«Період Суддів» і молода Земля
Питання:
Я прочитав серію статей, які ви колись публікували в Reason & Revelation, щодо Біблії та віку Землі. Однак ваша дата створення Землі, здається, не узгоджується з іншими частинами біблійного тексту. Ви, очевидно, не врахували Дії 13:17-20, і тому не залишили достатньо часу для періоду суддів. Перерахуйте ваші дати, і ви побачите, що вони спричиняють суперечність між цим текстом і 1 Царів 6:1. Як можна вирішити цю проблему?
Відповідь:
За понад двадцять років публікацій у Reason & Revelation ми отримали чимало відгуків на статті, які ми писали, або на позиції, яких ми дотримувались, щодо різних біблійних і/або наукових питань. Деякі листи містять гарні слова підтримки. Деякі — помірне незгодження. Ще деякі — суворий докір. І нарешті, деякі просто просять додаткової інформації або роз’яснення. Лист, з якого взято наведене вище запитання, належить до останньої категорії.
Автор листа поставив цілком слушне (і надзвичайно цікаве) запитання, на яке, як ми подумали, нашим читачам було б цікаво побачити відповідь. Це конкретне запитання є захопливим прикладом того, як можна дати відповідь на гадані біблійні суперечності — навіть якщо для знаходження розв’язку іноді потрібна додаткова рішучість і наполегливі дослідження. Спершу ми хотіли б трохи роз’яснити видиму суперечність між двома розглядуваними уривками. Потім, як просив наш дописувач, ми пояснимо, як цю проблему можна вирішити. Ось два уривки (спірна частина виділена жирним шрифтом):
«Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї. І сорок років годував їх у пустелі. Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю – майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла» (Дії 13:17-20).
[В перекладі KJV останні вірші: «І вигубивши сім народів у Ханаанському краї, їм землю їхню розділив жеребком. А потім давав їм суддів років із чотириста й п’ятдесят, аж до пророка Самуїла.»]
«І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа» (1 Царів 6:1).
Коротке підсумування ймовірної суперечності між Дії 13:17-20 та 1 Царів 6:1 надав Алан Монтгомері у своїй доповіді «До біблійно безпомилкової хронології» на Четвертій міжнародній конференції з креаціонізму в місті Піттсбург, Пенсильванія (3–8 серпня 1998 р.). Як він пояснив:
«Підсумок періодів суддів та ворожих утисків виявляє значну суперечність із 1 Царів 6:1, де сказано, що будівництво храму розпочалося на 480-му році від виходу з Єгипту. Мауро (1987, с. 411) зазначає, що жоден інший період не викликає “більшого браку одностайності серед авторитетних хронологів”… Також не можна узгодити слова Павла з 480 роками. У Дії 13:20 він каже, що ізраїльтяни блукали пустинею 40 років, перемогли сім народів Ханаану і керувались суддями 450 років аж до Самуїла. Якщо до цих 450 років додати 40 років блукання в пустині, близько 22 років Саула після смерті Самуїла, 40 років Давида і 3 роки Соломона, ми отримаємо загалом 555 років, а не 480» (1998, с. 401, вид. додано2).
Отже, наш дописувач фактично запитував ось що. Здається, у Дії 13:20 говориться, що після того, як були обрані батьки, після виходу ізраїльтян із єгипетського рабства, після 40-річного блукання в пустині, після завоювання землі Ханаан, тоді Бог поставив численних суддів на період близько 450 років — аж до пророка Самуїла, який поставив Саула царем, після нього правив Давид, а потім його син Соломон. Але 1 Царів 6:1 однозначно говорить, що «четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем» припав лише на 480-й рік після виходу ізраїльтян з Єгипту. Як зазначив Монтгомері, якщо підрахувати роки, згадані в Дії 13, то їхня кількість значно перевищує 480, згаданих у 1 Царів 6:1. Якщо Дії 13 дійсно вказують на 450 років періоду суддів Ізраїлю після всіх перелічених подій, то висновок, якого ми дійшли у наших статтях у Reason & Revelation про вік Землі (що Землі приблизно 6000 років; див. Томпсон, 19993), не залишає достатньо часу для правління суддів. Яке ж пояснення цьому парадоксу — і чи існує воно взагалі? Так, існує. Дозвольте нам пояснити.
Спершу ми наведемо короткий підсумок принципів, які потрібно враховувати при розгляді передбачуваних суперечностей. По-перше, суперечність не існує між уривками, які стосуються абсолютно різних осіб, речей чи подій. По-друге, суперечності немає між уривками, які стосуються різних часових рамок. По-третє, суперечність не може вважатися дійсною, якщо вірші використовують фразеологію в різних значеннях. По-четверте, доповнення — це не суперечність. І по-п’яте, щоб заперечити твердження, що Біблія містить справжню суперечність, усе, що потрібно студенту Біблії — це показати можливість узгодженого гармонійного пояснення між нібито суперечливими уривками (див. Джексон, 19834). Насправді, розв’язання проблеми, що виникає при порівнянні Дії 13:20 з 1 Царів 6:1, передбачає кілька з цих принципів. Ще раз дозвольте нам пояснити.
Очевидна суперечність між двома уривками стосується того факту, що певні грецькі рукописи відрізняються один від одного у формулюванні вислову Павла в Дії 13. Коли ми порівнюємо різні переклади цього вірша, стає очевидним, що саме формулювання є спірним.
Дії 13:19-20, KJV: «І вигубивши сім народів у Ханаанському краї, їм землю їхню розділив жеребком. А потім давав їм суддів років із чотириста й п’ятдесят, аж до пророка Самуїла.»
Дії 13:19-20, ASV: «І вигубивши сім народів у Ханаанському краї, дав їм цю землю в спадщину — приблизно на чотириста п’ятдесят років. А після цього дав їм суддів — аж до пророка Самуїла.»
Дії 13:19-20, NIV: «Він переміг сім народів у Ханаані й дав їхню землю Своєму народові у спадок. Усе це тривало близько чотирьохсот п’ятдесяти років. Потому Бог дав їм суддів — до часу пророка Самуїла.»
Дії 13:14-20, Darby Bible, 1890: «І знищивши сім народів у Ханаанському краї, дав їм їхню землю в спадок. А після цього дав їм суддів до пророка Самуїла, — усього до близько чотирьохсот п’ятдесяти років.»
Дії 13:19-20, Young’s Literal Translation: «І знищивши сім народів у Ханаанському краї, розділив їм їхню землю жеребом. А після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, дав суддів — аж до пророка Самуїла.»
Кожен із цих п’яти перекладів містить прийменникову фразу «близько чотирьохсот п’ятдесяти років», що описує різні події. Переклад KJV стверджує, що період суддів тривав 450 років. ASV вказує, що Ізраїлеві діти отримали обіцяну землю на 450 років. Переклад NIV зазначає, що «все це» (події, описані у віршах 17–19 — вибір батьків, Вихід, блукання пустелею та розподіл землі) тривало близько 450 років. Переклад Darby Bible, здається, переважно погоджується з NIV у тому, що всі ці події відбулись «аж до близько чотирьохсот п’ятдесяти років». А переклад Young’s Literal Translation просто вставляє фразу посеред речення, не уточнюючи, до чого саме вона відноситься. Очевидно, що поважні вчені, які перекладали ці різні версії, мали труднощі з визначенням, які саме події охоплює фраза «близько 450 років».
Щоб вирішити цю «проблему», слід усвідомити, як коротко зазначив Джеймс Джордан:
«Правильне вирішення звертає увагу на те, що для цих текстів існує більше одного варіанту читання. Ми маємо з перших століть Церкви багато рукописів Нового Заповіту, і, на жаль, вони не всі однакові в кожному моменті. Це потребує завдання, званого “нижня критика”, тобто вивчення цих різних текстів, щоб спробувати визначити, яке саме читання є правильним або найбільш імовірним у конкретній суперечливій точці» (1998, 10[7]:35).
Переклад King James Version було завершено 1611 року, а згодом кілька разів переглянуто, останній раз у 1769 році. Грецький текст, використаний для створення KJV, відомий як Textus Receptus. Однак після того як KJV було перекладено і переглянуто, були відкриті кілька рукописів, старших за ті, що використовувалися для цього перекладу. С.Г. Озанн оцінив Дії 13:17–20 наступним чином:
«Щоб оцінити значущість цього посилання, важливо зауважити, що фраза “чотириста п’ятдесят років” стоїть у давальному відмінку. Це різко контрастує з двома згадками про “сорок років”, які обидві мають знахідний відмінок. “Давальний вказує на точку часу, а не на тривалість” (Брюс). Це означає, що на даний момент у розповіді пройшло 450 років, що, ймовірно, ведуть свій відлік від першої події, згаданої в промові апостола… Зміст тепер полягає в тому, що на момент, коли земля була дана у спадок, пройшло 450 років від вибору батьків (вірш 17)» (1970, с. 32, вид. додано6).
Щоб це уточнити, звернімося до двох сучасних перекладів, обидва з яких базуються на Олександрійському тексті (давнішому й надійнішому тексті, ніж Textus Receptus, на якому заснований KJV). Переклад New American Standard Version подає Дії 13:19 так: «І коли Він вигубив сім народів у Ханаанському краї, розподілив їхню землю у спадок — і все це тривало близько чотирьохсот п’ятдесяти років». Переклад New International Version дає ще ясніше розуміння:
«Бог народу Ізраїля вибрав батьків наших; Він зробив народ великим під час перебування в Єгипті, сильною рукою вивів їх із того краю, терпів їхню поведінку близько сорока років у пустелі, вигубив сім народів у Ханаані й дав їхню землю в спадок Своєму народові. Усе це тривало близько 450 років» (Дії 13:16б–20а, вид. додано).
Слово «усе» у вірші 20 стосується часу патріархів (коли Бог «вибрав» Авраама та Ісака) аж до спадкування Ханаану. Коментатор Старого Заповіту А.К. Герві погоджується:
«Звичайне пояснення читання R.T. [Received Text — прим. перекл.]… полягає в тому, що роки ведуться від народження Ісака, і значення таке, що обіцянка дати землю потомству Авраама справдилася в межах чотирьохсот п’ятдесяти років (за аналогією з Гал. 3:17), що має добрий зміст і зовсім не є неймовірним» (б.р., 18[4]:405, вид. додано7).
Іншими словами, ці 450 років не вказують уперед — на час суддів (ані на якийсь період між завоюванням і суддями), а назад — на події, що передували періоду суддів. Брюс Мецґер, один із провідних авторитетів у грецькому Новому Заповіті, зазначив, що в оригінальному тексті (особливо в Олександрійському варіанті) вірші 17, 18 і 19 становлять одне безперервне речення, і саме розділення цього речення на кілька англійських речень спричинило стільки плутанини (1994, с. 3598).
У примітці до свого коментаря на Книгу Суддів відомий учений К.Ф. Кейль, говорячи про Олександрійське читання тексту, стверджував, що розглядувана фраза «навряд чи може бути зрозуміла інакше, як те, що Павло вважав 450 роками час, який минув між покликанням Авраама (або народженням Ісака) і розподілом землі, а саме 215 + 215» (1996, 2:203, вид. додано9).
У своїй праці «Грецька граматика: за межами основ» знаний грецький філолог Даніел Б. Воллес зазначив, що «деякі формульні фрази часто використовуються…посилаючись на попередні події» (1996, с. 333, вид. додано10). Він наводить Дії 13:20 як один із таких прикладів — і саме тут криється ключ до гаданої суперечності між 3 Царів 6:1 та Дії 13:20. Коли Олександрійські рукописи перекладено правильно, стає очевидним, що фраза Павла «близько 450 років» у Дії 13:20 «стосується попередніх подій», описаних у віршах 17–19, а не наступного періоду суддів. Найточніше це передає переклад NIV:
«Бог народу Ізраїля вибрав батьків наших; Він зробив народ великим під час перебування в Єгипті, сильною рукою вивів їх із того краю, терпів їхню поведінку близько сорока років у пустелі, вигубив сім народів у Ханаані й дав їхню землю в спадок Своєму народові. Усе це тривало близько 450 років. Після цього Бог дав їм суддів — до часу пророка Самуїла» (Дії 13:17–20, вид. додано).
Після розгляду всіх можливих рішень стає очевидним, що між спірними уривками не існує жодної суперечності. Насправді, стисла й важлива частина хронології Старого Заповіту стає на своє місце при правильному прочитанні Дії 13:20, що вкотре доводить: це лише «питання часу», перш ніж гадані біблійні суперечності буде знято.
1 Мауро, Філіп (1987), Дивовижна біблійна хронологія (Стерлінґ, Вірджинія: Grace Abounding Ministries).
2 Монтгомері, Алан (1998), «До біблійно безпомилкової хронології», Матеріали Четвертої міжнародної конференції з креаціонізму, ред. Роберт Е. Волш (Піттсбург, Пенсильванія: Creation Science Fellowship), с. 395-406. [Ця стаття є письмовою версією доповіді на Четвертій міжнародній конференції з креаціонізму, яка відбулася 3–8 серпня 1998 року, також доступна онлайн за адресою: http://www.ldolphin.org/icc-am.html.]
3 Томпсон, Берт (1999), «Біблія і вік Землі [частини I–III]», Reason & Revelation, 19:57-63, 65-70, 73-79, серпень, вересень і жовтень.
4 Джексон, Вейн (1983), «Біблійні суперечності — чи справжні вони?», Reason & Revelation, 3:25-28, червень.
5 Джордан, Джеймс Б. (1998), «Розгадування епохи суддів», Біблійна хронологія, том 10, число 7, липень.
6 Озанн, С.Г. (1970), Перші 7000 років (Нью-Йорк, Нью-Йорк: Exposition Press).
7 Герві, А.К. (б.р.), Проповідницький коментар — Дії Апостолів, ред. Г.Д.М. Спенс і Йосиф С. Ексел (Гранд-Рапідс, Мічиґан: Eerdmans).
8Мецґер, Брюс (1994), Текстуальний коментар до грецького Нового Заповіту (Штутґарт, Німеччина: Deutsche Bibelgesellschaft).
9 Кейль, К.Ф. і Ф. Деліцш (передрук 1996), Коментар до Старого Заповіту (Пібоді, Массачусетс: Hendrickson).
10 Воллес, Даніел Б. (1996), Грецька граматика: за межами основ (Гранд-Рапідс, Мічиґан: Zondervan).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
