Отже, ви вірите в Бога Біблії?

СТАТТЯ КОРОТКО

Християнська апологетика — це не просто розумова вправа, яка завершується крапкою в кінці аргументу. Якщо в підсумку всього, що ми зробили, було лише розмірковування, яке привело нас до логічного висновку, то ми зазнали невдачі. Якщо Бог існує і Біблія є Його відкритою волею для людства, то найлогічнішою людською відповіддю є щира віра — не поверхневе, формальне визнання існування Бога¹, але повна відданість Творцеві. Така віра є (або повинна бути) природним результатом висновку: «Бог…є».

Якщо Бог існує (тобто, якщо насправді є вічний, всемогутній, всезнаючий, вселюблячий, справедливий і досконало чистий Творець²), то усвідомлення цієї істини — це найважливіша істина, яку будь-яка людина може визнати і над якою може розмірковувати³. Усвідомлення себе важливе, але усвідомлення Того, Хто дав нам це усвідомлення, є нескінченно важливішим. Ізольована людина, подібна до Тарзана, яка вперше дізнається про існування інших людей, — це захоплива й емоційна картина. Однак таке відкриття не йде в жодне порівняння з пізнанням існування Божества. Дехто вважає, що доказ існування інопланетного життя став би найбільшим відкриттям. Але навіть такий гіпотетичний прибулець усе одно вимагав би наявності Творця. Коротко кажучи, людина ніколи не мислила і ніколи не мислитиме про щось більше, величніше, вражаюче і смиренне, ніж Б-О-Г.

Хоча атеїстична еволюція стверджує, що все в природному світі з’явилося з нічого, що самовідтворюване життя в природі виникло з неживої матерії, що складний, функціональний дизайн у природному світі з’явився без вищого конструктора, і що людський інтелект зрештою походить від не-інтелекту, чесна оцінка всесвіту (з його необхідними природними законами)⁴ свідчить про інше. Матерія вимагає Творця. Закони вимагають Законодавця. Життя вимагає Життєдавця. Складний, функціональний дизайн вимагає Дизайнера. Інтелект у природному світі вимагає найвищого, розумного Творця.

Справді, матеріальний світ волає про існування Творця, Який, знову ж таки, є найдивовижнішою Істотою, яку можна собі уявити. Насправді, у людському словнику немає відповідного прикметника, щоб описати, наскільки Бог перевершує кожну думку, слово й дію (пор. Ісаї 55:8-9). Достатньо сказати, що сама думка про Бога й віра в Нього є вершиною всіх думок і вірувань на незмірну відстань.

Якщо Бог існує⁵, то логічно зробити висновок, що Бог (1) міг би вільно обрати спосіб спілкування зі Своїм людським творінням, (2) мав би здатність (як всемогутній, всезнаючий Творець) звертатися до людства, (3) вирішив би відкрити Своєму людському творінню важливу інформацію, якщо Він очікував би від них певних дій, і (4) мав би розумно проінвормувати людство, що це послання дійсно від Нього, а також надати достатньо доказів. (Тобто справедливий Бог не залишив би людям лише здогадки про те, чи звертався Він до людства з важливими питаннями, які вони мають знати.) Фактично, є одна книга у світі, яка (1) стверджує про своє Божественне натхнення сотні разів, (2) надає достатньо доказів для підтвердження цих тверджень⁶ і (3) є найпоширенішою книгою в історії людства — Біблія. Навіть за світськими джерелами, Біблія займає перше місце серед найбільш друкованих документів в історії світу⁷, з приблизно п’ятьма-сімома мільярдами надрукованих примірників з часу винайдення друкарського верстата у XV столітті⁸, не враховуючи безлічі рукописів, переписаних вручну до цього. Більше того, Біблія була перекладена сотнями мов, починаючи понад 2000 років тому. Отже, Бог не лише передав людству те, що хотів їм відкрити, у письмовій формі, але це одкровення стало найбільш доступною книгою в історії людства.

Логічна відповідь на існування нашого Надприродного Творця

Безсумнівно, такий величний Творець, Який створив, підтримує та просвітлює людство, повинен бути центром нашого існування. Незалежно від нашого людського стану (чи ми молоді чи старі, сильні чи слабкі, багаті чи бідні, здорові чи хворі тощо), сама лише думка про Бога Біблії повинна пробудити наші духовні почуття (замість того, щоб просто реагувати, як тварини, на страхи та тілесні бажання нашого фізичного існування). Безперечно, наша мета в житті має бути пов’язана з тим, Хто є Бог і чого Він очікує від нас.

Якщо ми серйозно замислилися над Творцем, нам не повинно знадобитися Його веління, щоб ми постійно благоговіли перед Ним і служили Йому. Найвища пошана до Бога має бути природною відповіддю на те, Ким є Бог. Безмежно розумна й могутня вічна Істота «просто» промовила, і всесвіт набув існування. Лише це саме по собі повинно змусити нас впасти на коліна й розтопити наші серця. Псалмоспівець оспівував Боже творіння: «Господнім словом непорушно встановлені небеса і подихом Його уст — уся їхня сила…Адже Він сказав — і сталося, Він звелів — і було створене» (Псалмів 32:6,9). І яка ж логічна, емоційна та захоплива відповідь на існування такого могутнього Творця? Відповідь знаходиться між цими двома твердженнями про створення у Псалмі 32: «Нехай уся земля боїться Господа, хай дрижать перед Ним усі, хто заселяє світ» (32:8).

Патріарх Йов страждав так, як, безсумнівно, страждали лише одиниці в історії людства. Він прагнув зустрічі з Богом і хотів отримати відповіді. Однак, коли Бог явився Йову⁹ у вихорі й заговорив до нього (не про страждання Йова, а про дивовижний створений світ – Йова 38-41), Йов, здавалося, забув про всі свої муки через своє нове, ще глибше зосередження на Всемогутньому Богові¹⁰. Реакцією Йова на Творця й Удержувача всесвіту була справжня хвала й дух покаяння:

«Як то ще я суджуся…будучи нічим? Яку ж відповідь я на це дам? Я покладу руку на мої уста…Я знаю, що Ти все можеш, і в Тебе нічого неможливого немає…Хто ж сповістить мені те, чого я не знав, велике і дивовижне, чого я не пізнав?…Адже слухом вуха я почув про Тебе раніше, а тепер моє око побачило Тебе. Тому я вважав себе за ніщо і поник, і вважаю я себе за землю і попіл» (Йова 40:4; 42:2-6).

Йов втратив усіх своїх десятеро дітей в один день, втратив величезні багатства в одну мить і переживав нестерпний фізичний біль, не кажучи вже про нещирі й болісні «втіхи» від друзів. Однак його відповідь Всемогутньому Богові полягала в (1) смиренному серці та (2) повному захопленні своїм Творцем¹¹.

Яка Ваша відповідь Богові?

Йов зрозумів, що Бог є найвищим, суверенним Владикою Всесвіту, Якому варто довіряти й служити вірно, незалежно від наших особистих бажань чи того, що може статися з нами в цьому житті. Проте ще до Своєї надприродної зустрічі з Богом Йов виявив рішучу вірність Володарю Всесвіту. Він проголосив: «Якщо на мене Сильний покладе руку, оскільки і почав, скажу і оскаржу перед Ним. І це мені буде на спасіння, бо перед Нього не ввійде омана» (Йова 13:15-16). Дійсно, Бог і Його воля для нашого життя набагато важливіші, ніж наші тимчасові бажання в земному існуванні.

У відповідь на Бога—на те, Хто Він є і що наказує в будь-який момент часу—Ной збудував ковчег, Авраам залишив свою батьківщину й жив у наметах у Ханаані, а Мойсей, син дочки фараона, «він краще зволів терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха» (Євреїв 11:25). Коли (ймовірно заможний) митар Матвій сидів у своїй канцелярії, він почув, як Ісус сказав: «Іди за Мною. Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним» (Луки 5:27-28). Коли Ісус покликав Петра, Андрія, Якова та Івана слідувати за Ним, вони «Негайно ж, залишивши сіті, вони пішли за Ним» (Матвія 4:18-22). Як сказав Петро Ісусу: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою» (Матвія 19:27).

Здається, що більшість людей підходять до Бога і Його Слова з думкою, що вони будуть «слухатися» Бога й «слідувати» за Ісусом, але тільки якщо Бог не вимагатиме від них надто багато. Якщо «слідування» за Богом є соціально прийнятним, якщо «довіра» Йому є зручною, якщо «любов» до Нього є легкою, тоді вони «повністю згодні». Більшість людей не висловлюють цього прямо, але їхні думки й дії часто відображають саме таке ставлення. Вони нібито «люблять» Бога, але роблять це, лише коли це легко й комфортно.

Один чоловік запитав Ісуса: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?» Ісус відповів: «Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір?» Той сказав: «Учителю, усе це я зберіг з малих літ!» Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: «Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною!» Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство (Марка 10:17-22).

Здається, що цей багатий юнак узгоджував своє життя з Божою волею майже в усьому—крім одного—його ставлення до грошей. Ісус, Який знає наші серця, бачив, що саме любов до багатства була його духовною проблемою. На жаль, замість того, щоб виконати все, що вимагав Господь, цей чоловік відійшов із сумом. Він був готовий «робити» все, що було відносно легким, але не бажав повністю віддати своє життя Христу й виконати будь-яку Божу волю.

Яка ж наша відповідь Богові? Чи готові ми відмовитися від усього й будь-чого ради Слова Бога—того самого могутнього й величного Слова, яке створило світ? Чи відмовимося ми від брехні, лінивства або любові до грошей? У відповідь на реальність, природу й одкровення Бога, чи залишимо ми порнографію, розпусту, перелюб, гомосексуалізм, пияцтво або будь-який інший гріх, що стоїть між нами й вічним життям?

У певному сенсі, життя на Землі є випробуванням¹². Це перевірка, щоб дізнатися:

• Чи будемо ми занурюватися у світ егоїзму – «я, мені, моє», чи визнаємо велич Творця й житимемо, прославляючи Його?
• Чи будемо ми нелогічно шукати своє походження в «нічому» й намагатися задовольняти тілесні бажання, як нібито наші «тваринні» предки та родичі¹³, чи згадаємо нашого Творця й відкинемо зло від себе (Екклезіаста 12:1; 11:10)?
• Чи будемо ми мудрими у власних обмежених очах і намагатимемося «спрямовувати свою ходу» (Єремії 10:23), чи визнаємо й довіримося Господнім безмежно мудрим дорогам (Приповісті 3:5-7)?
• Чи підемо широким шляхом гріха, що веде до вічної загибелі, чи свідомо оберемо важчий, але вузький шлях, що веде до вічного життя (Матвія 7:13-14)?
• Чи будемо ми самі керувати своїм життям, чи визнаємо Божу владу в кожній сфері нашого життя?
• Чи боятимемося й догоджатимемо тим, хто може вбити лише тіло, але не душу, чи будемо боятися Бога й дотримуватися Його заповідей (Матвія 10:28; Екклезіаста 12:13)?
• Чи будемо рабами гріха, що веде до вічної смерті, чи служитимемо Спасителю, Який віддав Своє життя, щоб дати нам вічне життя (Івана 3:16; Римлян 6:15-23)?

Яка Ваша відповідь Христу?

Якщо Бог існує, а Біблія є Його одкровенням для людства, то будь-яка реакція на Ісуса, окрім благоговійної, всепоглинаючої любові до Нього, є нелогічною. Він не лише створив нас і підтримує нас (Івана 1:1-3; Колосян 1:16-17), але й любить нас більше, ніж будь-хто коли-небудь любив або буде любити. І ця любов була виражена не просто словами (Івана 3:16; 13:34), а була продемонстрована у найбільш безкорисливий і жертовний спосіб.

Хоча «всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23) і всі грішники заслуговують на вічне відділення від нашого досконало святого Бога, завдяки Божій досконалій любові, благодаті та милості ніхто не повинен загинути вічно. Бог дав нам могутню духовну рятівну силу (Римлян 1:16). Адже хоча «заплата за гріх – смерть» (Римлян 6:23; пор. Об’явлення 2:11), «Божий дар благодаті – вічне життя у Ісусі Христі, нашому Господі» (Римлян 6:23). Бог «бажає, щоб усі люди спаслися» (1 Тимофія 2:4). Відтоді як у світ увійшов гріх, Бог почав відкривати Свою відповідь на проблему гріха (Буття 3:15; 12:1-3). Після тисяч років обітниць і пророцтв Старого Завіту, що вказували на остаточного «Агнця Божого, що на Себе бере гріх світу» (Івана 1:29), «Бог послав Свого Сина» викупити рабів гріха, щоб вони стали Божими дітьми (Галатів 4:4-5). «Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

Бог настільки любить нас, що не лише попередив про вічні наслідки непрощеного гріха (пор. 2 Солунян 1:7-10), але навіть коли ми піддалися гріху, Він залишив славу небес, щоб узяти на Себе покарання за наші гріхи й дати нам спасіння. Ісус «понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної» (Филип’ян 2:7-8). Коли ми потрапили у владу гріха й були абсолютно безсилі врятувати себе від вічних наслідків, досконалий Агнець Божий «помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведного; хіба, може, хтось за доброчинця наважиться померти. Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:6-8). «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Івана 15:13).

«Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:17). Творець Всесвіту так сильно піклується про кожну людину, так бажає спасіння кожного, що Він буквально прийшов на Землю в людській плоті, щоб прокласти шлях до неба (Івана 14:6). Він прийшов «знайти та спасти те, що загинуло!» (Луки 19:10).

Висновки

Цілковита відданість (хоча й недосконала – 1 Івана 1:5-10) є єдиною розумною відповіддю нашому Творцеві. Повне захоплення й покірність нашому Господу й Великому Викупителю – це наша радість і привілей. Подібно до апостола Павла, який «поставлений для захисту Євангелія», ми повинні зростати у вірі так, щоб нашою єдиною метою в житті було «щоб Христос був звеличений» у нашому тілі, «чи то життям, чи то смертю. Адже для мене життя — це Христос, а смерть — це надбання» (Филип’ян 1:16,20-21). Що ж це за надбання? І наскільки воно велике? У відповідь на слова Петра: «Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?» Ісус сказав:

«І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, [або дружину], або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя» (Матвія 19:27,29).

¹ Для отримання додаткової інформації про спасительну, біблійну віру див. «Віра в Івана 3:16», Reason & Revelation, 39[9]:98-101,104-107, вересень, apologeticspress.org/believing-in-john-316-5723.

² Усього, окрім Нього Самого.

³ Ось чому Apologetics Press приділяє стільки часу й зусиль на створення матеріалів для всіх вікових груп про існування Бога. Див. store.apologeticspress.org. Також див. apologeticspress.org/category/existence-of-god.

⁴ Див. Джефф Міллер (2017), Наука проти еволюції (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press), 2-ге видання.

⁵ Див. Ерік Лайонс і Кайл Батт (2014), «7 причин вірити в Бога», Apologetics Press, apologeticspress.org/7-reasons-to-believe-in-god-5045. Також див. Дейв Міллер, ред. (2017), Чи існує Бог? (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press) і apologeticspress.org/category/existence-of-god.

⁶ Див. Кайл Батт (2022), Чи є Біблія Божим Словом? (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press). Також див. Дейв Міллер (2020), Біблія від Бога: добірка доказів (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press); Кайл Батт і Ерік Лайонс (2021), Захист Біблії (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press); і apologeticspress.org/category/inspiration-of-the-bible.

⁷«Друк книг: 10 найбільш надрукованих документів в історії» (2023), www.mvpprint.com.au/printing-the-10-most-printed-documents-in-history.

⁸ «Найпродаваніша книга» (2021), www.guinnessworldrecords.com/world-records/best-selling-book-of-non-fiction.

⁹ Те, що Він не був зобов’язаний робити, але зробив за власним вибором.

¹⁰ Йов уже був праведним і вірним послідовником Бога (Йов 1:1-5,8; 13:15; 42:7-8), але його розуміння, вдячність і благоговіння перед Богом, здається, значно зросли після того, як Бог заговорив до нього в главах 38-41.

¹¹ Для біблійної відповіді на біль і страждання в цьому світі див. чудову книгу Дейв Міллер із Apologetics Press «Чому люди страждають». Ви можете безкоштовно прочитати онлайн-версію у форматі PDF за посиланням apologeticspress.org/wp-content/uploads/2022/04/Suffering-DM_2022.pdf

¹² Можливо, нам би хотілося, щоб цей світ не був випробувальним майданчиком для наступного, але це не змінить реальності. Бог випробував Адама і Єву в Едемському саду (Буття 2-3), Він випробував Авраама в землі Морія (Буття 22:1 і далі), Він дозволив Йову пройти випробування в землі Уц (Йова 1-2), і Він випробовував ізраїльтян у пустелі (Вихід 20:20). Бог не спокушає Своє творіння до гріха (Якова 1:13-14), але Він випробовує нас, «щоб Його страх був між вами, аби ви не грішили» (Вихід 20:20).

¹³ Пор. Джо Марчант (2008), «Ми повинні поводитися, як ті тварини, якими ми є», New Scientist, 200[2678]:44, 18-24 жовтня.

Published April 3, 2025

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→