Факт — Новий Завіт є найточнішою історичною книгою з усіх коли-небудь написаних
Відкидання чудес, задокументованих у Новому Завіті, є улюбленим заняттям багатьох скептиків, а також деяких релігійних лідерів із ліберальним мисленням. Однак ця «гра у відкидання» стає надзвичайно складною, оскільки чудеса настільки тісно переплетені з історичними фактами, що їхнє розділення швидко стає схожим на спробу відокремити два різні кольори пластиліну. Візьмемо, наприклад, ситуацію сера Вільяма Рамсея. Його ґрунтовна освіта прищепила йому найгостріше почуття науковості. Разом із цим почуттям науковості прийшло вбудоване упередження щодо нібито неточності Біблії (особливо книги Дії). Рамсей зазначив: «…близько 1880–1890 років книгу Дії вважали найслабшою частиною Нового Завіту. Ніхто, хто мав повагу до своєї репутації як вчений, не наважувався сказати жодного слова на її захист. Найконсервативніші з богословських учених, як правило, вважали наймудрішим планом захисту Нового Завіту в цілому — говорити якомога менше про Дії» (1915, с. 381).
Як і слід було очікувати від людини, навченої такими «вченими», Рамсей дотримувався тієї ж точки зору — протягом деякого часу. Однак він дотримувався цієї точки зору лише короткий час, тому що зробив те, на що мало хто з його часу наважувався. Він вирішив дослідити біблійні землі з відкритою Біблією — з наміром довести неточність історії Луки, викладеної в книзі Дії. Проте, на свій подив, книга Дії пройшла всі випробування, які може пройти будь-який історичний наратив. Після свого дослідження біблійних земель він був змушений зробити висновок:
«Чим більше я вивчав наратив книги Дії, і чим більше я дізнавався рік за роком про греко-римське суспільство, думки, моди та організацію в тих провінціях, тим більше я захоплювався і краще розумів. Я вирушив шукати істину на прикордонні, де зустрічаються Греція та Азія, і знайшов її тут [у книзі Дії — KB]. Ви можете тиснути на слова Луки в ступені, що перевищує будь-якого іншого історика, і вони витримують найгостріший аналіз і найсуворіше ставлення, за умови, що критик знає предмет і не виходить за межі науки та справедливості» (1915, с. 89).
Відомий археолог Нельсон Глюк висловився так:
«Можна категорично стверджувати, що жодне археологічне відкриття ніколи не спростовувало біблійне посилання. Десятки археологічних знахідок були зроблені, які відповідають у чітких рисах або точних деталях історичним твердженням у Біблії» (1959, с. 312).
Враховуючи той факт, що земля Ізраїля за часів письменників Нового Завіту кидалася та переверталася на морі політичної, економічної та соціальної нестабільності, я б сказав, що її історична точність є досить вражаючою. Подорожуйте до Святих Земель і переконайтеся самі, якщо сумніваєтеся в точності Нового Завіту. Візьміть із собою чесний, відкритий розум і Новий Завіт, і я запевняю вас, що до кінця вашої подорожі ви будете поважати письменників Нового Завіту як точних істориків.
1 Рамсей, Вільям (1915), Вплив нещодавніх відкриттів на достовірність Нового Завіту (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker, перевидання 1975 року).
2 Глюк, Нельсон (1959), Ріки в пустелі: Історія Негеву (Нью-Йорк: Farrar, Straus and Cudahy).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
