Сучасники Дарвіна
Упродовж усієї історії людства виникали ідеї, що являли собою відхилення від панівних у суспільстві переконань. Іноді ці нові погляди були правильними й корисними для розвитку суспільства та позитивного зростання мудрості й знань. Розгляньмо, наприклад, прогрес, досягнутий у медицині. Колись лікарі вважали існування мікробів суцільною вигадкою й продовжували, самі того не усвідомлюючи, заражати своїх пацієнтів інфекцією через власні немиті руки1. Справді, у безлічі галузей дослідження — від транспорту до будівництва доріг, від засобів зв’язку до комп’ютерів — було здійснено величезну кількість корисних удосконалень.
З іншого боку, людству також нав’язували нові ідеї, які були негативними, шкідливими й навіть руйнівними для людського поступу та добробуту. Так було з різними фальшивими релігіями — наприклад, із тими, що закликають до винищення незгодних (наприклад, ISIS), або з тими, що практикували принесення дітей у жертву (вчинок, який Бог Біблії рішуче засуджує як мерзотність — Єремії 32:35), або з тими, що увічнювали класові відмінності/касти (наприклад, індуїзм). Подумайте також про економічні ідеології, які принесли незліченні труднощі, страждання й навіть світову війну в життя незліченних мільйонів людей, що стогнали під їхнім гнітом, — зокрема про комунізм, соціалізм і фашизм.
А що можна сказати про дарвінівську еволюцію? Чи справило вчення про атеїстичну еволюцію позитивний вплив на суспільство? Чи стали люди завдяки вченню про еволюцію багатшими, піднесенішими й благороднішими? Чи сприяла еволюція відкриттю нових вакцин, кращих методів хірургії або розвитку технологій? Правда полягає в тому, що еволюція належить до тих зловісних переконань, які принизили людських істот і загальмували поступ наукових досліджень. Подібно до будь-якої фальшивої релігії, світська релігія еволюції залишила по собі довгий і потворний слід руйнування2. Навіть атеїст-еволюціоніст такого рівня, як Річард Докінз, визнав: «На мою думку, людське суспільство, засноване лише на законі гена про всеосяжний безжальний егоїзм, було б дуже неприємним суспільством для життя»3.
Важко повірити, що такі явно безглузді, абсурдні й хибні ідеї можуть настільки поширитися, буквально захопивши інтелектуальне поле, пануючи в науковому співтоваристві, цілковито наситивши системи державної освіти цілих країн і проникнувши в значну частину суспільства, включно з індустрією розваг. Проте правдою є й те, що багато чесних, обізнаних і розсудливих людей залишаються відданими істині настільки, що їх не лякає і на них не впливає широко розповсюджена однобічна пропаганда. Справді, навіть у той час, коли Дарвін у 1859 році опублікував «Походження видів», коли інші представники наукових і богословських кіл висували теорії, що кидали виклик біблійному погляду на походження людини й тварин4, чимало авторитетних і добре обізнаних британських учених вважали за необхідне висловити своє занепокоєння теорією Дарвіна. Бажаючи безперешкодного5 наукового дослідження, вони водночас були занепокоєні недоведеними теоріями, які суперечили розумній вірі в Біблію. Тоді як деякі вчені відкидали Божественне одкровення й, по суті, приймали атеїстичні погляди, інші вчені не бачили жодної несумісності між наукою та точним тлумаченням Біблії. Насправді в 1863 році — через чотири роки після опублікування теорії Дарвіна — понад 700 висококваліфікованих учених, лікарів і представників академічних кіл поставили свої імена під декларацією, у якій висловили спільне переконання, що справжня наука не може й не буде суперечити Біблії. У ній сказано:
Ми, нижчепідписані дослідники природничих наук, бажаємо висловити наш щирий жаль із приводу того, що в наш час деякі люди спотворюють дослідження наукової істини, використовуючи їх як привід для того, щоб ставити під сумнів Істинність і Достовірність Святого Письма. Ми вважаємо неможливим, щоб Слово Боже, записане в книзі природи, і Боже Слово, записане у Святому Письмі, суперечили одне одному, хоч би наскільки вони могли здаватися відмінними. Ми не забуваємо, що природнича наука не є завершеною, а лише перебуває в процесі розвитку і що нині наш обмежений розум дає нам змогу бачити лише немов крізь тьмяне скло; і ми з упевненістю віримо, що настане час, коли стане видно, що ці два свідчення узгоджуються в кожній подробиці. Ми не можемо не жалкувати, що багато тих, хто не займається вивченням природничих наук, ставляться до них із підозрою лише через необачний спосіб, у який деякі люди протиставляють їх Святому Письму. Ми вважаємо, що обов’язок кожного дослідника науки — вивчати природу виключно з метою з’ясування істини; і якщо він виявляє, що деякі з його результатів, здається, суперечать Писаному Слову, або, точніше, його власним тлумаченням цього Слова, які можуть бути помилковими, він не повинен самовпевнено стверджувати, що його власні висновки неодмінно правильні, а твердження Писання — неправильні; натомість нехай залишить одне й друге поруч доти, доки Богові не буде до вподоби дозволити нам побачити, яким чином їх можна узгодити; і замість того, щоб наполягати на позірних розбіжностях між Наукою та Писанням, було б добре з вірою покладатися на ті положення, у яких вони узгоджуються6.
Озираючись на цю подію, що сталася понад півтора століття тому, бачимо, що дарвінівське мислення досягло виняткових успіхів у залученні прихильників. Але істина ніколи не встановлювалася кількістю тих, хто приймає оману. Упродовж усієї світової історії завжди було так: коли переважають омана, опір істині, заперечення духовної реальності та прийняття фальшивої релігії — навіть в ім’я «науки», — є ті, хто не «слідує з більшістю за злом» (Вихід 23:2), хто «зберігає розсудливість» і здатний протистояти тиску оточення, залишаючись непохитним в істині та пізнанні єдиного істинного Бога. Не дивно, що Біблія неодноразово застерігає про безумовну необхідність іти за істиною, куди б вона не вела, — і захищати її. Розгляньте ці настанови:
- Ісус проголосив: «пізнаєте істину, і істина вас вільними зробить» (Івана 8:32).
- Ісая закликав: «приходьте і розсудимось» (Ісаї 1:18).
- Павло наполягав: «усе досліджуйте і доброго держіться» (1 Солунян 5:21).
- Іван також сказав: « Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, адже багато лжепророків з’явилося у світі» (1 Івана 4:1).
- Петро сказав: «Будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію, але з лагідністю і страхом» (1 Петра 3:15).
- Павло заперечив звинувачення римського прокуратора Антонія Феста Фелікса в тому, що Павло говорить безглуздя: «Я не божевільний, високоповажний Фесте, – сказав Павло, – а звіщаю правдиві й розумні слова» (Дії 26:25).
- Павло закликав Тимофія «боротися доброю боротьбою» та «Борися добрим подвигом віри» (1 Тимофія 1:18; 6:12).
Духовна боротьба за душі людських істот триватиме доти, доки Володар Всесвіту не покладе край земному існуванню. Нехай Бог допоможе нам залишатися вірними навіть серед духовних потрясінь.
1 Кайл Батт (2022), Чи є Біблія Божим Словом? (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press), с. 129 і далі.
2 Кайл Батт (2002), «Гітлер — найпослідовніший еволюціоніст», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=9&article=866; Кайл Батт (2008), «Гіркі плоди атеїзму (частини I та II)», Reason & Revelation, 28[7/8]:49–55, 57–63, липень/серпень; Майк Хаутс (2007), «Еволюція — це релігія, а не наука [частини I та II]», Reason & Revelation, 27[11/12]:81–87, 89–95, листопад/грудень; Ерік Лайонс (2005), «Атеїзм чи християнство: чиї плоди солодші?», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=9&article=1576; Ерік Лайонс (2004), «Атеїзм і Ліберал, штат Міссурі», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=9&article=1447; Тревор Мейджор (1999), «Етика і дарвінізм [частини I та II]», Reason & Revelation, 19[1/2]:1–6, 9–13, січень/лютий; Кетлін Гокінс (2014), «Річард Докінз: “Аморально” не абортувати плоди із синдромом Дауна», BBC News Ouch, 21 серпня, http://www.bbc.com/news/blogs-ouch-28879659.
3 Річард Докінз (1989), Егоїстичний ген (Оксфорд: Oxford University Press), с. 3, виділення додано.
4 Наприклад, сер Чарльз Лаєлл (1863), Геологічні свідчення давності людини (Філадельфія, Пенсильванія: George Childs); К. В. Гудвін (1860), «Про Мойсеєву космогонію» у Нарисах і рецензіях (Лондон: John Parker & Son), друге видання.
5 Тобто не обмежений церковною догмою.
6 Декларація студентів природничих і фізичних наук (1865), (Лондон: Simpkin, Marshall, & Co.), https://archive.org/details/b22371382/mode/2up.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
