Menu

Переконливий доказ задуму в черепахах

Хоча багато вчених стверджують, що всі тварини є результатом випадкової, несвідомої еволюції протягом мільйонів років, черепахи є ще одним переконливим доказом навмисного задуму, що заперечує еволюцію та підтверджує існування Творця.

[ПРИМІТКА РЕДАКТОРІВ: Еббі Мітчелл має ступінь бакалавра природоохоронних наук в Університеті Freed-Hardeman, а також ступінь магістра біології в Університеті Західної Флориди. Як колишню стажистку в Apologetics Press, ми попросили її написати статтю про деякі докази задуму, які вона спостерігала під час своїх магістерських досліджень черепах.]

Різноманіття природи вражає, і не менш дивовижним є те, як кожна особлива характеристика демонструє Божу творчість і силу. Ми отримуємо уявлення про унікальність Божого задуму, коли вивчаємо черепах, які належать до класу рептилії (де також знаходяться змії, крокодили та ящірки) та входять до ряду Testudines. У межах цього ряду існує три основні групи: морські черепахи, сухопутні черепахи та прісноводні черепахи.

Морські черепахи мешкають виключно в океані та вирізняються великими передніми ластоподібними кінцівками й величезними розмірами — від 90 сантиметрів до 3 метрів, залежно від виду. (На сьогодні відомо лише сім видів морських черепах.) Незважаючи на їхню невелику чисельність, жоден інший плазун не отримує стільки уваги та любові, як морські черепахи. Можливо, частково їхня популярність пояснюється красивими візерунками панцира, лагідною природою або навіть захопливою подорожжю, яку вони здійснюють від моменту вилуплення до дорослого віку.

Сухопутні черепахи не можуть похвалитися такою ж популярністю, як морські, можливо, через їхній міцний, броньований вигляд. Вони, як правило, не здатні плавати, оскільки живуть виключно на суші, мають товсті, схожі на слонові, ноги та високий куполоподібний панцир, який захищає їх від хижаків.

Прісноводні черепахи, навпаки, є найменшою групою за розміром — у середньому вони досягають розміру 25-30 см. Вони проводять більшу частину життя у прісноводних водоймах або поблизу них — у сезонних ставках, струмках, озерах і річках.

Навіть у межах цього, здавалося б, невеликого ряду Божих створінь є надзвичайна різноманітність особливостей для вивчення. Досліджуючи, як їхні риси та здібності спеціально пристосовані до дихання у воді, до виживання в їхньому середовищі, а також особливості, які й досі залишаються загадковими для вчених, легко побачити, що черепахи могли були створені тільки рукою Бога.

Механізми дихання: доказ задуму

І морські, і прісноводні черепахи дихають повітрям, хоча все життя живуть у воді або поблизу неї. У зв’язку з цим вони мають різноманітні пристосування1, які допомагають їм виживати в цьому середовищі. Подібно до морських ссавців, морські черепахи дихають повітрям за допомогою легень, хоча майже все своє життя проводять у воді. Щоб виживати у водному середовищі, їхні легені мають більшу кількість розгалужень, ніж у будь-якого іншого плазуна, що забезпечує більшу площу для газообміну та робить дифузію кисню подібною до легенів ссавців2. Еволюціоністи вважають це прикладом «конвергентної еволюції», але ми можемо побачити в цьому доказ Божої послідовності в задумі. Ця особливість легенів є спільною для морських черепах і морських ссавців, проте один аспект контролю кисню відрізняє їх. На відміну від морських ссавців, час занурення морських черепах не обмежується запасом кисню в мозку. Навпаки, їхній мозок здатний функціонувати в повній відсутності кисню, що дозволяє черепахам переносити довгі періоди повної аноксії (відсутності кисню)3. Це дає морським черепахам більший контроль над диханням без ризику втрати свідомості. Вони також можуть випускати повітря з легень за потреби, що допомагає їм регулювати своє занурення у воду.

Прісноводні черепахи, натомість, мають інше пристосування, яке дозволяє їм залишатися під водою протягом тривалого часу: здатність «дихати» під водою без використання легень. Дослідження показали, що вони отримують кисень з води трьома основними способами: через шкіру, рот і отвір в кінці травного тракту, який називається клоакою. Майже 50% кисню, який прісноводні черепахи поглинають з води, надходить саме через клоаку4.Її внутрішня поверхня вкрита шкірними утвореннями, які збільшують площу для газообміну і містять кровоносні судини, що активно поглинають кисень. Скорочуючи м’язи клоаки ритмічним способом, черепаха створює постійний потік кисневмісної води, що дозволяє їй дихати під водою протягом тривалого часу. Хоча така здатність може здаватися нам незвичною, цей особливо спроєктований механізм дозволяє прісноводним черепахам залишатися повністю зануреними у воду протягом дуже довгого часу. Такий унікальний, заздалегідь передбачений задум міг з’явитися лише завдяки Всезнаючому Творцеві.

Спеціалізовані пристосування: доказ задуму

Черепахи зустрічаються на всіх континентах, окрім Антарктиди, а також у всіх океанах світу, що свідчить про їхні численні пристосування до різних кліматичних умов. Морські черепахи, які проводять усе своє життя в глибинах океану, за винятком періодів відкладання яєць, повинні орієнтуватися у своєму середовищі навіть під водою. Більшість водних тварин, які дихають повітрям (наприклад, сині кити або морські леви), мають носові клапани, які закривають носові ходи під час занурення. Морські черепахи, навпаки, не мають видимих клапанів, але їхня носова порожнина спеціально влаштована так, що вода вільно входить у неї, дозволяючи черепахам «нюхати» хімічні речовини у воді5. Ця особливість значно відрізняє морських черепах від інших тварин, включно із сухопутними та напівводними черепахами. Завдяки формі та структурі їхньої носової порожнини вода не може повністю проникати в неї, але все ж заходить досить глибоко, щоб забезпечити хімічне відчуття запахів. Це особливе пристосування дозволяє їм орієнтуватися у своєму середовищі, водночас запобігаючи потраплянню морської води в легені.

Сухопутні черепахи також мають спеціалізовані функції, пристосовані до їхнього середовища. Вони переважно мешкають у пустелях та посушливих районах, де рослини—їхній основний корм—рідко зустрічаються і часто є дуже волокнистими. Для більшості організмів це створило б серйозні труднощі для травної системи, проте черепахи здатні отримувати велику кількість поживних речовин із їжі завдяки спеціально спроєктованій задній кишці—другій половині їхнього травного тракту, яка утримує їжу для перетравлення протягом тривалого часу, аж до 49 днів6. Їхній кишківник також заселений спеціалізованими бактеріями, які можуть розщеплювати грубу рослинну їжу7. Ця особливість є однією з причин довговічності черепах, оскільки їхній метаболізм надзвичайно повільний, але стабільний протягом усього життя.8

Прісноводні черепахи—подібно до морських черепах—проводять більшу частину життя у воді, виходячи на сушу переважно для відкладання яєць, але при цьому мають пристосування, які спеціально пристосовані для їхнього прісноводного середовища. У той час як морські черепахи обмежують свої місця проживання більш теплими тропічними регіонами, прісноводні черепахи мешкають у значно ширшому діапазоні кліматичних зон. У зимові місяці дорослі прісноводні черепахи північних видів впадають у стан брімації—різновид сплячки у рептилій—закопуючись у ґрунт на дні водойм, залишаючи свої неглибоко зариті гнізда самостійно переживати сильні морози. Як же виживають малюки? Багато північних видів мають спеціальну здатність до перезимівлі в мерзлій поверхневій частині ґрунту і є так званими «стійкими до замерзання», що дозволяє деяким малюкам виживати при температурах до -4˚ C протягом тривалого часу9. Інші види можуть переживати зиму завдяки процесу «переохолодження». Цей термін означає охолодження нижче точки замерзання води без утворення кристалів льоду. Таким чином, ці північні прісноводні черепахи мають особливий механізм, що запобігає утворенню льоду, допомагаючи їм уникнути обмороження і пережити сильні морози без шкоди10. В обох випадках ці маленькі черепахи демонструють неймовірну здатність до виживання в екстремальних умовах. Якби еволюція була правдою, то як могли б перші північні прісноводні черепахи вижити, якби вони спочатку не були оснащені цими життєво необхідними здібностями до виживання? Бог дивовижний у Своєму передбаченні, і такі риси творіння свідчать про Його турботу про все, що Він створив.

Загадкова складність: Доказ задуму

Незважаючи на досягнення науки та численні дослідження черепах, навколо них усе ще залишається багато загадок, які ставлять еволюціоністів у глухий кут. Однією з таких особливостей є залоза Ратке, яка зустрічається у всіх прісноводних і морських черепах, але відсутня у сухопутних. Залози Ратке виділяють коричневу, дуже неприємно пахучу рідину. Хоча вчені не впевнені у їхньому призначенні, висловлюється припущення, що вони використовуються як для відлякування хижаків, так і для комунікації між черепахами11. Цікавою особливістю цієї залози є те, що «загальна анатомічна подібність залоз між сучасними видами та скам’янілостями» свідчить про те, що ця спеціалізована комунікаційна залоза залишалася практично незмінною протягом, як стверджує еволюційна теорія, сотень мільйонів років12. Навпаки, більш логічним є висновок, що ці тварини з’явилися на Землі набагато пізніше, ніж того вимагає еволюція, і були створені Всезнаючим Творцем, Який залишив навколо нас сліди Своєї майстерності.

Ще однією загадковою особливістю є навігаційна здатність морських черепах. «Загальна відстань, яку певні зелені черепахи (Chelonia mydas) та головасті морські черепахи (Caretta caretta) долають протягом життя, перевищує десятки тисяч кілометрів»13. Ці подорожі включають повернення на пляжі, де вони вилупилися, для відкладання яєць, а також до невеликих місць годування. Як можливо, що вони здатні долати такі відстані без карти? Дослідники виявили, що морські черепахи використовують два основних методи навігації. По-перше, вони здатні розпізнавати хімічні сигнали у воді та, ймовірно, орієнтуються за їхніми відмінностями для визначення свого місця розташування. По-друге, морські черепахи мають так зване «відчуття магнітного компаса», що дозволяє їм використовувати варіації в геомагнітному полі Землі для орієнтації у відкритому океані. Проте, незважаючи на багаторічні дослідження, відстеження пересування морських черепах і спроби зрозуміти їхні маршрути, «як дорослі особини орієнтуються у величезних просторах на вигляд безособового океану, залишається нерозгаданою таємницею».14

Висновки

Прекрасні морські черепахи викликають захоплення у багатьох людей, маючи носові порожнини, унікальні навіть серед рептилій, легені та мозок, спроєктовані для глибоких занурень, а також здатність орієнтуватися у безмежному океані без карти. Сухопутні черепахи створені як справжні танки—з товстим, куполоподібним панциром і міцними ногами, що допомагають їм пересуватися сушею, а їхній внутрішній травний тракт пристосований до перетравлення будь-якої їжі, яку вони знайдуть. Тим часом прісноводні черепахи мають надзвичайні спеціалізовані здібності, які віддзеркалюють особливості їхніх морських родичів—вони здатні витримувати екстремально низькі температури та отримувати кисень з води навколо них. Як морські, так і прісноводні черепахи також можуть спілкуватися у спосіб, який дивує вчених, використовуючи надзвичайно розвинені комунікаційні залози—очевидно, спроєктовані Тим, Хто є набагато мудрішим за сучасних науковців.

Бог справді створив дивовижний світ, наповнений таємницями, відповіді на які, можливо, ніколи не будуть знайдені. Часто, чим більше ми досліджуємо і дізнаємося, тим складнішою стає картина. Хіба не важко уявити, як, згідно з еволюційною теорією, «ще з тріасового періоду черепахи дійшли до наших днів практично незмінними»15, і при цьому ми досі так мало про них знаємо? Чи розумно припускати, що такі складні та цілеспрямовані особливості могли виникнути випадково за мільйони років? Насправді, лише Всемогутній Творець міг створити настільки складний і спеціалізований дизайн.

«Але запитай чотириногих, хіба не розкажуть тобі, і небесних птахів, чи не сповістять тобі? Розкажи землі, хіба не пояснить тобі, і чи не підкажуть тобі морські риби? Хто не пізнав у цьому всьому, що Господня рука вчинила це? Хіба не в Його руці душа всіх, хто живе, — душа кожної людини?» (Йова 12:7-10).


1 Використовуючи термін «адаптації», ми не підтримуємо дарвіністичну еволюційну ідею про те, що через адаптацію одна форма життя може перетворитися на зовсім інший вид життя. Скоріше, ми маємо на увазі спадкову генетичну варіативність, з якою істоти були створені, що дозволяє певну вузьку межу різноманітності потомства, деяке з яких краще пристосоване до різних середовищ існування, ніж інше (тобто мікроеволюційні зміни, а не дарвіністичні макроеволюційні зміни через філогенетичні межі).

2 М.Е. Латкавейдж, П.Л. Лутц, і Г. Байєр (1987), «Газообмін у головастій морській черепасі», Журнал експериментальної біології, 131:365-372.

3 П.Л. Лутц, Дж.С. ЛаМанна, М.Р. Адамс і М. Розенталь (1980), «Стійкість мозку морської черепахи до аноксії», Фізіологія дихання, 41:241-251; П.Л. Лутц, М. Розенталь і Т. Сік (1985), «Життя без кисню: мозок черепахи як модель анаеробного метаболізму», Молекулярна фізіологія, 8:411-425.

4 С. Фітцґіббон і К. Франклін (2010), «Важливість клоакальних сумок як основного місця водного дихання у прісноводної черепахи Elseya albagula», Австралійський зоолог, 35[2]:276-282.

5 Д. Кондо, С. Кітаяма і Й.К. Каваї (2021), «Носова порожнина у морських черепах: адаптація до нюху та потоку морської води», Клітинні та тканинні дослідження, 383:347-352, https://doi.org/10.1007/s00441-020-03353-z.

6 Е. Садегаєйобі та ін. (2011), «Час утримання їжі у шлунку галапагоської черепахи (Chelonoidis nigra)», Порівняльна біохімія і фізіологія, частина A: молекулярна та інтегративна фізіологія, 160[4]:493-497.

7 П.С. Барбоза (1995), «Проходження їжі та функціональна анатомія травного тракту у пустельної черепахи (Xerobates agassizii)», Журнал порівняльної фізіології B, 165:193-202, https://doi.org/10.1007/BF00260810.

8 Т.К. Браун, К.А. Надь і Д.Дж. Морафка (2005), «Витрати на ріст у черепах», Журнал герпетології, https://doi.org/10.1670/0022-, 39[1]:19-23.

9 Дж.П. Бейкер та ін. (2003), «Адаптації до наземної зимівлі у щойно вилуплених північних картографічних черепах (Graptemys geographica)», Журнал порівняльної фізіології B, 173:643-651, DOI 10.1007/s00360-003-0373-5.

10 Там само.

11 А.М. Безерра та ін. (2020), «Анатомічний, гістологічний та гістохімічний аналіз пахучих залоз у скорпіонової грязьової черепахи (Kinosternon scorpioides scorpioides)», Анатомічний звіт, 303[5]:1489-1500.

12 Там само.

13 К. Ломан, Дж. Гестер і С. Ломан (1999), «Далекі міграції морських черепах», Етологія, екологія та еволюція, 11:1-23.

14 Там само.

15 А.С. Ромер (1933), Палеонтологія хребетних, Чикаго, Іллінойс: Університет Чикаго, с. 133.


Published

A copied sheet of paper

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→