Чи Бог спокушає людей?
12 лютого 2009 року під час дебатів із Кайлом Баттом, Ден Баркер стверджував, що він «знає», що Бог Біблії не може існувати, тому що «є взаємовиключні властивості/характеристики Бога, описаного в цій книзі [Біблії], які унеможливлюють Його існування»1. На 7 хвилині та 54 секунді своєї першої промови Баркер процитував Якова 1:13 та Буття 22:1 як доказ того, що Бог Біблії не може існувати. Оскільки в Якова 1:13 сказано: «Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого», а Буття 22:1 стверджує, що «Бог спокушав Авраама» (UKRK та KJV), Баркер заявив, що Бог схожий на «одруженого холостяка» або «квадратне коло» — що Він – логічно неможливий.
Якби Буття 22:1 насправді навчало, що Бог дійсно спокушав Авраама вчинити зло і гріх, то Бог Біблії міг би бути «квадратним колом», тобто логічною суперечністю. Але справа в тому, що Бог не спокушав Авраама до зла. Баркер сформулював свій аргумент, ґрунтуючись на перекладі Біблії Короля Якова (KJV) і лише на одному значенні єврейського слова (nissâ), яке використовується в Буття 22:1. Хоча це слово може означати «спокушати», два перших значення, які подають Браун, Драйвер і Бріггс у своєму «Єврейському і англійському лексиконі Старого Завіту», це «випробовувати, випробувати, перевіряти» (19932). Аналогічно, «Теологічний лексикон Старого Завіту» (1997) визначає це слово просто як «випробовувати» (Єнні та Вестерман, 1997, 2:741-7423). «Теологічний словник Старого Завіту» також погоджується, що «nissâ» найкраще перекладати як «випробовувати», незалежно від того, чи йдеться про світський, чи теологічний контекст (Боттервек та ін., 1998, 9:443-4554). Саме тому практично всі основні сучасні переклади, включаючи NKJV, NASB, ESV, NIV та RSV (і українські також), перекладають Буття 22:1 як «випробовував», а не «спокушав».
Коли Давид одягнув броню царя Саула перед битвою з Голіафом, пастух зрозумів: «Не можу в ньому ходити, бо я не звик (не випробував [nissâ] цього)» (1 Самуїла 17:39, вид. додано). Очевидно, що це випробовування не мало нічого спільного з тим, що Давид «спокушав» броню; він просто раніше не випробував чи не перевірив її. Бог вів Ізраїль протягом 40 років блукань пустелею, «щоб вимучити… і випробувати [nissâ]» їх (Повторення Закону 8:2, вид. додано), а не щоб спокусити їх до гріха. Зверніть також увагу на контраст у Вихід 20:20 між (1) випробуванням, яке Бог дає людині, і (2) спробою змусити людину згрішити. Після надання Ізраїлю десяти заповідей Мойсей сказав: «Будьте мужніми, адже Бог прийшов до вас, щоб вас випробувати [nissâ], щоб Його страх був між вами, аби ви не грішили» (Вихід 20:20, вид. додано). Якби застосувати логіку Баркера, що «nissâ» завжди означає «спокушати», незалежно від контексту, тоді довелося б тлумачити Вихід 20:20 так, що Бог спокушав Ізраїль до гріха, щоб вони не грішили.
Коли людина тлумачить Біблію або будь-яку іншу книгу без визнання того, що слова мають різні значення і можуть використовуватися в різних сенсах, раціональне тлумачення стає неможливим. Багато нібито суперечностей у Біблії, включаючи кілька з тих, що Дан Баркер згадав у дебатах з Кайлом Баттом, легко пояснити, просто визнавши, що слова використовуються по-різному. Чи слід приймати слово буквально чи метафорично? Чи має термін у одному місці означати те ж саме, що і в іншому контексті, чи він може мати різні значення? Якщо англомовні американці 21 ст. можуть розуміти один іншого, говоряче про те, як вони забігають до магазину, керуючи при цьому машиною, або якщо ми можемо легко говорити про паркування на проїздах і проїзд на паркових доріжках, чому деяким людям так важко зрозуміти різні способи, у які слова використовувалися в біблійні часи? Чи не є це тому, що деякі критики Біблії, як Баркер, просто упереджені й несправедливо тлумачать Писання? Докази свідчать, що саме це і відбувається.
Замість того, щоб суперечити Якова 1:13, Буття 22:1 фактично ідеально відповідає тому, що Яків написав на початку свого послання: «Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість. А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало» (Якова 1:2-4, вид. додано). Наказуючи Аврааму пожертвувати обіцяного сина (пор. Євреїв 11:17), Бог дав Аврааму ще одну можливість довести свою відданість Йому, у той час як сам Авраам використав це випробовування, щоб продовжувати розвивати більш досконалу, зрілу віру.
Використані джерела
1Батт, Кайл та Ден Баркер (2009), Чи існує Бог Біблії? (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press).
2 Браун, Френсіс, С. Р. Драйвер та Чарльз Бріггс (1993), Єврейський та англійський лексикон Старого Завіту (Електронна база даних: Biblesoft).
3 Єнні, Ернст та Клаус Вестерман (1997), Теологічний лексикон Старого Завіту (Пібоді, Массачусетс: Hendrickson).
4 Боттервек, Йоганнес, Хельмер Рінггрен, та Гайнц-Йозеф Фабрі (1998), Теологічний словник Старого Завіту (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
