Найкращим тлумачем Біблії є вона сама

Написано багато чудових книг, які обговорюють принципи розуміння Біблії. Наприклад, у церквах Христа було видано кілька чудових томів, щоб допомогти християнину зрозуміти зміст Біблії (наприклад, Дунган, 1888¹; Локхарт, 1901²; Керлі, та ін., 1986³). Однією з особливостей процесу тлумачення Біблії є власна здатність Біблії пролити світло на її значення. Святий Дух спричинив написання Біблії з особливим наміром, щоб люди могли зрозуміти її послання. Отже, Біблія має спільні з іншими книгами основні характеристики, якими, як можна очікувати, володіє будь-яке письмове оповідання. Вона використовує ті самі закони думки та мови, і передбачає, що чесний, щирий, відданий учень може дійти до значень, задуманих Автором.

Можливо, найбільшою перешкодою для правильного тлумачення Біблії є поширене та зростаюче відчуття невпевненості в отриманні абсолютної істини. Американська цивілізація була затоплена плюралізмом, і її змусили прийняти думку про те, що одна віра така ж хороша, як інша, і що насправді не має значення, у що хтось вірить. Оскільки так багато людей дотримуються багатьох суперечливих переконань, прийнято вважати, що ніхто не повинен бути настільки нетерпимим, зарозумілим, самовпевненим і злостивим, щоб думати, що він має монополію на істину. Одне вірування так само добре, як інше, кажуть нам. І той самий принцип стосується релігії, етики та практично всіх інших аспектів людського існування. Агностицизм (філософська позиція, яка наполягає на неможливості пізнання) буквально став домінувати в нашому суспільстві. Можливо, більшість американців тепер вважають, що ніхто не може знати, чи існує Бог Біблії, чи Біблія є єдиним Словом Божим, чи християнство є єдиною істинною релігією, чи новозавітне християнство відрізняється від конфесійності.

ІСТИНА, ЛОГІКА І ЗНАННЯ

В основі питання про те, як слід тлумачити Біблію та чи є Біблія найкращим тлумачем, лежить глибше питання про те, чи здатні ми, люди, щось знати напевно, чи можемо ми використовувати логіку, щоб правильно міркувати, і чи зможемо ми дійти до істини. Ці передумови для розуміння Біблії можуть здаватися християнам очевидними. Але ми живемо в час, коли більшість людей знаходиться під впливом думки, що ми не можемо бути впевнені в тому, що щось знаємо. Само собою зрозуміло, що ця точка зору суперечить сама собі. Проте багато хто продовжує в це вірити.

Звичайно, Біблія наповнена твердженнями, які припускають (і, насправді, абсолютно вимагають), щоб ми міркували правильно, зважували докази та дійшли правильних висновків щодо Божої волі. Через Ісаю Бог закликав: «Приходьте і порозмовляємо» (1:18) і « Говори ти спершу про свої беззаконня, щоб ти оправдався» (43:26). Знатні верійці «прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є» (Дії 17:11). Павло сказав, що його було призначено для «захисту Євангелія» (Филип’ян 1:16). Він наполягав, щоб солуняни «усе досліджували і доброго держалися» (1 Солунян 5:21). Він сказав Тимофію бути тим, хто наставляє на принципи істини та виправляє противників (2 Тимофія 2:15,25). Петро закликав нас «завжди бути готовими дати відповідь кожному, хто запитує про нашу надію» (1 Петра 3:15). Іван застерігав: « Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, адже багато лжепророків з’явилося у світі» (1 Івана 4:1). І Юда сказав, що ми повинні «боротися за віру» (Юди 3). Кожен із цих віршів і багато-багато інших вимагають від людини участі в процесі оцінки фактів, дослідження обставин, зважування доказів, старанного мислення та міркування, щоб дійти до істини.

І все ж масштаби незгоди, які існують у світі, вражають. Це розчаровує, пригнічує, розриває серце та приголомшує. Наприклад, в американській політиці існує широкий спектр точок зору з безліччю варіацій і відтінків. Як так багато політиків можуть непохитно наполягати на тому, що аборт є абсолютно правильним і добрим, у той час як багато інших політиків з такою ж енергією наполягають на тому, що аборт є злом і неправильним? Як люди можуть бути настільки діаметрально протилежними один одному? У релігії різноманітність і розкол неймовірні. Християнський світ безнадійно розділений через різні доктринальні погляди. Переважна більшість тих, хто стверджує, що слідує за Христом, твердо стверджує, що занурення у воду не є необхідним для спасіння. Мільйони вірять, що доречно покропити немовлят, або поклонятися Богу з музичними інструментами, або що ви не можете відпасти від благодаті. Релігійний поділ, який існує в усьому світі, є ще більш приголомшливим, оскільки, наприклад, іслам (представляє понад мільярд людей) та індуїзм (представляє близько мільярда людей) знаходяться в абсолютному та повному протиріччі один одному. За самою природою своїх поглядів вони не можуть дійти компромісу. Атеїзм стверджує, що всі релігії божевільні. Карл Маркс казав, що релігія – це «опіум для народу». Тож для комуніста, еволюціоніста й атеїста релігія насправді шкідлива й згубна для суспільства.

З такою непоправною, необоротно глибокою різноманітністю, не дивно, що так багато людей розвели руками і дійшли висновку, що ми не можемо знати напевно, хто правий, а хто ні (або, можливо, більш поширеним є те, що насправді не має значення, що є правильним, а що неправильним). Але після огляду тривожного, знеохочувального стану відсутності інтересу світу до встановлення духовної реальності можна знову повернутися до Біблії, повернути весь стан речей у центр уваги та зрозуміти ситуацію. Це колись було так! Переважна більшість людства завжди обирала йти своїм шляхом — з різних причин і мотивацій. Але істину можна дізнатися! Тому всі вони без виправдання (пор. Римлян 1:20).

Думка про те, що Біблія сама собі є найкращим тлумачем, була сформульована під час Реформації як реакція на католицьке уявлення про те, що церква є остаточним тлумачем Слова Божого. Реформатори не погодилися з цим твердженням і замість цього наполягали на тому, що «Святе Письмо є власним тлумачем» (Scriptura sacra sui ipsius interpres). Вони мали на увазі, що слід дозволити всій сукупності Біблії тлумачити кожну частину Біблії. Таким чином, «жодна частина Святого Письма не може бути витлумачена таким чином, щоб спотворити вчення всього Писання» (Рамм, та ін., 1987, с. 23⁴). Як зауважив Мілтон Террі: «Боже написане слово, повністю взяте та коли говорить само за себе, буде визнано найкращим тлучачем» (б.д., с. 162; пор. с. 222⁵).

Можна багато сказати для визнання того, що для справжнього розуміння Біблії — для того, щоб справді знати Біблію — треба вивчати Біблію книгу за книгою, звертаючи увагу на контекстуальні змінні, які характеризують кожну окрему книгу, і вловлюючи загальний аргумент і рядок міркувань, властивих кожній книзі. Клінтон Локхарт, християнин, автор підручника з герменевтики в 1901 році, який, за деякими оцінками, перевершує роботу Дунгана, зазначив, що «жодна людина, яка читає Біблію просто як збірку прислів’їв або відокремлених текстів, ніколи не зможе зрозуміти справжню природу священного тому» (с. 233). Дійсно, немає заміни або скорочення тлумачення Біблії. Треба розвинути широке й глибоке знайомство з усією Біблією

БІБЛІЯ: СВІЙ КРАЩИЙ ТЛУМАЧ ПРО ХРЕЩЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ

Святе Письмо містить у собі ключі до власного тлумачення. Візьмемо, наприклад, питання хрещення Святим Духом. Харизматична спільнота зазвичай асоціює вислів «хрещення Святим Духом» з явищем, яке дає віруючому можливість говорити іншими мовами, зцілити когось або творити інші чудеса. Іншими словами, хрещення Святим Духом є просто загальним посиланням на чудесне наділення силою. Кажуть, що кожен, хто може говорити мовами або здійснювати будь-які інші чудеса, був хрещений Святим Духом. Кажуть, що він «сповнений духом». Однак Біблія насправді натякає на хрещення Святим Духом у дуже вузькому, особливому, навіть технічному значенні (див. Міллер, 2003⁶). Те, що людина могла говорити мовами або творити чудеса, не обов’язково означало, що він або вона були хрещені Святим Духом. Принцип, згідно з яким Біблія сама по собі є найкращим тлумачем, добре проілюстрований у віршах, які прямо говорять про хрещення Святим Духом: Матвія 3:11; Дії 1:5; і Дії 11:16. В усіх трьох віршах хрещення Святим Духом згадується поіменно, і мова, яка використовується, пов’язує ці три випадки. Таким чином, одним із найважливіших принципів, які дають змогу Біблії тлумачити себе, є визнання та прийняття чітких пояснень, які вірші часто дають щодо певної теми.

БІБЛІЯ: СВІЙ КРАЩИЙ ТЛУМАЧ ПРО ХРЕЩЕННЯ ЯК СИМВОЛ

Ще один приклад, коли ми бачимо, що Біблія є своїм найкращим тлумачем, стосується хрещення. Протестантський світ наполягав на тому, що водне хрещення є другорядною і наступною дією після спасіння. Різні релігієзнавці стверджують, що це служить «зовнішнім знаком внутрішньої благодаті». Вони стверджують, що хрещення є символом — видимим виявом прощення, яке вже було отримано через віру. Але Біблія ніде не формулює цю провокаційну, незаконну концепцію. Це плід чиєїсь живої уяви, яку так часто повторювали, що це стало звучати «біблійно». Коли Ананія спонукав Павла «встати й охреститися та обмити свої гріхи, прикликавши ім’я Господнє» (Дії 22:16), він нічого не сказав про нібито символічне очищення чи обмивання вже після прощення. Він не сказав жодного слова, яке змусило б неупередженого читача хоча б віддалено зробити висновок, що гріхи Павла було змито ще до того, як він охрестився.

Граматика, яку обрав Святий Дух, щоб виразити Себе, дуже часто є ключем до тлумачення Біблії. У Дії 22:16 граматика також виступає проти деномінаційного тлумачення, яке так часто надається хрещенню Павла. Святий Дух використав два дієприслівники та два дієслова у вірші 16, які пояснюють Його призначене значення:

anastas — аорист активного дієприкметника: «піднімаючись» або «піднявшись»

baptisai — аорист середнього наказового способу дієслова: «охрестись»

apolousai – також є аористом середнього наказового способу дієслова: «омий свої гріхи»

epikalesamenos — аорист середнього дієприкметника: «прикликавши»

Дієприслівниковий дієприкметник — це частка, яка використовується як прислівник для зміни дієслова. «Прикликавши» — це дієприслівник способу. Він показує спосіб виконання головних дієслів. Дієслова («охрестись» і «омий гріхи»), об’єднані координаційним сполучником «і» (kai), є «причинними серединами» (Робертсон, 1934, с. 808⁷) у часі аориста, і тому пов’язані з аористами середини дієприслівника, що йде за ним («прикликавши»). Отже, дослівний переклад був би таким: «Вставши, охрестись і змий свої гріхи, і прикличеш ім’я Господнє». Іншими словами, Ананій говорив Павлу, що спосіб «прикликати Господа» — це охреститися і змити свої гріхи. Святий Дух навмисно сформулював граматику кожного уривка в Біблії, щоб Його написання тлумачилося само собою!

Але хіба Біблія не вчить, що хрещення насправді є символом? Хіба хрещення не має «символічного» значення? Так, Біблія надає хрещенню символічне значення принаймні у трьох різних рисах. Павло сказав, що водне хрещення символізує смерть, поховання та воскресіння Ісуса. Він використовував терміни «подоба» і «форма», щоб визначити цей символізм (Римлян 6:5,17). Пізніше він виявив символічний зв’язок між хрещенням і старозавітним обрізанням — ідея про те, що так само, як шкіра була зрізана обрізанням, гріхи зрізані під час хрещення (Колосян 2:11-12). Петро додав третій випадок символічної цінності хрещення. Він порівняв людину, яка пройшла через воду хрещення, щоб отримати спасіння (через воскресіння Христа), з вісьмома людьми, які були врятовані через (dia) воду Потопу за днів Ноя (1 Петра 3: 20-21). Зауважте, що Біблія сама по собі є найкращим тлумачем: хрещення символізує: (1) смерть, поховання та воскресіння Христа; (2) «відсікання» в обрізанні; і (3) води Потопу. Як взагалі хтось може зрозуміти з цього, що нібито хрещення символізує минуле прощення, яке було отримано перед хрещенням?

БІБЛІЯ: СВІЙ КРАЩИЙ ТЛУМАЧ ПРО НОВЕ НАРОЖДЕННЯ

Розповідь про зустріч Ісуса з Никодимом, безумовно, викликала великий опір ролі водного хрещення в Божій схемі спокути. Хоча більшість християнського світу протягом більшої частини останніх 2000 років визнавала, що «вода» в Івана 3:5 є натяком на водне хрещення (Шеперд, 1894, с. 320-338⁸), в останні кілька десятиліть багато хто намагався щоб надати цьому слову інші значення — все, починаючи від «крові», «сперми» і «Духа» і закінчуючи «водою», яка супроводжує фізичне народження дитини (тобто амніотична рідина). Проте знову ж таки, Біблія сама по собі є найкращим тлумачем.

Контекст дає три корисні фактори. По-перше, Никодим вважав, що «народження знову/згори» означає фізичне народження (вірш 4). Ісус не став би підтверджувати це непорозуміння! Якщо «вода» у п’ятому вірші стосується фізичного народження, то думка полягала в тому, що коли Никодим запитав, чи Ісус мав на увазі фізичне народження, Ісус відповів на «Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися?» – «Так, ви повинні народитися з води…». По-друге, Ісус не сказав би Никодиму, що однією з передумов потрапляння в духовне царство є фізичне народження. Це змусило б Ісуса зробити зайву і смішну заяву: «Перш ніж ви зможете потрапити в Моє царство, ви спочатку повинні стати людиною». Сформулювати таке твердження не тільки змусило б Ісуса забути той факт, що Никодим уже був людиною, але й поставило б Ісуса в абсурдне становище, коли він думав, що Йому потрібно повідомити всіх нелюдей (тобто тварин), що їм заборонено входити до царства.

По-третє, незважаючи на те, що багаторазове вживання одного і того ж слова в одному контексті може мати різні значення, необхідні пом’якшувальні обставини, щоб усвідомити відмінність. Ніякі такі фактори не є очевидними, особливо тому, що через вісімнадцять віршів автор повідомляє нам, що Іван Хреститель «хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води» (Івана 3:23, вид. додано). Чи Іван хрестив у тому місці, тому що там було багато навколоплідних вод? Чи тому, що там було багато крові? Чи тому, що там був Святий Дух? Біблія справді є найкращим тлумачем самої себе!

БІБЛІЯ: СВІЙ КРАЩИЙ ТЛУМАЧ ПРО ЦАРСТВО

Преміленіалісти люблять звертати увагу на заключні пророчі зауваження Амоса: «У той день Я підніму шатро Давида, що впало, і відбудую те, що повалилося, і його розбите підніму і відбудую його так, як дні віку, щоб шукали Мене ті, що залишилися з людей, і всі ті народи, на яких закликається Моє Ім’я, — говорить Господь Бог, Який це чинить» (Амоса 9:11-12). Вони наполягають, що виконання цього пророцтва ще в майбутньому. Вони кажуть, що храм, який був зруйнований у 70 році після Р. Х. римлянами (Матвія 23:37-24:35), буде відбудовано на храмової горі в Єрусалимі (місце, яке зараз займає третя найсвятіша святиня ісламу — «баня скелі»). Кажуть, що Ісус повернеться після підхоплення, скорботи та Армагеддону та заснує своє тисячолітнє царство. Вони кажуть, що Він правитиме на буквальному престолі протягом тисячі років і приєднає язичників, окрім народу Ізраїлю, до свого царства. На перший погляд, це пророцтво безсумнівно має термінологію, яка відповідає тисячолітньому тлумаченню, накладеному на нього.

Однак два уривки з Біблії заперечують це тлумачення та вирішують питання щодо правильного застосування пророцтва Амоса. Перше — це велике месіанське пророцтво, виголошене пророком Натаном царю Давиду щодо майбутнього роду та царської династії Давида (2 Самуїла 7:12-16). Натан проголосив, що Бог заснує і підтримуватиме династію Давида. Незважаючи на те, що він також зазначив, що постійна форма скинії (яку Бог не дозволив Давиду побудувати [2 Самуїла 7:1-7]) буде побудована Давидовим сином (тобто Соломоном), Бог Сам побудує Давидові дім, тобто династію, царський рід. Саме цей родовід згадував Амос, а не фізичну будівлю храму.

Другий уривок, який пояснює пророцтво Амоса, — це розповідь про єрусалимську «конференцію» (Дії 15). Після доповіді Петра про включення язичників у царство Яків дав такий підтверджуючий коментар: «Мужі-брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано» (Дії 15:13-15). Потім Яків процитував Амоса 9:11-12. Іншими словами, під час цієї надзвичайно сприятливої ​​події Яків зауважив два важливі факти, які здійснилися саме так, як передрікав Амос: (1) після падіння єврейського царства династія Давида була відновлена ​​в особі Христа— «Син Давидів» (Матвія 22:42) — Який, під час Свого вознесіння, був посаджений на небесний престол, таким чином «відбудувавши Давидову скинію, яка впала»; і (2) з наверненням перших язичників у Діях 10, як повідомляє Петро з цього приводу, «залишок людей», або неєврейська частина людства, тепер «шукає Господа». Повторюю: Біблія сама собі є найкращим тлумачем.

Доречним завершенням цієї особливості дивовижного Божого Слова може бути зауваження, зроблене Петром з нагоди встановлення церкви Христової на землі. Ви, безсумнівно, пам’ятаєте, як його та його колег-апостолів, уповноважених Святим Духом говорити іноземними мовами для міжнародної аудиторії, яка зібралася з цього приводу, все ж звинуватили в стані алкогольного сп’яніння. Зауваживши, що ще надто рано, щоб таке пояснення було правдоподібним, він почав свою цитату з Йоіла такими словами: «Це те, що…». Значна частина зусиль, які ми докладаємо, щоб прийти до правильного розуміння Божого Слова, буде спрямована саме на цю мету. Петро говорив своїм слухачам на свято П’ятидесятниці: Біблія сама собі є найкращим тлумачем.

Використані джерела

¹ Дунган, Д.Р. (1888), Герменевтика (Делайт, Арканзас: Gospel Light).

² Локхарт, Клінтон (1915), Принципи тлумачення (Делайт, Арканзас: Gospel Light), переглянуте видання.

³ Керлі, Ф. Фурман, Едвард П. Майерс і Тімоті Д. Хедлі, ред. (1986), Тлумачення Біблії (Гранд Рапідс, Мічиган: Baker).

⁴ Рамм, Бернард та ін. (1987), Герменевтика (Гранд Рапідс, Мічиган: Baker).

⁵ Террі, Мілтон (без дати), Біблійна герменевтика (Гранд Рапідс, Мічиган: Zondervan), перев.

⁶ Міллер, Дейв (2003), «Сучасні чудеса, говоріння мовами та хрещення Святим Духом: спростування», [он-лайн], URL: https://www.apologeticspress.org/articles/2572.

⁷ Робертсон, А.Т. (1934), Граматика грецького Нового Завіту (Нешвілл, Теннесі: Broadman).

⁸ Шеперд, Дж.В. (1894), Довідник по хрещенню (Нешвілл, Теннесі: Gospel Advocate, 1972 перев.).

Published October 17, 2024

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→