Тотальна зіпсутість?
Кальвіністська доктрина повної зіпсутості (англ. Total Depravity) стверджує, що всі люди успадкували гріх Адама через своїх батьків. Тому вони морально нездатні обрати Бога й бути спасенними через власну зіпсуту, гріховну природу, що охоплює всю їх особистість. Відповідно до цієї доктрини, від народження — навіть ще в лоні матері — кожна людина заплямована гріхом Адама і перебуває в загубленому стані. Така спотворена думка призвела до необхідності хрещення немовлят, щоб очистити дитину від адамового гріха, який нібито є в душі.
Навпаки, Новий Завіт чітко спростовує доктрину повної зіпсутості. По-перше, Павло пояснює походження гріха у кожної людини. Використовуючи себе в прикладі, він пише:
… То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай. Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий. Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив, а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть. Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею. (Римлян 7:7–11).
Павло заявляє, що до тих пір, допоки не почав розуміти Божі заповіді, він залишався непідсудним і незаплямованим гріхом — навіть у лоні матері та після народження. До того моменту він був духовно незрілішим, щоб нести відповідальність за свої дії.
Термін, перекладений як «ожив»1, не означає, що гріх вже існував і знову проявився. Якщо розуміти його так, виходило б, що Павло мав період безгріховного життя — що суперечить доктрині повної зіпсутості. Коли ж це могло бути?
Натомість Павло каже, що до усвідомлення свого гріха й застосування до життя Божого закону він був недоступний до заповіді — тою мірою, що не вважався грішником Богом: «Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу» (Римлян 4:15). Фактично, для дітей не існує Божого закону, окрім заповідей їхніх батьків. Хоч діти могути порушувати земні закони, наприклад — неправдою перед батьками, Божі закони не застосовуються до них, допоки вони не досягнуть віку відповідальності2. У цей момент діти досягають духовної зрілості й стають відповідальними перед Богом за свою поведінку.
З цих спостережень випливає висновок: сама ідея, що дух людини в лоні та після народження заплямований гріхом, є звинуваченням Божої справедливості, неупередженості й безмежної доброти. Тим часом, нижченаведені біблійні твердження спростовують доктрину повної зіпсутості і звільняють Бога від такої несправедливості:
- Соломон прямо заявив, що наші духи походять від самого Бога (Екклезіаста 12:7).
- Це дарування стається ще при зачатті: «Говорить ГОСПОДЬ, Який простягнув небо, оснував землю і створив дух людини в ній» (Захарії 12:1; пор. Осії 9:11; Луки 1:36)3.
- Коли Павло звертався до афінських філософів в Ареопазі, він сказав: «У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо…Адже і ми з Його роду!» (Дії 17:28–29).
Висновок
Оскільки наші духи походять безпосередньо від Бога при зачатті, що робить нас Його дітьми, стверджувати, що дух людський у лоні чи при зачатті заплямований гріхом Адама — означає звинувачувати Бога в створенні зіпсованих істот. Але кальвіністська доктрина повної зіпсутості є хибною. Всі люди починають життя з чистим, невинним духом від Бога.
1 ἀνέζησεν від ἀναζάω може означати «оживати» в сенсі «ставати діяльним» або «метафорично — почати жити кращим життям» – Робсон, Чарльз (1839), Грецький лексикон для Нового Завіту (Лондон: Whittaker & Co.), с. 25–26.
2 Міллер, Дейв (2002), «Вік відповідальності» (Apologetics Press), https://apologeticspress.org/the-age-of-accountability-1202/.
3 Для обговорення початку людського життя перегляньте це відео: Міллер, Дейв (2023), «Коли починається людське життя?» (Apologetics Press), https://apologeticspress.org/video/when-does-human-life-begin/.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
