁰ Морган, Дональд (2009), «Абсурди Біблії», [онлайн], URL: http://www.infidels.org/library/modern/donald_morgan/absurd.html.

²¹ Веллс, Стів (2009), Коментована Біблія скептика, [онлайн], URL: http://www.skepticsannotatedbible.com/.

²² Дей, Альфред Ілі (1996), «Соня», Міжнародна стандартна біблійна енциклопедія (електронна база даних Biblesoft).

²³ Тілл, Фаррелл (1990), «А як щодо наукового передбачення в Біблії?» The Skeptical Review, липень–серпень, [онлайн], URL: http://www.theskepticalreview.com/tsrmag/4scien90.html.

²⁴ Венем, Гордон (1979), Книга Левит (Ґренд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans).

²⁵ Гарріс, Р. Лерд (1990), Буття, Вихід, Левит, Числа (Ґренд-Рапідс, Мічиган: Zondervan).

²⁶ Кайзер, Волтер С. молодший, Пітер Г. Девідс, Ф. Ф. Брюс і Манфред Т. Браух (1996), Важкі вислови Біблії (Даунерс-Ґров, Іллінойс: InterVarsity Press).

²⁷ Кейль, К. Ф. і Ф. Делітцш (1996), Коментар Кейля та Делітцша до Старого Завіту (електронна база даних: Biblesoft), нове оновлене видання.

²⁸ Бранд, Леонард (1977), «Чи жують кролики жуйку?» Origins, 4(2):102–104, [онлайн], URL: http://www.grisda.org/origins/04102.htm.

²⁹ Сарфаті, Джонатан (1998), «Чи жують кролики жуйку?» Creation, 20:56, вересень.

³⁰ Зіммер, Карл (1994), «Володарі давнього неба», Discover, 1 лютого, [онлайн], URL: http://discovermagazine.com/1994/feb/mastersofanancie333.

³¹ Лайонс, Ерік і Кайл Батт (2008), Ілюзія динозаврів: розвінчання улюбленого символу еволюції (Монгомері, Алабама: Apologetics Press).

³² Гатчінсон, Роберт (2007), Політично некоректний путівник по Біблії (Вашингтон, округ Колумбія: Regnery).

³³ «Багатоніжки та стоноги» (2008), University of California Integrated Pest Management, [онлайн], URL: http://www.ipm.ucdavis.edu/PMG/PESTNOTES/pn7472.html.

³⁴ «Найбільш багатонога багатоніжка знову відкрита» (2006), BBC News, 8 червня, [онлайн], URL: http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/5052966.stm.

³⁵ «Багатоніжка» (2009), [онлайн], URL: http://www.enchantedlearning.com/subjects/invertebrates/arthropod/Millipede.shtml.

³⁶ Кларк, Адам (1996), Коментар Адама Кларка (електронна база даних: Biblesoft).

³⁷ Оруелл, Джордж (1946), Колгосп тварин, [онлайн], URL: http://www.george-orwell.org/Animal_Farm/index.html.

---

Published January 29, 2026