Menu

Сліпий письменник

У логіці закон телеології стверджує: «де є задум, там має бути й Творець» — і цю тезу визнають навіть безбожники (див. Річчі, 1986, с. 1901). Таким чином, навіть невіруючі визнають, що аргумент дизайну — це серйозна зброя в арсеналі апологетики.

Одну з найвпливовіших презентацій аргументу дизайну зробив англійський теолог Вільям Пейлі у своїй праці «Природна теологія» 1802 року. У самому першому абзаці свого славетного трактату Пейлі стверджував, що якби хтось ішов безлюдною місцевістю й натрапив на камінь, то, не маючи доказів протилежного, міг би припустити, що той камінь лежав там завжди. Проте, якби той самий мандрівник знайшов годинник, то через те, що годинниковий механізм має взаємопов’язані частини, які діють узгоджено з метою відліку часу, він змушений був би зробити висновок, що це не випадковість — годинник був спроєктований, а отже, має свого конструктора. Пейлі, використовуючи аналогію, далі доводив, що очевидний дизайн у природі є доказом існування Великого Дизайнера — Бога.

Було зроблено численні спроби заперечити силу логіки Пейлі. Мабуть, однією з найвизначніших у наш час є праця британського вченого Річарда Докінза, який охарактеризував себе як «досить войовничого атеїста з помітною ворожістю до релігії» (цит. за: Басс, 1990, с. 862). Докінз, викладач поведінки тварин в Оксфордському університеті, здобув певну славу завдяки кільком написаним книгам. У 1976 році він написав «Егоїстичний ген», в якій виклав свою теорію генетичного детермінізму (хоча сам заперечував цю назву). Подібно до концепції соціобіології Е. О. Вілсона, вона намагається пояснити поведінку тварин і людей виключно на генетичній основі. Гени, за твердженням Докінза, — це ключ до розуміння поведінки тварин. Але ж хіба люди не є тваринами згідно з еволюційною теорією? Так. Однак, щоб уникнути логічного наслідку свого твердження (який полягав би в тому, що якщо людина — тварина, то вона не несе відповідальності за свою поведінку), він заявляє, що люди в процесі еволюції вирвалися з-під контролю генів, які ними керують.

Докінз хвалився, що його праця показує безжальну, механістичну реальність людського буття: «Ти існуєш ні для чого. Ти тут, щоб поширювати свої егоїстичні гени. Життя не має вищої мети» (Басс, 1990, с. 60). І, за словами самого Докінза, його тішить, що люди, читаючи його книгу, «втрачають релігійну віру» (Басс, 1990, с. 60). На думку Докінза, «релігія в значній мірі є ворогом істини» (Басс, 1990, с. 87). Він назвав ідею про те, що людина була створена Богом, «богохульством», проти якого атеїсти «мусять боротися» (цит. за: Вотсон, 1987, с. 113).

У 1986 році доктор Докінз написав ще одну впливову книгу «Сліпий годинникар», в якій намагався заперечити широкий вплив праці Пейлі. Докінз рішуче заявив, що мета книги — заперечити вплив Пейлі, оскільки «очевидний дизайн», притаманний земним істотам, «волає про пояснення» (с. ix4). Він навіть визначив біологію як «науку про складні речі, які виглядають так, ніби були створені з певною метою» (с. 1). На думку Докінза, однак, еволюція — з її несвідомим, автоматичним процесом під назвою «природний добір» — є тим самим сліпим годинникарем, який стоїть за дивовижним світом живих організмів. Докінз, звичайно, розуміє, що замінити Творця-Розум на сліпу еволюцію як пояснення «очевидного дизайну» на Землі — завдання надзвичайно складне. Тож його спроба підготувати розум читача до цього пропагандистського задуму є досить показовою.

По-перше, професор скаржиться, що «дарвінізм, схоже, потребує більше захисту, ніж інші визнані істини з інших галузей науки» (с. xi). Що він має на увазі? А те, що у справжній науці певні істини чи закони є доведеними й очевидними, але не так з еволюцією. Отже, еволюції потрібне особливе виправдання!

По-друге — неймовірно — Докінз з роздратуванням каже: «Наче людський мозок був спеціально створений для того, щоб не зрозуміти дарвінізм і вважати його важким для сприйняття» (с. xi, вид. додано). Це цілком вірно, бо людський мозок дійсно створений для логічного мислення, а еволюційна теорія — нелогічна. Не має сенсу припускати, що з хаосу постала впорядкованість, що з нераціонального виникло раціональне, що з неживого виникло живе, що з несвідомого постала свідомість, що з аморального виникла мораль тощо. Простий факт полягає в тому, що люди приймають еволюцію не тому, що це логічно, а тому, що багато хто має особисту зацікавленість у тому, щоб не визнавати Творця!

Святе Писання яскраво описує тих, хто не захотів мати Бога в знанні, — серця їхні безглузді потьмарилися (Римлян 1:21,28). Дехто з них навіть написав книги. Але це — сліпі письменники книг, які противляться очевидним доказам.


1 Річчі, Пол (1986), Основи критичного мислення (Лексінґтон, Массачусетс: Ginn Press).

2 Басс, Томас (1990), “Інтерв’ю з Річардом Докінзом,” Omni, 12[4]:58–60,84,86–89, січень.

3 Вотсон, Девід С.С. (1987), “Відповідь Річарду Докінзу,” Origins, с. 10–11, травень.

4 Докінз, Річард (1986), Сліпий годинникар (Нью-Йорк: W.W. Norton).


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→