«Христос не послав мене хрестити»
«Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая, щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я. Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого. Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангелію, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.» (1 Коринтян 1:14-17)
Цей уривок часто використовували для обстоювання думки, що хрещення не є необхідним у Божому задумі викуплення. Стверджується, що якби водне хрещення було необхідним і обов’язковою передумовою спасіння, Павло не заявив би, що його Божественне доручення не включало хрещення людей. Чи мав Павло на увазі, роблячи цю заяву, що хрещення є непотрібним для прощення гріхів? Чи мав він на увазі, що хрещення — це те, що Бог не послав би людину здійснювати, оскільки воно не є необхідним? Ретельний аналіз цього уривка, а також решти Нового Завіту дає відповіді на ці запитання.
По-перше, про інших осіб прямо сказано, що вони були послані Богом хрестити, — включно із Самим Ісусом. Розгляньте наступні вірші.
Івана 4:1-2 «Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, – хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні…»
Марка 1:4-5 «З’явився Іван Хреститель, хрестячи в пустелі та проповідуючи хрещення для покаяння, для прощення гріхів. І приходили до нього з усієї Юдейської землі та всі мешканці Єрусалима, і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані»
Луки 3:3 «Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів»
Івана 1:29-33 «Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві! І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, – Він Той, Хто хрестить Духом Святим.»
Івана 22-23 «Після цього Ісус з учнями прийшов в Юдею і там перебував з ними та хрестив. Іван також хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води; люди приходили й хрестилися.»
Розгляньте відповідні вислови з наведених вище уривків:
«Він (Ісус) збирає та хрестить учнів»
«З’явився Іван Хреститель, хрестячи в пустелі та проповідуючи хрещення»
«Іван пройшов…проповідуючи хрещення покаяння»
«Але я (Іван) прийшов хрестити у воді»
«Той, Хто послав мене (Івана) хрестити водою»
«І там (Ісус) перебував з ними та хрестив»
Запитання: Чи маємо ми протиставляти Павла Ісусові та Іванові? Чи чинили Ісус та Іван неправильно, наголошуючи на хрещенні? Чи означають наступні три твердження, що Біблія суперечить сама собі?
«Він збирає та хрестить учнів»
«Той, Хто послав мене хрестити водою»
«Христос не послав мене хрестити»
Як узгодити той факт, що Іван сказав, що Христос послав його хрестити, тоді як Павло сказав, що Христос не послав його хрестити? Якщо на підставі того, що Павло не був посланий хрестити, ми маємо зробити висновок, що хрещення не є необхідним, то за тією самою «логікою» ми повинні зробити висновок, що хрещення є необхідним на підставі того, що Іван був посланий хрестити.
Погляньте ще раз на 1 Коринтян 1—
«Дякую Богові, що я не хрестив нікого з вас, крім Криспа і Гая, щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я. Хрестив же я і дім Степана; більше не знаю, чи хрестив я кого іншого. Адже Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангелію, і то не в премудрості слова, щоб не був позбавлений сили хрест Христа.» (14-17)
Якщо Павло не був посланий хрестити, чому він охрестив Криспа, Гая, дім Стефана і, можливо, інших? Чи діяв він усупереч Христовому дорученню, даному йому? Чому Павло особисто охрестив якомога менше коринтян? Тому що хрещення неважливе? Ні. Він виразно називає причину, чому особисто не охрестив більше людей: «щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє ім’я» (вірш 15). Чому Павло був стурбований тим, щоб ніхто не сказав, що він хрестив людей у своє ім’я? Відповідь прямо протилежна тому, що зазвичай припускають. Тому що хрещення є надзвичайно важливою дією, яка нерозривно пов’язана зі спасінням.
Бути «Христовим»
Розгляньте вірші 11–13—
Бо посланці від Хлої сказали мені про вас, мої брати, що між вами є суперечки. Маю на увазі те, що кожний з вас каже: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. Невже Христос поділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас, чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?
Що мав на увазі Павло, коли вживав вислів бути «чиїмось»? Він явно говорить про підпорядкування однієї людини владі іншої. Бути «чиїмось» у цьому контексті означає бути спасенним тією особою та підпорядкуватися її владі. Цей зв’язок закладений у трьох запитаннях, які Павло ставить коринтянам, — запитаннях, що вказують на необхідні передумови для того, щоб вважатися «чиїмось»:
- Невже Христос поділився?
- Хіба Павло був розп’ятий за вас?
- Чи, може, ви хрестилися в ім’я Павла?
По-перше, щоб бути «чиїмось», ця особа, відповідно, повинна бути гідною того, щоб інші йшли за нею, присвячували себе їй і підкорялися її владі, пануванню та керівництву. Ця особа має бути «неподіленою». Бути неподіленим означає, що вона не повинна мати суперників (наприклад, Павла, Аполлоса тощо); вона має бути вашим єдиним Спасителем, Який є неповторним і незрівнянним з усіма іншими. Його послідовники становлять одне тіло, Головою якого є Він. Отже, неподільний Христос не допускає інших голів чи тіл. Ваша відданість має бути спрямована лише на Христа. По-друге, ця особа має бути розп’ята за вас. По-третє, ви маєте бути охрещені в її ім’я.
З огляду на це доречно поставити ще три запитання: (1) Чи є унікальний, неподільний статус Ісуса (тобто Його Божественна сутність) необхідним для спасіння? Безперечно. (2) Чи є розп’яття Ісуса необхідним для спасіння? Безумовно. (3) Чи є хрещення в Його ім’я необхідним для спасіння? Якщо відповіді на перші два запитання ствердні, то відповідь на третє також мусить бути ствердною. Оскільки текст за своїм змістом дає ствердну відповідь на всі три запитання, з цього також випливає, що людина не є «Христовою», доки не охреститься в Його ім’я. Хрещення є настільки важливим для спасіння, що Павло радів, що охрестив так мало людей, щоб не сприяти поділу, від якого страждала Церква Христова в Коринті. Через атмосферу поділу в Церкві Христовій у Коринті Павло ризикував створити враження, ніби хрещення не пов’язане зі спасінням у Христі. Як пояснив Віллмарт: «щоб віра й благоговіння, належні Христові, не були “поділені” — і частина їх не була перенесена на видатного звершителя хрещення»1. Це аж ніяк не применшує важливості хрещення і не доводить, що хрещення не є необхідним для спасіння; навпаки, усе свідчить про протилежне. Перше послання до коринтян 1:17 доводить необхідність хрещення. Без Божественного Господа, Його розп’яття та водного хрещення не могло б бути християн. Ніхто не міг би бути «Христовим».
1 Дж. В. Віллмарт (1877), «Хрещення і прощення», Баптистський квартальник, ред. Генрі Вестон (Філадельфія, Пенсильванія: American Baptist Publication Society), липень, 11:313.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
