Хто був поведений до повної істини?
Незадовго до того, як Ісус був зраджений і вбитий руками беззаконників, Він повідомив Своїм апостолам, що є багато речей, яких Він не мав можливості навчити їх перед Своєю смертю. Оскільки апостоли не могли «сприйняти» усіх тих вчень у той час, Ісус пообіцяв їм, що Дух Істини прийде після Його відходу. Відносно Духа Ісус сказав: «…коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини». Дехто читав цей вірш і припускав, що всі люди, які стають християнами і мають Святого Духа, що живе в них (1 Івана 3:24), будуть доведені до всієї істини. Проте більш уважний погляд на ситуацію показує, що обітниця бути «поведеними до повної істини» була дана лише апостолам і пророкам першого століття, а не всім християнам загалом.
Подумайте, по-перше, що в контексті Івана 16 Господь звертався виключно до апостолів. В Євангелії від Івана 16:32 Ісус повідомив їх, кажучи: «Ось надходить година, і [вже] настала, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене Самого залишите» — точне передбачення того, що зробили апостоли у Гефсиманії в ніч зради. Цей вірш можна тісно пов’язати з Марка 13:11, де Ісус промовляв до апостолів, кажучи: «І коли поведуть вас видавати, не журіться наперед, що маєте говорити. Бо те, що буде вам дано тієї години, це й говоріть, — адже не ви будете говорити, але Дух Святий». Тут Ісус описав процес, за допомогою якого апостоли отримуватимуть натхнення проповідувати Боже Слово, не підготувавши проповіді чи не досліджуючи тему.
У наступних за євангельськими оповідями книгах Нового Заповіту ми читаємо про те, як здійснилася обіцянка Ісуса апостолам. Дії 2 повідомляють нам, що Святий Дух зійшов на апостолів і наділив їх чудодійною силою, тим самим надихаючи їх проповідувати Слово. Дії 2:42 пояснюють, що навернені продовжували дотримуватися навчання апостолів, що й мало бути так, оскільки це вчення було дано їм Святим Духом. У листі до братів в Ефесі Павло описав Євангеліє Христа, таємницю, що «в інших поколіннях вона не була виявлена людським синам так, як ось тепер Духом відкрита святим апостолам і пророкам» (Ефесян 3:5). І лише за кілька віршів до цієї заяви він сказав братам в Ефесі, що вони є «співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос;» (Ефесян 2:19-20). Апостол Петро писав, щоб нагадати своїм читачам «слова, які раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами» (2 Петра 3:2). Пишучи до солунян, Павло радів, що брати сприйняли його слова «не як людське слово, а як істинно Боже Слово» (1 Солунян 2:13). Він також нагадав християнам у Коринті: «Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що оце пишу я вам, бо то — Господня заповідь» (1 Коринтян 14:37).
Після вознесіння Христа Святий Дух зійшов на апостолів і пригадав їм усе, що сказав Ісус (Івана 14:26), на додаток до подальших одкровень, які передбачали «повну істину». Коли апостолів приводили до правителів чи рад, їм не потрібно було заздалегідь обмірковувати свою промову, тому що Святий Дух забезпечив її зміст. Натхнені апостоли та пророки записали ці натхнені думки в різних книгах Біблії. Одкровення, записане в Біблії, було настільки повним, що апостол Петро написав своїм читачам, що Бог дав «усе те, що потрібне для життя і побожності» (2 Петра 1:3). Юда записав, що віра (мається на увазі сукупність вчень) була «одного разу передана святим» (Юди 3). І апостол Павло писав, що навіть якби ангел небесний проповідував інше Євангеліє, ніж те, що було передано апостолами, цей ангел мав бути відлученим (Галатів 1:6-9).
Апостоли та пророки першого століття були поведені до повної істини, яка була записана в Біблії та вірно передана нам. Обіцянка бути поведеними до «повної стини» ніколи не була призначена для кожного християнина, і зрозуміло, що вона не стосується християн сьогодні. Якщо будь-який християнин хоче говорити Слово Боже, він або вона не може відмовитися від вивчення Слова Божого і просто припустити, що Святий Дух безпосередньо покладе Слово Боже в його чи її серце. Насправді, християнам сьогодні, замість обіцянки чудового знання, дарованого Святим Духом без роздумів з їхнього боку, наказано «вивчати» або «старатися», щоб знати Боже Слово (2 Тимофію 2:15), і «читати і навчати» Слову Божому (1 Тимофія 4:13). Немає такої правди, яка стосується спасіння заблудлих, яку б не отримали апостоли та пророки першого століття. Отже, ми можемо зробити висновок, що Ісусова обіцянка про те, що апостоли будуть наставлені на повну істину, була виконана. Крім того, ми можемо зробити висновок, що нікому з живих сьогодні не було дано такої обіцянки, і що Боже Слово було остаточно передане святим раз і назавжди.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
