Принципи Старого Завіту для розуміння Божої волі
Однією з властивостей Бога є Його розумна природа. Бог за Своєю сутністю логічний, раціональний і послідовний. Він — Бог істини. Він створив людей за Своїм образом, що включає й цю розумну природу. Людський розум був створений Богом для раціонального мислення. Боже спілкування з людством передбачає цю здатність. Біблія була написана людською мовою, і написана так, що передбачає можливість правильного розуміння закладеного в ній змісту. Насправді в самій Біблії, починаючи зі Старого Завіту, містяться герменевтичні принципи, за допомогою яких читач може зрозуміти закладений у тексті зміст. Ці принципи не є «новими», розробленими сучасними вченими й недоступними для розуміння та застосування людям давнини. Навпаки, вони були закладені в Старому Завіті тисячі років тому для всіх, хто готовий достатньо глибоко досліджувати Боже Слово, щоб відкрити їх.
У цьому розділі узагальнено шість ключових принципів, які простежуються в Старому Завіті й без яких неможливо правильно розуміти Біблію. Чимало біблійних уривків вимагають від читача застосування простих, але необхідних принципів тлумачення, щоб дійти до того значення, яке вклав у текст Бог.
Принцип 1: Абсолютну істину можливо пізнати
Абсолютна, об’єктивна істина існує, і її можна пізнати. Людський розум здатний пізнати цю істину. Старий Завіт повсюдно виходить із того, що люди можуть і повинні пізнавати абсолютну істину. Соломон сказав: «Набувай істину і не продавай мудрості, повчання і розуму» (Приповісті 23:23). І Ісая, і Єремія стверджували, що людей можна і потрібно навчати, щоб вони пізнали те, що мають знати (Ісаї 54:13; Єремії 31:34; пор. Івана 6:45; 7:17). Мойсей наголошував ізраїльтянам, що їм вкрай необхідно навчати своїх дітей того, що потрібно для догоджання Богові (Повторення Закону 6:1–9). Мойсей також пояснив, що метою труднощів у пустелі було дати ізраїльтянам пізнати, «що не лише хлібом живе людина, але і всім тим, що виходить з Господніх уст людина живе» (Повторення Закону 8:3). Якщо все життя має керуватися словами, що походять від Бога, то люди здатні осягнути ці слова й правильно зрозуміти, чого від них вимагається.
Далі Мойсей зазначив: «Те, що скрите, належить Господу, нашому Богу, а відкрите – нам та нашим дітям навіки, щоб ми виконували всі слова цього Закону» (Повторення Закону 29:28). Безумовно, є багато речей, яких люди не можуть знати, — речей, що значно перевищують нашу обмежену здатність до розуміння (Римлян 11:33). Однак Бог відкрив певні істини, які ми цілком здатні осягнути і які, як Він очікує, ми повинні розуміти. Ці істини «належать» нам. Тобто вони звернені до нас, і ми нестимемо відповідальність за те, як на них відреагуємо. На жаль, багато людей зосереджуються на питаннях, які неможливо пізнати повністю, нехтуючи тим, за що їм доведеться відповідати у вічності. Не дивно, що Бог неодноразово застерігав від незнання, необізнаності та небажання пізнавати (Ісаї 1:3; 5:13; Єремії 9:6; Осії 4:6).
Соломон зауважив, що слова Божої мудрості «Усі вони ясні для розумного, – зрозумілі для тих, хто набув знання» (Приповісті 8:9). Його уособлена мудрість проголошує: «тих, котрі мене люблять, я люблю, і хто мене шукає, знайде мене» (Приповісті 8:17). Чи могли Адам і Єва знати, чи дозволено їм їсти плід (Буття 3:1–3)? Чи міг Каїн знати, якої жертви очікував Бог (Буття 4:5)? Чи міг Мойсей знати, чи повинен він промовити до скелі, чи вдарити її (Числа 20:8–11)? Ці випадки показують, що одвічна проблема людства полягає не в нездатності пізнати Боже Слово, а в небажанні й відсутності прагнення підкорятися йому. Багато інших уривків не залишають сумніву в тому, що Бог відкрив людству певну сукупність істин і очікує, що кожна людина використовуватиме свої розумові здібності, щоб зрозуміти цю істину.
Принцип 2: Необхідне логічне мислення
Старий Завіт також передає думку, що для пізнання Божої істини необхідно правильно міркувати. Ісая наводить слова Бога, звернені до народу: «Тоді приходьте і розсудимось» (1:18). Пізніше Бог сказав: «Пригадай Мені, і поміркуємо разом, – може скажеш щось у своє виправдання?!» (43:26). У своїй прощальній промові до народу Самуїл проголосив: «Тепер же приготуйтесь, і я свідчитиму проти вас перед Господом» (1 Самуїла 12:7). Соломон наполягав: «Хто першим викладає свою справу, той здається правим, але приходить його суперник і поправляє його» (Приповісті 18:17). Він також сказав: «Нерозсудливий вірить усякому слову, а мудрий зважає на свої кроки» (Приповісті 14:15). Ми повинні використовувати дану нам Богом здатність мислити, щоб ясно, точно й логічно розглядати Писання, а також розбиратися в повсякденних життєвих справах. Ці уривки навчають, що ми можемо і повинні встановлювати правильне значення Писання, належним чином використовуючи свої розумові здібності.
Принцип 3: Необхідно докладати старанних зусиль
Завдання пізнати те, що Бог хоче, щоб ми знали, вимагає значних зусиль. Ми повинні бути готові витрачати час і докладати зусиль, щоб уважно, з молитвою та старанністю аналізувати й досліджувати Божі слова. Мойсей наголосив на цьому принципі, звертаючись до ізраїльтян на рівнинах Моаву безпосередньо перед їхнім входом до Ханаанського краю. Він описав це завдання як таке, що вимагає постійної та послідовної уваги:
Нехай ці слова, які я сьогодні тобі заповідаю, будуть у твоєму серці. Прищеплюй їх своїм синам, переповідай їх, сидячи у своєму домі й мандруючи дорогою, лягаючи та встаючи. Ти прив’яжеш їх, як знак, до своєї руки; вони будуть пов’язкою над твоїми очима. Напишеш їх на одвірках свого дому та на своїх воротах. (Повторення Закону 6:6–9).
Соломон говорив про уважність, необхідну для того, щоб залишатися вірним Богові: «Сину мій, дотримуйся настанов свого батька і не відхиляйся від повчань своєї матері. Назавжди закріпи їх у своєму серці, – обв’яжи ними свою шию. Коли ти йтимеш, – вони супроводжуватимуть тебе, коли ляжеш спати, – вони стерегтимуть тебе, а коли прокинешся, вони розмовлятимуть з тобою» (Приповісті 6:20–22). Така уважність має включати палке бажання шукати, пізнавати й здобувати істину — подібно до псалмоспівця, який настільки прагнув Божих законів, що вони були для нього солодшими за мед (Псалом 19:11). Їх слід прагнути більше, ніж щирого золота (Псалом 19:11; 119:127). Більшість людей просто надто зайняті або не бажають докладати настільки великих зусиль. У житті надто багато речей, які відволікають, і надто багато інших інтересів. Але Біблія ясно показує: якщо ми хочемо зрозуміти Божу волю для нашого життя, необхідні наполегливі, постійні й цілеспрямовані зусилля, щоб пізнати цю волю та виконувати її.
Принцип 4: Остерігайтеся хибного тлумачення
Четвертий принцип, який міститься в Біблії, полягає в тому, що ми повинні усвідомлювати існування неправильних тлумачень і те, що ми здатні відрізнити правильне від неправильного. Насправді існують лжевчителі, які спотворюють Боже Слово й обманюють людей неправильними тлумаченнями. Бог через Єремію застерігав народ: «Не слухайте слів пророків, які вам провіщають, – вони вас обманюють, сповіщаючи видумане власним серцем, а не Господні слова» (Єремії 23:16). Згадайте численних ошуканців протягом біблійної історії, які намагалися збити Божий народ зі шляху, — від чаклунів фараона (Вихід 7:11; 2 Тимофія 3:8) і пророків Ваала Ахава та Єзавелі (1 Царів 18:19) до Седекії (1 Царів 22:11, 24) та Ананії (Єремії 28). Бог очікував, що люди розпізнаватимуть їхній обман і хибні вчення та відрізнятимуть від них чисте Боже Слово.
Отже, Старий Завіт ясно застерігає від хибних тлумачень і спотворень Божого Слова. В очах Бога, з одного боку, є істина, а з іншого — різноманітні відхилення від неї. Від усіх людей вимагається відрізняти істину від омани й міцно триматися істини. «Звертайтесь до Закону і до Свідчення пророків! Якщо вони не говоритимуть згідно з цим словом, то в них немає світла» (Ісаї 8:20).
Принцип 5: Залишайтеся в межах Писання
Біблія також навчає, що тлумач повинен залишатися в межах Писання, нічого не додаючи до написаного одкровення і нічого від нього не віднімаючи. Ще в давнину Мойсей проголосив: «Не додавайте нічого до того, що я вам заповідаю, і нічого не віднімайте від нього, дотримуючись Заповідей Господа, вашого Бога, які я вам переповідаю» (Повторення Закону 4:2; 12:32). Соломон сказав: «Кожне Боже слово чисте… Не додавай до Його слів нічого, аби Він не докорив тобі, і ти не став неправдомовцем» (Приповісті 30:5–6). Єремія закликав: «Зупиніться на дорогах ваших і роздивіться, – довідайтеся про стежки відвічні, – де дорога до доброго, нею йдіть, і знайдете спокій вашим душам» (Єремії 6:16). Іншими словами, людина відповідальна за те, щоб визначити межі Божих настанов, а потім залишатися в цих межах. Ці уривки ясно показують, що Бог визначив для людства межі моральної, духовної та релігійної істини. Він очікує, що у своїх думках і вчинках ми будемо дотримуватися Його настанов.
У Старому Завіті є чимало випадків, коли люди не дотримувалися точно тих вказівок, які дав їм Бог. Каїн не був ані атеїстом, ані безбожником. Навпаки, він був релігійною людиною, готовою поклонятися Богові. Також заслуговує на схвалення те, що своє поклоніння він спрямовував до правильного Бога. Проте навіть невелика зміна в конкретному способі поклоніння викликала Боже невдоволення (Буття 4:5; 1 Івана 3:12). Надав і Авіуд були правильними людьми, у правильний час, у правильному місці, з правильними кадильницями та правильним кадилом. Однак через те, що вони використали неправильний вогонь, Бог знищив їх (Левіт 10:1–2). Цар Саул двічі був засуджений за свої самовільні дії (1 Самуїла 13:11–13; 15:19–24). Узза був уражений смертю лише за те, що торкнувся Ковчега Завіту, хоча, очевидно, його наміром було вберегти Ковчег (2 Самуїла 6:7). Пізніше Давид пояснив причину того, що сталося: «тому що ми не подбали про Нього, як належить за приписом» (1 Хронік 15:13). Божих попередніх настанов щодо цього не було дотримано належним чином.
Залишатися в межах Писання також означає правильно розуміти роль «мовчання» Писання. Тут можливі два хибні підходи: (1) дехто міркує, що якщо Біблія мовчить про певну практику (і, отже, прямо її не засуджує), то цю практику можна застосовувати; (2) інші вважають, що якщо Біблія не згадує певної практики, то її застосовувати не можна. Проте жоден із цих поглядів не відображає повною мірою біблійну картину.
Біблія може прямо не згадувати певний засіб, але водночас дозволяти його використання. Наприклад, Ною було наказано побудувати ковчег, але йому не були дані всі подробиці того, як саме це робити (Буття 6:14). Він мав право виконати це завдання, використовуючи різноманітні теслярські інструменти. Отже, Боже мовчання щодо цього конкретного питання було дозвільним. З іншого боку, Бог прямо не забороняв використовувати тополю, кедр чи ясен. Натомість Він конкретно вказав на «дерево ґофер». Тому в цьому випадку Боже мовчання було обмежувальним.
Ще два приклади ілюструють цей принцип. Бог прямо не забороняв Надаву й Авіуді використовувати вогонь з іншого джерела, ніж те, яке Він визначив. Він просто сказав їм, який вогонь вони повинні використовувати. Використання вогню з будь-якого іншого джерела було несанкціонованою дією, тобто такою, на яку Бог попередньо не дав дозволу. У тексті сказано, що вони «принесли перед Господом сторонній вогонь, якого Він не велів їм приносити» (Левіт 10:1). Річ була не в тому, що Бог сказав їм не робити цього, а в тому, що Він не сказав їм робити це.
Так само, коли Ісус Навин отримав від Бога вказівки щодо того, як саме слід завоювати місто Єрихон, Бог сформулював Свої настанови в позитивній формі, визначивши, що саме вони повинні робити. Він не перераховував того, чого вони не повинні робити. Серед настанов був наказ голосно вигукнути, коли засурмить сурма (Ісуса Навина 6:3–5). Однак Ісус Навин, який, очевидно, розумів принцип необхідності залишатися в межах Божих настанов і усвідомлював обмежувальне значення мовчання, передав Божі вказівки народові, додатково пояснивши: «Але всьому народові Ісус наказав, говорячи: Не кричіть, і нехай взагалі не буде чути вашого голосу; жоден звук нехай не вийде з ваших уст, поки я вам не накажу: Кричіть! – ось тоді й видайте бойовий клич!» (Ісуса Навина 6:10). Ісус Навин розумів, що Бог може забороняти певні речі не тому, що Він прямо їх заборонив, а тому, що просто не дав дозволу їх робити. Завдяки старанному й чесному дослідженню ми також можемо вирішувати питання тлумачення та біблійного дозволу.
Принцип 6: Зберігайте сприйнятливе ставлення
Це приводить нас до шостого принципу розуміння Біблії. Ми повинні мати правильний спосіб мислення, правильне ставлення, щире бажання пізнати Божу волю та чесне серце, готове прийняти істину, якими б складними не були її вимоги. Соломон зазначав: «Мудрий хай слухає і примножує своє знання, а розумний нехай здобуває досвід» (Приповісті 1:5). «Повчай мудрого, і він стане ще мудрішим. Напучуй праведного, і він примножуватиме знання» (Приповісті 9:9). Ці уривки ясно показують, що ми не можемо звертатися до Писання з прихованим наміром домогтися свого або довести власну позицію. Ми повинні прагнути дізнатися з Писання те, чого Господь хотів нас навчити. Ми не повинні бути подібними до сучасників Єремії, які зухвало заявляли: «Не підемо!» і «Не будемо слухати!» (6:16–17).
Висновок
Цей надзвичайно стислий огляд принципів тлумачення, які простежуються в Старому Завіті, звичайно, не претендує на вичерпність. Однак він показує, що сам Старий Завіт містить принципи, за допомогою яких можна пізнати викладену в ньому істину. Кожна людина, здатна відповідати за свої вчинки, може достатньою мірою піднятися над власними упередженнями й попередніми переконаннями, щоб дійти до Божої істини — якщо вона щиро бажає цього. Насправді немає «мого тлумачення» і «твого тлумачення». Є лише Боже тлумачення і закладений Богом зміст — і завдяки старанному, раціональному дослідженню ми можемо пізнати істину щодо будь-якого питання, життєво важливого для нашого духовного благополуччя.
Замість того щоб просто знизувати плечима через суперечливі погляди й позиції з різних питань і вважати релігійні розбіжності безнадійними, нерозв’язними та несуттєвими, ми повинні досліджувати й уважно вивчати Божу Книгу, старанно уникаючи неправильного тлумачення та неправильного використання Писання. Якщо ми будемо старанно й уважно виконувати це завдання, маючи чесне серце, відкрите до істини, то можемо бути впевнені у своїй здатності пізнати Божу волю. Старий Завіт — належне місце, щоб розпочати цей пошук.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
