Уся релігія — погана лише тому, що деяка є такою?
У логічних дискусіях «солом’яне опудало» — це слабка, нелогічна позиція, яку легко спростувати. Потім цю слабку позицію об’єднують із сильношою, логічною позицією, й обидві нібито спростовуються разом, хоча насправді опонент не спростовує сильнішу позицію. Наприклад, уявімо, що хтось стверджує, ніби володіє доброзичливим і безпечним собакою. Його сусід заперечує, що таке можливо. Потім цей сусід наводить історію про домашнього пітбуля, який вийшов з-під контролю й убив когось. І робить висновок, що цей випадок доводить: усі домашні тварини — небезпечні. Чи випливає такий висновок із наведених доказів? Звісно, що ні. Можливо, він довів, що один пітбуль був небезпечним, але це не доводить, що всі тварини — небезпечні. Насправді можна навести багато прикладів небезпечних домашніх улюбленців, але це жодним чином не доводить, що всі тварини такими є.
Цю ідею потрібно розуміти при читанні сучасних атеїстичних текстів, які претендують на доведення того, що ідеї про Бога та організована релігія є шкідливими для суспільства. Їхній аргумент, якщо звести до суті, виглядає так: «Оскільки ми можемо навести приклади релігій та релігійних фанатиків, які були (чи є) шкідливими для суспільства, то всі релігії або уявлення про Бога — шкідливі».
Щоб читач не подумав, що цей автор сам створює «солом’яне опудало», звернімось до праць відомого войовничого атеїста — Крістофера Хітченса. Його критики називали «одним з найплідніших і найяскравіших журналістів нашого часу» (The London Observer), а Los Angeles Times охарактеризувала його як «надзвичайного політичного й літературного журналіста».
Однією з найвідоміших останніх книг Хітченса є «бог не великий: як релігія отруює все». Звернімо увагу, що підзаголовок книги досить широкий, щоб охопити всі релігії: іслам, новозавітне християнство, католицизм, індуїзм, буддизм тощо. Хітченс далі наводить багато жахливих речей, скоєних людьми в ім’я «релігії». Він пише: «Релігія змусила незліченну кількість людей не лише поводитися не краще за інших, але й надавати собі дозвіл чинити так, що навіть власник борделю чи етнічний чистильник підняв би брову» (2007, с. 61). Хітченс навіть називає другий розділ: «Релігія вбиває». У ньому він пише: «Ось дуже короткий огляд жорстокості, натхненної релігією, яку я особисто бачив…» (с. 18). Далі він розповідає про жахливі моральні злочини, вчинені нібито в ім’я «релігії». Більше того, Хітченс заявляє: «Якщо хтось усвідомлює хибність будь-якої “об’явленої” релігії, то він усвідомлює хибність усіх» (с. 126).
Чи можуть Хітченс та інші задокументувати звірства, вчинені в ім’я релігії? Звісно, можуть. Але чи доводить це, що вся релігія — фальшива, і що, якщо людина виявить помилку в одній релігії, то вона автоматично спростувала достовірність усіх релігій? Абсолютно ні. Чи можете уявити, що такий тип аргументації застосовують в інших сферах життя? Наприклад, їжа: деякі продукти отруйні й вбивають людей, отже, всю їжу слід уникати. Або електрика: багато людей загинули під час користування електрикою, отже, вся електрика шкідлива для суспільства. Або плавання: багато хто потонув, отже, всі, хто плаває, неодмінно потонуть. А хірургія? Оскільки тисячі людей померли під час або після операцій, хірургію треба повністю заборонити. Очевидно, абсурдна ідея, ніби вся релігія є шкідливою лише тому, що деякі релігії такими є, повинна бути швидко відкинута кожним чесним і мислячим спостерігачем.
Новозавітне християнство не тримається і не падає разом з достовірністю інших релігій. Насправді, Хітченс та інші мають рацію, коли стверджують, що багато релігій є шкідливими для суспільства. Але вони помиляються, коли змішують істинне християнство з усім іншим непотрібом. Новозавітне християнство є унікальним, логічно обґрунтованим, історично підтвердженим і філософськи бездоганним. Воно не руйнується разом з іншими релігіями, наповненими «марними балачками, суперечливими твердженнями, лжезнанням» (1 Тимофія 6:20). Навпаки, Новозавітне християнство, втілене в житті Ісуса Христа, сіяє як істина, що визволяє людей (Івана 8:32).
[ПРИМІТКА: Не слід розуміти, що Хітченс та інші критикують християнство виключно через аргумент «солом’яного опудала». Вони також використовують інші, більш конкретні аргументи, які розглядаються в інших матеріалах Apologetics Press. Проте слід зауважити, що «солом’яне опудало» — це часто вживана та улюблена тактика, яку потрібно розпізнавати та цілеспрямовано спростовувати.]
1 Хітченс, Крістофер (2007), «бог не великий: як релігія отруює все», Нью-Йорк: Twelve.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
