Навіть Ісус мав гнів
У більшості випадків Ісус обирав м’які слова та мирні дії, виконуючи справу Отця. Але принаймні одного разу агресивна реакція взяла гору.
Із часів Мойсея, коли юдеї приходили до Господа в Храмі, їх зобов’язували приносити половину дідрахми. У Вихід 30:13 сказано: «Ось що хай дадуть ті, які проходитимуть перепис: половину дідрахми». Коли Мойсей дав цю постанову, ізраїльтяни були єдиним, згуртованим народом, який користувався однією валютою. Але з плином часу ситуація змінилася — юдеї опинилися в розсіянні по інших країнах (як-от у Вавилоні, Ассирії та Фригії). Природно, що юдеї, які жили в інших народах, почали використовувати для розрахунків місцеві гроші.
Це створювало для них проблему, коли вони приходили до Господа в Храм, бо Закон вимагав, щоб вони приносили половину дідрахми. Священик у Храмі не приймав іноземну валюту до священної скарбниці. Тому жадібні міняльники розмістилися у дворі храму, пропонуючи свої послуги. Вони обмінювали чужу валюту на юдейську половину дідрахми, але при цьому регулярно стягували надзвичайно високу «комісію» за обмін. Що мав робити юдей із далекої країни? Де ще, крім Єрусалима, він міг дістати юдейську половину дідрахми? Міняльники мали фактичну монополію. По суті, до Бога не можна було прийти, не пройшовши спочатку через них.
І наче цього було недостатньо, міняльники та торговці при Храмі також контролювали продаж худоби, придатної для принесення в жертву Господу. Багато поклонників, які прибували до Храму здалеку, купували худобу на місці, адже вести її з дому в подорож було важко. Але коли вони прибували до Єрусалима, на них чекало неприємне здивування: допустимі до жертви тварини продавалися за надзвичайно високими цінами. У них не було вибору, бо повернутися додому без жертви Богові було неможливо. І знову — міняльники та торговці стояли між Богом і Його поклонниками.
У цю сцену шахрайства й зловживання ввійшов Лев з племені Юди — і заричав. У Івана 2:14–17 розповідається, як Ісус пережив праведне обурення. Він зробив бич із мотузок і вчинив переполох серед міняльників: перевернув їхні столи, висипав їхні гроші й вигнав їх разом з худобою з Храму.
Гнів і обурення трапляються в житті кожного з нас. Але навчімося від Ісуса бути швидкими на слухання, повільними до говоріння й повільними на гнів (Якова 1:19). І водночас пам’ятаймо: є час для праведного обурення. Коли хтось стоїть між Богом і Його істинним поклонінням — чи то через фальшиве вчення, лицемірство, чи будь-який інший гріх — згадаймо приклад Господа: «Гніваючись, — не грішіть» (Ефесян 4:26).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
