Чи буде «підхоплення»?
Пересічний американець знає про періодичне твердження, що «кінець близько». Коли наближався 2000 рік, широко поширювалися вигуки про приреченість, глобальні катастрофи і Армагеддон. Гел Ліндсі привернув загальнонаціональну увагу понад тридцять років тому своїм національним бестселером Остання велика планета Земля (19701). Останнім переупаковуванням диспенсаційного бренду преміленіалізму є популярна серія книг «Залишені» (див. «Офіційний…»2). Час від часу релігійний діяч привертає увагу країни, оголошуючи про неминуче повернення Ісуса — навіть до встановлення дати — лише для того, щоб зникнути в анонімності, з якої він вийшов, коли його претензії виявляються помилковими, але досягнувши своїх «п’ятнадцяти хвилин слави» (див. Візенент і Брюер, 19893). Сенсаційність добре продається та підбурює цікавість великої кількості людей. Неймовірно, але ця схема повторюється буквально протягом століть!
Такий випадок із нібито «підхопленням». Воно походить від латинського слова «rapere», що означає «захопити, вирвати, забрати». Диспенсаціоналісти застосовують це слово до ідеї, що Христос раптово та таємно зійде в повітрі, щоб забрати з Землі живих святих і воскреслі тіла тих святих, які вже померли. Вважається, що це підхоплення має статися безпосередньо перед семирічним періодом скорботи, за яким, у свою чергу, настане тисячолітнє земне правління Христа.
Прихильники стверджують, що підхоплення буде таємним. Нам кажуть, що родини будуть шоковані дивним зникненням матері, батька чи дитини. На вулицях будуть зіштовхуватися автомобілі без водіїв (тому є наклейки на бампері: «У разі підхоплення цей автомобіль буде без водія»). Чоловік і дружина будуть у ліжку; вона чує шум, повертає голову й бачить, що його немає. Літаки впадуть без пілотів. Ці сенсаційні та драматичні приклади ілюструють думку про те, що підхоплення буде невидимим приходом Господа для Його святих, що залишить видимі наслідки хаосу та плутанини серед невіруючих, які залишилися.
Насправді слово «підхоплення» не зустрічається в Біблії, хоча стверджується, що воно є латинським еквівалентом harpadzo, перекладеного як «підхоплені/піднесені/схоплені» у 1 Солунян 4:17. Ліндсі визнав, що такого поняття «не зустрічається в Біблії» (1970, с. 126), і зауважив, що слово «перенесення» є так само придатним. Проте слово «перенесення» зустрічається в Новому Завіті. Павло посилався на той факт, що Бог «визволив нас від влади темряви та переніс до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13, вид. додано). Отже, коли невіруючий слухається Євангелія, отримує прощення гріхів і приєднується до Церкви Христової, він забирається зі світу і переноситься в Царство Христа. Таке використання терміну, безумовно, далеке від ідеї, що воно стосується християн, які були підхоплені з фізичної Землі, щоб зустріти Ісуса в повітрі.
Новий Завіт використовує три терміни для позначення повернення Христа. По-перше, parousia перекладається як «прихід, присутність або пришестя». По-друге, epiphaneia перекладається як «поява, явлення або яскравість». По-третє, apokalupsis перекладається як «обʼявлення/одкровення». Диспенсаціоналізм стверджує, що parousia («пришестя») відноситься до «підхоплення», яке відбувається за сім років до epiphaneia («явлення») або apokalupsis («обʼявлення/зʼявлення»). Відповідно, під час «підхоплення» стверджується, що Ісус прийде лише заради церкви, тоді як під час «об’явлення» Ісус повернеться з церквою та покладе кінець «скорботі» та «Армагеддону».
Основний уривок, використаний для підтвердження ідеї «підхоплення», це 1 Солунян 4:13-17. Але насправді цей уривок не був написаний, щоб говорити про повернення Христа. Його мета була подвійною. По-перше, це було розроблено, щоб запевнити християн у тому, що їхні померлі близькі зможуть розділити повернення Господа. По-друге, воно інформувало християн, що ті, хто все ще будуть живі, коли Христос повернеться, не матимуть жодної переваги над тими, хто вже помер. Ця подвійна функція тексту створює наголос, який дуже відрізняється від того, який накладають на нього диспенсаціоналісти.
Диспенсаційні відмінності, зроблені між трьома термінами Нового Завіту, які стосуються повернення Христа, просто неспроможні (див. Беттнер, 1957, с. 163-1644). Наприклад, диспенсаціоналісти стверджують, що «пришестя» (parousia) у 1 Солунян 4:15 і 2 Солунян 2:1 стосується «підхоплення». Проте те саме слово вживається в 1 Солунян 3:13, щоб говорити про те, що Ісус прийде «зі» Своїми святими, таким чином збігаючись із диспенсаційною концепцією «явлення» або «обʼявлення» через сім років після «підхоплення». Диспенсаціоналісти застосовують 2 Солунян 2:8 до «Антихриста», і тому повинні розуміти це як посилання на «Явлення» через сім років після «підхоплення». Проте у вірші вживається вислів «явлення (тобто «яскравість» – epiphaneia) Його пришестя (parousia)». Таким чином, термін «пришестя» використовується в Новому Завіті для позначення обох диспенсаційних концепцій «підхоплення» та «явлення», і ці два вирази фактично об’єднані в 2 Солунян 2:8 для позначення однієї й тієї самої події.
Термін «обʼявлення/з’явлення» (apokalupsis) у 1 Коринтян 1:7 описує те, що диспенсаціоналісти називають «підхопленням», оскільки християни очікують його. Але в 2 Солунян 1:7 це чітко стосується «явлення». Термін «явлення» (epiphaneia) вживається в 1 Тимофія 6:14 як подія, яка припиняє християнську діяльність на Землі, і, таким чином, відповідає концепції «підхоплення». Але в 2 Тимофія 4:1,8 посилання на суд відповідають «явленню».
Зважаючи на ці міркування, щирий дослідник Біблії змушений дійти висновку, що три слова, які стосуються повернення Христа в Новому Завіті, вживаються як синоніми та взаємозамінні. Новий Завіт просто не робить різниці між пришестям Господа за Його святими («підхоплення») і приходом Господа з Його святими («явлення» або «обʼявлення»). Дихотомія диспенсації прямо суперечить термінології Нового Завіту.
Крім того, якщо християн буде вилучено за сім років до «об’явлення» або «пришестя» Христа, то в жодному уривку не повинно бути сказано про те, що християни залишаться на Землі до «об’явлення». Однак багато уривків роблять саме це (див. Беттнер, с. 165-166). Наприклад, у Тита 2:13 Павло говорив про «блаженну надію» та «явлення» як про одну й ту саму подію, тобто про прихід Христа. У мові оригіналу два іменники, «надія» та «явлення/появи слави» (epiphaneia), тісно пов’язані спільним артиклем. Вони не є двома окремими подіями, як якщо б читати: «очікуючи блаженної надії та (ще потім) явлення». Навпаки, у тексті сказано разом: «очікуючи благословенної надії та явлення». Одне пояснює інше. «Благословенна надія» християн — це є «поява слави» Христа. Іншими прикладами можуть бути 1 Петра 1:13 і 4:13, де благодать, на яку має сподіватися християнин, має бути отримана під час «обʼявлення» (apokalupsei) Христа, в який час християнин може радіти. Але, згідно з диспенсаціоналізмом, християнин повинен радіти сімома роками раніше у «піднесенні».
Крім того, використання слова «кінець» походить від слова, яке стосується «самого кінця», і в Новому Завіті завжди стосується кінця світу, тобто Судного дня (див. Беттнер, с. 168- 169). У Євангелії від Матвія 28:20 Ісус пообіцяв бути з розповсюджувачами євангельської звістки до самого «кінця». Це означає, що церква залишиться на землі, проповідуючи Євангеліє, до Судного дня. Але якщо церква буде «підхоплена» за сім років до кінця, вона не зможе виконати те, що їй наказав Христос! У Матвія 13:39-40 немає жодного підхоплення святих до «самого кінця». Праведний і нечестивий ростуть разом до самого кінця. Розлука двох настає в кінці (а не за сім років до кінця). Диспенсаціоналіст стверджує, що праведні будуть вилучені з-поміж нечестивих. Але Біблія говорить якраз протилежне: нечестиві будуть вилучені з-поміж праведних (Матвія 13:39-40).
Доктрина «підхоплення» стверджує, що віруючі воскреснуть за сім років до «обʼявлення» та за 1007 років до кінця «тисячоліття». Але в чотирьох окремих віршах Ісус Сам сказав, що віруючі воскреснуть «останнього дня» (Івана 6:39,40,44,54). Після останнього дня не може бути інших днів. Таким чином, віруючі не можуть воскреснути під час нібито «підхоплення» до останнього дня.
Нарешті, Друге пришестя Христа ніде не зображено як таємницю, як стверджують прихильники «підхоплення». Насправді все якраз навпаки. Прихід Христа супроводжуватиметься «полумʼяним вогнем» (2 Солунян 1:8), звуком сурми (1 Коринтян 15:52), «наказом», «голосом архангела» та «сурмою Божою» (1 Солунян 4:16). Фактично, «побачить Його кожне око» (Об’явлення 1:7). Ці уривки показують, що всі люди всюди побачать і почують цю подію. Насправді, сам уривок, на якому ґрунтується доктрина «підхоплення» (тобто, 1 Солунян 4:16), не описує тихої та таємної події, а є найгучнішим віршем у Біблії!
Коли людина готова видалити з розуму всі упереджені, складні та сенсаційні богословські вигадки та просто дозволити Біблії представити свій власний портрет кінця часів і Другого пришестя Христа, диспенсаційна точка зору постулюваного «підхоплення» виявляється абсолютно безпідставною.
Використані джерела
1 Ліндсі, Гел (1970), Остання велика планета Земля (Гранд-Рапідс, Мічиган: Zondervan).
2 «Офіційний сайт серії Left Behind», (2003), http://www.leftbehind.com/.
3 Візенент, Едгарі Грег Брюер (1989), Останній крик підхоплення 1989 (Нешвілл, Теннесі: World Bible Society).
4 Беттнер, Лорейн (1957), Тисячоліття (Філліпсбург, Нью-Джерсі: Presbyterian and Reformed).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
