Неправда завжди є неправдою
Гріховні люди постійно намагаються стерти межу між «правильним» і «неправильним». Ця схильність сягає глибокої давнини. Книга Приповістей проголошує: «Хто праведного визнає неправедним, а неправедного праведним, — такий є нечистим і огидним перед Богом» (Приповістей 17:15). Пізніше пророк Ісая ствердив: «Горе вам, які говорите, що погане — добре, а що добре — погане, хто виставляє темряву за світло, а світло — за темряву, хто виставляє гірке за солодке, а солодке — за гірке.» (Ісаї 5:20). Амос говорив про тих, хто «змінюють суд на полин, і кидають правду на землю.» (Амос 5:7).
«Правильне» і «неправильне» справді існують. Це не просто «еволюційні схильності», штучно створені людьми для впровадження порядку й безпеки в суспільстві. Так само «правильне» і «неправильне» не визначаються суб’єктивно, так що, по суті, кожна людина стає власним законодавцем. Моральність вимірюється законами та принципами Божественного об’явлення, відкритими в богонатхненних писаннях Біблії. Зрештою, моральність ґрунтується на самій природі Бога. «Як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому вашому житті» (1 Петра 1:15). Хоча таке поняття майже цілковито відкидається сучасним суспільством, існує достатньо доказів на його підтримку.
Коротко розгляньмо деякі принципи, що містяться у Святому Письмі, які допомагають нам правильно розмежовувати «правильне» і «неправильне».
- «Неправильне» не визначається моральною чутливістю порушника до певного вчинку. Неправильний учинок залишається неправильним незалежно від того, чи порушник усвідомлює це, або чи почувається він комфортно в цій ситуації. Савл із Тарса не знав, що чинить зло, коли переслідував християнство (див. Дії 23:1; 26:9; 1 Тимофія 1:13), однак він усе ж порушував волю Божу. Незнання не є виправданням (Дії 17:30). У сучасному суспільстві, наприклад, багато хто заплутався в перелюбних «шлюбних» стосунках. Часто стверджують, що такі союзи можуть зберігатися, бо сторони «не знали» тонкощів Божого закону про шлюб на час їх укладення. Така логіка є хибною. Чи не буде згодом подібний аргумент використано для захисту концепції одностатевих «шлюбів»?
- «Правильне» не встановлюється лише тим, що людина здатна здійснити завдяки своєму видатному розуму та/або здібностям. Прагматизм не є критерієм етики. Одна людина може самовпевнено позбавити життя іншу, але це не робить вчинок моральним. Двоє неодружених молодих людей можуть зачати дитину поза священними шлюбними обітницями, однак такий учинок залишається незаконним. «Сила» не робить «правильним», і самовладні рішення в моральних питаннях засуджуються Святим Письмом (див. Авакума 1:11). Радикальні спроби генної інженерії людини або клонування можуть бути здійснені через маніпулювання генетичними законами, але саме досягнення не надає практиці етичної легітимності. Питання завжди повинно бути таким: чи узгоджується певна процедура з принципами богонатхненного Божого об’явлення?
- «Правильне» і «неправильне» не визначаються тим, що є законним. У римському світі часів кесарів дітовбивство було законним, але не моральним. У деяких давніх культурах жінка не вважалася особою; вона була лише власністю, якою чоловік міг зловживати або позбутися за власною примхою. Небагато хто став би захищати етичність такого звичаю. Гомосексуалізм в деяких країнах є законним, але це моральна збоченість (Римлян 1:26–27). Знищення людського життя шляхом аборту має санкцію цивільного закону, однак ця практика є огидною в очах Творця (Приповісті 6:17).
- «Правильне» і «неправильне» не ґрунтуються на тому, що більшість населення «вважає» етичним. Ісус Христос є Цар; Він не встановив демократії, щоб шляхом більшості голосів визначати, як людям слід жити. По-перше, людина ніколи не може бути власним провідником. «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). По-друге, помилкова думка, помножена на тисячу, не перетворює неправильне на правильне. Мойсей урочисто попереджав: «Не будеш з більшістю учасником зла» (Вихід 23:2). Навряд чи потрібно нагадувати, що шлях більшості — це дорога погибелі (Матвія 7:13–14).
- «Неправильне» залишається неправильним, навіть якщо людину ніколи не спіймають. У віддаленому середовищі стародавнього Єгипту, відокремлений від своїх рідних, Йосип міг би виправдати незаконний зв’язок із дружиною Потіфара тим, що його проступок ніколи не стане відомим родині. Однак його міркування були такими: «Як зроблю цей поганий учинок і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9). Настане час, коли приховане стане явним. Багато вчиненого в темряві буде виявлено на світлі, і таємні гріхи будуть проголошені з дахів (див. Луки 12:3). Таємниця не освячує!
- «Неправильне» не стає правильним із плином часу. Безперечно, з роками сумління суспільства може притуплятися, так що те, що колись жахало, згодом стає звичним. Проте неправильне залишається неправильним, навіть якщо мине тисячоліття. Зрештою, настане відповідальність (2 Коринтян 5:10).
Нехай Бог допоможе нам досліджувати свої вчинки у світлі Його славного Слова (Псалмів 118:105) та визначати «правильне» і «неправильне» на цій надійній основі.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
