Суперечності в Біблії — чи справді вони існують?
Питання:
Звинувачення в тому, що Біблія містить численні суперечності, висуваються доволі часто. Чи є ці звинувачення правдивими?
Відповідь:
«Я не можу довіряти Біблії, бо це книга, сповнена суперечностей». Важко навіть порахувати, скільки разів я чув це звинувачення проти Святого Письма за останні двадцять п’ять років. Але одне залишалося незмінним — критик майже ніколи не може навести хоча б одну з тих нібито суперечностей, які, за його словами, містить Біблія. Він просто «знає», що вони «десь там є».
Ті, хто стверджує, що Біблія містить суперечності, зазвичай поділяються на дві категорії. По-перше, це людина, яка щиро вірить у це, бо багаторазово чула це затерте звинувачення; вона щиро дезінформована щодо реального стану речей. По-друге, це особа, яка з огидних мотивів ненавидить Біблію і без докорів сумління перекручує її свідчення, аби принизити Святе Письмо. В обох випадках провина не лежить на Божому Слові!
Перш ніж розглядати цю важливу тему, слід зазначити, що принцип «невинний, доки не доведено вину» має застосовуватись до Біблії так само, як і до будь-якої іншої книги. Книги, як і люди, слід вважати правдивими й послідовними, доки не буде доведено протилежне. Було докладено чимало зусиль, щоб виправдати грецькі й латинські класичні тексти від звинувачень у суперечностях, виходячи з припущення, що їхні автори не суперечили самі собі. Безумовно, Біблія заслуговує принаймні на такий самий доброзичливий підхід.
ЩО ТАКЕ СУПЕРЕЧНІСТЬ?
Можна впевнено сказати, що більшість людей мають лише поверхневе уявлення про те, що насправді становить істинну суперечність. Важлива істина, яку слід постійно наголошувати: проста відмінність — це ще не суперечність!
Отже, що ж таке суперечність? У логіці закон несуперечності формулюється коротко: «Неможливо, щоб щось одночасно було і не було» (Джевонс, 1928, с. 1171). Це дуже стислий варіант правила. Арістотель, у розширеній формі, висловив це так: «Неможливо, щоб те саме в той самий час і в тому самому відношенні одночасно було і не було».
Виходячи з аналізу закону несуперечності, при розгляді ймовірної суперечності слід поставити такі запитання: (1) Чи йдеться про ту саму річ або особу? (2) Чи розглядається той самий проміжок часу? (3) Чи використано мову, яка здається суперечливою, в одному й тому ж значенні? Дуже важливо правильно відповісти на ці запитання. Наприклад, розгляньмо такі два твердження: «Роберт багатий» і «Роберт бідний». Чи суперечать вони одне одному? Не обов’язково! По-перше, можливо, йдеться про двох різних людей на ім’я Роберт. По-друге, це можуть бути два різні часові періоди: Роберт міг бути багатим, але збанкрутувати. По-третє, слова «багатий» і «бідний» могли бути вжиті в різних значеннях: Роберт може бути духовно багатим, але економічно бідним. Висновок такий: не можна вважати якесь твердження суперечністю, доки не вичерпано всі можливості для узгодження. Тепер застосуймо цей принцип до Біблії.
Та сама особа чи річ
Один невіруючий заявив, що знайшов суперечність у Біблії. Коли його попросили назвати її, він зазначив, що ковчег Ноя з усіма його мешканцями мав важити кілька тонн (Буття 6), але при цьому священики нібито несли ковчег через річку Йордан (Ісуса Навина 3). Бідолашний навіть не знав різниці між ковчегом Ноя та ковчегом Заповіту! Це дещо різні «ковчеги» — м’яко кажучи! Ще одне звинувачення: Писання стверджує, що спасіння дається через віру без діл, і водночас — що віра без діл мертва. «Це ж суперечність!» — вигукують деякі. Насправді — ні, адже в Біблії йдеться про різні типи діл. Спасіння вимагає діл послуху Божим заповідям (Якова 2:14 і далі; Филип’ян 2:12), але не здобувається ділами закону Мойсея (Римлян 3:28; 4:2 і далі) чи ділами людської самоправедності (Ефесян 2:9). У цьому питанні в Біблії немає жодної суперечності.
Один і той самий час
У Біблії записано: «І поглянув Бог на все те, що створив, — і ось воно дуже добре» (Буття 1:31). А потім: «і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він» (Буття 6:6). Скептик цитує обидва вірші й каже, що Бог водночас був і задоволений, і незадоволений Своїм творінням — забуваючи згадати, що між цими подіями відбувся гріхопадіння і пройшли сотні років! Юда, один з учнів Господа, мав владу творити чудеса (пор. Матвія 10:1-18), але названий «сином погибелі» (Івана 17:12). Чи є тут суперечність? Ні, бо між подією з Матвія 10 і зрадою Ісуса минуло кілька років (Івана 12:6; 13:2,27). Час має вирішальне значення в розумінні багатьох біблійних віршів.
Інші звинувачують Біблію в помилці щодо часу суду й розп’яття Ісуса. Марк пише, що Ісуса розіп’яли о третій годині (Марка 15:25), а Іван згадує, що суд над Ісусом відбувався о шостій годині (Івана 19:14) — нібито через три години після смерті. Але Іван вів відлік за римським (цивільним) часом, тоді як Марк — за єврейським (пор. Весткотт, 1981, 8:2822). Отже, й тут «суперечність» зникає.
Те саме значення
Щоб розуміти Біблію правильно, необхідно враховувати, що слова можуть мати різні значення. Звичайно, вони часто вживаються буквально, але також можуть бути вжиті в переносному сенсі.
У Матвія 11:14 Іван Хреститель названий «Іллею», але в Івана 1:21 він прямо заперечує, що є Іллею. Як це поєднати? Просто: Іван не був буквальним Іллею, що воскрес у тілі, але він був духовним образом пророка, бо йшов перед Господом у дусі й силі Іллі (Луки 1:17).
Чи суперечив собі апостол Павло, коли в одному місці писав, що «щодо праведності, яка від Закону, — бездоганний» (Филип’ян 3:6), а в іншому називав себе «першим із грішників» (1 Тимофія 1:15)? Знову ж таки — ні. В першому випадку Павло описував репутацію, яку мав серед євреїв як фарисей, а в другому — особистий жаль за переслідування християн. На жаль, дехто майже зовсім не розуміє основ принципів, які дозволяють узгодити біблійні «складнощі».
ЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ
Одним із наслідків Закону несуперечності є концепція, що «жодна річ не може одночасно і в одному місці мати суперечливі й несумісні властивості» (Джевонс, 1928, с. 118). Двері можуть бути або відчиненими, або зачиненими, але не можуть бути і відчиненими, і зачиненими водночас. Відчинене й зачинене — це протилежності, але вони не є суперечливими, якщо не стосуються одного й того ж об’єкта в один і той самий час. Принцип: протилежності — не обов’язково суперечності. Застосуймо цей принцип до деяких біблійних тверджень.
Чи суперечить собі Біблія, коли стверджує, що Бог одночасно любить і ненавидить? Ні, бо хоч ці терміни є протилежностями, у застосуванні до Бога вони не описують Його ставлення до одного й того ж об’єкта. Бог любить кожного грішника у світі (Івана 3:16), але Він ненавидить кожну неправедну дорогу (Псалмів 118:104). Він любить праведність, але ненавидить беззаконня (Псалом 45:7), і тому відповідає на них або добротою, або суворістю (Римлян 11:22). Тут немає суперечності.
Чи був Павло одночасно «досконалий» і «недосконалий»? Деякі звинувачують його в цьому. У Филип’ян 3:12 апостол каже, що він ще не досяг досконалості, а у вірші 15 пише: «Отже, хто досконалий, нехай так і думає». Як це узгодити? Уважний аналіз мови прояснює цю уявну невідповідність. Коли Павло каже, що ще не досяг досконалості, він використовує грецьке слово в доконаному часі, що означає, що він ще не досяг постійного стану досконалості. У другому випадку він вживає прикметник, що означає зрілий, тобто духовно дорослий (див. 1 Коринтян 14:20; Ефесян 4:13). Отже, Павло не стверджував, що він досконалий у абсолютному сенсі, але визнавав свою духовну зрілість. Між цими уривками немає конфлікту.
Ще один важливий момент: не слід плутати доповнення з суперечністю. У суперечності два твердження взаємовиключні; у доповненні — два факти просто доповнюють одне одного. Якщо хтось каже: «Іван — чоловік», а потім: «Іван — не чоловік» — це суперечність. Але якщо потім скаже: «Іван — батько», то це просто доповнення, а не суперечність. Багато уявних суперечностей у Біблії можна розв’язати, визнавши цей принцип.
Випадок зцілення сліпих біля Єрихону є цікавим прикладом доповнення (Матвія 20:29-34; Марка 10:46-52; Луки 18:35-43). Тут є дві головні проблеми. Перша — і Марк, і Лука згадують зцілення одного сліпого, а Матвій — двох. Друга — Матвій і Марк вказують, що це сталося, коли Ісус виходив із Єрихону, а Лука говорить, що це відбулося, коли Ісус наближався до міста. Щоби правильно оцінити ці уривки, слід пам’ятати: якщо існує бодай один розумний спосіб узгодження, жодної законної суперечності немає!
Як узгодити ці розповіді? Учені пропонують кілька обґрунтованих пояснень.
По-перше, факт, що Марк й Лука згадують лише одного чоловіка, а Матвій — двох, не є суперечністю. Якби Марко й Лука написали, що Христос зцілив лише одного чоловіка, а Матвій стверджував, що було зцілено більше одного, тоді помилка була б очевидною — але це не так. Якщо хтось скаже: «У мене є син», а потім — «у мене є син і дочка», це не суперечність. Це просто доповнення. Те саме і з числом зцілених чоловіків.
А як щодо розбіжності щодо часу — «виходив» чи «наближався»? І тут запропоновано кілька розумних варіантів.
- Можливо, що поблизу Єрихону в цій події було зцілено трьох сліпих, і випадок, згаданий Лукою як такий, що стався, коли Ісус наближався до міста, міг описувати інше чудо, ніж те, що подано у Матвія й Марка. Це може бути не найімовірніше пояснення, але воно не підлягає спростуванню.
- Едвард Робінсон стверджував, що дієслово ἐγγίζω (engizō), перекладене як «наближався» (Луки 18:35), також може означати «бути поблизу». Він навів приклади з Септуагінти (1 Царів 20:2 — «він близько до мого дому»; пор. Повторення Закону 21:3, Єремії 23:23, Рут 2:20, 2 Самуїла 19:42) та з Нового Заповіту (Луки 19:29; пор. Матвія 21:1 і Филип’ян 2:30). Він, таким чином, переклав Луки 18:35 як «коли Він ще був поблизу Єрихону» (1855, с. 2003). Такий погляд означає, що Лука просто вказує на місце чуда як біля Єрихону, тож це можна узгодити з іншими євангельськими записами.
- Можливо, найпопулярніше пояснення серед авторитетних дослідників полягає в тому, що в часи Христа фактично існувало два Єрихони. Перший — це Єрихон біблійної історії (Ісуса Навина 6:1 і далі; 1 Царів 16:34), що знаходився біля джерела Іллі. У першому столітті це місто майже повністю лежало в руїнах. Приблизно за дві милі на південь від того місця був новий Єрихон, збудований Іродом Великим. Господь, прямуючи з півночі до Єрусалима, спершу проходив через старий Єрихон, а потім — через Єрихон Ірода. Тому чудеса, що нас цікавлять, могли відбутися між двома містами. Отже, згадки у Матвія й Марка про «вихід з Єрихону» можуть стосуватись старого міста, а слова Луки про «наближення до Єрихону» — нового поселення (див. Робертсон, 1930, 1:1634).
ВИСНОВОК
При розгляді так званих «суперечностей» у Біблії варто ретельно пам’ятати про такі принципи:
- Суперечності не існує між віршами, що стосуються різних осіб або речей.
- Суперечності не існує між уривками, які описують події в різний час.
- Суперечності не існує між віршами, де фрази використані в різних значеннях.
- Доповнення — це не суперечність.
- Щоб зняти обвинувачення в нібито суперечності, достатньо показати можливість узгодження між двома уривками, які на перший погляд конфліктують.
І нарешті, слід зазначити: відмінності в різних біблійних описах однієї й тієї самої події насправді свідчать про незалежність богонатхненних авторів і доводять, що вони не змовлялися. Бог, хоч і використовував людей у написанні Біблії, залишається її єдиним Автором. А оскільки досконалий Бог не може бути джерелом плутанини (1 Коринтян 14:33) або суперечностей (Євреїв 6:18), слід визнати, що Біблія є досконало узгодженою. Це не означає, що людям не буде важко зрозуміти окремі уривки. Якщо ми стикаємося з очевидними розбіжностями, давайте старанно досліджувати їх, щоби знайти розв’язання. Але ніколи нерозважливо не звинувачуймо Бога в тому, що Він дозволив Своїм святим авторам суперечити один одному.
1 Джевонс, В. Стенлі (1928), Початкові уроки з логіки (Лондон: Macmillan).
2 Весткотт, Б.Ф. (передрук 1981), Євангеліє від Івана, у: Біблійний коментар, ред. Ф.К. Кук (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker).
3 Робінсон, Едвард (1855), Грецько-англійський словник Нового Завіту (Нью-Йорк: Harper Brothers).
4 Робертсон, А.Т. (1930), Словесні картини в Новому Завіті (Нашвілл, Теннессі: Broadman).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
