Содом — негостинність чи гомосексуальність?
Соціальні сили, що стоять за сучасним порядком денним «політичної коректності», досягли значного успіху в тому, щоб змінити історично загальноприйняте відкидання американською цивілізацією законності, політичної легітимності та соціальної прийнятності гомосексуальності. Унаслідок змін суспільних норм і тиску з боку нової політично активної «гей»-спільноти у Сполучених Штатах у 1973 році Американська психіатрична асоціація вилучила гомосексуальність зі свого офіційного переліку психічних розладів — Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (див. Американська психіатрична асоціація…, 20021). Американська психологічна асоціація зробила те саме у 1975 році (Герек, 20022). У процесі цього переосмислення суспільних уявлень ті, хто прагне зберегти певний «зв’язок» із Біблією, наполягають, що саме Святе Письмо поділяє їхню точку зору, ніби одностатеві стосунки не є гріховними за своєю природою. Вони стверджують, що Біблія, насправді, схвалює гомосексуальність так само і в тій самій мірі, як і гетеросексуальність.
Щоб обґрунтувати таке трактування Писання, кілька уривків було переосмислено і надано їм нові пояснення. Одним із класичних текстів, який зазнав «ревізіоністського тлумачення», є розповідь про знищення міст Содому і Гоморри, записана в Бутті 19. Традиційно цей уривок розумівся як засудження гомосексуальності. Це розуміння було настільки поширеним, що слово «содомія» увійшло в англійську мову для позначення «будь-яких форм статевого зв’язку, які вважаються неприродними або ненормальними, особливо анального акту або зоофілії» (Словник американської спадщини англійської мови, 2000, с. 16513). Як же цей текст про Содом переосмислюється, щоб представити одностатеві стосунки у позитивному світлі? Було запропоновано два пояснення з метою надати гомосексуальності біблійної легітимності.
НЕГОСТИННІСТЬ ЧИ ГОМОСЕКСУАЛЬНІСТЬ?
Перше твердження полягає в тому, що чоловіки Содому були винні лише в негостинності. Текст говорить, що чоловіки Содому вимагали, щоб Лот вивів до них ангельських відвідувачів, «щоб ми їх пізнали» (Буття 19:5). Припускається, що «пізнати» означає їхнє бажання познайомитися, привітатися або встановити знайомство з прибульцями. Однак контекст виключає можливість такого тлумачення.
По-перше, єврейське дієслово, перекладене як «пізнати» (yada), справді має широкий спектр значень, включаючи «познайомитися», «дізнатися». У більшості випадків відтінки значення цього дієслова відповідають відповідному українському дієслову. Проте єврейська мова, як і інші давні мови, також використовувала слово «пізнати» як евфемізм для позначення статевого акту (Буття 4:1; 19:8). Інші подібні семітські евфемізми включають «переспати» (2 Самуїла 11:4), «відкрити сором» (Левит 18), «ввійти до» (Буття 16:2; 38:2; Приповісті 6:29), «бути з» (Буття 20:6) і «торкатися» (1 Коринтян 7:1). Подібне образне використання слова «пізнати» існувало також в єгипетській, аккадській та угаритській мовах (Боттервек, 1986, 5:455–456,4604), а також у сирійській, арабській, ефіопській і грецькій (Гезеніус, 1979, с. 3345). Коли дослідники єврейської мови пояснюють слово «пізнати» в Бутті 19:5, вони використовують такі визначення, як «статева розбещеність» (Гарріс та ін., 1980, с. 3666), «гомосексуальний акт» (Боттервек, 5:464) і «злочини проти природи» (Гезеніус, с. 334).
По-друге, якщо «пізнати» означає лише «познайомитися», то чому Біблія неодноразово описує дії содомлян як «злі»? Лот благав: «Ні, брати, не чиніть зла» (Буття 19:7). Мойсей, за натхненням, уже передав Божу оцінку: «Люди, які жили в Содомі, були дуже лихими та грішними перед Богом» (Буття 13:13); «їхні гріхи дуже великі» (Буття 18:20). Петро говорить про «розбещену поведінку беззаконних» і їхні «безбожні діла» (2 Петра 2:7–8). Але «знайомство» не є «злом»! Навпаки, якби чоловіки Содому були лише привітними, громадсько свідомими мешканцями, які прагнули гостинно прийняти прибульців, Бог, безсумнівно, похвалив би їх, а не засудив.
По-третє, якщо «пізнати» означає просто «познайомитися», то чому Лот запропонував своїх дочок цим чоловікам? Він не пропонував їх для того, щоб ті «познайомилися» з ними. Дочки вже були мешканками Содому і, отже, були відомі цим людям. Лот пропонував їх як сексуальну альтернативу. Він сказав: «Та є в мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка» (Буття 19:8). «Пізнали» тут також означає статеві стосунки. Лот підкреслив їхній стан саме тому, що ці люди прагнули аморальної поведінки. Хоча для нас це виглядає вражаючим і неприйнятним, це підтверджує, що неприродна пожадливість гомосексуальності вважалася ще більш огидною, ніж навіть незаконні гетеросексуальні стосунки. Крім того, дослідники зазначають, що в давнину господар був зобов’язаний захищати своїх гостей навіть ціною власного життя (Вайтлоу, 1950, 1:2537).
По-четверте, чоловіки Содому погрожували Лотові словами: «Тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм» (Буття 19:9). Якщо їхній намір полягав лише в тому, щоб «познайомитися» з прибульцями, то що означало б «зробити гірше» з Лотом? Чи їхня погроза передбачала, що вони настільки тісно «познайомляться» з Лотом, що постійно перебуватимуть поруч із ним і надокучатимуть йому? Можливо, вони збиралися зловживати його гостинністю настільки, що заполонять його дім, з’їдять усі його припаси й відмовляться піти в належний час?
У подальшій спробі надати виправдання гомосексуальності увагу звертають на слова Ісуса під час послання сімдесяти. Він наказав їм під час їхніх місіонерських подорожей входити в ті міста, які приймуть їх, і вільно користуватися запропонованою гостинністю (Луки 10:7–8). Проте якщо якесь місто не прийме їх, вони мали струсити порох зі своїх ніг на свідчення проти нього (вв. 10–11). Тоді Ісус сказав: «Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту» (в. 12). Прихильники одностатевих стосунків стверджують, що Ісус лише порівнював негостинність міст, з якими зіткнуться учні, з негостинністю давнього Содому. Вони твердять, що негостинність міста, яке відкине посланців Христа, є більшим злом, ніж негостинне ставлення Содому до ангельських відвідувачів.
Як уже зазначалося, якби питанням у Содомі була лише «гостинність», содомляни мали б бути похвалені, адже вони нібито прагнули «познайомитися» і виявити гостинність до прибульців. Насправді ж Лота слід було б засудити, бо він намагався перешкодити цим «гостинним» намірам. У дійсності слова Ісуса в Луки 10 не спрямовані проти відсутності гостинності, а проти відмови прийняти вчення учнів. Ісус чітко визначив їхнє завдання: «Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує» (Луки 10:16). Ісус поставив Содом серед найвідоміших нечестивих міст давнини. Він наголосив, що в епоху Нового Завіту, коли людям буде звіщено найвеличніше послання, відкинути Христа і Євангеліє — це значно тяжчий злочин, ніж будь-що, що зробив Содом. Те, що робили мешканці Содому, було огидним, відразливим і неймовірно розбещеним. Але відкинути засіб спасіння від гріха — це найвища образа і остаточне порушення проти Бога.
Ще один аргумент на користь виправдання гомосексуальності пов’язаний із згадками про Содом у пророків. Ісая (3:9), Єремія (23:14) і Єзекіїль (16:49) говорять про гріховність Содому, але прямо не згадують гомосексуальність. Зокрема, Єзекіїль вказує на такі гріхи, як гордість, небажання допомагати бідним і нужденним при повноті хлібом та добробуті. У відповідь слід зауважити, що не дивно, коли місто, винне в статевій розбещеності, винне також і в інших порушеннях Божої волі.
Насправді Ісая не вказував на якийсь конкретний гріх, а лише підкреслив, наскільки зухвало й відкрито содомляни поводилися зі своїм гріхом: «Він виставив перед ними сором їхнього обличчя. А вони сповістили свій гріх як содомляни і зробили явним». Цей опис, що цікаво, дуже відповідає «відверто зухвалій» позиції тих, хто сьогодні просуває гомосексуальний порядок денний. Єремія висловив по суті ту саму думку, порівнюючи Юду із Содомом, коли написав: «Ніхто не відвертається від своєї поганої дороги». Він також відзначав явний, непохитний і рішучий намір продовжувати гріх. Єзекіїль, хоча й згадує додаткові гріхи, перелічені вище, проте неодноразово говорить про «безаконня» Содому (16:50; пор. вв. 43, 47, 51, 52, 58). Мойсей пов’язував «гидоту» з гомосексуальними діями (Левит 18:22).
ГОМОСЕКСУАЛЬНЕ ЗҐВАЛТУВАННЯ?
Друге пояснення, запропоноване для виправдання гомосексуальних стосунків, полягає в тому, що чоловіки Содому були засуджені не за гомосексуальність як таку, а за негостинний намір учинити гомосексуальне зґвалтування. Прихильники цієї позиції стверджують, що зґвалтування, як дія без згоди, є злом і підлягає осуду — чи то гомосексуальне, чи гетеросексуальне. Проте це розширення аргументу про негостинність також не витримує контексту. По-перше, якби йшлося про групове зґвалтування, то чому Лот запропонував своїх дочок замість гостей? У такому разі загроза зґвалтування була б в обох випадках. Пропозиція Лота свідчить про його занепокоєння саме питанням статі й одностатевих стосунків. По-друге, мешканці Содому були названі нечестивими та винними у «вельми тяжкому» гріху ще до того, як відвідувачі прийшли до міста (Буття 18:20).
По-третє, Юда остаточно прояснює це питання, згадуючи гріх Содому. Він сказав, що Содом і навколишні міста «чинили розпусту і ходили за іншим тілом» (Юди 7). Вираз «чинили розпусту» є перекладом складного слова ekporneusasai, яке поєднує дієслово porneuo (чинити незаконні статеві стосунки) з прийменником ek (із, ззовні). Додавання цього префікса вказує на посилення значення, тобто чоловіки Содому мали «пожадливість, що пересичується» (Тейєр, 1977, с. 1998). Їхні статеві бажання вийшли за межі нормальної поведінки. Ідея примусу чи насильства не закладена в самому слові. Слово «інше» означає «те, що не є тієї самої природи, виду чи роду» (Тейєр, с. 254), і стосується потурання пристрастям, які є «проти природи» (Барнс, 1949, с. 3939) — «відхиленням від законів природи у вчинюваних нечистотах» (Салмонд, 1950, 22:710). Часте звернення дослідників до поняття «природи» є показовим, з огляду на те, що Писання в інших місцях також пов’язує одностатеві стосунки з тим, що є «проти природи» (Римлян 1:26–27), тобто не відповідає первісному Божому устрою (див. Буття 1:27; 2:22; Матвія 19:4–6). Отже, Юда стверджує, що гріх Содому полягав у гомосексуальних стосунках, а не лише у гомосексуальному зґвалтуванні.
По-четверте, сама гомосексуальність засуджується у Святому Письмі. Наприклад, у Законі Мойсея вона визначалася як злочин, що карався смертю. Було встановлено, що обидві сторони, які беруть участь у такій незаконній дії, повинні бути страчені (Левит 20:13). Бог не вимагав би страти невинної жертви разом із насильником, якби йшлося лише про зґвалтування.
Сучасна культура може дійти до того, що більшість визнає гомосексуальність прийнятною нормою поведінки. Тих, хто не погоджується, можуть звинувачувати у «політичній некоректності», нетерпимості або осудливості (як це було і з Лотом — Буття 19:9). Проте об’єктивний і неупереджений читач Біблії змушений дійти висновку, що Бог знищив жителів Содому через їхню гріховну практику гомосексуальності.
1 Американська психіатрична асоціація, Публічна інформація (2002), «Питання гомосексуальності та лесбійства», [онлайн], URL: http://www.psych.org/public_info/homose-1.cfm
2 Герек, Ґреґорі (2002), «Факти про гомосексуальність і психічне здоров’я», [онлайн], URL: http://psychology.ucdavis.edu/rainbow/html/facts_mental_health.html
3 Словник американської спадщини англійської мови (2000), (Бостон, штат Массачусетс: Houghton Mifflin), четверте видання.
4 Боттервек, Г. Йоганнес і Гельмер Рінггрен (1986), «Богословський словник Старого Завіту» (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Eerdmans).
5 Гезеніус, Вільям (передрук 1979), «Єврейський і халдейський лексикон» (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Baker).
6 Гарріс, Р. Лерд; Арчер, Ґлісон молодший; Волтке, Брюс, ред. (1980), «Богословський словник слів Старого Завіту» (Чикаго, штат Іллінойс: Moody).
7 Вайтлоу, Томас (1950), «Коментар кафедри — Буття», ред. Г. Д. М. Спенс і Джозеф С. Екселл (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Eerdmans).
8 Тейєр, Джозеф Г. (1977), «Грецько-англійський лексикон Нового Завіту» (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Baker).
9 Барнс, Альберт (передрук 1949), «Примітки Барнса до Старого і Нового Завітів» (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Baker).
10 Салмонд, С. Д. Ф. (1950), «Коментар кафедри — Послання Юди», ред. Г. Д. М. Спенс і Джозеф С. Екселл (Гранд-Рапідс, штат Мічиган: Eerdmans).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
