Причини вірити в Ісуса

Якщо Бог існує і Біблія є Його Словом, то докази того, що Ісус – більше, ніж проста людина, є переконливими. Виконуючи сотні стародавніх натхненних пророцтв і творячи всілякі чудеса, водночас заявляючи про рівність з Богом, Ісус відрізняється від будь-якої іншої людини, яка коли-небудь ходила на Землі. Коли ми досліджуємо докази, як апостол Хома, ми можемо дійти логічного висновку, що Ісус є «Господом» і «Богом».

Війни часто спалахують і стихають. Битви виграються і програються. Бізнес купується і продається. Нації піднімаються і падають. Наукові відкриття робляться щодня. Ці та інші важливі події впливають на історію людства безліччю цікавих способів. Але жоден з них не є таким впливовим, як сильна особистість. Справжня історія написана іменами: Наполеон, Сталін, Гітлер, Ганді, Маркс, Вашингтон, Лінкольн. Зрештою, саме люди розв’язують війни, відкривають бізнес, кують нові нації та спричиняють їх крах. Події, спровоковані людьми, є побічними продуктами взаємодії їх особистості з оточенням, іншими людьми та їхніми ідеями. За всю історію людства одне ім’я, одна Людина очолила кожен список впливових особистостей — Ісус Христос.

Через Його вплив життя і вчення Ісуса були досліджені ретельніше, ніж будь-яке життя в історії людства. Ця перевірка викликала низку різних реакцій. Дехто дійшов висновку, що Ісус був брехуном, який обдурив незліченні тисячі людей у ​​той час, коли Він жив, і мільярди відтоді. Деякі підійшли до вивчення Його життя зі скептицизмом лише для того, щоб опинитися на іншому боці своєї духовної та інтелектуальної подорожі як упевненні віруючі в божественність Христа. Дехто обрав помірковану позицію, визнаючи, що Ісус був чудовим учителем і хорошою людиною, але заперечуючи, що Він був Сином Божим.

Хоча Ісус був найбільш аналізованою Особою, яка коли-небудь ходила на Землі, все ж найпоширенішою реакцією на життя Ісуса є просто байдужість. Здається, більшість з мільярдів людей, які жили з початку першого століття, не ставилися до Особи Ісуса ні уважно, ні серйозно. Вони приділяли мало уваги подробицям Його життя. На жаль, якби більшість людей, які жили після смерті Ісуса Христа, запитали, що вони думають про Нього, вони б відповіли: «Не знаю. Я ніколи не замислювався про Нього серйозно».

А як щодо вас? Чи ви серйозно замислювалися над Особою Ісуса? Якщо ні, ми смиренно просимо вас уважно розглянути докази божественної природи Ісуса. Якщо ви є послідовником Ісуса і називаєте себе християнином, то чи знаєте ви чому? Що ви говорите іншим, коли вони запитують вас, чому ви називаєте себе іменем Ісуса Христа і живете згідно з Його волею? Які докази того, що Ісус був втіленим Богом, ви можете надати?

Дві основні причини невіри в Ісуса

Люди відкинули Ісуса як Месію, посланого небом, народженого від незайманої матері, пророкованого Месію з тих пір, як Він ще ходив по землі. Згадаймо, наприклад, як на початку служіння Ісуса Він увійшов до синагоги у своєму рідному місті Назареті і публічно прочитав старозавітну книгу Ісаї:

Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господнього помилування! (Луки 4:18-19, вид. додано)

Після цього читання Ісус закрив книгу, сів і «почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, виконалося це Писання.» (4:21). Хоча юдеї спочатку дивувалися і сумнівалися, як обіцяний Месія насправді міг бути сином тесляра в Назареті, почувши далі, вони «вставши, вигнали Його геть з міста..щоб Його скинути» зі скелі (4:29). Ця зустріч була лише початком випадків, коли незліченна кількість людей відкидали Ісуса. Хоча деякі повірили в Нього, більшість – ні.

Більшість людей у ​​світі сьогодні відкидають Ісуса як Господа і Бога з двох основних причин. По-перше, мільйони людей відмовляються прийняти Ісуса як втіленого Бога, тому що вони повністю відкидають поняття Бога. Якщо Бога не існує, то Ісус ніколи не існував як «Слово… Бог», Який вийшов із вічності і став «тілом, і перебував між нами» (Івана 1:1,14). Немає сенсу стверджувати, що Ісус є «Христом, Сином Бога Живого» (Матвія 16:16, вид. додано), якщо Бог мертвий. Якщо надприродна, вічна, всезнаюча, всемогутня, жива духовна Істота — це лише плід людської уяви, то Ісус з Назарету першого століття був у кращому випадку оманою, а в гіршому — брехуном. Розглядаючи цю основоположну причину відмови від Ісуса, християни повинні підготуватися до захисту основного положення про те, що «Ми віримо, що Ісус є Втіленим Богом, що можливо, оскільки ми знаємо, що Бог існує». Ми не пропонуємо використовувати кругову аргументацію для захисту божественності Христа; скоріше ми визнаємо основний факт, що Христос не міг би бути Богом, якби Бог не існував. Тому людина може остаточно дійти висновку, що Ісус є «мій Господь і мій Бог» (Івана 20:28), лише якщо вона спочатку дізнається, що Бог справді існує. [ПРИМІТКА: дивіться нашу статтю під назвою «7 причин вірити в Бога» (2014¹) для обговорення того, чому людство може (і повинно) прийти до логічного висновку, що Бог існує. Дивіться також категорію «Існування Бога» на apologeticspress.org.]

По-друге, було б марно захищати надприродну природу Ісуса, як вона зображена в Біблії, не визнавши спочатку той факт, що багато хто взагалі відкидає Біблію як надприродне одкровення від Бога людині. Мільярди нехристиян у всьому світі можуть вірити в якогось бога, але вони все одно не вважають Біблію натхненною Творцем. Більшість невіруючих визнають, що Ісус із Назарету жив, але вони відкидають Ісуса, Христа, яким Він відкривається як у Старому, так і в Новому Завітах. Однак фактом є те, що якщо всезнаючий, всемогутній Бог існує (а є багато доказів, що Він існує; пор. Римлян 1:20), то такий Бог міг би легко надихнути книгу, яка допомогла б людству прийти до знання, «що Ісус є Христос, Син Божий» (Івана 20:31), «Спаситель світу» (Івана 4:42; 1 Івана 4:14). Отже, що є доказом того, що Біблія має надприродне походження? Чому чесний шукач правди повинен дійти висновку, що Біблія є особливим одкровенням від Бога Всесвіту? Коротко кажучи, головна, всеохоплююча причина, чому Біблію можна довести як книгу божественного походження, полягає в тому, що автори Біблії були праві в усьому, що вони писали — про минуле, сьогодення і навіть майбутнє — що для людини неможливо. [Щоб дізнатися більше про натхненність Біблії, перегляньте нашу статтю під назвою «3 вагомі причини вірити, що Біблія походить від Бога» (2015²). Дивіться також категорію «Натхнення Біблії» на apologeticspress.org.]

Таким чином, дві головні причини відмови від Ісуса як Сина Божого виявилися хибними. Прийнявши цю критику та перевернувши її з ніг на голову, вони фактично створюють перші два фундаментальні стовпи для віри в Христа: (1) Бог існує і (2) Біблія є Його Словом. Наступне розумне запитання, яке слід поставити, звучить так: «Які докази наводить Біблія на користь божественності Ісуса?»

Ісус виконав старозавітні месіанські пророцтва

Хоча це правда, що життя більшості людей можна записати лише після того, як вони їх прожили, життя Ісуса було чудесним чином записано (через божественне натхнення) задовго до того, як Він прибув на Землю. Такі месіанські пророцтва є доказом як божественного натхнення Біблії, так і божественної природи Ісуса. Причина того, що Ісус, апостоли та новозавітні пророки витрачали так багато свого часу на навчання та проповідування месіанських пророцтв Старого Завіту, полягає в тому, що Ісус виявився Христом, коли Він сповнив ці пророцтва (пор. Луки 24:25-27,44; Дії 8:30-39).

Ісус у найдрібніших деталях виконав понад 300 пророцтв, які стосуються приходу Месії. Простір не дозволяє перераховувати всі ці пророцтва, але репрезентативна вибірка доречна. Месія мав народитися у Віфлеємі в Юдеї (Михея 5:2) від діви (Ісаї 7:14; пор. Буття 3:15 — «її насіння»). Він мав бути нащадком Авраама, Ісаака, Якова та Юди (Буття 22:18; 26:4; 49:10; Числа 24:17). Він мав бути правлячим монархом (Псалмів 8:3-4; Ісая 9:6-7; Псалмів 109:1) і водночас страждаючим слугою (Ісая 53). Його мав зрадити друг (Псалом 40:10) за 30 срібняків (Захарія 11:13). Господній Правитель увійде до Єрусалиму верхи на ослиці (Захарія 9:9). Він буде похований із багатими (Ісая 53:9). Під час Його страждань Його одяг буде роздано тим, хто кине за них жереб (Псалом 21:19). Його нападники зневажили й побили Його (Захарії 12:10). Незважаючи на те, що Його фізичні страждання будуть важкими, Його кістки не будуть зламані (Псалом 33:21). І попри Його смерть, Його фізичне тіло не зазнає розпаду (Псалом 15:10). Ця невелика вибірка точних пророчих деталей є лише частиною багатьох старозавітних пророцтв, які існують. Пророцтва були спеціально розроблені, щоб стати ефективним механізмом, за допомогою якого єврейська громада могла б розпізнати Месію, коли Він прийде.

Коли всі частини месіанської головоломки зібрані разом, одна особа виділяється як єдина особа, яка виконала кожне пророцтво в найдрібніших деталях — Ісус Христос. Життя та діяльність Ісуса Христа, як описано в документах Нового Завіту, блискуче поєднує тему царственого монарха та стражденного слуги в одному чудовому портреті тріумфального Ісуса, Який був жертовним Агнцем під час Його смерті на хресті та Хто став тріумфуючим Левом Юди у Його воскресінні з гробу. Рід Ісуса Христа ретельно простежується, щоб показати, що Він відповідає вимогам Нащадка Авраама, Ісака, Якова, Юди та Давида (Матвія 1; Луки 3:23-38). Розповідь про Його народження підтверджує, що Він справді народився у Віфлеємі в Юдеї, з якого мав вийти Месія (Луки 2:1-7). Розповідь про народження також детально описує дочасне існування Ісуса, виконуючи пророцтво про те, що Месія існував до царя Давида (Матвія 1:18-25; пор. 22:41-46; Івана 1:1-5,14). ). Крім того, Ісус справді увійшов до Єрусалиму верхи на ослиці (Матвія 21:1-11).

Розповіді Нового Завіту, які описують смерть Ісуса Христа, підтверджують, що Ісус був зраджений Його другом і проданий рівно за 30 срібняків (Матвія 26:14-16). Під час Його смерті Його кістки не були поламані, воїни кидали жереб за Його одяг, і Його бік був пронизаний списом (Івана 19:33-37; Матвія 27:35). Під час Своїх страждань Він був зарахований до грішників, як було передбачено в Ісаї 53, будучи розіп’ятим між двома розбійниками, а після Своєї смерті Він був похований у гробниці заможної людини, як і було передбачено (Матвія 27:57). Таке підтвердження може тривати багато сторінок. Життя Ісуса Христа з Назарету, як описано в документах Нового Завіту, призначене для виконання месіанських пророцтв Старого Завіту.

Через таку переважну відповідність життя Ісуса Христа з передбачуваними месіанськими пророцтвами Старого Заповіту деякі припускають, що Ісус був самозванцем, який зміг за допомогою майстерних маніпуляцій штучно організувати Своє життя, щоб воно виглядало так, ніби Він був Месія. Таке твердження не можна обґрунтовано підтримувати в світлі того факту, що багато пророцтв були далеко за межами Його контролю. Очевидно, що людині неможливо було б визначити, ким були її предки і де вона народиться. Крім того, було б майже неможливо скоординувати події, щоб Він міг переконатися, що Він був розп’ятий серед розбійників, а також похований у гробниці багатої людини. Як Ісус міг маніпулювати ціною зради Юди? І як, скажіть на милість , Ісус зумів зробити так, щоб воїни кидали жереб за Його одяг? Ідея про те, що Ісус маніпулював усіма цими подіями, щоб виглядати так, ніби Він був Месією, не тільки невиправдана, але й свідчить про те, що Ісус, очевидно, був сповненням старозавітних месіанських пророцтв.

Інші заперечували Ісуса як Месію, ґрунтуючись на ідеї, що документи Нового Завіту не є надійними та були штучно створені, щоб описати те, чого Ісус насправді ніколи не робив. Це заперечення також не відповідає дійсності в світлі фактичних доказів. Не можна заперечувати, що Новий Заповіт виявився найнадійнішою книгою в стародавній історії (поряд із книгами Старого Завіту). Коли він описує людей, місця та події, які можна перевірити за допомогою археологічних засобів, ці люди, місця та події незмінно виявляються фактичними та історичними. Знову ж таки, численні докази підтверджують, що Новий Завіт є точним і правдивим. Багато месіанських пророцтв, задокументованих у Новому Завіті, не описують нічого дивовижного за своєю суттю. Не було нічого дивовижного в тому, що Ісус був похований у гробниці багатого. Також не було нічого дивовижного в тому, що Ісус в’їхав до Єрусалиму верхи на ослиці або в тому, що його друг зрадив за 30 срібняків. Ці події є якщо не звичайними, то принаймні дуже правдоподібними, повсякденними подіями, які теоретично могли статися з будь-ким. І все ж через те, що такі повсякденні події були передбачені про Месію за сотні років до приходу Ісуса, сповнення цих подій стає одним із найдивовижніших чудес, записаних у Біблії. Не дивно, що Ісус, апостоли та рання церква використовували сповнене месіанське пророцтво як один із фундаментальних стовпів доказу божественності Христа.

Ісус творив чудеса

З огляду на те, що чудеса служили підтвердженням Божого об’явлення з самого початку (Вихід 4:1-9; 1 Царів 18:36-39; Марка 16:20; Євреїв 2:3-4), не дивно, що «коли прийшла повнота часу» (Галатів 4:4), і обіцяний Месія, Син Божий, прийшов на Землю з метою спасти світ від гріха (Луки 19:10), що Він підтвердить Свою особу та послання, здійснюючи чудеса. За кілька століть до народження Христа пророк Ісая передрік час, коли «відкриються очі сліпих і почують вуха глухих. Тоді кульгавий підскочить, як олень, і мова заїк буде виразною» (35:5-6). Хоча ця мова має образний елемент, вона буквально стосується приходу Месії. Коли Іван Хреститель почув про діла Христа, він послав до Ісуса двох своїх учнів із запитанням, чи Він «Той, Хто йде», про Якого говорили пророки. Ісус відповів учням Івана, вказавши на людей, яких Він чудесним чином зцілив (так сповнивши месіанське пророцтво Ісаї), сказавши: «Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангеліє» (Матвія 11:4-5; пор. Марка 7:37). Ісус хотів, щоб вони знали, що Він чинить саме те, що повинен був робити «Той, Хто йде» (пор. Ісая 53:4; Матвія 8:17), і робив те, що євреї очікували від Нього — творив чудеса (Івана 7:31; пор. Івана 4:48; 1 Коринтян 1:22).

У певному сенсі чудеса Ісуса мали іншу мету, ніж ті, які творив Мойсей, Ілля чи один із новозавітних апостолів чи пророків. На відміну від усіх інших чудотворців, описаних у Святому Письмі, Ісус насправді стверджував, що є пророкованим Месією, Сином Божим, і Його чудеса здійснювалися, щоб довести як правдивість Його послання, так і Його божественну природу. Тоді як апостоли та пророки Нового Завіту творили чудеса, щоб підтвердити свою звістку про те, що Ісус був Сином Божим, Ісус творив чудеса, щоб засвідчити, що Він насправді був Сином Божим. У відповідь групі євреїв, які запитали, чи Він Христос, чи ні, Ісус відповів:

Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене…Я і Отець — Ми одне!…Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці. (Івана 10:25, 30, 37-38)

Подібним чином в іншому випадку Ісус захищав Свою божественність, кажучи: «..діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав» (Івана 5:36). Перебуваючи на землі, Ісус був засвідчений «могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас» (Дії 2:22). І, за словами апостола Івана, «Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я» (Івана 20:30-31, вид. додано). Як і слід було очікувати від Того, Хто стверджував, що є втіленим Богом (пор. Івана 1:1-3,14; 10:30), Святе Письмо описує, що Ісус творив чудеса протягом Свого служіння, намагаючись надати достатні докази Свого божественного послання та природи.

Чудес Ісуса було багато і вони були різноманітні

Очікується, що людство повірить, що Ісус є Сином Божим, не тому, що Він здійснив одне чи два дива за своє життя. Навпаки, євангельські розповіді переповнені різноманітними чудесами, які Христос творив не заради багатства чи політичної влади, а для того, щоб світ міг переконатися, що Він був посланий Батьком, щоб принести спасіння людству. Як пророкував Ісая, Ісус творив чудеса зцілення (Матвія 8:16-17). Він очистив прокаженого дотиком Своєї руки (Матвія 8:1-4) і зцілив усілякі недуги та хвороби словом Своїх уст (пор. Івана 4:46-54). Одна жінка, у якої протягом 12 років була кровотеча, одразу зцілилася, просто доторкнувшись до краю Його одежі (Луки 8:43-48). Подібним чином, одного разу після того, як Ісус прийшов у Генісаретський край, усі хворі в околицях прийшли до Нього «благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували» (Матвія 14:34-36; Марка 3:10). Загалом кажучи, «прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх» (Матвія 15:30, вид. додано). «Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір» (Лука 7:21, вид. додано). Навіть вороги Ісуса визнавали Його «багато чудес» (Івана 11:47).

Ісус не лише виявляв владу над хворими та стражденними, Він також неодноразово виявляв Свою перевагу над природою. Тоді як Божий пророк Мойсей перетворив воду на кров, вдаривши по воді своїм жезлом (Вихід 7:20), Ісус просто забажав, щоб вода перетворилася на вино/виноградний сік (oinos) на весільному бенкеті (Івана 2:1-11). Крім того, Він застосував Свою владу над природним світом, заспокоївши Галілейське море під час бурхливого шторму (Матвія 8:23-27), пройшовши по воді значну відстань, щоб дістатися до Своїх учнів (Матвія 14:25-33), і змусивши фігове дерево засохнути за Його наказом (Матвія 21:18-22). Надприродна перевага Ісуса над фізичним світом (який Він створив — Колосян 1:16) — це саме те, чого ми очікували б від Того, Хто стверджував, що Він є Син Божий.

Ісус творив чудеса, які демонстрували Його силу навіть над смертю. Згадайте, що коли учні Івана Хрестителя прийшли до Ісуса, запитуючи Його, хто Він, Ісус наказав їм сказати Іванові, що «мертві встають» (Матвія 11:5). Сина вдови з Наїна вже було оголошено мертвим та покладено в домовину, коли Ісус торкнувся відкритої труни й сказав йому «встань!». Відразу «мертвий підвівся і почав говорити» (Луки 7:14-15). На той час, як Ісус воскресив його з мертвих, Лазар уже був мертвий і похований протягом чотирьох днів (Івана 11:1-44). Така велика демонстрація влади над смертю змусила «багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив», повірити в Нього (Івана 11:45).

Ісус воскрес із мертвих!

Власне воскресіння Ісуса з мертвих було кульмінацією всіх Його чудес і є, мабуть, найпереконливішим чудом з усіх. Дійсно, Ісус був «настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих» (Римлян 1:4, вид. додано). Новозавітна книга Дії наголошує на факті воскресіння Ісуса майже до надмірності. У Діях 1:22, як один приклад, Петро та інші апостоли обирають апостола, який мав «стати свідком» воскресіння Христа. Потім, у день П’ятидесятниці, Петро у своїй проповіді до натовпу, який зібрався, щоб послухати його, наполягав, що «Бог воскресив» Ісуса і таким чином звільнив Його від мук смерті (Дії 2:24). І щоб переконатися, що слухачі зрозуміли, що це було фізичне воскресіння, Петро конкретно заявив, що тіло Ісуса не бачило тління (Дії 2:31). Його думка була чіткою: Ісус був фізично воскрес із мертвих, а апостоли були свідками воскреслого Христа. [Інші уривки в Діях, які підтверджують, що центральною темою проповіді апостолів було тілесне воскресіння Христа, включають Дії 3:15; 3:26; 4:2,10,33; 5:30; 10:40-43; 13:30-37; 17:3,31-32.] Крім того, весь розділ 1 Коринтян 15 (особливо вірш 14) підтверджує, що проповідь апостола Павла зосереджена на воскресінні Христа.

Ісус творив чудеса, які сьогодні неможливо повторити

Більше того, ні сучасний нібито «цілитель вірою», ні вчений 21-го століття не повторюють чудеса, які творив Ісус, перебуваючи на Землі 2000 років тому. Псевдочудотворці сьогодні влаштовують, здавалося б, нескінченні події, де з’являються охочі учасники з нібито хворими та діють так, ніби їх зцілюють від їхніх хвороб покладанням рук. Нечіткі болі та сумнівні хвороби, які не підлягають медичному обґрунтуванню, нібито виліковуються відомими «цілителями віри», які одночасно будують фінансові імперії за кошти, які вони отримують від довірливих послідовників. Орал Робертс, Бенні Хінн та безліч інших заробили багато мільйонів доларів на глядачах, які наївно надсилали їм гроші, не замислюючись над справжньою різницею між чудесами, які творив Ісус, і тим, що вони спостерігають, як ці люди роблять сьогодні.

Ісус ходив «зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу» (Матвія 9:35). Його чудесам не було обмежень. Він міг вилікувати будь-що. Лука, вчений лікар (Колосян 4:14), записав, як Він міг відновити суху руку посеред Своїх ворогів (Луки 6:6-10) і зцілити відрізане вухо дотиком Своєї руки (Луки 22:51). Він зцілив «багатьох» від сліпоти (Луки 7:21), у тому числі одного чоловіка, який був сліпим від народження (Івана 9:1-7). Він навіть воскрешав мертвих, просто закликаючи їх (Івана 11:43). Який сучасний «спіритуаліст», фокусник чи вчений наблизився до такого роду речей, які не піддаються природним поясненням? Хто ходить у школи для сліпих і дарує дітям зір? Хто йде на похорони чи цвинтарі воскрешати мертвих? Це види чудес, які творив Ісус — надприродні подвиги, які свідчать про те, що Він є Спасителем світу, посланим з Неба.

Інші докази божественності Ісуса

Ісус ніколи не грішив

Коли Бог наказав ізраїльтянам принести в жертву пасхального ягняти, Він пояснив, що тварина має бути без плями чи вади. Ягня не могло бути кульгавим, хворим або занадто старим. Лише «ідеальна» жертва була б прийнятною. Як наш пасхальний Агнець, Ісус приніс досконалу жертву (1 Коринтян 5:7). Його досконалість не була зовнішньою у Його плоті, але була внутрішньою досконалістю безгрішного життя. Петро, ​​один із найближчих послідовників Ісуса, писав, що християни не були відкуплені «не тлінним сріблом або золотом…а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Петра 1:18-19). Автор Послання до Євреїв пояснює, що Ісус був спокушаний у всьому, як і ми, але Ісус залишився «без гріха» (4:15).

Хоча багато хто з ворогів Ісуса, які нападали на Нього, коли Він був на Землі, і багато хто нападає на Нього й досі, звинувачували Ісуса у гріху, їм так і не вдалося навести жодного випадку його провини. Сміливий виклик Ісуса, який залишився без відповіді, продовжує звучати крізь століття: «Хто з вас оскаржить Мене за гріх? (Івана 8:46). Відповідь на це запитання протягом майже 2000 років була однозначною: «Ніхто!» Кожна чесна людина, яка дивиться на особистість Ісуса і порівнює її зі своєю власною, повинна визнати, що Христос має впевненість у Своїй власній безгрішності, яка перевищує будь-яку звичайну людину. Хоча це правда, що лідери культів або інші зарозумілі люди стверджують, що вони безгрішні, ніколи не робили моральної помилки, досить легко показати вчинки в їхньому житті, які доводять їхню неправоту. Насправді, чи не моральні лідери, які визнають власні слабкості, викликають найбільше захоплення? Однак Ісус не міг визнати жодних моральних недоліків, бо їх у Нього не було. Він пояснив Своїм ворогам: «ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово» (Івана 8:55). Моральна досконалість Ісуса багато говорить про Його божественність.

Ісус прощав гріхи

Припустімо, що чоловік, який убив свого сусіда, роками жив життям, сповненим почуття провини. Нарешті він вирішив розповісти одному зі своїх друзів, що він зробив багато років тому. Друг уважно вислухав і сказав: «Ти вбивця, але я тебе прощаю, не хвилюйся більше про це». Яка користь була б для друга цього чоловіка, якщо б він його пробачив? Для людини, яка не мала відношення до злочину і не має офіційних повноважень пробачити злочин, це нічого не значить. Ми розуміємо, що прощення може бути запропоноване лише особою, яка зазнала несправедливості, або яка має офіційні повноваження прощати інших. Ось чому той факт, що Ісус наважився прощати гріхи, такий дивовижний.

У Марка 2 ми знаходимо історію про паралізованого чоловіка, якого спустили в кімнату перед Ісусом. Ісус подивився на чоловіка і сказав: «Сину, прощаються твої гріхи» (Марка 2:5). Багато хто з тих, хто чув слова Ісуса, були вражені Його проголошенням. Вони запитали (шляхом риторичного питання): «Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?» (Марка 2:7, вид. додано). І вони мали рацію: ніхто, крім Бога, не може прощати гріхи, про що і говорив Ісус. Якщо Він мав силу змусити паралізованого чоловіка ходити, Він також мав силу пробачити його гріхи. І якщо Він мав силу прощати його гріхи, а ніхто не може прощати гріхи, крім Бога, тоді Ісус повинен бути Богом. Той факт, що Ісус вимагав (і продемонстрував), що Він мав владу особисто прощати будь-якій людині всі гріхи, відрізняє Його від будь-якої іншої постаті в історії людства.

Ісус приймав поклоніння

Біблія знову і знову говорить, що лише Богові слід поклонятися (Вихід 20:3-5; 2 Царів 17:34-36; Дії 14:8-18). Біблія також показує, що людина повинна утримуватися від поклоніння ангелам. Коли апостол Іван упав, щоб поклонитися перед ногами ангела, який відкрив йому послання Об’явлення, ангел відповів, кажучи: «Глядіть, не робіть цього. Бо я співслужник вам і вашим братам, пророкам, і тим, хто дотримується слів цієї книги. Поклоніться Богові» (Об’явлення 22:9, вид. додано; пор. Об’явлення 19:10). Ангели, ідоли та люди не гідні благоговійного поклоніння, яке належить лише Богові. Ісус нагадав сатані: «Адже написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!» (Матвія 4:10, вид. додано).

На відміну від хороших людей і ангелів, які завжди відкидали поклоніння людства, Ісус прийняв поклоніння. Якщо поклоніння має бути збережено лише для Бога, а Ісус, Той, «Хто не знав гріха» (2 Коринтян 5:21), прийняв поклоніння, тоді логічним висновком є ​​те, що Ісус вірив, що Він був Божеством. У Біблії багато разів згадується, що Ісус прийняв поклоніння від людства. У Матвія 14:33 сказано, що ті, хто бачив, як Ісус ішов по воді, «поклонилися Йому». В Івана 9:38 розповідається, що сліпий, якого зцілив Ісус, пізніше визнав свою віру в Ісуса як Сина Божого і «вклонився йому». Після того, як Марія Магдалина та інші жінки відвідали порожню гробницю Ісуса, і воскреслий Христос з’явився їм, «Вони ж підійшли, обняли Його ноги й поклонилися Йому» (Матвія 28:9). Коли Хома вперше побачив воскреслого Христа, він вигукнув: «Господь мій і Бог мій» (Іван 20:28). Пізніше, коли Ісус з’явився апостолам у Галілеї, «вони поклонилися Йому» на горі (Матвія 28:17). Через кілька днів після цього його учні «поклонилися Йому» у Віфанії (Луки 24:52). Знову і знову Ісус приймав таку похвалу від людей, яку заслуговує лише Бог. Він ніколи не намагався виправляти Своїх послідовників і перенаправляти поклоніння від Себе, як робив ангел в Об’явленні чи апостол Павло в Діях 14. Також Бог не вразив Ісуса смертельними хробаками за те, що він не перенаправляв хвалу, яку Він отримував від людей, як Він це зробив з Іродом, який, коли його прославляли як бога, «не віддав славу Богові» (Дії 12:23).

Ісус якось сказав під час Свого земного служіння: «щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав» (Івана 5:23; пор. 5:18; 10:19-39). Під час перебування на землі Ісуса неодноразово вшановували. Його послідовники поклонялися Йому. Вони навіть поклонялися Йому після Його вознесіння на небо (Луки 24:52). На відміну від хороших людей і ангелів у біблійні часи, які відкидали поклоніння, Ісус без вагань отримав славу, честь і хвалу від Свого творіння. Дійсно, таке поклоніння є одним із потужних доказів божественності Ісуса (пор. Об’явлення 5).

Чи заперечував Ісус, що він Бог?

Незважаючи на всі наведені досі докази, деякі припускають, що Ісус не стверджував своєї божественності. Вони стверджують, що Він просто вірив, що був пророком, але не Месією, який був Всемогутнім Богом (Ісая 9:6). Вони спираються на уривки, які, простіше кажучи, неправильно витлумачили. Розгляньмо коротко наступні два приклади.

Одного разу до Ісуса прибіг заможний юнак і запитав Його: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя? Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог» (Марка 10:17-18). Відповідно до скептичної точки зору, Ісус заперечує, що Він є Богом. Але пильніший погляд на слова Ісуса показує зовсім інше. Зауважте, що Ісус ніколи не заперечує, що Він є «добрим учителем». Він просто зауважує, що є лише Один, Хто справді добрий, і це Бог. Таким чином, якщо твердження молодого чоловіка правдиве, що Ісус є «добрим учителем», і є лише один «добрий», і це Бог, тоді Ісус повинен бути Богом.

Іншого разу Ісус молився до Отця: «Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа» (Івана 17:3). Нібито, назвавши Батька «єдиним істинним Богом», Ісус виключив Себе з Божества. Є принаймні дві основні проблеми з таким тлумаченням слова Ісуса. По-перше, це суперечило б численним іншим уривкам Євангелія від Івана. Насправді головна мета книги — засвідчити божественність Ісуса. По-друге, цей вірш можна краще зрозуміти в світлі того факту, що Ісус не протиставляв Себе Батькові; Він протиставив багатьох фальшивих язичницьких богів Єгові, єдиному правдивому Богу. Крім того, якщо посилання Ісуса на те, що Батько є «єдиним істинним Богом», якимось чином виключає Ісуса як Божество, тоді (якщо бути послідовним) Ісус також має бути дискваліфікований як Спаситель людини. Єгова сказав: «Немає Спасителя, крім Мене» (Ісаї 43:11; пор. Осії 13:4; Юди 25). Тим не менш, Павло і Петро кілька разів називали Ісуса нашим «Спасителем» у своїх натхненних писаннях (Ефесян 5:23; Филип’ян 3:20; 2 Тимофія 1:10; 2 Петра 1:1,11; 2:20 тощо). Крім того, якщо Ісуса виключено з Божества (на основі неправильного тлумачення Івана 17:3), тоді, будь ласка, чи Бог Отець повинен бути виключений із того, щоб бути Господом людини? Церкві в Ефесі Павло написав, що є «один Господь» (4:5), і, згідно з Юди 4, нашим «єдиним Володарем і Господом» є Ісус Христос. Однак, окрім того, що Ісуса називають Господом у всьому Новому Завіті, також так називають Бога Отця (Матвія 11:25; Луки 1:32) і Святого Духа (2 Коринтян 3:17). Очевидно, коли Біблія відкриває, що існує лише один Бог, один Спаситель, один Господь, один Творець (Ісаї 44:24; Івана 1:3) тощо, розум і одкровення вимагають, щоб ми розуміли, що натхнені автори виключають усіх і все—крім членів Божества.

Висновки

Майже 2000 років тому ревний єврей на ім’я Савл щосили боровся проти християнства. Він вірив, що Ісус Христос — шахрай, а Його послідовники — ошуканці. Він переслідував їх з міста в місто, ув’язнював і навіть брав участь в їхніх смертях. Тоді Савл побачив «світло». Йому явився Ісус, і Савл усвідомив жахливу помилку, яку Він зробив. Щире серце Савла було настільки вражене відкритими йому доказами, що він навернувся до християнства і став потужною силою в поширенні Євангелія.

І тому сьогодні ті, хто приходить до особи Ісуса Христа з відкритим і чесним серцем, знаходять вагомі докази віри, що Він є Богом. Він виконав усі старозавітні пророцтва про Месію. Він творив багато різних чудес, щоб підтвердити Своє послання. Він передбачив Свою смерть і воскресіння. Він прийняв поклоніння. Він прожив морально досконале, безгрішне життя. І він сміливо заявив, що має владу на Землі прощати гріхи. Коли людина доведе всі ці докази до правильного висновку, вона схилиться перед Ісусом Христом і проголосить, як це зробив апостол Фома: «Господь мій і Бог мій» (Івана 20:28).

[ПРИМІТКА: Щоб дізнатися більше про природу Христа, перегляньте нашу книгу «Ось! Агнець Божий» або відвідайте розділ «Божество Христа» на нашому веб-сайті www.apologeticspress.org. Крім того, щоб дізнатися, чого вчить Біблія щодо того, як отримати безкоштовний, благодатний дар спасіння, який уможливив Ісус, перегляньте нашу безкоштовну електронну книгу «Отримання дару спасіння» на apologeticspress.org/PDF-books.aspx.]

Використані джерела

¹ Лайонс, Ерік і Кайл Батт (2014), «7 причин вірити в Бога», Reason & Revelation, 34[10]:110-113,116-119, жовтень, https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=1175.

² Батт, Кайл і Ерік Лайонс (2015), «3 вагомі причини вірити, що Біблія від Бога», Reason & Revelation, 35(1):1-5,8-11, січень, https://www.apologeticspress.org/APContent.aspx?category=13&article=5089&topic=102.

---

Published July 19, 2024