«Невідома мова?»
У своєму обговоренні чудесних здібностей, дарованих християнам першого століття в Церкві в Коринті, Павло неодноразово згадує дар говоріння мовами. Вставлення слова «невідома» перед словом «мова» (glossa) в 1 Коринтян 14 трапляється в KJV шість разів (вірші 2, 4, 13, 14, 19, 27), причому деякі інші переклади загалом дотримуються тієї самої практики1. У давнину це грецьке слово вживалося як на позначення фізичного органа мовлення – язика, так і на позначення розмовних мов. На жаль, слово «невідома» сприяє хибному уявленню, ніби коринтяни говорили екстатичними висловлюваннями або «небесними» мовами, якими жодна людина природно не розмовляла. Таке розуміння дало поштовх практиці харизматичного руху промовляти незрозумілу тарабарщину, якій мовець або тлумач потім може приписувати суб’єктивні, нібито наявні значення.
Однак як контекст, так і випадки говоріння мовами в інших місцях Нового Завіту показують, що ця практика складалася виключно з відомих людських мов, які були невідомими тому, хто ними говорив, тобто мовець не мав попереднього навчання, завдяки якому міг би вивчити або знати цю мову. Він говорив цією мовою виключно завдяки чудесній силі, дарованій Богом. Безсумнівно, вставляючи слово «невідома», перекладачі KJV не мали наміру передати думку, що ці мови були невідомими всім людям і, як такі, були неземними, нелюдськими мовами.
Дії 2 показують, як говоріння мовами діяло в ранній Церкві. Чудесне наділення силою Святого Духа дало апостолам змогу говорити іноземними людськими мовами (яких вони не вивчали) до людей із різних географічних місцевостей (наприклад, партян, мідян, арабів — Дії 2:9–11). Саме тому Павло наголосив: «Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних» (1 Коринтян 14:22). Невіруючого навряд чи вразило б, якби християнин лише белькотів безглузду тарабарщину. Але він був би дуже вражений — і неодмінно звернув би на це увагу, — якби християнин почав говорити його мовою, добре знаючи, що сам мовець цієї мови не знав2.
1 AMPC, BRG, JUB, MEV, NMB, VOICE, YLT.
2 Мені пригадується фільм 1947 року «Диво на 34-й вулиці», у якому голландську дівчинку, яка нещодавно прибула з дитячого будинку в Роттердамі, її прийомна мати приводить до Macy’s, щоб побачити Санту. Засмучена дитина явно потерпає від самотності, оскільки вона відірвана від своєї країни та культури й не може спілкуватися з іншими своєю рідною мовою. Коли Кріс Крінґл раптом звертається до дівчинки її рідною мовою, вона миттєво спалахує від захоплення й подиву, що Санта вміє говорити нідерландською. Саме в цьому полягає сила говоріння мовами в I столітті. Докладне обговорення цієї теми та чудес загалом див. у Dave Miller (2020), Modern-Day Miracles? Do Miracles, Tongue Speaking, & Holy Spirit Baptism Occur Today? (Montgomery, AL: Apologetics Press).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
