Насіння жінки
Цікавий вислів трапляється в Буття 3:15, який може легко вислизнути від уваги неуважного читача.1 У вірші сказано: «І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм насінням і її насінням: воно підстерігатиме твою голову, а ти вистежуватимеш його п’яту!». Це пророцтво Бог промовляє в контексті Своїх слів до змія.2 Особливість цього пророцтва полягає в тому, що про жінку, імовірно Єву, сказано як про таку, що виробляє або має «насіння». Єврейський термін, який лежить в основі цього слова у вірші, є звичайним словом для насіння, яке сіють для вирощування врожаю (напр., Буття 1:11–12). У цьому значенні він також може означати людське насіння, тобто «сім’я» (Левіт 15:16, 32; 22:4).3 За метонімією цей самий термін може означати «потомство», «нащадків» або «дітей».4
Звична номенклатура, яка характеризувала значну частину людської історії, пов’язувала поняття «насіння» з чоловіком, а не з жінкою. До відкриття сучасної генетики — науки, яка значною мірою бере свій початок від Грегора Менделя, августинського монаха XIX століття, якого нині визнають батьком сучасної генетики, — загальне розуміння вбачало в чоловікові головного, якщо не єдиного, учасника процесу розмноження. Жінка, безумовно, вважалася важливим чинником у народженні дітей — настільки важливим, що чоловіки-монархи незмінно звинувачували її у власній неспроможності мати спадкоємців чоловічої статі. Проте її роль зазвичай розглядалася приблизно так само, як інкубатор є необхідним для висиджування яєць. Панівний погляд не передбачав рівноцінного внеску жінки у народження потомства.
Цю обставину вдало описав Реджинальд Паннетт приблизно століття тому. Британський генетик, який у 1910 році став співзасновником Journal of Genetics, Паннетт сьогодні, ймовірно, найбільше відомий як творець квадрата Паннетта, що й досі використовується біологами для прогнозування ймовірності генотипів потомства. Він є автором книги «Менделізм», яку багато хто вважає першим підручником із генетики. Паннетт був професором біології, а пізніше став першим професором генетики імені Артура Бальфура в Кембриджі. Ось його узагальнена оцінка поширеної помилки, яка панувала до XVIII століття:
Мало хто, якщо взагалі хтось, із більш примітивних народів намагався визначити роль кожного з батьків у формуванні потомства або приписати їм особливі спадкові властивості хоча б у найзагальнішому вигляді. Протягом віків людина більшою чи меншою мірою свідомо поліпшувала свої свійські породи тварин і рослин, проте лише з часів Арістотеля ми маємо чіткі свідчення існування будь-якої гіпотези для пояснення явищ спадковості. Тоді вважалося, що народження потомства людиною подібне до вирощування врожаю із насіння. Насіння походило від чоловіка, а жінка забезпечувала ґрунт. Такий погляд залишався загальноприйнятим протягом багатьох століть, і лише після визнання того, що жінка є не просто пасивним учасником, було встановлено фізичну основу спадковості. Це визнання стало можливим завдяки мікроскопу, адже лише з його появою стало можливим безпосередньо спостерігати мікроскопічні статеві клітини. Після більш ніж столітнього протистояння, яке тривало до кінця XVIII століття, науковці дійшли висновку, що кожна зі статей робить певний матеріальний внесок у потомство, яке з’являється внаслідок їхніх спільних зусиль.5
На відміну від поширеної помилки, яка характеризувала більшу частину людської історії, Біблія засвідчила своє Божественне походження, використовуючи термінологію, що узгоджується з науковою істиною, яка нині стала зрозумілішою. Поряд із численними згадками про насіння чоловіка, Бог ще в одному випадку говорить про «насіння» жінки, коли Ангел Господній запевнив Агар: «’Сильно розмножу твоє потомство» (Буття 16:10; пор. 24:60). Термін «потомство» є звичайним перекладом слова «насіння». Перекладачі часто передають англійською власні висновки, замість того щоб дозволити біблійному тексту зберегти свою оригінальну термінологію.
Справді, хтось може припустити, що слово «насіння» в Буття 3:15 використане лише в переносному значенні для позначення «потомства», «нащадків» або «дітей», без наміру вказувати, що жінка має «насіння», подібне до чоловічого. Проте зверніть увагу: мова не використовувала б цей термін для позначення потомства жінки, якби вона також не мала буквального «насіння», від якого це потомство походить. Переносне або метонімічне значення виникає з буквального значення слова «насіння» та залежить від нього. Мойсей багаторазово використовував цей самий термін у решті книги Буття для позначення «насіння» патріархів.6 Зверніть увагу: «потомство» або «нащадки» — незалежно від того, йдеться про чоловіка чи жінку, — повинні походити від буквального, реального «насіння», тобто генетичного матеріалу, який поєднується для створення іншої людської істоти.
Це дивовижне месіанське пророцтво, виголошене на початку людської історії та записане Мойсеєм 3 500 років тому, містить вражаючий натяк на складну особливість людської анатомії. Така глибока обізнаність є незбагненною на будь-яких інших підставах, окрім того, що Автор книги Буття був керований вищою, надприродною Силою, Яка була відповідальна за створення людського тіла. Той самий Творець дав світові непомильний запис Своїх складних і дивовижних діянь в історії людства.
1 Дейв Міллер (2021), Приховані значення, поховані в Біблії (Монтгомері, Алабама: King Solomon Publications).
2 Щодо месіанського характеру цього пророцтва див. Волтер Кайзер (1980), Богословський словник слів Старого Завіту, ред. Р. Лерд Гарріс, Ґлісон Арчер-мол. і Брюс Волтке (Чикаго, Іллінойс: Moody), 1:253; Джек Льюїс (1991), «Насіння жінки (Буття 3:15)», Журнал Євангельського богословського товариства, 34[3]:299–319.
3 Джозая Ґіббс (1832), Короткий єврейсько-англійський лексикон (Нью-Гейвен, Коннектикут: Hezekiah Howe), с. 62; Вільям Осберн (1845), Новий єврейсько-англійський лексикон (Лондон: Samuel Bagster & Sons), с. 77. Пор. Числа 5:28 — «вона завагітніє і народить потомство» — Ф. Браун, С. Драйвер і Ч. Бріґґс (1907), Єврейсько-англійський лексикон Брауна–Драйвера–Бріґґса (Пібоді, Массачусетс: Hendrickson), с. 282.
4 Л. Келер, В. Баумгартнер, М. Е. Й. Річардсон, Й. Й. Штамм (2000), Єврейський та арамейський лексикон Старого Завіту (Лейден: E.J. Brill, електронне видання), 5:283; Браун та ін., с. 282. Див. також Самуель Лі (1840), Єврейський, халдейський та англійський лексикон (Лондон: Duncan & Malcolm), с. 178; Зеліґ Ньюмен (1834), Єврейсько-англійський лексикон (Лондон: Longman, Rees, Orme, Brown & Green), с. 152.
5 Р. К. Паннет (1913), Менделізм (Нью-Йорк: MacMillan), сс. 1–2, виділення додано.
6 Буття 12:7; 13:15–16; 15:13, 18; 21:13; 22:17–18; 24:7; 26:3–4, 24; 28:13–14; 32:12.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
