Святість шлюбу

Від самого свого заснування Сполучені Штати Америки були країною, в якій Батьки-засновники визнавали потребу в Богові в суспільному житті, а також потребу в біблійних принципах моралі для управління й упорядкування американського суспільства. Наші Батьки-засновники розуміли, що якщо наша країна коли-небудь значно відійде від цих основоположних моральних, духовних і етичних принципів, ми як нація будемо приречені. Протягом 150 років наше суспільство визнавало важливість того, що дехто називає «традиційною сім’єю», тобто чоловіка і жінки, які одружуються на все життя і разом виховують своїх дітей. Розлучення в цій країні було майже нечуваним. Коли ж воно траплялося, його вважали відхиленням. Розпад сім’ї у формі розділення, розлучення і народження дітей поза шлюбом зводився до мінімуму завдяки сильним релігійним, соціальним і навіть правовим обмеженням. Відразу після Другої світової війни більшість американських дітей зростали в сім’ї з обома біологічними батьками, які були одружені між собою.

Такий стан речей зберігався протягом 1940-х і 1950-х років. Насправді, порушення традиційної американської сім’ї досягло історичного мінімуму в 1950-х і на початку 1960-х років. Але потім щось сталося (див. Вайтхед, 1993¹). Починаючи приблизно з 1965 року, рівень розлучень раптово різко зріс, більш ніж подвоївшись протягом наступних п’ятнадцяти років. До 1974 року розлучення випередило смерть як головну причину розпаду сім’ї. До 1980 року лише п’ятдесят відсотків дітей могли розраховувати провести все своє дитинство з обома батьками. Тепер половина всіх шлюбів закінчується розлученням. Щороку мільйон дітей переживає розлучення або розділення батьків, і майже стільки ж народжується поза шлюбом. Люди, які вступають у повторний шлюб після розлучення, мають більшу ймовірність знову розлучитися, ніж пари в першому шлюбі. Те саме стосується і пар, які просто живуть разом.

Загальний добробут дітей знизився, незважаючи на зменшення кількості дітей у сім’ї, підвищення рівня освіти батьків і історично високий рівень державних витрат. Рівень самогубств серед підлітків більш ніж утричі зріс. Підліткова злочинність збільшилася і стала більш жорстокою. Успішність у школах продовжує знижуватися. Деякі соціологи нині визнають надзвичайно шкідливий вплив цих обставин на нашу країну та на американські домівки. Вони починають усвідомлювати зв’язок між структурою сім’ї та зниженням добробуту дітей. Дехто навіть визнає, що соціальна форма, яка виявилася найуспішнішою у забезпеченні фізичного виживання та сприянні соціальному розвитку дитини, — це сім’я, що складається з біологічної матері й батька.

Але наше суспільство загалом повільно визнавало розпад сім’ї серйозною національною проблемою. Чому? Відбувся фундаментальний зсув у нашій культурі щодо релігійних і моральних цінностей. Значна частина нашого суспільства відкинула Біблію як абсолютний стандарт поведінки. Біблія більше не вважається авторитетним регулятором повсякденного життя. Багато, можливо навіть більшість американців, більше не вважають розлучення неправильним. «Непримиренні розбіжності» і «несумісність» сприймаються як цілком законні причини для розлучення — у прямій суперечності з біблійним ученням. Багато американців більше не вважають, що спільне проживання без шлюбу є морально неправильним. До середини 1970-х років три чверті американців заявляли, що немає нічого морально неправильного в тому, щоб жінка народила дитину поза шлюбом.

Ми могли б дискутувати про причини цього глибокого культурного зсуву. Я б стверджував, що вплив еволюції та гуманізму в нашій освітній системі, вплив фемінізму, зростання участі жінок у робочій силі на шкоду вихованню дітей, широке матеріальне благополуччя, яким ми користуємося як нація (що призводить до забуття Бога і потурання власним бажанням), — ці та інші чинники сприяли нашому моральному занепаду. Голлівуд, телебачення та кіно безсумнівно прикрашали, захищали й пропагували розлучення, дошлюбні статеві стосунки, позашлюбне материнство, аборти, вживання алкоголю, нецензурну мову та багато інших аморальних форм поведінки.

Іронічно — і трагічно — засоби масової інформації докладають надмірних зусиль, щоб дискредитувати подружню сім’ю з двома батьками, підкреслюючи випадки інцесту, насильства та жорстокого поводження. Якщо сім’я має релігійні переконання, її членів у програмах зображають як диваків і відхилених. Насправді, для морально праведних людей є вкрай огидним те, що те, що колись було загальноприйнятим і нормальним (тобто релігійна, церковна сім’я з двома батьками), нині демонізується і висміюється, тоді як поведінка, яка колись вважалася відхиленою, огидною та аморальною, виставляється перед суспільством — на телебаченні, у новинах і в судах — як соціальна норма. Кожен, хто наважується виступити проти такої аморальності, піддається нападкам як «гомофоб», «упереджений», «осудливий», «злий» і звинувачується у «злочині ненависті».

Двома прикладами підриву шлюбних відносин, як їх установив Бог, є недавні рішення щодо гомосексуальності, прийняті Верховним судом Сполучених Штатів і Єпископальною церквою. Більшістю голосів 62 проти 45 Єпископальна палата єпископів 5 серпня 2003 року обрала першого в цій деномінації єпископа-гомосексуала (див. Дуїн, 2003²). Лише за кілька днів до цього Верховний суд постановив, що закони про содомію є неконституційними — хоча содомія розглядалася як кримінальний злочин у всіх первісних тринадцяти колоніях, а згодом у кожному з п’ятдесяти штатів (див. Робінсон, 2003³; «Закони про содомію», 2003⁴). На жаль, виросло покоління, яке просто не поділяє цінностей своїх батьків, дідусів і прадідусів. Сексуальна вірність, довічний шлюб і батьківство більше не вважаються гідними особистими цілями.

Уся ця зосередженість на собі найбільше вдарила по дітях. Руйнування основних моральних цінностей в обмін на плюралізм, зростаюча терпимість до морального й етичного різноманіття, зміщення акценту на вибір, свободу і самовираження — усе це завдало великої шкоди шлюбу і сім’ї, особливо дітям. Сукупність емпіричних досліджень нині фіксує низку вражаючих висновків:

1. Розлучення майже завжди призводить до зниження рівня життя матері й дітей, а також до залежності від соціальної допомоги; діти в сім’ях з одним із батьків значно частіше відтворюють таку саму модель поведінки.
2. Діти ніколи повністю не оговтуються від розлучення. Через п’ять, десять, п’ятнадцять років після розлучення вони страждають від депресії, низьких досягнень і зрештою мають власні проблемні стосунки.
3. Молоді люди з розлучених сімей майже вдвічі частіше, ніж ті, що виросли в повних сім’ях, звертаються по психологічну допомогу.
4. Діти з розлучених сімей майже вдвічі частіше залишають школу, ніж діти з повних сімей. Ті ж, хто залишаються, демонструють помітно нижчий рівень освітніх досягнень порівняно з тими, хто виріс у повних сім’ях.
5. Повторний шлюб не відтворює і не відновлює повну сімейну структуру. Сучасні дослідження підтверджують, що вітчими і мачухи не можуть замінити первісну сім’ю.
6. Для дітей, чиї батьки розлучилися, ризик розлучення у два-три рази вищий, ніж для дітей із сімей, де батьки перебувають у шлюбі.

Ці висновки — і багато інших — підкреслюють важливість як матері, так і батька у формуванні емоційного добробуту дітей. Але було зафіксовано ще більш далекосяжні наслідки — такі, що впливають на суспільство загалом, виходячи за межі сім’ї. Нині фахівці починають визнавати, що центральною причиною наших найгостріших соціальних проблем (тобто бідності, злочинності та успішності в школах) є розпад традиційної американської сім’ї.

Ще більш вражаючим є той факт, що як інституція шлюб втратив значну частину свого юридичного, релігійного та соціального значення і авторитету. Протягом більшої частини американської історії шлюб був одним із найважливіших життєвих етапів. Але тепер шлюб значною мірою втратив свою роль і значення як такий етап. Статеві стосунки дедалі більше відокремлюються від обіцянки або очікування шлюбу. Спільне проживання стає поширеним досвідом для молодих дорослих. Воно вже витісняє шлюб як першу форму спільного життя. За оцінками, чверть незаміжніх жінок віком від 25 до 39 років нині живе з партнером, і близько половини в якийсь період життя проживали з неодруженим партнером. Описуючи цей стан як «деінституціалізацію шлюбу», дослідники Національного проєкту шлюбу при Rutgers University дійшли висновку: «У сукупності показники шлюбу не дають підстав для оптимізму щодо швидкого або широкого відродження шлюбу. Стійкі довгострокові тенденції свідчать про поступове ослаблення шлюбу як тривалого союзу, як важливого етапу дорослого життя і як основного інституту, що регулює народження дітей і батьківство» (Попено і Вайтхед, 1999⁵).

Не помиляйтеся: дані соціальних наук чітко засвідчують той факт, що руйнування традиційної двобатьківської сім’ї — біологічного союзу чоловіка і дружини — є головним чинником, який сприяє загальному моральному, релігійному й етичному занепаду нашої країни. Соціальна тканина американської цивілізації буквально розривається. Соціальний устрій, який виявився найуспішнішим у забезпеченні фізичного виживання і сприянні соціальному розвитку дитини, — це сім’я з біологічною матір’ю і батьком. Америка перебуває у глибокій кризі.

Наше суспільство навряд чи зможе вирішити ці масштабні проблеми. Ліберальна еліта вже понад сорок років активно спрямовує країну до «ціннісної нейтральності» та «політичної коректності». Чіткі обмеження і розмежування між правильним і неправильним, такі характерні для американської культури в минулому, систематично були зруйновані. Релятивізм зайняв місце об’єктивної, абсолютної істини. Прославлення індивіда заохотило людей самостійно визначати, що є правильним і що є неправильним, замість того щоб звертатися поза себе до Трансцендентного Творця Всесвіту. Унаслідок цього все, що людина вважає правильним, визнається правильним — принаймні для цієї людини. Абсолютний стандарт моральних цінностей і людської поведінки, який раніше керував нашою нацією, був успішно витіснений. Суб’єктивність панує, і Бог фактично був відокремлений від людської культури. «Кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!» (Суддів 21:25).

ПОГЛЯД БОГА НА ЦЕ ПИТАННЯ

Факт залишається фактом: є на небесах Бог (Даниїла 2:28). Бог промовив до людського роду через Своє записане Слово, тобто Біблію. У цьому натхненному об’явленні Він визначив устрій суспільства. Він створив чоловіка і жінку з наміром, щоб один чоловік одружувався з однією жінкою на все життя (Буття 2:24; Матвія 19:4–6). Це є основною будівельною складовою людства. Таким є Його простий задум у цьому питанні. Він ненавидить розлучення (Малахії 2:16). Єдиний випадок, коли Він допускає розлучення, — це коли один із подружжя розлучається з іншим через те, що той учинив перелюб, тобто незаконні статеві стосунки. Лише на цій підставі Бог дозволяє невинній стороні відпустити невірного чоловіка або дружину і укласти другий шлюб (Матвія 19:3–9).

Бог задумав, щоб чоловік і дружина народжували дітей, які, у свою чергу, мають отримувати виховання і турботу від своїх батьків у стабільному, люблячому домі (Ефесян 6:1–4; Колосян 3:18–21). У цій Богом установленій інституції сім’ї Бог передбачив, щоб діти отримували необхідне навчання і виховання, які підготують їх бути продуктивними, чесними, богобоязливими, працьовитими громадянами своєї країни. Сім’я була створена Богом для того, щоб передавати кожному наступному поколінню належні релігійні, моральні та соціальні принципи, які, у свою чергу, робили б їхню націю сильною і доброчесною. Біблія сповнена посилань на основні складові здорового сімейного життя (наприклад, Повторення Закону 4:7–9; 6:1–9; 11:18–21; 32:46–47; Псалмів 126; Приповісті 5:15–20; 6:20–35; 11:29; 12:4; 14:1; 15:25,27; 17:1,13; 31:10–31), включаючи належні принципи виховання дітей (Приповісті 13:24; 19:18; 22:15; 23:13–14; 29:15,17; Ефесян 6:1–4).

ВИСНОВОК

Як просто! Розв’язання плутанини й розбещення, що охопили американську цивілізацію, є простим — якщо серця смиренно підкоряються волі Божій. Якщо ми зможемо повернути наші сім’ї на правильний шлях згідно з Божою волею, ми зможемо повернути і нашу націю на правильний шлях. Усе починається з вас і з мене. Ми повинні вірити в святість шлюбу, стверджувати її перед іншими і узгоджувати своє життя з нею.

¹ Вайтхед, Барбара (1993), «Ден Квейл мав рацію», The Atlantic Monthly, [онлайн], URL: http://www.theatlantic.com/politics/family/danquayl.htm

² Дуїн, Джулія (2003), «Єпископ-гей спричиняє розмови про розкол в Єпископальній церкві», The Washington Times, [онлайн], URL: http://www.dynamic.washtimes.com/print_story.cfm?StoryID=20030806-123147-7931r

³ Робінсон, Б.А. (2003), «Криміналізація одностатевої поведінки», [онлайн], URL: http://www.religioustolerance.org/hom_laws1.htm

⁴ «Закони про содомію у Сполучених Штатах» (2003), [онлайн], URL: http://www.sodomylaws.org/usa/usa.htm

⁵ Попено, Девід і Барбара Дафо Вайтхед (1999), «Що відбувається з шлюбом?» [онлайн], URL: http://marriage.Rutgers.edu/Publications/pubwhatshappening.htm

Published September 3, 2026

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→