Цикл невірства
Протягом історії людства суспільства мали схильність проходити через один і той самий цикл: визнання Бога, заперечення Бога, моральне розтління, отримання покарання й руйнування від Бога, покаяння — і знову повторення. Ізраїльтяни у Старому Заповіті проходили цей цикл багаторазово, як про це свідчить книга Суддів. Усе починається з того, що людські очі піднесені вгору — у поклонінні Богові. З часом ми починаємо опускати свій погляд, звертаємо увагу на себе і проголошуємо, що ми мудріші та розумніші за Бога. Багато хто вирішує, що Бог їм непотрібен, і вдає, що Його не існує. Потім обожнюються люди — кесарі, папи, зірки Голлівуду, американські «кумири». Ця фаза циклу розпочалася в Америці протягом останніх пів століття й наочно проявляється у світі навколо нас у незліченних проявах.
Суспільство заявляє, що воно мудріше за Бога, стверджуючи, що тілесне покарання дітей є злом, бо нібито привчає до насильства і знижує самооцінку. Та Бог через Соломона сказав: «Хто шкодує різки, той ненавидить свого сина. Хто його любить, той старанно його навчає» (Приповістей 13:24). Суспільство зухвало підносить себе над Богом. Багато хто стверджує, що смертна кара — жорстоке й незвичне покарання, тоді як Бог заповідав ізраїльтянам виконання смертної кари за понад 15 різних злочинів, а побиття камінням було типовим її способом (Міллер, 20021). За викривленою людською логікою виходить, що Бог — винний у «жорстокому і незвичному покаранні». Суспільство стверджує, що Бог і держава повинні бути відокремлені, але Бог говорить: «Блаженний народ, для якого Господь є Його Богом» (Псалмів 32:12). Суспільство каже, що гомосексуалізм та інші форми содомії — прийнятний стиль життя, якого слід навчати й заохочувати. Але Бог у Старому Заповіті прирівняв гомосексуалізм до злочину, що заслуговує на смерть (Левит 20:13), а також сказав, що гомосексуалісти і содоміти не «успадкують Божого Царства» (1 Коринтян 6:9-10). Суспільство підняло людину до статусу божества, здатного самостійно визначати, що є морально правильним або неправильним. Людина не обов’язково має схилятися перед іншою людиною буквально, щоб поклонятись собі. Вистачає того, що ми підносимо себе до рівня богів, зневажаючи істинного Бога. Ми демонструємо гордість, коли відкидаємо Божі заповіді, ніби нам потрібно зрозуміти причину кожного Божого повеління. Але Він каже: «Адже Мої ради не є такі, як ваші ради, і мої дороги не такі, як ваші дороги, — говорить Господь. Але так, як небо віддалене від землі, настільки далека Моя дорога від ваших доріг і ваші задуми — від Мого задуму» (Ісаї 55:8-9). Бог очікує, що ми довірятимемо Йому (Євреїв 11:6).
Коли цикл духовного занепаду поглиблюється, люди спрямовують свій погляд ще нижче — від Бога — і починають підносити тварин вище за людину (яку вже піднесли вище за Бога). Ушанування тварин у русі за права тварин останніх років свідчить, що Америка досягла й цієї фази циклу. Поміркуймо: останні десятиліття активісти обливають фарбою жінок, які носять хутро, присвячують себе порятунку китів, пропагують використання людських ембріонів для досліджень задля людського блага, але одночасно виступають за заборону дослідів на тваринах, а також закликають ставати вегетаріанцями. У США — злочин знищити яйце білоголового орлана до його вилуплення, але вбивство дитини в утробі матері — цілком прийнятне («Білоголовий орлан», 20022). «Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду» (Приповістей 14:12; 16:25). Божий шлях — працює. Але результат піднесення тварин ми бачимо в бідних, примітивних індуїстських суспільствах, де люди голодують на вулицях, а здорові корови вільно блукають, бо мають «високий статус». Очевидно, що люди нездатні приймати духовно правильні рішення самостійно. «Знаю, Господи, що Твоя дорога не людська, і чоловік не піде, і не випростує своєї ходи» (Єремія 10:23).
Зазвичай у цьому циклі духовного розкладу людські очі опускаються ще нижче, і саму Землю підносять до рівня божества. Америка вже на цій стадії. З’являються екологи. «Мати-Земля» має бути захищена за будь-яку ціну. «Рятуй планету». «Стань екологічним». «Жодного вуглецевого сліду». Деякі навіть пропонують знищити певну частину людства, яку вважають менш корисною для суспільства, аби «врятувати планету» (пор. Харруб, 20063). Культури минулого, які християни традиційно вважали язичницькими, нині звеличують за поклоніння тваринам і Землі. Теорія еволюції стверджує, що Земля — причина нашого існування, тобто вона є нашим богом. Її потрібно «рятувати», щоб ми могли жити, і ми маємо всемогутню здатність контролювати її долю. Суспільство вчить, що ми не повинні «панувати» над природою, бо це — наші предки, які мають таку ж цінність, як і ми. Ми — просто ті, кому випадково вдалося еволюціонувати далі. (Згадаймо послання Голлівуду щодо природи й гріха «панування» над нею у фільмі «Інстинкт»). Але Бог говорить, що люди повинні панувати «над усією землею» (Буття 1:26).
Чи маємо ми бути добрими управителями Божого творіння? Безумовно. Але Земля не повинна підноситися до того рівня шани, який їй надається сьогодні. Люди не повинні так високо думати про себе, щоб припускати, ніби можуть контролювати долю Землі. Всупереч твердженням прихильників теорії глобального потепління, не всемогутня людина знищить Землю в кінці. Це зробить Всемогутній Бог (2 Петра 3:10–12). Знищити рослину — не вважається вбивством в Божих очах, яким би не був спосіб чи обставини. Бог не наказував застосовувати смертну кару до того, хто зрубав дерево. Рослини не мають такої самої цінності, як людина, хоч би що вирішував комітет морально дезорієнтованих людей (пор. Віллемсен, 20084).
На позитивній ноті: якщо цей типовий цикл повторюється знову, то, можливо, він наближається до завершення і повернення до здорового, розсудливого розуміння духовної реальності — до повернення до єдиного істинного Бога, Творця. Американське самозвеличення, поклоніння тваринному царству та Землі триває вже кілька десятиліть, тоді як поклоніння Богові виганяється як «примітивне». На жаль, покарання й руйнування від Бога завжди передують новому початку циклу. Хоча написані 2000 років тому, слова апостола Павла й досі залишаються правдивими:
«Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла. Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь» (Римлян 1:22–25, вид. додано).
1 Міллер, Дейв (2002), «Смертна кара і Біблія», [в мережі], URL: https://apologeticspress.org/capital-punishment-and-the-bible-4433/.
2 «Білоголовий орлан» (2002), [в мережі], URL: http://midwest.fws.gov/eagle/protect/laws.html.
3 Харруб, Бред (2006), «Знищити 90% людства?» https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=9&article=1821.
4 Віллемсен, Аріане, ред. (2008), «Гідність живих істот щодо рослин — Моральне ставлення до рослин заради них самих», Федеральна етична комісія з не-людської біотехнології (Берн: Швейцарська Конфедерація), квітень.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
