Хрещення за мертвих?
«Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?»
Найвідомішим тлумаченням 1 Коринтян 15:29 є те, яке відстоюють мормони: люди, які живуть на Землі, можуть бути хрещені, і ефективність цього хрещення потім пропонується тим, хто вже помер і перебуває в духовній сфері. Але цей вірш не може навчати про хрещення за мертвих, яке практикують мормони. Багато інших уривків усувають таку можливість, наголошуючи на винятковій необхідності відповідати Богові в цьому житті (наприклад, Приповістей 11:7; Івана 8:24; Луки 16:26; 2 Коринтян 5:10; Євреїв 9:27). Погляд мормонів прямо суперечить тому, чого вчить Біблія від початку до кінця. У нас є лише це життя, в якому ми можемо приймати рішення, і коли ми залишаємо це життя, у нас більше не буде можливості покаятися (Луки 16:25-31; Євреїв 9:27).
Існує принаймні чотири адекватних пояснення, які не суперечать решті Біблії. По-перше, «мертвий» стосується «старої людини гріха» (Римлян 6:6). Ми христимося за померлих у тому сенсі, що ми христимося у воді, щоб усунути мертву людину від гріха. Тому Павло запитував, навіщо людині христитися, щоб усунути стару людину гріха в очікуванні вічного прийняття, якщо воскресіння не настане.
По-друге, «мертвий» стосується світу загублених душ — тих, хто духовно мертвий. «Вони» стосуються апостолів, а «хрещення» стосується хрещення страждань, які апостоли витерпіли, щоб проповідувати Євангеліє світові (згадується в таких уривках, як Марка 10:38-39, Луки 12:50, Дії 9:16 і 1 Коринтян 4:9). Таким чином Павло запитував, чому апостоли піддавали себе хрещенню стражданнями заради духовно мертвих людей світу, якщо насправді ніхто не має надії на воскресіння.
По-третє, «вони» стосуються тих, хто охрещений у воді на основі проповіді та навчання тих, хто вже помер. Іншими словами, навіщо людині слухатися наказу охреститися і мати надію на життя після смерті, якщо той, хто навчив її хреститися, вже помер і не воскресне з мертвих?
По-четверте, Павло використовував логічну форму аргументу, відому як argumentum ad hominem — аргумент, заснований на тому, що люди робили в той час і з яким читачі були знайомі. Коринтяни були знайомі з людьми, які практикували занурення у воду для блага померлих. Він використав займенник третьої особи «вони» на відміну від «ви» або «ми». Хрещення в Новому Завіті було б згадане від першої або другої особи. Цю тактику звернення до того, що робили сторонні (без натяку на схвалення), щоб висловити дійсну духовну точку зору, використовував Павло в інших випадках (наприклад, Дії 17:28; Тита 1:12).
Кожна з цих чотирьох можливих інтерпретацій має контекстуальні докази на свою підтримку. Жодна з чотирьох не суперечить жодній іншій біблійній доктрині. Надзвичайно важливо, щоб ми не пропустили думку Павла в 1 Коринтян 15. Він підняв тему хрещення за померлих з однієї причини: щоб підтвердити реальність воскресіння. Християни були втягнуті в згубну єресь про те, що загальне воскресіння є вигадкою. У середовищі, де він палко захищав актуальність і центральність воскресіння, він висунув два запитання. Якщо воскресіння та кінцеві часи не відбудуться, тоді «чому вони хрестяться задля мертвих?» і «чому апостоли постійно наражаються на небезпеку?» (вірші 29-30). Він хотів, щоб коринтяни усвідомили той факт, що багато речей, які роблять християни, мають сенс лише тоді, коли воскресіння є очікуваною та кінцевою метою. Якщо коли ми помремо, це все — ніякого майбутнього свідомого існування — навіщо ризикувати, живучи християнським життям, як це робили апостоли? Якщо це життя — це все, що існує, забудьте про християнство і живіть його на повну (ст. 32)! Але воскресіння наближається! Тож не живіть цим життям, віддаючись плоті та змішуючись із тими, хто впливатиме на вас, щоб робити це (вірш 33). Живіть праведно і виправляйте свій розум з огляду на ваше знання про майбутнє воскресіння (вірш 34).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
