Чи було Старий Завіт передано вірно?
Питання:
Як ми знаємо, що текст Старого Завіту був вірно переданий через століття? Хіба не можливо, що він був спотворений так, що його форма в нашій сучасній Біблії докорінно відрізняється від оригінального джерела?
Відповідь:
Перш за все, сама логіка свідчить на користь вірного збереження Божого Слова. Якщо тільки людина не займає цілком атеїстичної позиції, вона мусить визнати, що наявні розумні докази вимагають прийняття таких тверджень: (1) Бог існує. (2) Людина (тобто людство) була особливо створена Єговою за божественним образом (Буття 1:26) і, отже, є розумною істотою, здатною приймати спілкування від свого Творця. (3) Господь «говорив» до людського роду, відкриваючи відповідальність людини перед божественним законом і докладно викладаючи належну на нього відповідь (пор. Євреїв 1:1). Оскільки людина підлягає релігійним і моральним законам Єгови, як вони відкриті у Святому Письмі, цілком логічно випливає, що справедливий Бог (Псалмів 88:15) точно зберіг би такий божественний документ, щоб Його розумне творіння могло уникнути наслідків непослуху й мати доступ до численних благословень, які супроводжують вірність.
По-друге, саме Писання стверджує свою вірну тривалість. Псалмоспівець проголосив, що Єговині «свідчення» були «встановлені навіки» (Псалмів 118:152; пор. 119:160). Також пророк Ісая заявив: «Засохла трава, і цвіт відпав, а слово вашого Бога залишається навіки!» (Ісаї 40:7-8), — і цю істину повторив натхненний апостол у Новому Завіті (1 Петра 1:24–25).
По-третє, Сам Ісус Христос підтвердив істину про те, що Старозавітні Писання були вірно збережені, коли Він цитував їх й стверджував, що вони є Словом Божим. У розмові із садукеями щодо воскресіння мертвих Господь запитав: «хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить…» Зверніть увагу: те, що вони «читали», було текстом давніх Писань, але Христос сказав, що це було «слово Бога». Отже, Слово Єгови було вірно збережене в письмовому записі. Також цікаво відзначити, що цього разу садукеї — які загалом були богословськими лібералами — не намагалися заперечити твердження Вчителя щодо вірності Писань.
По-четверте, існують історичні та наукові докази того, що святі Писання були вірно передані протягом віків. У різних оповідях Старого Завіту є численні згадки про письмове Слово Боже. «Книгу Закону» було покладено біля ковчега заповіту і публічно читано кожного сьомого року (Повторення Закону 31:9 і далі). Примірник «книги Закону» зберігався в храмі за днів царя Йосії (621 р. до Р. Х.), що свідчить про збереження писань Мойсея протягом майже тисячі років. [ПРИМІТКА: Було б безпідставно припускати, що в той час існував лише один примірник Писань, хоча, зрештою, і цього було б достатньо для передавання тексту.] Інші старозавітні уривки також говорять про збереження Святого Писання протягом років (Ісаї 8:16; Єремії 36; Ездри 7:14; Неємії 8:1–18). Навіть у міжзавітний період (чотириста років між Завітами) згадується про «книги Закону» (зверніть увагу на множину; 1 Макавеїв 1:56). Під час Свого земного служіння Ісус читав сувій Ісаї в синагозі в Назареті й назвав його «Писанням» (Луки 4:16–21) — технічним терміном, який у Біблії завжди вживається щодо божественного письмового тексту. Одним із найвидатніших мовознавців, що досліджували старозавітний текст, був д-р Роберт Дік Вілсон (1856–1930). Будучи знавцем сорока п’яти мов, Вілсон ретельно порівнював текст Старого Завіту з написами на давніх пам’ятниках (оскільки ці два джерела стосувалися спільного матеріалу). У результаті своїх досліджень він заявив, що «ми науково впевнені, що маємо по суті той самий текст, яким володіли Христос і апостоли і, наскільки комусь відомо, той самий, що був написаний первісними авторами документів Старого Завіту» (1929, с. 81).
Точність старозавітного тексту була переконливо підтверджена відкриттям Кумранських сувоїв (Сувоїв Мертвого моря). До 1947 року найдавніші єврейські рукописи значної довжини не датувалися раніше IX століття по Р. Х. Коли ж було знайдено сувої з Кумрану (які містили частини всіх книг Старого Завіту, окрім Естер), це відкриття відсунуло свідчення про текст Старого Завіту на тисячу років углиб історії. І все ж, що вражає, порівняння стандартного єврейського тексту з текстом Кумранських сувоїв показало, що вони майже ідентичні — слово в слово. Розбіжності (близько 5%) стосувалися лише незначних орфографічних відмінностей і дрібних помилок переписувачів. Тому, як зазначив Паше: «Оскільки можна довести, що текст Старого Завіту був точно переданий протягом останніх 2000 років, цілком розумно припустити, що він так само був переданий від самого початку» (1971, с. 1912).
За своєю текстуальною вірністю протягом століть біблійний текст значно перевершує літературу своїх сучасників. Спотворення в писаннях грецьких класиків є як поширеними, так і кричущими. Цей разючий контраст спонукав відомого вченого Вільяма Генрі Ґріна зауважити: «Можна з повною безпекою сказати, що жоден інший твір давнини не був переданий з такою точністю» (1899, с. 813).
1 Вілсон, Роберт Дік (1929), Наукове дослідження Старого Завіту (Нью-Йорк: Harper Brothers).
2 Паше, Рене (1971), Натхнення і авторитет Писання (Чикаго, Іллінойс: Moody).
3 Ґрін, Вільям Генрі (1899), Загальний вступ до Старого Завіту (Нью-Йорк: Scribner’s Sons).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
